ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дослідження; показано зв’язок роботи з науковими програмами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито його наукову новизну, практичне значення; відображено ступінь апробації і впровадження результатів роботи; наведено дані про публікації; висвітлено структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі „Науково-теоретичний аналіз проблеми формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей” проаналізовано вітчизняні та зарубіжні джерела з теми дослідження; розкрито відомі в науково-педагогічній літературі підходи до визначення поняття „професійна культура”; уточнено термін „професійна культура”; визначено структурні компоненти професійної культури інженера та охарактеризовано зміст її особистісно-творчого компонента; розглянуто методологічні основи формування професійної культури у студентів, висвітлені в науковій літературі та реалізовані в практиці навчання іноземної мови.

Аналіз наукових досліджень К. Абульханової-Славської, Г. Балла, Л. Виготського, Н. Гузій, О. Леонтьєва, В. М’ясіщева, С. Рубінштейна, А. Свєнцицького, Г. Суходольського, Г. Щедровицького дає підстави стверджувати, що професійна діяльність має потужніший вплив на формування особистості порівняно з непрофесійними видами діяльності. У своїх наукових працях С. Безносов, В. Зінченко, Є. Климов наголошують, що всебічний і гармонійний розвиток особистості є необхідною умовою формування професіонала та ефективним засобом усунення негативних наслідків впливу професії на нього.

У розділі розглянуто сучасні наукові погляди на сутність і зміст професійної культури (Н. Багдасар’ян, В. Бєлолипецький, В. Ігнатов, Г. Михалін, І. Михаліченко, М. Пічкур, С. Сливка, Ю. Чернова, Я. Черньонков, Т. Щеголєва). На основі їхнього осмислення і критичного аналізу сформульовано власне узагальнююче визначення терміна „професійна культура”, в якому акцентовано сутність і особливості розвитку зазначеного феномена. Під професійною культурою ми розуміємо цілісне особистісне утворення, сутністю якого є діалектичний зв’язок усіх елементів культури індивіда, яке динамічно та нелінійно розвивається, специфічно проявляючись у сфері професійної діяльності і спілкування.

У педагогічних дослідженнях В. Гриньової, С. Даньшевої, Н. Єфименко, О. Ільків, О. Михайлова, Е. Соколова, О. Уваркіної, О. Шаповал показано, що культура фахівця діалектично пов’язана з елементами особистісної культури: моральною, естетичною, розумовою, правовою, політичною, екологічною культурою тощо. На основі аналізу структури згаданих елементів у структурі професійної культури інженера виділено компоненти: аксіологічний (професійні цінності), технологічний (способи та прийоми професійної діяльності) й особистісно-творчий. Ґрунтуючись на наукових висновках Д. Заводчикова, Е. Зеєра, Н. Крилової, Н. Тализіної, Ю. Фокіна, C. Barry, D. Carr, A. Dudman, L. Fan, S. Wea
e щодо якостей, які необхідні сучасному інженерові, та на зіставленні основних вимог професіограм до оптантів професії інженера, охарактеризовано зміст особистісно-творчого компонента професійної культури інженера як поєднання професійно-значущих та особистісних якостей фахівця. До професійно-значущих належать професіоналізм (компетентність, знання основ наукової організації праці, інженерна ерудиція, дослідницькі навички і вміння, розуміння професійного обов’язку тощо) і досвідченість (уміння на практиці застосовувати теоретичні знання) інженера. До особистісних якостей інженера нами віднесено: морально-психологічні; вольові; розумові; організаторські; ауто-адаптаційні якості; здатність до самооцінки, самовдосконалення, самоорганізації, саморозвитку і творчої самореалізації.

На основі аналізу досліджень науковців щодо структури соціально-професійних компетенцій студента (С. Мартиненко, Е. Симанюк, М. Степко, А. Хуторской), потрібних для його успішної професійної діяльності та відповідних документів Ради Європи (1992–1996), Усесвітнього конгресу з інженерної освіти (1992), Європейської федерації національних асоціацій інженерів (ФЄАНІ, 2001) установлено, що володіння іноземною мовою визнається важливим чинником формування особистості сучасного фахівця, базовою складовою його професійної підготовки. Використання іноземної мови з метою досягнення якісної професійної підготовки майбутніх фахівців досліджували В. Волкова (формування професійної спрямованості фахівця), Р. Гришкова, О. Першукова (утворення іншомовної соціокультурної компетенції), Л. Дарійчук, Р. Зайцева (вироблення комунікативних умінь), О. Гончарова, Н. Замкова, І. Межуєва, А. Штифурак (розвиток професійних інтересів, творчої активності та інноваційного потенціалу). Водночас установлено, що у вітчизняній і зарубіжній педагогіці формування професійної культури у майбутніх інженерів засобами іноземної мови комплексно не досліджували.

Отже, проблема формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей засобами іноземної мови залишається невирішеною і потребує дослідження за такими напрямами: визначення структури професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей; обґрунтування педагогічних умов її утворення і розвитку; експериментальна перевірка моделі формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей засобами іноземної мови.

У другому розділі „Педагогічне забезпечення процесу формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей” сформульовано гіпотезу та наведено методику дослідження; обґрунтовано педагогічні умови формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей на основі аналізу особливостей педагогічного процесу в умовах роботи ВНЗ; узагальнено практичний досвід формування особистості студента засобами іноземної мови; теоретично обґрунтовано та спроектовано модель формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей засобами іноземної мови.

Дослідження мало пролонгований характер і здійснювалося протягом 1999–2008 рр. Дослідно-експериментальний етап проходив у 2004–2007 рр. на базі Державного економіко-технологічного університету транспорту і Львівської філії Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. У педагогічному експерименті взяли участь 417 студентів інженерно-технічних спеціальностей зазначених ВНЗ. Для забезпечення надійності результатів дослідження до педагогічного експерименту залучалися типологічно відповідні групи (на основі порівняння освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців).

У розділі сформульовано гіпотезу дослідження: ефективність професійної підготовки фахівців інженерно-технічного профілю підвищиться за умови впровадження моделі формування професійної культури у студентів на основі реалізації освітньо-виховного потенціалу іноземних мов у поєднанні з ефективним цілеспрямованим педагогічним керуванням цим процесом. Розуміючи, що професійна культура інженера є еталоном для формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей, у структурі останньої було виділено такі компоненти: мотиваційно-ціннісний (зміст якого становить сукупність професійно-значущих мотивів і цінностей), когнітивно-діяльнісний (зміст якого складають базові компетентності та ключові соціально-професійні компетенції) і особистісно-творчий (змістом якого є метапрофесійні якості, які забезпечують відтворення у процесі професійної діяльності інтеріоризованих професійних цінностей і продукування нових за умови появи такої потреби). Для установлення динаміки сформованості виділених компонентів об’єктами діагностування було визначено такі змістові елементи: мотивації навчально-пізнавальної і професійної діяльності (у мотиваційно-ціннісному компоненті), самооцінку, суспільно-політичну свідомість, соціальну та духовну зрілість (у особистісно-творчому компоненті), професійну комунікативну компетенцію (у когнітивно-діяльнісному компоненті).

Критерієм сформованості мотивацій навчально-пізнавальної і професійної діяльності у студентів постає внутрішня позитивна мотивація до такої діяльності. Сформованість самооцінки у студентів визначалася за критерієм її адекватності. Критерії сформованості метапрофесійних якостей у студентів такі: знання та досвід у сфері громадсько-суспільної діяльності, сімейних відносин; здатність брати на себе відповідальність, ефективно діяти самостійно та „в команді”; толерантність і повага до інших. Критеріями сформованості професійної комунікативної компетенції було визначено обсяг знань, усвідомленість і самостійність їхнього застосування, уміння добирати іншомовні засоби оформлення власної думки.

Динамічність, нелінійність і ґетерохронність формування структурних компонентів професійної культури у студентів детермінує застосування різних методик діагностування сформованості їхніх змістових елементів. Для діагностування змін у мотиваційно-ціннісному компоненті було застосовано методики визначення мотивів навчально-пізнавальної (А. Реана) та професійної (К. Замфір) діяльності. Зміни сформованості особистісно-творчого компонента у студентів діагностувалися за допомогою методики визначення рівнів самооцінки (Н. Бордовської і А. Реана) і методики визначення рівнів суспільно-політичної свідомості, соціальної і духовної зрілості (О. Жука та Н. Кошель). Для визначення динаміки сформованості когнітивно-діяльнісного компонента у студентів було розроблено авторські тестові завдання.

Для того, щоб перевірити гіпотезу дослідження було обрано методику визначення ефективності експериментальної моделі М. Шишонка. За формулами Ке = (Ве (±) ΔВ) : Вк та ΔВ = Вк' – Ве' було обчислено коефіцієнти ефективності експериментальної моделі щодо формування змістових елементів, визначених у дослідженні об’єктами діагностування. У формулах Ке – коефіцієнт ефективності експериментальної моделі, Ве та Вк – середні бали (експериментальної і контрольної груп відповідно) сформованості об’єкта діагностування α після формувального експерименту, Вк' та Ве' – середні бали (контрольної та експериментальної груп) сформованості об’єкта діагностування α до формувального експерименту. За М. Шишонком, якщо Ке>1, то ефективність експериментальної моделі стосовно формування об’єкта діагностування α порівняно із контрольною є вищою.

На підставі аналізу наукових досліджень (К. Ангеловськи, В. Горбунов, П. Єршов, В. Каган, П. Симонов, С. Тогузов) установлено, що особливості формування професійної культури зумовлені віковими, індивідуально-творчими та психофізіологічними характеристиками студентів. Особливості фахової підготовки та формування професійної культури у студентів частково досліджено в працях Н. Багдасар’ян, Г. Михаліна, І. Михаліченка, С. Сливки, В. Тушевої, Ю. Чернової, Я. Черньонкова, Т. Щеголєвої. Ґрунтуючись на аналізі психолого-педагогічних джерел і на працях згаданих науковців, було визначено такі принципи формування професійної культури: соціально-особистісної спрямованості та єдності навчання і виховання; міждисциплінарності, послідовності, культурологічного підходу та наступності у навчанні; активності суб’єкта щодо вибору індивідуальної стратегії особистісного розвитку; системності, диференціації вимог; розвитку навчально-пізнавальних мотивів у студентів і їх трансформації у професійно-значущі.

У розділі було виявлено й обґрунтовано педагогічні умови формування професійної культури у студентів. Це: утвердження гуманістичних принципів освіти та адекватної їм методології; застосування інноваційних технологій навчання на рівні світових стандартів; урахування індивідуальних і соціально-психологічних особливостей студентів; поглиблення вмотивованості навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання самоосвітньої і науково-пошукової діяльності студентів для набуття ними методологічних знань; використання освітньо-культурного та виховного потенціалу іноземних мов; організація цілісної системи виховних впливів соціокультурного середовища вищого навчального закладу на студента.

На основі аналізу та узагальнення досвіду практичної роботи немовних ВНЗ доведено, що реалізація завдань формування професійної культури у студентів вимагає: переосмислення змісту та пошуку ефективних форм організації педагогічного процесу в межах окремих навчальних дисциплін, визначення індивідуальної стратегії і тактики особистісного зростання студента; врахування рівня підготовки студентів до опанування навчальних програм вищої школи та рівня їхньої психологічної готовності до набуття професійної культури.

Спроектовано модель формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей засобами іноземної мови, складовими якої є мета, завдання, передумови, педагогічні умови, принципи, зміст, засоби, форми та результати цього процесу. Логіко-структурна схема формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей засобами іноземної мови показана на рис. 1.

Унаслідок практичного впровадження теоретично обґрунтованої моделі експериментально перевірено дидактичні умови реалізації освітньо-виховного потенціалу іноземної мови для формування професійної культури у студентів. Установлено, що основними їхніми характеристиками є: 1) визначення соціокультурної проблематики в змісті навчальної дисципліни, що дає змогу охопити різноманітними видами навчально-пізнавальної діяльності ситуації академічної і майбутньої професійної діяльності; 2) спрямування навчально-пізнавальної діяльності студентів на засвоєння іншомовної термінологічної системи, засобів граматичного і стилістичного оформлення думки, притаманних сфері професійної діяльності.

Експериментально доведено, що впровадження у навчально-виховний процес індивідуальних диференційованих навчальних завдань для студентів також виступає ефективним заходом формування їхньої професійної культури. На основі узагальнення власного досвіду педагогічного керування добором, підготовкою і презентацією виконаних студентами індивідуальних диференційованих навчальних завдань установлено обов’язкові етапи організації цієї діяльності за участю педагога: 1) діагностичний; 2) диференційно-планувальний; 3) підготовчо-коригувальний; 4) реалізаційний; 5) підсумковий.

У третьому розділі „Експериментальна перевірка моделі формування професійної культури у студентів інженерно-технічних спеціальностей” проаналізовано результати констатувального етапу експериментальної роботи; наведено дані про динаміку сформованості змістових елементів мотиваційно-ціннісного, когнітивно-діяльнісного та особистісно-творчого компонентів професійної культури у студентів, які виступали об’єктами діагностування у межах педагогічного експерименту; проаналізовано результати обробки одержаних експериментальних даних.

Варто зазначити, що педагогічний експеримент відбувався у природних умовах із дотриманням принципів неперервності і послідовності процесу підготовки фахівців інженерно-технічного профілю у ВНЗ.