МЕТОДИКА ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її місце та проаналізовано загальний стан розробки в теорії та методиці трудового навчання початкової школи. Визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу й основні завдання дослідження. Розкрито наукову новизну і практичне значення роботи. Наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Творчий розвиток молодших школярів як психолого-педагогічна проблема" подано теоретичний аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури з різних аспектів творчого розвитку молодших школярів. Розглядаються теоретико-методологічні основи творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці, психологічні передумови творчого розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання та художньої праці. Аналізується сучасний стан творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці. Визначено критерії та рівні творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці.

Аналіз наукових джерел дозволив виділити ряд важливих положень для розкриття природи, сутності, змісту творчості. Множинність визначень поняття "творчість" є невичерпною, оскільки в основу покладена сутність складних і специфічних явищ. Поняття творчості характеризується винятково широким спектром точок зору: визначення творчості з рефлексологічної точки зору як створення будь-чого нового в ситуації, коли проблема-подразник викликає утворення домінанти, навколо якої концентрується необхідний для розв’язання запас минулого досвіду (В. Бехтерєв); розуміння творчості як вихід за межі набутих знань (Д. Богоявленська, А. Матюшкін); як взаємодії, що веде до розвитку (Я. Пономарьов); як корисне здійснення блага через істину в красі (Б. Новіков); як основа, що допомагає навчити естетично сприймати, оцінювати, перетворювати світ (А. Щербо).

Ми схиляємось до думки, що творчість є здатністю зайняти власну позицію і прийняти власне рішення, незалежно від зовнішніх проявів і сьогочасних умов та обмежень. Головним у поведінці дитини є змістова настанова на творчість, що передбачає відкриття перед нею усього спектру таких можливостей і орієнтацію її на вільний вибір окремої можливості, або знаходження нею нових перспектив, що не передбачені особистим досвідом та соціальним середовищем.

У ході дисертаційного дослідження нами було з’ясовано, що на відміну від дій, заснованих на виконанні вже відомих прийомів і правил, що ведуть до заздалегідь визначених результатів, творча діяльність завжди означає пошук цілком самостійного шляху до досягнення бажаної мети. Непередбаченість, невизначеність є складовими творчості, що наповнюється уявою, інтуїцією, свіжістю новизни, загострюється здатність до несподіваних рішень, незвичайно глибокого осягнення дійсності. Саме стадія натхненності формує готовність до неочікуваних поворотів, які виявляються в умінні діяти у нестандартних ситуаціях.

Розмаїття підходів до творчого розвитку, складність його природи, структури, шляхів дозволяють тлумачити творчий розвиток як якісні закономірні зміни, що скеровують особистість на перетворювальну діяльність і забезпечують творчий рівень цієї діяльності завдяки єдності мотиваційно-особистісного, когнітивного, емоційно-аксіологічного, діяльнісного компонентів у її структурі.

З опорою на проаналізовані теорії і концепції, за робоче ми прийняли таке визначення творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці. Творчий розвиток дитини у процесі праці – це спрямовані закономірні якісні зміни, що забезпечують повноцінний розвиток здібностей та творчого потенціалу молодшого школяра і спрямовують дитину на перетворювальну діяльність, забезпечуючи творчий рівень цієї діяльності, внаслідок чого учень одержує можливість виразити своє ставлення до побаченого, почутого, прочитаного у власноручно виготовлених виробах.

У процесі теоретичного дослідження встановлено, що під час організації творчої діяльності дітей на уроках трудового навчання та художньої праці доцільним є дотримання і виконання вчителем завдань, що передбачають поступовий перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої і далі до творчої діяльності, що дасть змогу забезпечити єдність мотиваційно-особистісного, когнітивного, емоційно-аксіологічного, діяльнісного компонентів творчого розвитку.

З’ясовано, що спільними ознаками творчої особистості молодшого школяра є: чуттєвість до нового, відкритість досвіду, існування інтелектуальної та творчої ініціативи, здатність бачити й ставити проблему; широке узагальнення явищ, що не пов’язані між собою наочним, понятійним зв’язком; оперативність мислення для якого характерні багатство та різноманітність ідей, асоціацій з приводу виникнення незначного стимулу; гнучкість мислення, здатність до швидкого переходу від одного засобу вирішення до іншого, з однієї категорії в іншу; оригінальність.

Аналіз наукових джерел дає підстави стверджувати, що сприймання є важливим психічним процесом у розвитку дитячої творчості і структурним елементом творчої індивідуальності. У сприйманні як пізнавальному і емоційному процесі тісно пов’язані поняття, уявлення, судження, емоції, почуття. Важливе місце в процесі трудового навчання та художньої праці займає розвиток творчого мислення, уяви школяра. Вони реалізують пізнавальну потребу молодшого школяра, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях (дослідницькій та ігровій); потребу у враженнях, у спілкуванні, самореалізації і самоактуалізації; втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операційного у пізнавальній діяльності.

Аналізуючи сучасний стан методичного забезпечення уроків трудового навчання та художньої праці, ми з’ясували, що зміст навчальних програм, як правило, базується на уміннях та навичках, якими повинен оволодіти кожен учень початкової школи. Це безліч різних технологічних операцій: згинання, різання, склеювання, ліплення, аплікація, навички з’єднання деталей різними способами тощо, а художньо-трудова діяльність представлена варіативною частиною, зміст якої може бути уточнений на регіональному і шкільному рівні.

Вивчення практики роботи початкової школи дозволило виявити низьку спроможність молодших школярів виразити свої почуття у творчій роботі, використовуючи при цьому різні техніки та прийоми роботи, недостатню для шкільного навчання обізнаність учнів початкових класів із творами декоративно-ужиткового мистецтва. Ці обставини спонукали нас визначити існуючу проблему, довести її експериментально і окреслити шляхи для її вирішення. Нами було проведено констатувальний експеримент, в якому взяли участь 736 учнів 2-4 класів загальноосвітніх шкіл і 32 вчителі початкових класів.

Визначені компоненти (критерії) творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці. Мотиваційно-особистісний компонент – позитивне ставлення до творчої діяльності, прагнення заохочення власної діяльності, цілеспрямованість, відповідальність, старанність, впевненість, самостійність, оригінальність, швидкість, здатність до співпраці, самовдосконалення. Емоційно-аксіологічний компонент – емоційно-почуттєве ставлення до праці, емоційне задоволення від самого процесу праці, її результатів, інтерес і потреба в предметно-перетворювальній діяльності, система ціннісних орієнтацій дитини у праці, її оцінні судження, соціальні установки. Когнітивний компонент – знання трудового процесу, його ресурсного забезпечення, моральних норм і правил поведінки під час виконання трудових завдань, аналітико-синтетичні здібності, здатність до узагальнення, систематизації, вміння виділити головне, кмітливість, критичність мислення, уміння переносити та використовувати знання у новій ситуації, незалежність суджень, відступ від стереотипності. Діяльнісний компонент – наявність досвіду в предметно-перетворювальній діяльності, сформованість організаторських і виконавських умінь та навичок, виявлення при цьому ініціативи, активності, самостійності, творчості, відповідальності, потяг до гармонії у процесі та результаті діяльності. Визначені критерії та їх показники зумовили якісну характеристику рівнів (низький, середній, високий) творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці.

Констатувальний етап педагогічного експерименту передбачав тестове обстеження учнів, виконання творчих завдань та анкетування молодших школярів. Результати тестування засвідчили переважну тенденцію низького рівня творчого розвитку молодших школярів. Однак, вони не можуть виступати безапеляційною оцінкою ситуації, яка склалася. З метою її уточнення було запропоновано учням виконати творчу роботу. Для забезпечення об’єктивності отриманих результатів нами був використаний метод узагальнення незалежних характеристик, адаптований до наших умов. Паралельно, для того, щоб з’ясувати взаємозв’язок між рівнем обізнаності та зацікавленості дітьми творами декоративно-ужиткового мистецтва та творчим розвитком молодших школярів було проведене анкетування учнів.

На жаль, у ході дослідження ми виявили великий відсоток молодших школярів з низьким рівнем творчого розвитку – 42,9%, середнім рівнем – 45,3%, високим – лише 11,8% учня. Як показало анкетування молодших школярів рейтинг виробів декоративно-ужиткового мистецтва є надзвичайно низьким, в учнів переважає утилітарно-споживацьке ставлення до речей, які їх оточують. Діти надають перевагу речам, орієнтуючись на їх матеріальну цінність, престиж, моду, поза увагою залишаються художньо-естетична сторона виробу.

Аналіз експериментальних даних, вивчення науково-методичної літератури, спостереження за роботою вчителів початкових класів і власний педагогічний досвід дозволяють припустити, що причинами незадовільного стану творчого розвитку молодших школярів є неусвідомлення вчителями початкових класів значення уроків трудового навчання та художньої праці у творчому розвитку учнів, розподіл їх на творчі і нетворчі; низький арсенал методів, форм та прийомів роботи, що сприяють творчому розвитку дітей у процесі трудової діяльності; нехтування естетичним потенціалом декоративно-ужиткового мистецтва; недостатня кількість належної методичної літератури. Все це визначило необхідність проведення формувального експерименту, обґрунтування педагогічних умов та створення методики творчого розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання та художньої праці.

У другому розділі "Зміст і методика творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці" обґрунтовано педагогічні умови та розроблена методика творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці; розкрито особливості, хід та результати експериментальної перевірки основних положень методики творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці; підведені підсумки експериментального дослідження.

Одним із завдань дисертаційного дослідження було обґрунтування педагогічних умов творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці. Тому, на підставі теоретичного аналізу, до числа таких педагогічних умов ми віднесли:

-         установка на адекватне сприймання молодшими школярами естетичного потенціалу декоративно-ужиткового мистецтва;

-         посилення мотивації творчої діяльності молодших школярів на уроках трудового навчання та художньої праці шляхом трансформації когнітивного змісту в емоційний;

-         диференційоване використання творчих завдань на уроках трудового навчання та художньої праці;

-         поліхудожній підхід до творчої діяльності учнів у процесі трудового навчання та художньої праці.

Запропоновані нами педагогічні умови творчого розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання та художньої праці були спрямовані на те, щоб забезпечити емоційно-естетичне забарвлення творчого процесу, закріпити в ході виконання творчих завдань уміння й навички знаходження належного емоційно-чуттєвого відгуку на них, побудови художньо-естетичних образів на основі особистої уяви, фантазії. Ми вважали необхідним у ході формувального експерименту розвивати у молодших школярів вміння прислухатися до своїх почуттів, виявляти естетичне ставлення до навколишньої дійсності й мистецтва та спиратися на нього у творчому процесі, а також збагатити їх знання, поняття та уявлення про найважливіші вияви естетичного в декоративно-ужитковому мистецтві.

Відповідно до виокремлених педагогічних умов було розроблена модель творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці (рис. 1). Зміст моделі розкрито у табл. 1. Реалізація моделі творчого розвитку молодших школярів передбачала створення методики творчого розвитку молодших школярів у процесі трудового навчання та художньої праці. Основні завдання методики полягали у розвитку творчої індивідуальності учнів, своєрідності сприймання та способу вираження особистого ставлення до зображеного, побаченого, почутого; формуванні умінь і навичок знаходження адекватних форм створення художньо-естетичних образів; формуванні знань, що є міцною теоретичною основою у розумінні як декоративно-ужиткового мистецтва, так і основних естетичних принципів; формуванні прийомів і засобів грамотного виготовлення виробів, загальнотрудових умінь та навичок.