Підготовка майбутніх учителів до формування в учнів валеологічних понять на засадах міжпредметних зв’язків шкільних природничих курсів

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проаналізовано стан проблеми наукового пошуку, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження, розкрито методи дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про впровадження й апробацію, наукові публікації за темою дисертації.

У першому розділі „Теоретичні основи підготовки майбутніх учителів до формування в учнів валеологічних понять на засадах міжпредметних зв’язків” здійснено комплексний аналіз філософських, психолого-педагогічних, науково-методичних та біологічних літературних джерел, які складають теоретичну основу дослідження, а саме: проаналізовано педагогічну проблему підготовки майбутніх учителів до формування в учнів валеологічних понять; розглянуто сутність міжпредметних зв’язків як теоретичної основи для формування змісту навчальних програм інтегрованих курсів валеологічного спрямування; узагальнено зміст ключових валеологічних понять шкільного курсу „Основи здоров’я”; з’ясовано нейро-фізіологічні та психолого-педагогічні механізми їх формування та розвитку.

Проблема підготовки майбутніх учителів до викладання шкільного інтегрованого курсу „Основи здоров’я” залишається актуальною, оскільки повинна бути адаптованою до концептуальних та дидактичних вимог сьогодення. Дослідження науковців свідчать про недосконалість як змістової, так і методичної підготовки вчителів, що обумовлено швидкісною динамікою змін у системі шкільної валеологічної освіти. Існує невирішена проблема науково- і навчально-методичного забезпечення процесу викладання основ здоров’я у школі, що вимагає глибоких знань вчителя з інших предметів.

Показано, що однією з необхідних фахових компетенцій студента – майбутнього вчителя основ здоров’я – є його готовність до формування в учнів валеологічних понять як невід’ємної ланки наукової інтерпретації предмета. Внаслідок високої інтегративності змісту курсу “Основи здоров’я” назріла необхідність формування в учнів валеологічних понять на засадах міжпредметних зв’язків з іншими природничими курсами.

Дослідження міжпредметних зв’язків як принципу навчання дозволило переконатись, що у навчальному процесі вони здійснюють визначальний вплив на змістове наповнення предмета, підбір методів та організаційних форм навчальної роботи. Встановлення та реалізація міжпредметних зв’язків здійснюється з урахуванням мети предмета та методики його викладання, а також при обов’язковій умові умотивованості вчителів у подібній роботі.

Проведений теоретичний аналіз дозволив з’ясувати і узагальнити зміст, структуру та шляхи формування в учнів основних валеологічних понять шкільного курсу “Основи здоров’я”. Було виділено групи понять, які є фундаментальними у змісті предмета “Основи здоров’я”. Встановлено, що більшість валеологічних понять мають теоретичне підґрунтя з предметів природничого циклу, і тому можуть бути сформованими на базі уявлень, отриманих з курсів природознавства, біології, хімії.

У другому розділі „Організація підготовки студентів до формування в учнів валеологічних понять та аналіз результатів дослідження” здійснене наукове обґрунтування педагогічних умов, які сприяють розвитку готовності майбутнього вчителя до використання міжпредметних зв’язків як засобу формування в учнів валеологічних понять; представлено методику розробки та експериментальної перевірки моделі підготовки майбутніх учителів до формування в учнів валеологічних понять шкільного курсу „Основи здоров’я” на засадах міжпредметних зв’язків з іншими природничими курсами, а також наведено результати проведеного педагогічного експерименту.

Під час констатувального експерименту було з’ясовано, що зміст навчальних програм з основ здоров’я в цілому задовольняє сучасні інформаційні потреби учнів. Винятки складають питання, які вимагають попереднього засвоєння школярами знань з біології людини. Деякі розділи вимагають міжпредметного узгодження з курсами природознавства, біології, хімії, предметами гуманітарного циклу. Вивчення природничих курсів не завжди забезпечує пропедевтичність розвитку валеологічних понять. Як правило, міжпредметні зв’язки носять супутній та перспективний характер. Внаслідок порушення системності у викладанні матеріалу, не завжди створюються сприятливі умови для вивчення теорії і практики оздоровчих технологій в курсі основ здоров’я. Спостерігаються порушення в логіці навчального матеріалу по класах, дублювання матеріалу або „випадання” певних питань із логічної схеми. Водночас існуючий зв’язок між природничими та валеологічними поняттями може забезпечити формування валеологічних знань на високому теоретичному рівні за умови дотримання системно-логічної схеми введення кожного навчального елементу у навчально-виховний процес.

Викладання курсу “Основи здоров’я” здійснюється вчителями з різними базовими спеціальностями. Причинами отримання ними годин з цього предмету є, як правило, недостатність основного навантаження та близькість змісту деяких розділів курсу до базової спеціалізації. Якість навчання учнів основам здоров’я ще й досі залишається низькою. Досвідчені вчителі працюють по-старому, використовуючи найчастіше логіку власного предмету і традиційні методи навчання. Навпаки, молоді педагоги більше готові до творчої діяльності, але не мають достатньої валеологічної підготовки й загальнопеда­гогічних практичних умінь. Навіть власна зацікавленість учителів предметом не підвищує його статусу як значимого (наприклад, у порівнянні з математикою, біологією чи мовою).

Стан навчально-методичного забезпечення шкіл з предметів валеологіч­ного спрямування незадовільний. Якість наявних посібників дуже низька. Намагання ж частини вчителів виготовляти їх самостійно очікуваного ефекту не справляють. Дуже обмеженим є також використання вчителями на уроках з основ здоров’я доступних посібників з інших предметів.

З основних валеологічних понять курсу „Основи здоров’я” в учнів краще сформовані поняття про безпеку та небезпеку. Розвиток понять „здоров’я” та „здоровий спосіб життя” знаходиться на рівні пропедевтичного поняття і уявлення. Разом з тим, поняття про складові здоров’я навіть на рівні уявлення сформовано лише у 25 % піддослідних. Формування понять міжпредметного характеру ускладнене внаслідок відсутності знань з біології і термінів, складних для сприйняття. Нагальним залишається питання встановлення відповідності між рівнем доступності матеріалу і віковими особливостями учнів.

Під час пошукового експерименту було теоретично обґрунтовано та розроблено модель підготовки майбутніх учителів до формування в учнів валеологічних понять на основі міжпредметних зв’язків з урахуванням рівневих та компетентнісних вимог до вчителя основ здоров’я. Основними структурними компонентами моделі є мотиваційно-цільовий, змістовий, організаційно-діяльнісний та результативно-оцінювальний. Мотиваційно-цільовий компонент розкриває усвідомлене відношення вчителя до формування в учнів валеологічних понять з використанням міжпредметних зв’язків, спонукає його до регуляції власної поведінки, відображає свідоме ставлення до діяльності, спрямованість особистості на валеологічні поняття та знання з інших предметів, на яких базується їх формування, на способи взаємодії з ними. Змістовий компонент об’єднує сукупність знань вчителя про зміст валеологічних понять, теоретичне підґрунтя для їх формування, виходячи зі змісту програм інших природничих курсів; про сутність міжпредметних зв’язків, їх структуру та функції. Організаційно-діяльнісний компонент відображає функціональний склад понять, формування яких відбувається на основі міжпредметних зв’язків, характеризує можливість застосування такої методики на практиці. Результативно-оцінювальний компонент є найважливішим, оскільки спрямовує вчителя на усвідомлення, пізнання й аналіз власного досвіду та результатів своєї професійної діяльності. У дослідженні було визначено такі рівні сформованості кожного з компонентів моделі: адаптивний (низький, або початковий), репродуктивний (середній), евристичний (достатній) та креативний (високий).

На основі запропонованої моделі було визначено педагогічні умови її реалізації та забезпечення. До них відносяться: максимальна наближеність процесу навчання студентів до проблем реальної практики вчителів основ здоров’я; чітка орієнтація на завдання розвитку усіх чотирьох структурних компонентів моделі підготовки майбутніх учителів до формування в учнів валеологічних понять на засадах міжпредметних зв’язків; урахування вихідного рівня розвитку даної компетенції: базової спеціальності студента, в умовах підвищення кваліфікації вчителів – досвід їх роботи за фахом та досвід викладання предметів валеологічного спрямування; не протиставлення, а органічне доповнення методики формування валеологічних понять курсу „Основи здоров’я” технологією використання базових знань з інших предметів.

Розроблено змістове та технологічне забезпечення процесу підготовки студентів, для чого внесено корективи до змісту навчальної програми дисципліни „Методика навчання основ здоров’я” для студентів педагогічних вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю або спеціалізацією „основи здоров’я”. Також складено методичні пакети з рекомендаціями щодо формування валеологічних понять шляхом реалізації міжпредметних зв’язків основ здоров’я та інших природничих курсів.