ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ АГРОНОМІВ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СОЦІОГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено мету, об’єкт, предмет дослідження, сформульовані завдання досліджуваної проблеми; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, обґрунтовано методи дослідження; наведено дані про апробацію та впровадження результатів експерименту; подано дані про публікації автора та структуру дисертації.

У першому розділі – «Формування гуманістичної спрямованості майбутнього агронома в теорії та практиці» – проаналізовано історичну, психолого-педагогічну літературу, наукові праці з філософії та соціології з досліджуваної проблеми. На цій основі розкрито аспекти становлення аграрної освіти в Україні, її специфіку та особливості освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) майбутнього агронома; визначено сутність понять та структури гуманістичної спрямованості, соціогуманітарної підготовки; здійснено діагностику сформованості гуманістичної спрямованості майбутніх агрономів за розробленими показниками та критеріями.

Під час дослідження встановлено, що з 1844 р. в Одесі функціонувало Головне училище садівництва, завданням якого було готувати садівників і досвідчених науковців у галузі садівництва, у 1851 році відкрилися сільськогосподарські училища в Умані та Херсоні. Однак, в архівних документах нами виявлено, що в Криму училище виноробства у м. Судак було відкрито ще у 1804 році, а у 1828 році при Імператорському Нікітському Ботанічному Саду було відкрите казенне Магарацьке училище, що доповнює історичну інформацію про заснування і розвиток аграрної освіти в Україні у більш ранній період (підтверджується Указом імператора Олександра І від 10.06.1811 р. про створення казенного ботанічного саду, який з травня 1818 р. одержав назву «Імператорський Нікітський Ботанічний Сад»).

Аналіз Державних галузевих стандартів спеціальності «Агрономія» показав, що особливістю аграрної фахової освіти є традиційно визначений підхід надання професійних знань, що підтверджується вимогами ОКХ протягом тривалого періоду (починаючи з 1962 року). Починаючи з 1994 року, у змісті Державних стандартів відбулася певна позитивна динаміка щодо формування особистісних (духовних, моральних) якостей майбутнього фахівця, однак вміння використовувати гуманістичні підходи в процесі виробничої діяльності до сьогодні залишаються несформованими.

Одним з найважливіших принципів, що має забезпечити якісний склад освітньої діяльності, є гуманізація освіти, звернення до особистості й визнання людини за найвищу цінність. В той же час, метою гуманізації є формування гуманістичної спрямованості майбутніх фахівців.

Узагальнення наукових доробків вчених, результати аналізу наукової літератури (В. В. Богословський, Л. П. Буєва, А. Д. Виноградова, В. А. Лекторський, Е. М. Мірський, А. А. Степанов, В. Н. Шердаков) засвідчили, що гуманістичною спрямованістю підготовки майбутнього фахівця є такі сукупності її компонентів, які визначають мету, інтереси, ідеали та переконання особистості в її діяльності. Тобто, це ціннісні орієнтації та стійкі мотиви, що визначають як активну поведінку, так і вибіркове ставлення особистості до подій, що орієнтують її життєдіяльність. Також спрямованість розглядається через потреби, що поділяються на матеріальні, духовні і суспільні. Разом з тим, на думку науковців, гуманістична спрямованість розглядається як суспільна і може ґрунтуватися на досягненні певного статусу, суспільній оцінці, дружбі, спілкуванні, любові тощо.

З’ясовано, що результат формування гуманістичної спрямованості в освіті – це становлення особистості, здатної до співчуття, готової до гуманістично орієнтованого вибору та інтелігентного зусилля, а метою гуманітарної освіти є формування вільної людини, що свідомо приймає рішення та обирає форми поведінки, думає про наслідки своїх дій і готова нести за них відповідальність. Існує також думка, що гуманізм як феномен загальнолюдської культури, повинен стати частиною кожної особистості й скласти ядро її духовної культури, що повинно проявлятися в людяному, шанобливому ставленні до людей і власне особистості, прийнятті інших та себе. Гуманістичну спрямованість нами умовно поділено на такі розгалуження, як розуміння та увага до людини з одного боку, в той же час, самопізнання та самоактуалізація власне особистості.

Гуманістична спрямованість майбутнього агронома є інтегрованою сукупністю особистісно-ціннісних якостей, що: є знаннями та уявленням людини про принципи гуманізму (добро, співчуття, справедливість, істину, найвищу цінність інших людей тощо), моральні та духовні цінності суспільства та соціального оточення в їх органічному поєднанні з національною історією й традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу; є становленням особистості, здатної до співпереживання (емпатії), готової до гуманістично орієнтованого вибору та інтеліґентного зусилля, до реалізації духовної культури, що повинно проявлятися в людяному, шанобливому, доброзичливому ставленні до людей і власне особистості, у прийнятті відповідальності за власні дії та дії інших; це ціннісні орієнтації та стійкі мотиви, що визначають як активну поведінку, так і свідоме прийняття рішень і вибір форми поведінки; вибіркове ставлення особистості до подій, що орієнтує її життєдіяльність в ситуаціях морального вибору, співставлення з критеріями загальних моральних цінностей та ідеалів суспільства, які визначають стійкий вибір людини незалежно від умов та ситуацій, в яких вона знаходиться.

Аналізуючи сучасну освітньо-кваліфікаційну характеристику агронома (ОКР «молодший спеціаліст»), виділяємо такі виробничі (фахові) функції: аналітичну, проектувальну, організаційну, технологічну, контролюючу, технічну, природоохоронну. При цьому, випускник вищого навчального закладу повинен вміти вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності, виконувати свої виробничі функції завдяки особистісним якостям, що формуються під час соціогуманітарної підготовки, яка може бути охарактеризована як процес засвоєння і використання особистістю цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству при активному відтворенні соціального досвіду, історично накопиченої культури, входжень у соціум, що породжує зміни соціальної структури суспільства, суспільних відносин та виробничої сфери.

Нами доведено, що соціогуманітарні дисципліни є підґрунтям у формуванні гуманістичної спрямованості майбутнього агронома і забезпечують на більш високому рівні сфери реалізації фахової діяльності.

Для розкриття змісту гуманістичної спрямованості ми визначили такі компоненти: когнітивний, емоційно-ціннісний та діяльнісний. Разом з тим, відповідно до компонентів гуманістичної спрямованості, нами обрано сукупність методик, які дають змогу різнопланово охарактеризувати її критерії та показники:

Діагностику когнітивного компоненту гуманістичної спрямованості було проведено шляхом виявлення загальних знань та уявлень студентів й викладачів про сутність гуманізму та його проявів у професійній діяльності, в освітньому процесі; емоційно-ціннісного – за допомогою визначення питомої ваги орієнтації на взаємодію у загальній структурі спрямованості (методика В. Смекала–М. Кучера), виявлення сформованості відповідальності й обов’язку (фрагмент методики Лук’янової М. І.); мотивації професійної діяльності (методика К. Замфір в модифікації А. А. Реана); визначення рівня емпатійних здібностей особистості (тест В. В. Бойка); діяльнісного – було визначено за допомогою оцінки способів реагування в конфлікті (тест К. Н. Томаса) та вирішенням виробничих ситуацій. Крім того, було розроблено і апробовано ряд анкет щодо визначення гуманістичної спрямованості майбутнього агронома.

За допомогою вище перелічених методик нами були виявлено рівні сформованості гуманістичної спрямованості студентів, а також їх співвідношення з іншими духовними та моральними цінностями.

Високий рівень гуманістичної спрямованості: чіткі знання та уявлення особистості про добро, співчуття, справедливість, істину, визнання іншої людини за найвищу цінність, шанування національної історії, традицій, що проявляється як стійкі духовні та моральні властивості незалежно від реалій; середній рівень: наявність знань та уявлень особистості про співчутливе ставлення до інших відповідно до ситуації; розуміння, що слід бути добрим, справедливим, відповідальним, емпатійним, проте ці якості не є системними, тобто залежать від обставин, що склалися; достатній рівень: орієнтація на гуманістичну спрямованість є вибірковою в силу певної необізнаності щодо понять про добро, істину, моральність, духовність тощо; у діях щодо доброзичливого та позитивного ставлення до інших присутні прояви егоїзму, нерозуміння, байдужості; низький рівень: практично несформовані уявлення про добро, співчуття, співпереживання, справедливість, відповідальність; відсутність позитивного ставлення до обраної спеціальності, негативне ставлення до інших, соціального оточення; байдужість до здійснення гуманних дій та вчинків.

Результати констатувального експерименту дозволили зробити висновки: студенти не в повній мірі опанували поняттями гуманістична спрямованість, гуманістично спрямований фахівець, соціогуманітарна підготовка; під час виявлення мотивації до професійної діяльності, мотиваційного комплексу особистості низький мотиваційний рівень спостерігається у 35,6 % від загальної кількості респондентів, що є досить низьким показником; практично третя частина (27,9 %) респондентів мають низький рівень до співчуття та співпереживання, тобто недостатньо сформовано здатність до емпатії. Значна частина студентів (56 %) обирає неоптимальну стратегію під час поведінки у конфліктних ситуаціях; під час прийняття рішень у виробничих ситуаціях низький рівень професійної спрямованості показали 53,5 % респондентів, в тому числі орієнтацію на рівень офіційної субординації (здатність за будь-яких умов досягти свого) показали 19,1 % респондентів.

Внаслідок недостатньої інтеграції спеціальних та соціально-гуманітарних знань в цілому не забезпечується внутрішній механізм, що здатний сформувати майбутнього агронома як ціннісно-орієнтовану особистість, спрямовану на реалізацію принципів гуманізму у професійній діяльності.

У другому розділі – «Експериментальна перевірка моделі формування гуманістичної спрямованості майбутніх агрономів» – обґрунтовано і представлено модель формування гуманістичної спрямованості майбутніх агрономів, розглянуто сфери реалізації соціогуманітарних дисциплін як інтеграційного компонента підготовки майбутнього агронома; визначено етапи, мету і завдання формувального експерименту, здійснено перевірку його ефективності; сформульовано висновки.

Моделі формування фахівця в аграрній освіті були об’єктом дослідження багатьох науковців. Зокрема, модель фахівця аграрного ВНЗ аналізували такі дослідники, як Л. І. Герасимова, М. Т. Левочко, В. Т. Лозовецька,
Л. А. Сподін, О. М. Тепла. При цьому, в першу чергу, при визначенні моделі фахівця, було зроблено акцент на гуманістичні якості в контексті гуманізації професійної аграрної освіти. Спираючись на функції, визначені освітньо-кваліфікаційною характеристикою галузевої підготовки, дослідники розглядали формування гуманістично спрямованих особистісних детермінант як: психологію особистості; ставлення до інших, до себе і до природи; особистісно-етичні, індивідуальні та культурологічні модулі.

У процесі проведеного дослідження нами було розроблено і впроваджено модель процесу формування гуманістичної спрямованості майбутнього агронома, яка має складові: мету, завдання, принципи, педагогічні умови реалізації гуманістичної спрямованості, компоненти, критерії та методику формування гуманістичної спрямованості, сфери реалізації гуманістичної спрямованості майбутніх агрономів.

Модель формування гуманістичної спрямованості майбутнього агронома розуміємо як науково обґрунтовану систему організації навчально-виховного процесу та сукупність педагогічних дій з актуалізації у студентів потреби в розвитку цієї якості; включення в активну пізнавальну діяльність з оволодіння знаннями про сутність і значущість гуманності в професійній діяльності агронома; формування гуманної позиції, переконань, поглядів, почуттів; практичне формування гуманної поведінки в різних ситуаціях морального вибору