ПІДГОТОВКА СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ВИБОРУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФЕСІЇ В СПІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛИ І ВИЩОГО ПЕДАГОГІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, розкрито завдання та методи дослідження, його наукову новизну, окреслено теоретичне і практичне значення здобутих результатів; подано відомості про вірогідність, апробацію й впровадження результатів дослідження у практику роботи шкіл та вищих педагогічних навчальних закладів, публікації автора та структуру роботи.

У першому розділі – «Спільна діяльність школи і вищого педагогічного навчального закладу з педагогічної орієнтації школярів» - розкрито історико-педагогічний аспект становлення проблеми підбору кадрів для педагогічної діяльності в історії української педагогічної думки, подано сутність поняття «профорієнтаційно-педагогічна взаємодія», уточнено зміст поняття «готовність до вибору професії вчителя», структуру цього поняття, визначено основні показники та критерії сформованості готовності старшокласників до вибору педагогічної професії; досліджено стан взаємодії вищих педагогічних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл з професійно-педагогічної орієнтації на сучасному етапі розвитку освіти.

У процесі аналізу ретроспективних й сучасних наукових джерел, форм проведення професійно-педагогічної орієнтації у дисертації умовно виділено п’ять періодів, в основу яких покладено етапи політичного, соціально-економічного і культурного розвитку країни. До початку ХХ століття проблема підготовки до вибору педагогічної професії в педагогічній науці не розглядалася. Основні зусилля прогресивних вчених-педагогів спрямовувалися на визначення ролі вчителя у вихованні підростаючого покоління.

Перший період - 20-ті – початок 30-х років ХХ століття - характеризується спробами теоретичного та експериментального дослідження проблеми підготовки педагогічних кадрів. Основну увагу було зосереджено на вивченні професійної придатності особистості до педагогічної діяльності.

Другий період - друга половина 30-х років - 50-ті роки ХХ століття - характеризується відсутністю наукових досліджень з професійної орієнтації, політичною та ідеологічною агітацією.

Третій період - 60-ті – середина 80-х років ХХ століття - ознаменований активізацією пошуку шляхів вирішення проблеми підготовки майбутнього вчителя в допрофесійний період. Центральною ланкою підготовки учнів до вибору професії вчителя була школа, де здійснювали пошук здібних до педагогічної діяльності учнів, проводили діагностичні дослідження та допрофесійну підготовку, розробляли програми допрофесійної підготовки старшокласників. До цієї роботи залучали вищі педагогічні навчальні заклади, органи народної освіти.

Протягом четвертого періоду – з 1985 року по 1991 рік – здійснювалось теоретичне та організаційно-методичне забезпечення педагогічної орієнтації школярів. Передбачалося спільними зусиллями педагогічних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл здійснювати науково обґрунтовану професійно-педагогічну орієнтацію учнів, які мають нахили та здібності до педагогічної діяльності.

П’ятий період - з 1991 року по сьогодення - характеризується дослідженнями, спрямованими на уточнення поняття «педагогічна орієнтація», вивчення особливостей орієнтації школярів на педагогічну діяльність різноманітними засобами в нових соціально-економічних умовах. Організаційні форми роботи з орієнтації на педагогічну професію в цей період представлені переважно педагогічними класами та факультативами, школами юного педагога, факультетами допрофесійної підготовки, ліцеями, гімназіями.

Студіювання наукових праць з проблеми взаємодії вищих педагогічних навчальних закладів і школи в організації профорієнтаційної роботи свідчить, що їх зміст не містить теоретичного обґрунтування профорієнтаційно-педагогічної взаємодії соціальних інституцій. Профорієнтаційно-педагогічна взаємодія розглядається в дисертації як система суб’єкт-суб’єктних правових інтерактивних стосунків між учасниками освітнього процесу (вищий педагогічний навчальний заклад, школа, органи управління освітою), основою яких є наскрізна мета, цілісні завдання, оптимальні способи, методи, прийоми, спрямовані на усвідомлений і цілеспрямований вибір старшокласниками педагогічної професії. Підґрунтям профорієнтаційно-педагогічної взаємодії мають бути критерії вибору учнівською молоддю професії вчителя та рівні готовності школярів до вибору педагогічного фаху. Центральним принципом профорієнтаційно-педагогічної взаємодії є особистісно-зорієнтований.

Отже, вибір старшокласниками педагогічної професії є складним і відповідальним процесом, який потребує від освітньої системи спеціально організованої діяльності, спрямованої на допомогу в професійному самовизначенні старшокласників. Її результатом має бути сформована готовність випускників загальноосвітньої школи до вибору педагогічної професії.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що вивчення проблеми готовності до виконання тієї чи іншої трудової діяльності привертає увагу багатьох психологів, педагогів, соціологів.

Аналіз досліджень М. Дяченко, А. Кандибовича, Г. Костюка, Н. Ковальської, В. Моляко, В. Мачуського, Є. Павлютенкова, В. Пасинка, В. Романчука, В. Серікова, Т. Становської, Е. Фарапонової, В. Чебишевої, С. Чистякової та ін. свідчить, що зміст та структура готовності до вибору професії визначаються науковцями відповідно до складових психологічної структури особистості, які виокремлюються та узагальнюються залежно від майбутнього виду діяльності.

Вивчення проблеми готовності до виконання конкретної діяльності у заздалегідь визначених умовах із позицій системного підходу інспірувало науковців до накреслення складових структури готовності, які детермінуються потребами та вимогами суспільства (усвідомлення мети, оцінка умов, прогнозування, мобілізація тощо). Змісту поняття «готовність до вибору педагогічної професії» визначався на основі системно-структурного підходу, що зумовило відповідність структури й змісту цього поняття вимогам соціального середовища, рівню загальної та спеціальної підготовки, функціям які в майбутньому виконуватиме працівник.

Отже, готовність старшокласників до вибору педагогічної професії – це складне структурне утворення взаємозв’язаних, скріплених переконаннями прагнення до педагогічної діяльності, індивідуальних психологічних та характерологічних особливостей, знань про педагогічну професію, практичних педагогічних умінь і навичок, які сформовані у відповідності з вимогами суспільства до педагогічної професії. Визначено такі компоненти готовності: мотиваційний (ставлення старшокласників до майбутньої професійної педагогічної діяльності), когнітивний (наявність в учнів знань про вимоги професії до вчителя; зміст професійної педагогічної діяльності; початкові знання з психології та педагогіки; наявні в особистості професійно значущі якості), практичний (практичне застосування наявних педагогічних знань) та креативний (розвиток творчих здібностей старшокласників).

На основі аналізу змісту компонентів визначено критерії сформованості готовності старшокласників до вибору педагогічної професії: розуміння школярами ролі і місця педагогічного процесу в їхньому житті; володіння інформацією про зміст педагогічної діяльності; зацікавленість професією вчителя та наявністю професійного плану; творче ставлення до вирішення життєвих ситуацій. Згідно з цими критеріями було визначено три рівні готовності старшокласників до вибору педагогічної професії: високий, середній, низький, та обґрунтовано методику її діагностики, що включає анкетування, аналіз продуктів діяльності, спостереження, експертну оцінку.

Вивчення і аналіз сучасного стану взаємодії вищих педагогічних навчальних закладів і загальноосвітніх шкіл з підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії, дає підстави констатувати суттєві недоліки. Не достатньо уваги приділяється формуванню безпосередньої мотивації вибору педагогічної професії; низький рівень престижності професії вчителя; допрофесійна підготовка майбутніх вчителів орієнтована, в основному, на групові форми діяльності; зміст профорієнтаційної роботи зводиться переважно до загальноосвітньої підготовки з профілюючих предметів. Існують об’єктивні труднощі, з якими зустрічаються випускники сільських шкіл і невеликих міст, а саме:

–      зменшення наповнюваності класів у сільських школах, об’єднання декількох класів в один, що не дає можливості сформувати повноцінні педагогічні класи чи школи юного педагога і знижує рівень загальноосвітньої підготовки;

–      відсутність системи профільного навчання через навчально-виробничі комбінати, що заважає створенню зведених класів для підготовки старшокласників до педагогічної діяльності;

–      низький рівень матеріального забезпечення сімей, що не дозволяє їхнім дітям відвідувати форми допрофесійної підготовки з виїздом до вищих педагогічних навчальних закладів;

–       випускники сільських шкіл фактично не охоплені сучасними формами роботи з педагогічної орієнтації.

У другому розділі «Обґрунтування та дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов і моделі взаємодії школи та вищого педагогічного навчального закладу з підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії» обґрунтовуються педагогічні умови, розкриваються особливості підготовки старшокласників до вибору професії вчителя у взаємодії школи, органів управління освітою та вищим педагогічним навчальним закладом.

Аналіз літератури, стану організації взаємодії педагогічних вищих навчальних закладів і загальноосвітніх шкіл з педагогічної орієнтації, власних емпіричних досліджень дає змогу виокремити недоліки в діяльності освітньої системи, а саме:

-       відсутність систематичності, злагодженості в роботі шкіл, педагогічних ВНЗ з підготовки школярів до вибору професії, і вчителя зокрема;

-       формалізм і низька активність зацікавлених сторін в організації професійно-педагогічної орієнтації школярів;

-       недостатня методична підтримка вчителів у проведенні роботи з педагогічної орієнтації учнів;

-       низька ефективність цільового прийому студентів із сільської місцевості, що мають нахили до педагогічної діяльності та невідрегульованість механізму працевлаштування таких випускників для роботи в школі;

-       зорієнтованість більшості програм щодо професійно-педагогічної орієнтації на фронтальну підготовку, недостатньо враховано індивідуальні особливості, творчі здібності, профорієнтаційна складова;

-       невикористання можливостей сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в орієнтації старшокласників на вибір професії вчителя.

На основі аналізу зазначених недоліків організації спільної діяльності школи та вищого педагогічного навчального закладу з підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії, врахування принципів свідомості, самостійності, свободи вибору професії, нами обґрунтовані зовнішні і внутрішні педагогічні умови профорієнтаційно-педагогічної взаємодії. Під зовнішніми умовами організації взаємодії школи і вищого педагогічного навчального закладу з підготовки старшокласників до вибору професії вчителя, слід розуміти систематичність, цілеспрямованість освітніх навчальних закладів та їх активність. До внутрішніх (суб’єктивних) умов належать особистісний підхід, самостійність і творчість старшокласників, використання інформаційно-комунікаційних технологій.

На основі визначених педагогічних умов організації і проведення професійно-педагогічної орієнтації школярів, підходів і поглядів науковців на організацію спільної діяльності з підготовки старшокласників до вибору професії, її структури, сучасних тенденцій розвитку освіти, соціально-економічного і духовного стану суспільства, розроблено модель взаємодії школи та вищого педагогічного навчального закладу з підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії. Обґрунтовано такі основні структурні компоненти цієї моделі, що визначають мету, зміст, провідні форми та методи, засоби управління і контролю за результатами: цільовий, змістовий, діяльнісний, контрольний, корекційний і результативний.

Цільовий компонент передбачає визначення мети кожного з учасників процесу (учня, школи, відділів освіти, педагогічного ВНЗ) та завдань, що сприятимуть досягненню поставленої мети, спираючись на соціальне замовлення суспільства до професійної підготовки педагога, який спроможний виховати учня як творчу особистість.

Визначаючи суть змістового компоненту, ми спиралися на ідею компетентнісного підходу до формування змісту освіти, суть якого полягає в зміщенні акценту з накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики. Це передбачає озброєння старшокласників знаннями про свою «Я»-концепцію та особливості професійної діяльності, про шляхи узгодження внутрішніх протиріч між бажаннями, здібностями, професійними інтересами і потребами в кадрах; формування мотивації, активності в навчанні. Для реалізації цих ідей необхідним є створення інтегрованих програм, які б забезпечили підготовку до навчання в педагогічному університеті, міцність професійного вибору та формування творчого потенціалу особистості старшокласника на основі індивідуального й диференційованого підходу до кожного учня.

Діяльнісний компонент визначає форми організації роботи школи, вчителів, учнів, викладачів вищого педагогічного навчального закладу з підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії, підвищення загальноосвітнього рівня, розвитку творчих і педагогічних здібностей. Основними формами підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії є індивідуально-групова (за кількістю і складом учнів), шкільна та позашкільна (за місцем навчання).

Теоретичний матеріал старшокласники освоюють самостійно, під керівництвом вчителя (класного керівника, вчителя-предметника). Для цього вищим педагогічним навчальним закладом розроблено методичні матеріали, в яких викладено основні теоретичні положення відповідних тем, подано додатковий список літератури, яку старшокласник має опрацювати в шкільній бібліотеці, через мережу Інтернет.

Закріплення і використання теоретичного матеріалу відбувається через систему творчих завдань, які пропонується виконати учневі. В їх основу було покладено технологію проектів, яка відображає реалізацію особистісно орієнтованого підходу в освіті і сприяє формуванню ключових компетенцій (навчальної, громадянської, з інформаційних та комунікаційних технологій тощо).

Наявність контрольного і корекційного компонентів викликана потребою постійного спостереження за ходом і результатами професійно-педагогічної орієнтації старшокласників з метою здійснення своєчасних коригувальних дій. Для цього було застосовано комплекс взаємодоповнювальних методів, які реалізують вхідний, заключний і поточний контроль: анкетування – для визначення мотивів вибору професії та професійного плану, тестування педагогічних здібностей учнів, спостереження, бесіда, аналіз результатів діяльності – для поточного контролю формування готовності старшокласників до вибору педагогічної професії. Для підсумкового контролю було використано розроблену нами методику діагностики готовності старшокласників до вибору педагогічної професії. У результаті в учнів формується готовність до вибору професії вчителя, яка діагностується за визначеними рівнями.

Характеристикою результативного компоненту є сформована готовність старшокласників до вибору педагогічної професії, вибір професії вчителя.

Для перевірки дієвості педагогічних умов, моделі взаємодії школи та вищого педагогічного навчального закладу з підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії було проведено педагогічний експеримент. У ньому взяли участь старшокласники Кролевецького, Ямпільського та Середино-Будського районів Сумської області, м. Бахмач, Сосницького та Менського районів Чернігівської області.

На констатувальному етапі експерименту нами було обстежено за допомогою методики діагностики готовності до вибору педагогічної професії і залучено до експерименту 216 старшокласників. Аналіз результатів діагностики свідчить, що готовність до вибору педагогічної професії у переважної більшості старшокласників має низький рівень сформованості, що, на нашу думку, пояснюється відсутністю спеціально організованої роботи школи та вищого педагогічного навчального закладів, спрямованої на формування у старшокласників готовності до вибору педагогічної професії.

На формувальному етапі на основі моделі взаємодії школи і вищого педагогічного навчального закладу з підготовки старшокласників до вибору педагогічної професії розроблено експериментальну програму, стратегія якої полягала в цілеспрямованому педагогічному впливі на мотиваційний компонент готовності старшокласників до вибору педагогічної професії з метою активізації самостійності та внутрішніх можливостей школярів у розвитку когнітивного, практичного та креативного компонентів, шляхом поєднання зусиль школи, органів управління освітою та вищого педагогічного навчального закладу.

У структурі експериментальної роботи з формування готовності старшокласників до вибору педагогічної професії було виділено два напрями:

1) організація дієвої співпраці вищого педагогічного навчального закладу з органами управління освітою та загальноосвітніми школами;

2) свідомий вплив на особистість старшокласників з метою формування компонентів готовності.

Реалізація першого напряму розпочинається укладанням договорів про співпрацю з районними відділами освіти, загальноосвітніми навчальними закладами, що регламентують відповідальність сторін за організацію і проведення підготовки. Закріплені угодою обов’язки сторін враховують зацікавленість всіх учасників освітнього процесу і дають їм змогу впливати на кінцевий результат. Ця робота проводиться в березні – травні, сумісно з роботою, пов’язаною з відбором старшокласників для підготовки у наступному навчальному році, що дозволяє розпочати підготовку з перших днів навчання в 10 класі. Відбір старшокласників для участі в програмі підготовки здійснюється педагогічним колективом школи за такими критеріями: власне бажання; успішність з предметів державного компонента не менше 7 балів; комунікабельність; участь у громадській роботі школи. Рекомендовані до участі в програмі підготовки старшокласники беруть участь у днях відкритих дверей, в ході яких ознайомлюються з факультетами та спеціальностями університету, умовами навчання та відпочинку студентів тощо.

Взаємозв’язок між викладачами вищого педагогічного навчального закладу й учнями та вчителями-консультантами здійснюється з допомогою листування (електронне або паперове) та під час зустрічей з учасниками підготовки, що відбуваються чотири рази протягом навчального року на базі провідних шкіл районів. Матеріали творчих проектів старшокласників, разом з результатами спостережень та зауваженнями вчителя-консультанта педагогічний вищий навчальний заклад отримує поштою. Після їх аналізу науково-педагогічними працівниками готуються рецензії на отримані роботи та поради вчителям щодо подальшої роботи з учнями.

Другий напрям передбачає роботу з учнями безпосередньо в загальноосвітньому навчальному закладі. З початком підготовки вчителі-консультанти спрямовують діяльність старшокласників, спостерігають за ними в процесі виконання завдань за програмою, на уроках і в позаурочний час згідно з розробленою орієнтовною програмою спостереження, забезпечують можливість використання комп’ютерної техніки школи, тощо. Кожний розділ програми передбачає виконання творчих завдань. Зокрема таких як «Учитель – міфи і реальність», «Чи можна вчитися без учителя» тощо. Для забезпечення якісної організації проектів до кожного розділу розроблено методичні рекомендації, що складаються з плану проекту, списку необхідних літературних джерел та веб-сайтів, форм та критеріїв оцінювання результатів діяльності, діагностичних методик, порад щодо презентації результатів. Оскільки метод проектів передбачає практичну значущість отриманих результатів (випуск газети з проблеми дослідження, доповідь на шкільній конференції, пропозиції органам самоврядування тощо) в процесі виконання проектів з розділів «Професійно важливі якості особистості», «Вчитель – основна дійова особа освітнього процесу», «Спілкування – основа педагогічної діяльності», «Вчитель – викладач чи вихователь», «Такі різні діти» передбачено кінцевим результатом проведення старшокласниками відповідних

заходів для молодших школярів, що дає змогу отримати практичний педагогічний досвід.

Результати діагностики, спостережень та їх аналіз передаються вчителем-наставником до університету на розгляд викладачів кафедри педагогіки. Це дає змогу розробити для кожного учня індивідуальні рекомендації з розвитку професійно-важливих якостей особистості педагога, які реалізують у процесі навчальної та позанавчальної діяльності. Перший рік підготовки завершується вибором певної педагогічної спеціальності кожним старшокласником. Перелік обраних спеціальностей доводять до відома університету. Це дає змогу визначити перелік профільних предметів для проведення олімпіад.

Контрольний етап експерименту передбачає діагностику старшокласників для визначення сформованості готовності старшокласників до вибору педагогічної професії. За результатами діагностики, спостережень за учнями педагогічна рада школи приймає рішення про рекомендацію випускників, які досягли успіхів у процесі підготовки за експериментальною програмою та визначились із навчальним закладом.

Для оцінки ефективності педагогічного експерименту проаналізовано результати, отримані за показниками компонентів готовності на констатувальному та контрольному етапах. Оскільки зміст готовності до вибору педагогічної професії має специфічний характер і цілеспрямовано не впроваджується в навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів, то зміни, що спостерігали після проведення формувального експерименту можна вважати результатом спеціально організованої підготовки старшокласників.

Аналізуючи результати вивчення мотивації вибору педагогічної професії старшокласниками, слід відмітити значний приріст безпосередніх мотивів після закінчення ними підготовки. Так до початку проведення формувального експерименту 17% старшокласників назвали процес трудової діяльності одним із мотивів вибору професії, тоді як після формувального експерименту 36% учасників вибрали цей мотив. Підвищення рівня безпосередньої мотивації відбулося також за рахунок усвідомлення учнями значущості таких мотивів, як «Можливість творчої діяльності» та «Любов до дітей». Динаміка мотиваційного компонента готовності наведено в табл.1.

Якісний аналіз результатів вивчення мотиваційного компонента готовності дає підстави констатувати, що у старшокласників з яскраво вираженим домінуванням стійких безпосередніх мотивів вибору професії вчителя спостерігається високий або середній рівень інтересу до педагогічної діяльності. Отже, наявність безпосередніх мотивів вибору професії вчителя сприяє розвитку педагогічного інтересу старшокласників.