ФОРМУВАННЯ БІОМЕХАНІЧНИХ ЗНАНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного

дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано завдання

дослідження, охарактеризовано методи наукових пошуків, розкрито наукову

новизну, викладено відомості про апробацію та впровадження результатів

проведеної роботи.

У першому розділі «Педагогічні умови професійної підготовки

вчителя фізичної культури до здійснення біомеханічної діяльності на

сучасному етапі» проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній

теорії та практичній діяльності, висвітлено вплив методів біомеханіки на якість

професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури та спорту.

На основі аналізу педагогічної літератури за напрямком дослідження

визначено, що найбільш поширений вид навчально-професійної підготовки у

вищих навчальних закладах – це засвоєння теоретико-методичного забезпе-

чення відповідного фаху. Їх джерелами виступають положення методології,

філософії, наукові теорії та концепції, а також підходи, які розробляються для

вивчення навчальних предметів. Як зазначають деякі науковці, існує два

полярні підходи до підготовки фахівців з вищою освітою. Перший – підготовка

грамотних виконавців – це, як правило, вузькоцільова підготовка. Другий –

підготовка творчих спеціалістів, здатних розв'язувати нестандартні завдання,

приймати розумні рішення в нетипових умовах тощо. При такій підготовці

передбачається вивчення блоку фундаментальних наук та навчання мистецтву

ефективного творчого їх застосування. Реформування вищої освіти спрямоване

на те, щоб реалізувати процес навчання якомога ближче до другої моделі,

цього ж вимагає й організація системи формування біомеханічних знань у

майбутнього вчителя фізичної культури.

Аналіз наявного досвіду професійної підготовки майбутнього вчителя

фізичної культури в українській вищій школі показав, що більшість педагогів

намагається скористатись інноваціями в експериментальних програмах форму-

вання окремих елементів професійної компетентності студентів. Однак

залишився недостатньо вирішеним комплекс проблем, пов'язаний з

формуванням у майбутнього вчителя фізичної культури готовності до

майбутньої професійної діяльності.

Аналіз спеціальної та науково-педагогічної літератури з проблеми

дисертаційного дослідження показав, що біомеханічні знання є важливою

складовою в структурі сучасної системи європейської фізкультурної педагогічної

освіти. Біомеханіка в циклі наук освітньо-професійної програми напряму вищої

освіти за спеціальністю 6.010201 “Фізичне виховання” є основою для опанування

дисциплінами спортивно-педагогічного циклу і забезпечує природно-наукову

підготовку студентів, необхідну для формування професійних знань, умінь та

навичок.

У результаті констатувального експерименту доведено, що більшість

вчителів мають незадовільні знання з предмету біомеханіки. Таким чином, у

закладах післядипломної освіти слід обов’язково вносити до навчальних планів

медико-біологічні дисципліни, а це – анатомія, фізіологія, біомеханіка. Знання

з цих дисциплін надають фахівцю фізичної культури можливість поліпшити

рівень проведення уроків та спортивних тренувань, дозволяють вірно дозувати

навантаження, запобігати травматизму та перетренуванню, вірно підбирати

фізичні вправи та визначати їх вплив на організм дитини та його функціональні

системи; правильно розвивати фізичні здібності та здійснювати контроль, а

також спортивний відбір на початкових стадіях підготовки учнів. Отримані

результати підтвердили актуальність і доцільність розробки обраної теми

дослідження. Переважна більшість опитаних вчителів фізичної культури

відчувають нестачу теоретичних знань з біомеханіки та вміння застосовувати

їх на практиці, що в свою чергу відображається на якості їх професійно-

педагогічної діяльності.

Результати, отримані в ході опитування, спонукають замислитись над

необхідністю перегляду змісту професійної підготовки вчителів фізичної

культури, а в межах нашого дослідження тієї його частини, що стосується

професійної біомеханічної підготовки.

У першому розділі розглянуто науково-методичні розробки з біомеханіки

провідних науковців у цій галузі: О.В. Бріжатого, О.С. Кошового,

А.М. Лапутіна, М.О. Носка, В.О. Кашуби, Т.О. Хабінець, В.Г. Омельяненка,

А.С. Погрібного, О.Ю. Рибака, І.В. Хмельницької, які відіграли значну роль у

розвитку біомеханічної освіченості студентів. Проте практика викладання

біологічних дисциплін вимагає розробки нової за змістом і обсягом навчальної

програми, яка б містила на лише сучасні знання, а й відповідала вимогам

суспільства щодо фізичної культури. До недоліків науково-методичних

розробок можна віднести: невідповідність сучасним запитам фізичної культури

та спорту; відсутність використання біомеханічних інструментальних методів

дослідження; вузьку орієнтацію на спорт вищих досягнень, з ігноруванням

масового спорту; побудову практичної частини курсу з біомеханіки на методі

виконання графічно-розрахункових робіт.

У другому розділі «Удосконалення біомеханічної підготовки

майбутніх учителів фізичної культури» визначено педагогічні умови

професійної підготовки фахівців з фізичної культури та спорту до застосування

біомеханічних знань та теоретично обґрунтовано процес формування

готовності викладачів-тренерів до професійної діяльності на засадах

біомеханіки; розроблено, обґрунтовано та експериментально перевірено

структурну модель формування готовності майбутніх учителів фізичної

культури до впровадження біомеханічних знань у професійній діяльності.

Спираючись на теоретичний аналіз, матеріали констатуючого

педагогічного експерименту, особистий педагогічний досвід, ми розробили

модель підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до біомеханічної

діяльності у вищому навчальному закладі (рис. 1).

Рис. 1. Модель формування біомеханічних знань.

Високий Середній Низький

Мотиваційний Самооцінний Когнітивний Діяльнісний

Форми Методи

Р і в н і п і д г о т о в к и

Компоненти

Результат: готовність до застосування біомеханічних знань

Формування біомеханічних знань у майбутнього учителя

фізичної культури

Етапи формування біомеханічних знань

креативно-самодіяльний

Засоби

Зміст

теоретико-інформаційний

професійно-діяльнісний

У складову структури моделі підготовки майбутнього вчителя до

реалізації біомеханічних знань у професійній діяльності включені зміст,

форми, методи, засоби, педагогічні умови, етапи та компоненти підготовки.

Результат даної підготовки оцінюється запропонованими нами показниками

оцінки сформованості рівня біомеханічних знань майбутнього вчителя.

Основними компонентами готовності майбутніх учителів фізичної культури

до використання біомеханічних знань у професійній діяльності були визначені

мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та самооцінний відповідно до яких

встановлені високий, середній і низький рівні.

З метою виявлення ефективності моделі формування біомеханічних знань

майбутніх учителів фізичної культури нами було визначено компоненти як

ознаки, що засвідчують ступінь якісної підготовки студентської молоді.

Дієвість моделі оцінюється за конкретними показниками з урахуванням рівня

готовності студентів до біомеханічної діяльності.

У педагогічному експерименті брали участь експериментальна і

контрольна групи. Неварійованими в експерименті була кількість студентів

експериментальної і контрольної груп (57 і 58 осіб відповідно) та кількість

годин, яка відводиться на дисципліну "Біомеханіка фізичного виховання та

спорту". До величин, які варіювалися, було віднесено зміст, форми, методи та

організаційно-педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців

фізичної культури до використання біомеханічних знань у професійній

діяльності.

При визначенні ознак мотиваційного компоненту та відповідних їм

рівнів готовності майбутніх учителів фізичної культури до застосування

біомеханічних знань у професійної діяльності враховано характер

усвідомлення важливості значення фізичної культури і спорту в житті кожної

людини, ставлення до майбутньої професії, усвідомлення важливості значення

біомеханічних знань для вчителя фізичної культури.

На початку експерименту більшість студентів як експериментальної так і

контрольної групи не розуміють значимості біомеханічних знань для вчителя

фізичної культури. Студенти, які вважають знання з біомеханіки необхідною

складовою у професійній діяльності (38,5 % та 41,4 % відповідно), не завжди

можуть обґрунтувати свою відповідь.

На кінець педагогічного експерименту таких студентів, які розуміють

значимість біомеханічних знань та вважають їх необхідними для майбутньої

професійної діяльності, у контрольній групі було 60,3 %, а експериментальній –

73,7 %, що на 13,4 % вище за контрольну групу. Кількість студентів, які не

вважають біомеханічні знання необхідною складовою професійної діяльності

вчителя фізичної культури, зменшилася в контрольній групі на 10,7 %, а в

експериментальній на 15,1 %.

Когнітивний компонент готовності майбутніх фахівців передбачає

наявність отриманої цілісної професійно спрямованої системи теоретичних

знань, спеціальних умінь та практичних навичок з біомеханіки фізичного

виховання та спорту. При визначенні ознак когнітивного компоненту та

відповідних їх рівнів готовності майбутніх учителів фізичної культури ми

враховували те, що засвоєння навчального матеріалу має трирівневу ієрархічну

структуру: нижній рівень – уявлення, середній рівень – розуміння, вищий

рівень – власне засвоєння.

Низький рівень знань з біомеханіки фізичного виховання та спорту

показали 46,6 % студентів контрольної групи і 21,1 % студентів експеримен-

тальної групи, в контрольній групі на 25,5 % більше студентів з низьким

рівнем знань, ніж у контрольній. Середній рівень знань показали 43,1 %

студентів контрольної групи і 59,6 % студентів експериментальної групи, в

експериментальній групі на 16,5 % більше студентів із середнім рівнем знань.

Відносно високого рівня знань, – то майже вдвічі більша кількість студентів

цього рівня в експериментальній групі.

Діяльнісний компонент готовності відображає формування творчих,

самостійних умінь і навичок студентів професійно використовувати їх у

практичній діяльності.

При визначенні рівнів підготовки майбутніх учителів фізичної культури

до професійної діяльності за ознаками діяльнісного компоненту було

враховано ступень засвоєння біомеханічних знань, умінь, навичок: уміння

здійснювати оперативний біомеханічний контроль, здатність правильно

обирати й застосовувати на практиці біомеханічні методи дослідження, вміти

обґрунтовувати з біомеханічної точки зору навчання спеціальним руховим діям

і розвиток фізичних якостей у процесі професійної діяльності, враховувати

вікові особливості моторики під час занять зі школярами.

Значний відсоток студентів контрольної групи (55,2 %) продемонстру-

вали низький рівень сформованості діяльнісного компонента за результатами

виконання діагностично-практичних завдань, що вказує на їх недостатній

рівень практичної підготовки, необхідної для закріплення теоретичних знань з

біомеханіки. Студенти контрольної групи показали високий (24,6 %) та

середній (57,9 %) рівень сформованості діяльнісного компонента до здійснення

біомеханічної діяльності, під час виконання завдань студенти цієї групи

демонстрували значний рівень творчої активності, здатності самостійно

вирішувати поставлені завдання.

Самооцінний компонент готовності визначається здатністю до високої

критичності щодо своєї особистості, своїх професійних якостей як вчителя

фізичної культури.

Розроблено показники рівнів сформованості готовності майбутніх

вчителів фізичної культури до застосування біомеханічних знань:

високий – характеризується активізацією навчально-пізнавальної

діяльності студентів, послідовністю й систематизованістю оволодіння

теоретичними знаннями з біомеханіки та усвідомлення їх професійно

значущими, високою потребою у навчанні; спрямованістю на професійну

самоосвіту, саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення. Цей рівень

передбачає активне використання набутих знань, вмінь та навичок, вичерпну

відповіді, що має системні знання на рівні засвоєння, сформовану систему

вмінь і навичок у майбутнього вчителя фізичної культури. Студенти цього

рівня відрізняються творчим, продуктивним мисленням та навичками його

практичного застосування, здатністю вирішувати питання, пов’язані з

біомеханікою фізичного виховання та спорту, здатністю самостійно мислити й

робити висновки, високим рівнем критичності щодо своєї особистості, своїх

професійних якостей;

середній – характеризується стійким інтересом студентів до навчання,

усвідомленням теоретичних знань з біомеханіки фізичного виховання та

спорту професійно значущими, проте оволодіння знаннями не достатньо

послідовне й систематизоване. Цей рівень передбачає стійку зацікавленість

студентів у використанні набутих знань, умінь і навичок, помірний інтерес до

своєї професії, помірну зацікавленість у самоосвіті, яка інколи потребує

зовнішнього стимулювання, неповну відповідь, що має науково обґрунтовані

уявлення щодо суті проблеми та сформовані вміння й навички у майбутнього

фахівця, проте відсутня їх система. Студенти цього рівня спрямовані на

професійний саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення, однак у них

недостатньо розвинене творче, продуктивне мислення та навички його

практичного застосування, вони не можуть самостійно робити висновки.

Рівень критичного ставлення щодо своєї особистості, своїх професійних

якостей є середнім;

низький – характеризується відсутністю спрямованості на професійну

самоосвіту, саморозвиток, самовиховання та самовдосконалення; нестійким

інтересом студентів до навчання, наявністю фрагментарних і не завжди

науково обґрунтованих уявлень з біомеханіки фізичного виховання та спорту.

Студенти цього рівня не володіють належною якістю знань, умінь і практичних

навичок з біомеханіки фізичного виховання та спорту і не визнають їх

професійно значущими, потребують зовнішнього стимулювання діяльності у

самоосвіті. Рівень критичного ставлення до своєї особистості, своїх

професійних якостей у студентів названої категорії є низьким.

Середньостатистичні результати досліджуваних компонентів

представлено на рис 2.

Таким чином, наведені результати педагогічного експерименту свідчать

про ефективність запропонованої моделі формування готовності до

біомеханічної діяльності майбутніх учителів фізичної культури.

У третьому розділі «Теоретична і практична оцінка результатів власних

досліджень» представлено обговорення результатів власних досліджень з

визначення, теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірка

ефективності педагогічних умов, підготовки спеціалістів з фізичного виховання

на основі формування біомеханічних знань.

0

10

20

30

40

50

60

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

Мотиваційний

компонент

Когнітивний

компонент

Діяльнісний

компонент

Самооційнний

компонент

Низький Середній Високий

Рис. 2. Рівні сформованості компонентів готовності майбутніх учителів

фізичної культури до використання біомеханічних знань (%).

Зазначено, що впровадження в навчальний процес моделі формування

готовності до застосування біомеханічних знань дозволило: озброїти студентів

системою природничо-наукових, біофізичних і педагогічних знань про закони

побудови рухів людини, рухових дій, фізичних вправ; сформувати у студентів

основи знань теорії навчання руховим діям у фізичному вихованні та спорті;

ознайомити студентів з основами методики використання рухів і рухових дій у

спортивному тренуванні та фізичній культурі; озброїти студентів системою

знань, спеціальних педагогічних навичок та умінь з методики викладання

рухів, рухових дій і фізичних вправ у масовій, оздоровчій фізичній культурі та

в спортивному тренуванні.

Вивчення “Біомеханіки фізичного виховання та спорту” на якісно новому

рівні дозволить майбутньому вчителю фізичної культури ефективно вирішувати

завдання освітньої галузі “Фізична культура та здоров’я”, а саме формування у

учнів умінь і навичок здорового способу життя, організації корисного дозвілля та

активного відпочинку, розвитку і відновлення фізичних і духовних сил,

реабілітації та корекції здоров’я, виховання позитивних моральних і вольових

якостей.

%

рівні