НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ УСНОГО ПРОФЕСІЙНО СПРЯМОВАНОГО АНГЛІЙСЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ АВТЕНТИЧНОЇ ВІДЕОФОНОГРАМИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ 

У першому розділі представлено теоретичні передумови навчання юристів УПСАММ з використанням автентичної ВФГ; проаналізовано сучасний стан навчання українських студентів зазначеного виду мовлення; уточнено зміст такого навчання; вивчено психологічні й лінгвістичні характеристики усного професійного спілкування британських і американських юристів; доведено доцільність використання АХФ для поставленої мети з огляду на їх дидактичний і методичний потенціал.

Аналіз досліджень психологів і методистів з питання професійної діяльності юристів, а також результати опитування українських спеціалістів і студентів юридичних факультетів (всього 193 особи) дозволили виділити дві сфери усного професійного спілкування юристів: адміністративно-правову й професійно-трудову. Типовими ситуаціями усного іншомовного професійного спілкування юристів у межах цих сфер є: 1) надання юридичної консультації іноземним громадянам – 35,94% (респондентів); 2) встановлення та підтримання міжособистісних стосунків із зарубіжними партнерами – 52,36%; 3) нарада із зарубіжними колегами; 4) участь у наукових конференціях за кордоном – 50,08%; 5) допит свідків (у випадку порушення закону   іноземцями) – 12,4%; 6) захист інтересів особи / організації в суді (наприклад у Європейському суді з прав людини) – 35,68%; 7) публічний виступ юриста на мітингу з метою правової пропаганди серед іноземних громадян в Україні – 14,8%.

У межах зазначених сфер і ситуацій професійного спілкування виділено такі комунікативні наміри юристів:  з’ясувати,  проаналізувати, пояснити, оцінити, порадити, заохотити, довести (переконати), представити інформацію, обговорити, уточнити, узгодити, унаочнити (навести приклади), узагальнити, обґрунтувати точку зору, закликати до дій. В результаті аналізу літератури з юриспруденції та риторики, а також проведеного опитування студентів і спеціалістів юридичного профілю було узагальнено наведені вище комунікативні наміри й виділено основні типи УПСАММ юристів: монолог-пояснення, монолог-оцінювання, монолог-переконання (за відповідями 52,32% респондентів – міркування,  74,52% – переконання).

 В результаті аналізу зразків усного юридичного дискурсу у Великій Британії та США (32 фонограми і 35 відеофонограм), було виявлено його особливості на лінгвістичному, соціокультурному та екстралінгвістичному рівнях, на кожному з яких спостережено специфічні риси спілкування британських і американських юристів.

Наприклад, серед лексичних одиниць, які використовуються британськими і американськими юристами під час професійного спілкування, було виділено декілька груп, а саме: 

1) власне терміни (слова і словосполучення): obstruction of interstate commerce, money laundering, tax evasion,  burden of proof, warrantless search and seizures,   to abuse power, to enter into any legal contract;

2) латинські терміни: de jure, de facto, malum in se,  malum prohibitum; 

3) фразеологічні одиниці: a temple of decorum,  to get away with the murder, a full-blown investigation, to have a day in court;  

4) лексичні одиниці розмовного стилю: to be wrapped up in smth, to have the hand in smth, to track down the criminals; 

5) абревіатури: CSI (Crime Scene Investigation), FBI (Federal Bureau of Investigation).   

Незважаючи на схожість британської й американської термінології, у двох культурах виявлено специфічну безеквівалентну лексику, яка не має аналогів у інших правових системах, наприклад, соліситор (solicitor) – адвокат, що готує справу клієнта для баристер (barrister), який представляє її в судах вищої інстанції (Велика Британія); шериф (sheriff) – уповноважений службовець, що виконує певні адміністративні функції у своєму окрузі (США) (Т.М. Лицманенко, 2002; О.О. Панкратова, 2004).

Проілюструємо лексичні особливості мовлення юристів на прикладі  ВФ з американського АХФ “Legally Blonde”: 

Well, due to habeas corpus you and Miss Bonifante had a common law marriage which heretofore entitles her to what is legally referred to as equitable division of the assets. Due to the fact that you've retained this residence Miss Bonifante is entitled to full canine property ownership and will be enforcing said ownership right now.  

Яскравим прикладом соціокультурних особливостей правової системи Великої Британії й США може слугувати вирішення судових справ на основі принципа прецедентності, що відрізняється від використання кодифікованих норм в українській правовій системі (С.Д. Гусарєв 2005; Д. Лі 2006; К. Малесон 2006 та ін.).     

Екстралінгвістичні особливості усного спілкування американських юристів виявлено, наприклад, у відкритому характері розслідування, тобто основна інформація зі справи повідомляється в новинах; допит свідків або обговорення матеріалів справи спеціалістами часто проводиться в прозорих приміщеннях, що загалом характеризує культуру країни як демократичну та відкриту. Для американських адвокатів властиво організовувати командну роботу (team working), що виявляється в існуванні юридичних фірм з достатньо великою кількістю спеціалістів, кожний з яких має свої функції або відповідає за певні види справ. У Великій Британії спостерігається відокремлена робота спеціалістів, зокрема індивідуальні послуги соліситора, який займається консультуванням клієнтів у власній конторі.

Виявлені особливості усного професійного спілкування юристів Великої Британії й США яскраво представлено у відібраних АХФ. Цінність таких матеріалів полягає в тому, що вони комплексно зображують юридичну ситуацію, використовуючи вербальну й невербальну інформацію (ракурс, колір, звукові ефекти, демонструючи всі елементи правової ситуації), в якій функціонує іншомовна особистість (О.О. Панкратова 2004). Особливо важливим для нашого дослідження є наявність в АХФ зразків професійно спрямованих монологічних висловлювань носіїв АМ, які є опорою для навчання студентів УПСАММ. Пізнавальна та професійна цінність АХФ полягають у демонстрації реальних юридичних проблем і шляхів їх вирішення, що забезпечує змістовий план мовлення студентів, а також мотивує їх до створення власних висловлювань (О.Б.Фрайфельд 2005).  

У другому розділі роботи розглянуто принципи відбору АХФ і критерії вибору з них ВФ; обґрунтовано та розроблено підсистему вправ і модель навчання юристів УПСАММ з використанням АХФ. 

У нашому дослідженні запропоновано дозоване пред’явлення відеоматеріалу – застосування окремих ВФ, що є частинами АХФ, поєднаних логічно та ситуативно. Це пояснюється тим, що АХФ містять дуже багато інформації і сприймаються студентами в загальному плані. Проте, як відомо, для формування та вдосконалення навичок і вмінь говоріння студентам потрібно також пам’ятати деталі фільму, особливо мовленнєвого супроводу. Доцільність використання ВФ зумовлюється й обмеженою кількістю годин, відведених на вивчення АМ у немовних ВНЗ.

Відбір АХФ здійснювався згідно з такими принципами: автентичність, що передбачає використання фільмів, створених для носіїв мови; професійна адекватність, що полягає у достатньому представленні у них термінологічної системи юриспруденції; репрезентативність англомовного юридичного дискурсу з урахуванням комунікативно-професійних потреб студентів, тобто відображення в АХФ реальних умов і ситуацій професійного спілкування;  соціокультурної  цінності інформації, а саме демонстрації особливостей системи права в країнах виучуваної мови; національної належності до британського чи американського культурного соціуму; стилістичної диференціації мовного та мовленнєвого оформлення, а саме демонстрації типових стилів мовлення юристів, зокрема офіційно-ділового, публіцистичного (ораторський підстиль), розмовно-побутового.  

Вибір ВФ з обраних АХФ здійснювався на основі сформульованих нами критеріїв: доступність – урахування рівня труднощів мовного наповнення АХФ для студентів;  морально-правова цінність – виключення сцен жорстокості та насилля; прагматичність – урахування композиційно-мовленнєвої форми (наявність зразків трьох типів монологів, а саме монологу-пояснення, монологу-оцінювання, монологу-переконання);  співвідношення слухової та візуальної інформації – можливість збігу та розбіжності вербальних і невербальних засобів спілкування; реактивність – вибір ВФ з проблемними ситуаціями для стимулювання мовленнєвої реакції студентів;  нормативність та відносна правильність – відповідність мовлення акторів нормам АМ;  співвідношення монологічного та діалогічного мовлення – перевага ММ; урахування тривалості ВФ, яка не перевищує 30 хвилин. 

В результаті відбору АХФ та ВФ за визначеними нами принципами й критеріями ми систематизували матеріал і створили відеотеку (35 АХФ, загальною тривалістю 43 години) для навчання майбутніх юристів УПСАММ. Під “відеотекою” ми розуміємо систематизовану інформацію про відібрані АХФ: країну-виробника, режисера, головних акторів, жанр. На основі відеотеки було створено відеохрестоматію, яка визначається в методичній літературі як навчальний посібник для тих, хто вивчає ІМ, у вигляді навчальних і художніх фільмів, що зазнали методичного оброблення  (скорочення, перемонтаж,  а в деяких випадках і адаптація текстів, що сприймаються на слух) (А.Н.Щукин 2007). Створена нами відеохрестоматія представляє опис АХФ відповідно до тем, ситуацій спілкування і трьох типів монологічних висловлювань юристів, а також скрипти ВФ.  

Для навчання студентів УПСАММ було виділено дві групи вмінь: загальні та спеціальні вміння ММ. До І групи було віднесено такі вміння, що характеризують якісне мовлення спеціалістів будь-якого профілю, а ІІ група охоплює три підгрупи вмінь: продукування монологу-пояснення, монологу-оцінювання й монологу-переконання. Виділення спеціальних умінь здійснювалося з урахуванням аналізу літератури з риторики та юриспруденції, досвіду науковців у навчанні різних типів монологів, а також результатів анкетного опитування студентів юридичних факультетів, викладачів АМ і фахівців у галузі права.   

Серед критеріїв оцінювання умінь УПСАММ було виділено основні та додаткові. До основних було віднесено: 1) відповідність висловлювання комунікативному наміру; 2) достатність і коректність використання фахової лексики; 3) зв’язність; 4) аргументованість; 5) використання / невикористання адекватних ситуації невербальних засобів спілкування (НЗС). Додатковими є: 1) відносна правильність мовлення студентів; 2) темп мовлення; 3) обсяг висловлювання.