ФОРМУВАННЯ МЕДІА-КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, концептуальні ідеї, етапи науково-педагогічного пошуку, розкрито наукову новизну і теоретичне значення роботи, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про впровадження та апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування медіа-культури майбутніх учителів музики» – проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дослідження; розглянуто різні підходи науковців до поняття «медіа-культура», з’ясовано сутність, структуру медіа-культури майбутніх учителів музики, визначено особливості вияву медіа-культури вчителя музики у професійній діяльності, розглянуто формування медіа-культури вчителя музики як психолого-педагогічну проблему сучасної музично-педагогічної освіти.

У ході дослідження доведено, що в умовах інформаційного суспільства розвиток новітніх освітніх систем, формування інформаційної інфраструктури, розробка сучасних електронних комунікацій докорінно змінює стратегію, напрями професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах. Інформаційне суспільство, зокрема, освітній медіа-простір висуває нові вимоги до професійної підготовки вчителя, серед яких найбільш вагомими є володіння майбутнім учителем ІТКТ і методиками презентації навчальної інформації, творчо-пошуковий характер навчання, вдосконалення навчальних методик для самореалізації майбутніх учителів.

Проведений аналіз наукових джерел, присвячених особливостям розвитку сучасного суспільства свідчить, що перехід до інформаційного суспільства полягає в загальнодержавному процесі інформатизації, що включає підпроцеси комп’ютеризації (комп’ютерного забезпечення суспільства та держави), медіатизації (зростання якості інформації та інформативної спрямованості суспільного розвитку) й інтелектуалізації (зростання ролі інформації та можливостей для розвитку інтелекту). У розділі визначено, що головною метою комп’ютеризації музично-педагогічної освіти є проектування інноваційних методик навчання з окремих дисциплін художньо-естетичного циклу, наповнення їх новим інформаційним змістом, створення навчального, інформаційного та медіа середовища, що сприяє формуванню медіа-культури майбутніх учителів музики.

Аналіз зарубіжного досвіду підготовки фахівців мистецької галузі медіа-засобами показав, що у провідних державах світу (США, Канада, Франція, Німеччина, Австралія) проблемі розвитку і функціонування в соціумі медіа-культури приділяється значна увага, що підтверджується створенням асоціацій, медіа-центрів, фондів медіа-освіти, спеціальних центрів медіа-мистецтв тощо.
У Російській Федерації необхідність інтеграції медіа-освіти з базовою педагогічною освітою визначається «Законом про освіту» та «Державним освітнім стандартом». Актуальність проблеми медіатизації освітнього процесу, зокрема, становлення та розвитку медіа-культури майбутнього вчителя, набула свого апогею, про що свідчать численні науково-педагогічні освітні заходи.

У розділі проаналізовано основні поняття дослідження («інформаційне суспільство», «медіа-освіта», «медіа-засоби», «медіа-культура», «професійна підготовка», «музично-педагогічна підготовка»), що дало можливість визначити специфічні ознаки поняття «медіа-культура вчителя музики».

З’ясовано, що феномен медіа-культура є предметом вивчення багатьох наук (медіа-педагогіки, медіалогії, психології, соціології, культурології та ін.).
У дослідженні «медіа-культура вчителя музики» розглядається на вищому смисловому рівні як складова професійної культури, в контексті фахової підготовки вчителя музики засобами мультимедіа технологій. Врахування інтенсивності інформаційних потоків, максимальне використання можливостей медіа-засобів, підвищення ефективності пошуку, соціальна адаптація та фільтрація музично-педагогічної інформації, стають визначальними чинниками розвитку особистості майбутнього учителя та формування його медіа-культури.

У дослідженні акцентовано, що організовуючи навчальний процес, необхідно враховувати ряд специфічних особливостей психологічної взаємодії людини з медіа (аудіальними, друкованими, візуальними, аудіовізуальними), які передбачають наявність культури подання інформації та культури її сприйняття, а також системи рівнів розвитку особистості, здатної до читання, аналізу та оцінки медіа-тексту, заняття медіа-творчістю, опанування нових знань, умінь засобами медіа, а також необхідності регулювання стану психічної мобілізації, готовності, інтенсивності та адаптивності у процесі роботи з медіа-засобами і комп’ютером; використання різних форм діяльності, що забезпечують творчий характер навчального процесу.

На основі аналізу літературних та електронних джерел з проблеми дослідження нами були виявлені такі визначення поняття «медіа-культура» – «ступінь досконалості медіа-галузі» (Ю. Усов), «рівень розвитку медіа у суспільстві в певну епоху» (Н. Кирилова), «уміння споживати новітні засоби навчання» (С. Пензін), «сукупність інформаційно-комунікаційних засобів, матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вироблені людством у процесі культурно-історичного розвитку і сприяють формуванню громадської свідомості та соціалізації особистості» (О. Федоров), «як частина загальної культури, пов’язана із засобами масової комунікації у соціальному плані (культура суспільства – медіа-культура суспільства), в особистісному аспекті (культура людини – медіа-культура людини), коли акцентується увага на взаємодії людини зі світом мас-медіа, які забезпечують повноцінне включення людини в життя суспільства» (О. Шаріков), «поліфонію візуального, асоціативного, звукоінтонаційного, аудіовізуального сприйняття та логічного, асоціативно-образного мислення, навичок аналізу, інтерпретації та оцінки медіа-текстів, досвіду художньо-творчого моделювання різноманітних інформаційних процесів, комплексу навичок роботи з друкованою, звуковою, візуальною, екранною та комп’ютерною інформацією» (Л. Масол).

Отже, дослідження засвідчує про багатоваріантність тлумачення досліджуваної дефініції «медіа-культура».

У результаті наукового пошуку доведено, що сутність медіа-культури майбутніх учителів музики слід розглядати у площині взаємодії процесуального і особистісного аспектів, а саме:

–    культури володіння медіа-засобами як сукупністю інформаційно-операційних (процесуальних) знань, умінь та навичок роботи з навчальним медіа-комплексом, що розглядається як інтеграційна цілісність програмних і апаратно-технічних засобів для практичного використання у професійній діяльності.

–    володіння музично-педагогічною культурою як сукупністю психолого-педагогічних і культурологічних знань, художньо-естетичних цінностей, нового художньо-естетичного мислення, аудіовізуального сприйняття, творчої емерджентності, активності, самостійності, творчого потенціалу і здібностей учителя музики до музично-педагогічної діяльності.

–    володіння комунікативною культурою як сукупністю професійно-значущих якостей особистості, які є професіографічною ознакою адаптивності і професійної мобільності вчителя музики в медіа-просторі, а також здатності до педагогічної рефлексії, самовдосконалення, самореалізації, що забезпечує високий рівень інформаційно-професійної діяльності майбутнього вчителя музики.

Узагальнення результатів наукових досліджень уможливило обґрунтування авторського визначення поняття «медіа-культури майбутнього вчителя музики» як

динамічної інноваційної підсистеми, яка є синергетичним результатом взаємодії інформаційно-професійної та музично-педагогічної діяльності в системі професійної підготовки вчителя музики.

Результатом теоретичного дослідження став висновок щодо необхідності визначення шляхів, що мають сприяти розробці моделі формування медіа-культури вчителя музики в процесі професійної підготовки у ВНЗ.

У другому розділі – «Педагогічна діагностика сформованості медіа-культури майбутнього вчителя музики» – проаналізовано практику фахової підготовки майбутніх учителів музики в аспекті проблеми дослідження, проведено діагностику музично-діяльнісного компонента медіа-культури майбутніх учителів музики, обґрунтовано положення, за яким визначено критерії, показники та рівні сформованості медіа-культури майбутнього вчителя музики.

Обґрунтовано педагогічну доцільність використання мультимедійної технології як засобу професійно-педагогічної підготовки фахівців та інтеграції мистецтв як чинника формування медіа-культури майбутніх учителів музики. Виявлено специфіку використання засобів ІТКТ у процесі підготовки майбутніх учителів музики, розглянуто різні підходи до типології комп’ютерних навчальних програм, з обґрунтуванням необхідності їх використання у навчальному процесі.

Доведено, що використання комп’ютерних і мультимедійних програм у системі музично-педагогічної підготовки фахівців мистецької галузі має відповідати її концептуальним засадам і враховувати основні дидактичні принципи, що забезпечить ряд істотних переваг: індивідуалізацію навчання в умовах колективного навчання; розширення можливостей подання навчальної інформації (звук, колір, графіка, відео); розширення можливостей вибору навчальних завдань, управління процесом їх розв’язання; якісну зміну контролю за діяльністю майбутніх учителів, забезпечення гнучкості в керівництві навчальним процесом.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Ізмаїльського державного гуманітарного університету, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

У ході констатувального експерименту було проаналізовано навчальні плани з професійно-фахової підготовки вчителя музики, виявлено стан впровадження комп’ютерних і мультимедіа технологій у систему музично-педагогічної підготовки майбутніх учителів музики. На основі аналізу навчальних планів експериментальних закладів зроблено висновок про наявність низького відсоткового показника відносно загальної кількості годин дисциплін із комп’ютерною підтримкою, передбачених на професійно-педагогічну та фахову підготовку у вищих навчальних закладах, що не сприяє досягненню бажаного рівня медіа-культури майбутніх учителів.

Порівняльний аналіз суджень студентів і викладачів щодо усвідомлення проблеми формування медіа-культури засвідчив, що 48 % викладачів та 40,1 % студентів визнають її «першорядно важливою»; 34,2 % і 30,3 % відповідно – «суттєво важливою», 29,4 % і 24,8 % – «важливою». Встановлено, що 5,8 % викладачів та 24 % студентів навіть не замислювалися над проблемою формування медіа-культури, що свідчить про недостатню сформованість мотиваційної сфери; 60,1 % майбутніх учителів виявили некомпетентність стосовно використання мультимедійних технологій у професійній діяльності. Під час проведення бесід та інтерв’ю зі студентами музично-педагогічних факультетів було одержано таку інформацію: 57 % вважають, що обсяг навчальних дисциплін зі спеціальності «малий», 40 % – «достатній», 3 % – «великий». Стосовно відсоткового співвідношення викладання нормативних дисциплін та дисциплін із мультимедіа підтримкою респонденти відповіли: 1 % – «великий», 29 % – «достатній» та 70 % – «малий».

Теоретично осмислюючи функціональні та особистісні позиції психологів та педагогів щодо сутності медіа-культури майбутнього вчителя музики, визначаємо це особливе багатоструктурне, інтегральне утворення як складну систему, сутність якої становить взаємодія, взаємозумовленість і взаємозалежність цільового, змістового, операційного і результативного компонентів з їх інтегральними критеріями і показниками. Діагностика рівнів сформованості медіа-культури здійснювалася за цими критеріями та показниками.

Потребово-цільовий критерій визначаємо для діагностики наявності системи пізнавальних і професійних мотивів, потреб, що спрямовані на підвищення освітнього та професійного рівня, який передбачає постійне оновлення педагогом інтелектуальних та процесуальних знань, умінь задля повноцінного існування в інформаційному суспільстві. Його показники: пізнавальний інтерес до пошуку нової мистецької інформації медіа-засобами, наявність потреби щодо оновлення знань, нове художньо-естетичне мислення, аудіовізуальне сприйняття, звукова, візуальна, аудіовізуальна комунікація, інноваційне ставлення до професії вчителя музики.

Когнітивно-ціннісний критерій дає змогу діагностувати здатність до використання набутих знань в інформаційно-професійній діяльності. Його показники: ціннісні орієнтації, музично-естетичний тезаурус, художньо-творчий потенціал, професійна мобільність і адекватність у медіа-просторі, медіа-компетентність.

Інформаційно-пошуковий критерій визначаємо з метою діагностування у майбутніх учителів умінь орієнтуватися в інформаційному і медіа-просторі, використовувати можливості медіа-засобів та мережі Інтернет у професійній діяльності. Його показники: наявність умінь і навичок самостійного пошуку інформаційних джерел, рівень творчої емерджентності, яка сприяє процесу самореалізації та самовдосконалення майбутнього вчителя музики, навички аналізу, інтерпретації та оцінки медіа-текстів.

Творчо-діяльнісний критерій дав можливість продіагностувати продуктивно-творчу діяльність учителя музики, тобто відображення якості та оригінальності виконання творчих завдань, прагнення особистості виразити себе. Його показники: творча активність та самостійність, а також здатність майбутнього вчителя музики до медіа-творчості, педагогічна рефлексія досвіду власної творчої діяльності.

Результати констатувального експерименту показали, що 18 % студентів мають високий рівень сформованості медіа-культури, 26,6 % – середній, 55,4 % – низький. Наведені дані підтвердили педагогічну доцільність впровадження моделі формування медіа-культури за допомогою мультимедійних технологій на таких засадах як індивідуалізація навчання; відповідність змісту навчальних мультимедіа програм творчим можливостям і рівню знань студентів; варіативність використання навчальних комп’ютерних, інтегративних програм на різних етапах педагогічного процесу з акцентом на теоретичному, практичному і творчому аспектах діяльності майбутніх фахівців; наступність у програмному забезпеченні навчального процесу; створення навчального інформаційно-пошукового середовища як найбільш прийнятного з точки зору психологічної природи інтелектуального розвитку студентів, а також взаємодії традиційного та інтерактивного навчання.

Відповідно до результатів констатувального експерименту підтверджено необхідність підвищення рівня сформованості культури володіння медіа-засобами, музично-педагогічної та комунікативної культури, а також загальної мистецької та медіа підготовки, що в цілому сприяло б підвищенню ефективності формування медіа-культури вчителя музики.

У третьому розділі – «Організація та проведення дослідно-експериментальної роботи» – розкрито зміст та організацію формувального експерименту, представлено розробку теоретичної моделі формування медіа-культури майбутніх учителів музики, подано аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи, підготовлено методичні рекомендації щодо забезпечення процесу формування медіа-культури майбутніх учителів музики.

Дослідно-експериментальна робота з формування медіа-культури майбутніх учителів музики з використанням засобів мультимедійних технологій на етапі формувального експерименту визначалася такими завданнями: експериментально перевірити ефективність запропонованої моделі формування медіа-культури майбутніх учителів музики під час професійної підготовки в умовах навчально-виховного процесу вищого навчального закладу; виявити динаміку зростання показників сформованості медіа-культури майбутніх учителів музики.

Основу моделі становить взаємодія двох напрямів: теоретичного, що відображає музично-педагогічна підсистема і практичного, що відображає інформаційно-професійна підсистема. Музично-педагогічна підсистема забезпечує сукупність професійно-фахових знань, умінь і навичок педагогічної взаємодії і спрямована на формування у майбутніх учителів музично-педагогічної та комунікативної культури в процесі професійної діяльності. Зміст цієї підсистеми розкривають мотиваційно-цільова складова, яка передбачає активне стимулювання потреби оновлення знань, пізнавального інтересу до пошуку нової інформації медіа-засобами; когнітивно-змістова складова, яка являє собою сукупність усіх видів і форм знань про нові медіа-засоби, комп’ютерні програми, спрямована на усвідомлення значущості та дидактичних можливостей інноваційних засобів для професійної діяльності майбутнього вчителя музики.

Інформаційно-професійна підсистема покликана забезпечити необхідний рівень інтелектуальних, процесуальних, операціональних знань, умінь і навичок інформаційної взаємодії в процесі професійної діяльності й спрямована на формування культури володіння медіа-засобами майбутнього вчителя музики. Зміст цієї підсистеми розкривають комунікативна складова, що являє собою взаємодію суб’єктів навчання й виховання і відображає рівень художньо-педагогічного спілкування в медіа-просторі; операційно-діяльнісна складова передбачає реалізацію інтерактивних методів, форм і засобів навчально-пізнавальної діяльності, що забезпечує визначення рівня медіа-компетентності, яка спрямована на розвиток медіа-творчості, творчої самостійності, активності, здатності до рефлексії.

Експериментальне підтвердження ефективності запропонованої авторської теоретичної моделі формування медіа-культури майбутнього вчителя музики здійснювалося шляхом реалізації в процесі викладання фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін навчального теоретико-практичного медіа-комплексу, що втілено в спецкурсі «Медіа-культура вчителя музики в процесі професійної підготовки».