Теоретичні і методичні засади застосування здоров’язбережувальних технологій навчання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

  У вступі аргументовано актуальність дослідження, вказано на його зв’язок із науковими програмами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; охарактеризовано комплекс методів; розкрито наукову новизну й практичне значення; обґрунтовано вірогідність одержаних результатів; наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів.

  У першому розділі «Стан здоров'я дітей і підлітків у контексті сучасних тенденцій розвитку освіти в Україні» представлено результати теоретико-методологічного аналізу літературних джерел із досліджуваної проблеми, проаналізовано концептуальні напрями вивчення; охарактеризовано стан здоров’я (фізичний розвиток, захворюваність, психічне, духовне і соціальне здоров’я) сучасної популяції дітей та підлітків 6–18 років України, чинники негативного впливу на нього зовнішнього середовища (екологічні, соціально-економічні, соціально-психологічні та соціокультурні, організація, режим і умови навчання в закладах загальної середньої освіти).

Аналіз даних літератури переконує, що навчальне середовище сучасних гімназій і ліцеїв, становлення яких, як нової системи виховання, ще остаточно не відбулося, створює умови додаткового негативного впливу на стан здоров’я учнів і потребує розробки комплексу здоров’язбережувальних і здоров’яформуючих заходів, що допоможе цим закладам стати школою сприяння здоров’ю. Інтерес  учених до  формування культури здоров’я у дітей та молоді на основі створення  здоров’язбережувального середовища в системі навчання саме у загальноосвітньому навчальному закладі зумовлений змінами, що відбуваються у соціальній та освітній сферах, пов’язаних з повноцінним використанням соціальних інститутів у забезпеченні здоров’я як неодмінного компонента  якості життя  і виховання  «людини культури».  Саме фізична культура як одна з граней загальної культури багато в чому визначає поведінку особистості в навчанні, спілкуванні, сприяє вирішенню завдань виховання та оздоровлення (В. Г. Кремень, О. Д. Дубогай,                  Л. П. Сущенко, О. А. Савченко, Т. Є. Бойченко, В. С. Лозинський, М. Щербей,                  О. Ю. Осадко, В. А. Шаповалова).

З’ясовано, що загальноосвітні навчальні заклади, змістом діяльності яких є передання знань, формування умінь і розвиток спектра навичок, зокрема й рухових, - це ідеальний соціальний інститут для системного і систематичного впливу на формування світогляду дітей та підлітків щодо підтримки та збереження рівня здоров’я засобами фізичної культури, впровадження здорового способу життя у процес життєдіяльності дітей та молоді. Водночас успішне вирішення означеної проблеми можливе лише за умов функціонування всього навчального закладу як осередку формування  культури здоров‘я, здорового способу життя, школи здоров’я.

   Інтенсифікація навчального процесу у загальноосвітніх середніх школах, гімназіях і ліцеях визначає проблему здоров’язбереження школярів у контексті підвищення вимог до якості освіти, що з одного боку, забезпечує розширення діапазону знань, а з іншого, зумовлює посилення навантаження на  фізичні  та  психічні  системи організму учнів на фоні відчутного зниження рівня їхньої рухової активності. Загальновідомо, що для успішного оволодіння необхідним рівнем знань сучасним школярам потрібні значні психофізіологічні резерви здоров’я, які  дозволять не тільки здобуття якісної освіти і професії, але й виживання в умовах негативного впливу навколишнього середовища (S. N. Blair, 1992;  R. Bradley, 1993; D. P. Farrington,1995; J. Fleury,1996; В. Н. Агарков, 2000; В. К. Бальсевич, 2003;                       І. Я. Коцан, 2009).

Встановлено також актуальність проблеми усвідомлення нагальності вирішення цього питання керівництвом та педагогічними колективами загальноосвітніх закладів та вимоги розуміння  значущості впровадження методик, форм, засобів та методів здоров’язбереження на всіх ланках навчання в динаміці освіти школярів  (початкова, середня та старша школа).

Унаслідок аналізу даних літератури (В. Н. Арбузова, 1994; М. М. Безруких, 1998; Т. В. Гнітецька, 1998; М. П. Гребняк, 2002; О. В. Бердник, 2003; Е. Р. Валеєва, 2003) виявлено, що у навчальному середовищі загальноосвітніх шкіл, становлення яких як нової системи виховання ще остаточно не відбулося, створено умови додаткового негативного впливу на стан здоров’я учнів. З огляду на зазначене посилюється потреба розроблення та впровадження у навчальному середовищі таких загальноосвітніх закладів комплексу здоров’язбережувльних та здоров’яформуючих заходів, що забезпечить набуття ними статусу шкіл сприяння здоров’язбереженню.  Застосування суто медичних, зокрема лікувальних заходів, які здебільшого реалізовують у системі збереження здоров’я школярів, є неефективним в ракурсі докорінного поліпшення психофізичного стану організму сучасної популяції дітей та підлітків. Відтак, гармонізації фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я школярів досягнути можна шляхом визнання пріоритетності питання формування у підростаючого покоління  розуміння здоров'я як найвищої цінності, необхідності підтримувати його на належному рівні, що забезпечить не тільки можливість отримання професійної освіти, високої тривалої працездатності, але й буде запорукою тривалого життя.

У ході сучасних наукових досліджень В. М. Оржеховської, Н. С. Польки,                 П. М. Гусака, В. І. Завацького, М. В. Дутчака, Б. М. Мицкана, Б. М. Шияна,                                С. Д. Максименка, Г. Л. Апанасенка доведено, що потреба  зміцнення здоров’я дітей та молоді під дією спеціально створеного середовища навчання та виховання й під час перебування в організованому колективі, й у домашніх умовах  поступово трансформується в культурну потребу, в норму життя особистості молодої людини. Тому навчання в школі варто зорієнтувати на виховання  учня середнього  навчального закладу як суб’єкта особистої фізичної культури, підґрунтям якої слугує взаємодія світогляду, ціннісних орієнтацій, життєвих позицій, знань, способів рухової діяльності, спрямованих на формування, збереження та зміцнення здоров’я.

  Із популярної та науково-педагогічної літератури відомо, що державна політика розвитку і досягнення змін в організаційному забезпеченні діяльності різних соціальних інститутів з проблем здоров’я учнів загальноосвітніх навчальних закладів потрібна саме тепер, незважаючи на економічні негаразди, тому що очікування часів економічного розквіту безумовно призведе до таких критичних змін у популяційному здоров’ї населення України, після процес виродження нації зупинити буде вкрай проблематично. Зважаючи на не розробленість на теперішній час цілісної системи загальнодержавного забезпечення здорового способу життя у належному обсязі, дуже важливим є визнання значущості пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я у суспільній свідомості дітей та молоді, що можна реалізувати саме в межах та засобами освіти.

У другому розділі «Вікові закономірності стану психосоматичного здоров’я учнів залежно від умов життєдіяльності» описано зміст та процедуру застосування комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження на контингенті учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Методологічну специфіку виконаних досліджень складав комплексний підхід до вирішення проблеми особливостей і закономірностей формування стану здоров’я (соматичного, фізичного, психічного, соціального тощо) учнів середніх загальноосвітніх закладів протягом всього періоду навчання. У контексті дотримання принципів послідовності, наступності та об’єктивності впродовж усього дослідження було виявлено чинники негативних змін стану здоров’я (пов’язані і не пов’язані з організацією освітнього процесу), особливості їхнього прояву у різні вікові періоди росту та розвитку організму школярів. Крім того, було виконано порівняльний аналіз показників особливостей стану здоров’я та гармонійності розвитку учнів загальноосвітніх шкіл та гімназії. Стрижневою ідеєю дослідження обрано інтерпретацію одержаних результатів для їхнього використання під час обґрунтування здоров’язбережувальної методики навчання та шляхів ефективності їхнього впливу на збереження і зміцнення здоров’я учнів, підвищення їхньої розумової та фізичної працездатності і, відповідно,  успішності навчання.

Дослідженню передувало опрацювання медичної (результати поточного гігієнічного контролю режиму й умов навчання, організації фізичного виховання і харчування учнів, стану їхнього здоров’я – за статистичною звітністю) і педагогічної (організація і зміст навчального процесу) документації 4 гімназій і                        22 загальноосвітніх шкіл. Упровадження методики  здоров’язбережувального навчання (2348 учнів) базувалось на результатах досліджень у гімназії №4 і середній загальноосвітній школі №26 м. Луцька та міст Західного регіону України                        (мм. Луцьк, Рівне, Ковель, Здолбунів, Сарни, Болехів, Червоноград) відповідно до критеріїв типовості закладів, їхньої медичної, педагогічної та матеріально-технічної бази.

Одержані дані проаналізовано за допомогою методів варіаційної статистики: розрахунок середніх величин, окремих показників, їхніх помилок та дисперсії, критеріїв вірогідності розбіжностей і ймовірності вивчених явищ. Проведено також множинний кореляційно-регресійний аналіз окремих даних для встановлення кількісних показників впливу негативних чинників ризику на стан здоров’я  учнів. Для статистичної обробки матеріалів використано програму Steel System Multifac.

Висвітлено питання концептуальних засад особливостей впливу на організм школярів навчання у загальноосвітніх школах та сучасної гімназійної освіти, наведено результати гігієнічного оцінювання змісту, режиму й умов навчання, вивчення фізичного розвитку, захворюваності, фізичної підготовленості, психологічного стану, розумової працездатності й успішності, способу та якості життя у взаємозв'язку зі здоров’ям учнів.

  В ході дослідження стану здоров’я виявлено незадовільний його рівень в учнів обох типів навчальних закладів, що є підставою стверджувати про такі параметри, як відставання рівня біологічного розвитку (близько 17%) обстежених, морфологічних (довжина і маса тіла) – майже у третини, функціональних  показників – у 60% за досить високої поширеності хронічних хвороб та зниженого рівня фізичної працездатності.

Однак з’ясовано, що за більшістю використаних показників учні гімназії мають нижчий рівень здоров’я, ніж учні загальноосвітньої школи. На рис. 1 представлено «профілі» поширеності (зовнішнє коло «профілів» дорівнює 80,0%) серед обстежених учнів порушень окремих показників фізичного розвитку і функціонального стану провідних систем організму.

Установлено, що учні гімназії мають вірогідно вищий (р<0,001), ніж учні школи, рівень хронічної захворюваності і загальний (кількість хворих на 1000 осіб: гімназія – 111,3±2,95, школа – 93,5±3,46, р<0,05), і за окремими класами хвороб – ендокринної, нервової систем, розладів живлення, порушення обміну речовин, тубінфікованості (тенденція до переважання характерна для хвороб органів травлення і дихання).  Вірогідно вищий у них і рівень захворюваності з тимчасовою непрацездатністю, яку визначали на основі довідок про пропуски занять з приводу хвороб (кількість хворих на 1000 осіб: гімназія – 565,0±8,87, школа – 507,6±3,44, р<0,05). Найвищими показниками відзначалися гострі респіраторні інфекції, грип і бронхіт. В учнів гімназії вірогідні розбіжності з учнями шкіл виявлено у рівні захворюваності  на гострі респіраторні інфекції, харчову токсикоінфекцію, ангіну, кашлюк, інші хвороби.

На підставі результатів оцінювання фізичного розвитку і захворюваності обстежених учнів було розподілено на групи здоров’я так: гімназія: І група – 26,3±1,14%, ІІ група - 57,4±1,46%, ІІІ група – 16,3±1,08%; школа:  І група – 35,7±2,01%, ІІ група -  52,9±2,1%, ІІІ група – 11,4±1,31%. Доведено, що серед усього загалу учнів гімназії питома вага дітей з першою групою здоров’я була вірогідно (на 10%)  нижчою (р<0,01).