ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні передумови формування у майбутніх філологів граматичних навичок усного перекладу з аркуша” досліджуються психолого-дидактичні та лінгвістично-методичні засади методики навчання майбутніх філологів передачі імплікатур означеності/неозначеності ТО в усному перекладі з аркуша з української мови на англійську. Описано зміст поняття „перекладацька компетентність”, наведено основні її моделі, визначено місце професійно-технічної складової (частиною якої є навички передачі імплікатур означеності/неозначеності) в змісті підготовки майбутніх перекладачів. Вивчено лінгвістичні аспекти категорії означеності/неозначеності в англомовних текстах та наявні дослідження факторів, що впливають на вживання англійських артиклів для забезпечення лінгвістичної основи дослідження. Проаналізовано ступінь врахування типології ситуацій вживання англійських артиклів у чинних посібниках для навчання перекладу. Визначено рівень сформованості мовленнєвих та перекладацьких навичок передачі категорії означеності/неозначеності майбутніми філологами при породженні англомовних текстів в одномовній та двомовній комунікації.

У результаті аналізу літератури встановлено, що перекладацька компетентність є комплексною відкритою категорією, яка не є ідентичною білінгвальній компетентності і на фаховому рівні потребує спеціального формування. Перекладацька компетентність включає певні компоненти, одним з яких є професійно-технічний, до змісту якого входять знання з теорії перекладу, а також відповідні вміння та навички. Оскільки метою перекладу є передача смислу, а не слів ТО, то перекладач має проникнути у смисл ТО на рівні глибинних структур, відійти від його форми, а потім передати згаданий смисл у ТП. Розуміння смислу вимагає розпізнавання як експліцитних елементів тексту, так і його імплікатур, що визначаються як елементи смислу, які не одержали експліцитного вираження в ТО, але, вірогідно, потребуватимуть його в ТП. Перешкодою на шляху до передачі імплікатур ТО у ТП є тенденція майбутніх перекладачів на початковому ступені до послівного перекладу, без глибокого проникнення у смисл ТО, внаслідок чого в ТП передаються переважно експліцитні елементи ТО, тоді як імплікатури є типово недостатньо представленими.

Прикладом імплікатури при перекладі з української мови на англійську обрано категорію означеності/неозначеності, яка є переважно імпліцитною в українській мові, тоді як в англійській типово маркується за допомогою артиклів.

Лінгвістичне підґрунтя для розробки методики навчання передачі імплікатур означеності/неозначеності утворила комунікативна типологія (О. І. Волкова, 1974) ситуацій вживання англійських артиклів із загальними назвами, що включає 13 їхніх типів. Цю класифікацію було доповнено ситуаціями вживання англійських артиклів із власними назвами.

Аналіз наявних навчально-методичних матеріалів для формування навичок передачі категорії означеності/неозначеності (Ж. А. Голікова, 2008; В. І. Карабан, 2004; В. І. Карабан, Дж. Мейс, 2003; І. В. Корунець, 2001; О. Л. Пумпянський, 1965; М. Г. Рубцова, 2006; В. С. Слєповіч, 2002; В. С. Слєповіч, 2006) показав, що в них не враховуються існуючі комунікативні типології ситуацій, ґрунтуючись на яких мовці та перекладачі приймають рішення щодо засобів згаданої передачі. Внаслідок цього наявність та співвідношення ситуацій, що вимагають різних способів передачі означеності/неозначеності при перекладі, залежить від випадкових чинників та інтуїції авторів.

Спеціальне дослідження, проведене нами серед 29-ти студентів ІІІ курсу та 37-ми студентів IV курсу (віком від 19-ти до 22-х років) перекладацького відділення Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, дозволило констатувати відмінності між функціонуванням мовленнєвих та перекладацьких навичок передачі категорії означеності/неозначеності, які полягають у застосуванні студентами в перекладі з аркуша стратегій, що меншою мірою, ніж в одномовній комунікації, спираються на проникнення у смисл ТО, замінюючи його переважно процесами послівного перекладу на рівні поверхневих структур. Надмірна концентрація на поверхневій структурі ТО та недостатня диференціація елементів системи англійського артикля у свідомості студентів не дозволяють забезпечити адекватну передачу імплікатур означеності/неозначеності у ТП, спричинюючи недостатню її репрезентацію, що виражається у пропусках артиклів або їх неправильному вживанні.

Усе наведене вище дозволяє зробити висновок про необхідність розробки методики формування навичок передачі імплікатур означеності/неозначеності в усному перекладі з аркуша з української мови на англійську.

Другий розділ „Розробка методики навчання майбутніх філологів передачі категорії означеності/неозначеності в усному перекладі з аркуша з української мови на англійську” присвячено організації відповідного навчання.

Вивчення спеціальної літератури та результати проведених нами досліджень дозволили встановити ієрархію засвоєння орієнтирів розпізнавання ситуацій вживання системи англійського артикля, а також скласти перелік ситуацій, які доцільно покласти в основу розробки експериментального комплексу вправ. І. Вживання загальних іменників у конкретному смислі: посилання на відоме (the); включення (the); додаткова конкретизація (the); родова характеристика (the); зі сталими висловами (the). ІІ. Ситуації з вживанням загальних іменників у називному смислі: віднесення до класу (a, Ш); номінація (a, Ш); кількісна характеристика (a); аспектизація (a); зі сталими висловами (a, Ш). Окрім цього, до змісту експериментального комплексу вправ доцільно включити ті ситуації вживання артиклів з власними назвами, які є частотними у громадсько-політичних текстах з тематики міжнародних організацій, яка послужила матеріалом дослідження: з назвами країн та міст, організацій і посад, днів тижня, місяців, пір року, водних резервуарів і шляхів, груп островів та гірських хребтів, окремих островів та вершин гір, готелів, ресторанів, кораблів, (кіно)театрів, клубів, музеїв.

Аналіз психологічної структури перекладацької діяльності (О. О. Залєвська, 2000; І. О. Зимня, 2005; О. О. Лєонтьєв, 2003; З. Д. Львовська, 2008; С. Л. Рубінштейн, 1989; Л. М. Черноватий, 2011) показав, що для успішного навчання передачі імплікатур означеності/неозначеності ТО в ТП під час усного перекладу з аркуша у студентів необхідно сформувати загальну й локальні перекладацькі стратегії, що ґрунтувалися б на проникненні у смисл ТО з подальшою його передачею в ТП, а методика навчання передачі згаданих імплікатур має враховувати дії, на яких ґрунтується цей процес: 1) розпізнавання імплікатури в ТО, 2) ідентифікація її типу, 3) встановлення її маркера в МП, 4) вживання згаданого маркера в ТП, і забезпечити їх доведення до автоматизованого рівня з подальшим включенням до структури перекладацьких умінь.

Викладені вище передумови дозволили скласти експериментальний комплекс вправ, що включав три їхні типи: 1) підготовчі вправи, 2) вправи для формування навичок, 3) вправи для формування умінь.

Завданням підготовчих вправ при навчанні розпізнавання імплікатур означеності/неозначеності є формування навичок автоматизованого розпізнавання згаданих імплікатур в українському ТО та позначення їхнього типу. У цих вправах імпліцитне значення згаданої категорії, експліцитне маркування якої в українському ТО переважно відсутнє, студенти розгортають в експліцитні форми шляхом додавання перед іменниками означень, що розкривають смисл, у якому згадані іменники вживаються в конкретній ситуації. Підготовчі вправи виконуються на рівнях речення та надфразової єдності. Головною ознакою підготовчих вправ є відсутність у них перекладу.

У вправах для формування навичок студенти переходять до вживання у ТП відповідних маркерів (артиклів) для позначення встановлених у попередніх вправах імплікатур, тобто перекладають препаровані згаданим чином речення, спираючись на зовнішні ознаки, введені ними у ТО для експліцитного позначення імпліцитної категорії означеності/неозначеності. Ці вправи виконуються на рівнях речення та надфразової єдності.

Вправи для формування вмінь здійснюються за допомогою перекладу ТО без будь-яких попередніх операцій, тобто в умовах, наближених до реального перекладу з аркуша з української мови на англійську. Ці вправи виконуються на рівнях надфразової єдності і тексту на матеріалі посібника (О. В. Ребрій, 2009), що використовувався як базовий для цього курсу навчання, без попередньої підготовки і призначені для формування таких характеристик навички як гнучкість і стійкість, а також для включення навичок розпізнавання імплікатур означеності/неозначеності в ТО (українською мовою) та їх маркування у ТП, сформованих на попередніх етапах, до структури перекладацьких умінь.

Усі підготовчі вправи є одномовними, а вправи для формування навичок та вправи для формування вмінь – двомовними.

Експериментальна програма навчання була поділена на уроки (Units) та кроки (Steps). Структура завдань у кожному уроці та кроці була однотипною, змінювався лише зміст навчання. Таким чином, опис одного кроку уроку дасть вичерпне уявлення про структуру та співвідношення типів вправ у межах усієї експериментальної програми навчання.

Темою першого кроку першого уроку (Unit 1, Step 1) було введення понять називного та конкретного смислу, а також інформації стосовно типів означень в українській мові, які можуть сигналізувати про смисл іменника з точки зору їх розташування відносно іменника (препозитивні й постпозитивні) та функції (дескриптивні й конкретизуючі). Перед вправою 1 студентам вводилася усно з опорою на друкований текст коротка інформація, яка орієнтувала їх стосовно понять називного та конкретного смислу.