ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, розкрито ступінь її наукової розробки, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання, схарактери-зовано методи дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення дослідження; наведено відомості про зміст експериментальної роботи, апробацію та впровадження її результатів.

У першому розділі «Теоретичні питання формування полікультурної компетентності майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки» уточнено суть понять «професійна підготовка майбутнього вчителя», «полікультурна компетентність майбутнього вчителя», визначено її структурні компоненти, науково обґрунтовано етапи формування полікультурної компетентності майбутнього вчителя в процесі професійної підготовки.

Розгляд професійної підготовки вчителя як наукової проблеми (О. Бабакіна, Є. Бондаревська, В. Гриньова, Е. Зеєр, І. Зимня, І. Зязюн, Т. Іванова, Г. Костюк, В. Краєвський, Н. Кузьміна, М. Кухарев, А. Маркова, Л. Мітіна, О. Мороз, Н. Ничкало, С. Рубінштейн, В. Сластьонін, О. Сухомлинська, А. Хуторськой, О. Шевнюк, І.Якиман-ська) дав можливість сформулювати узагальнене визначення поняття «професійна під-готовка майбутнього вчителя» як організованого, системного і динамічного процесу взаємодії його учасників (викладачів та студентів), спрямованого на формування особистості фахівця (оволодіння майбутнім педагогом сукупністю професійних знань, умінь, навичок та розвиток особистісних і професійно значущих якостей), що сприяє забезпеченню його готовності до успішної педагогічної діяльності, здатності кваліфіковано вирішувати професійні завдання.

У процесі наукового пошуку з’ясовано, що в процесі професійної підготовки сучасного вчителя до роботи в поліетнічному середовищі формується його полі-культурна компетентність. Аналіз наукових праць учених показав, що дослідники визначають поняття «полікультурна компетентність» як: здатність й готовність людини до продуктивної особистісної та професійної взаємодії в багатокультурному середо-вищі (Л. Гончаренко, М. Ситникова, Е. Суслін, А. Сущенко); інтегративне особистісне утворення, що ґрунтується на теоретичних знаннях про етнокультурне різноманіття світу й реалізується через уміння і навички міжкультурної взаємодії (Р. Агадулін, Л. Перетяга, Н. Якса); інтегральна якість особистості, що сформована на основі толе-рантності та досвіді взаємодії з представниками інших культур (І. Шолудченко). Учені окреслюють зміст і шляхи формування такої компетентності як складової професійної компетентності педагогів, обґрунтовуючи це тим, що вчитель має вміти працювати в полікультурному освітньому просторі з учнями – представниками різних народів і культур, ураховувати в професійній діяльності їхні етнопсихологічні й етнокультурні особливості та мати розвинуті професійні якості (О. Гуренко, В. Дорохова, А. Ткачук, К. Юр’єва).

У дисертації «полікультурна компетентність майбутнього вчителя» розглядається як інтегроване професійно-особистісне утворення, результативний компонент професійної підготовки, що обумовлює готовність майбутнього вчителя до ефективного здійснення педагогічної діяльності у багатонаціональному середовищі. Доведено, що полікультурна компетентність педагога передбачає усвідомлення своїх спонукань (потреб, інтересів, прагнень, ціннісних орієнтацій) до роботи в полі-етнічному середовищі та складається з набутих теоретичних знань про етнічну та куль-турну багатоманітність світу, сформованих умінь побудови позитивної міжкультурної взаємодії з представниками різних етнічних груп й здійснення полікультурно-орієнтованої роботи в закладах освіти, а також розвиненого комплексу значущих професійно-особистісних якостей учителя, що сприятимуть його успішній професійній реалізації у полікультурному освітньому просторі. На основі цього схарактеризовано структурні компоненти полікультурної компетентності майбутнього вчителя, а саме: мотиваційно-ціннісний, пізнавально-операційний, особистісно-рефлексивний.

Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає наявність у майбутніх учителів прагнення до набуття полікультурної компетентності, що відбивається в позитивному ставленні до культурних відмінностей, стійкій спрямованості на гуманну взаємодію з представниками різних етнічних груп, усвідомленні потреби у вивченні культури народів, які живуть поруч. Крім того, цей компонент визначає міру зацікавленості майбутнього педагога в застосуванні полікультурної інформації у змісті навчально-виховного процесу школи. Мотиваційно-ціннісний компонент виявляється через підвищення інтересу студентів до полікультурної роботи, зосередження їх уваги на факторах, які актуалізують проблеми полікультурної освіти й виховання.

Пізнавально-операційний компонент визначається знаннями й уміннями майбут-нього вчителя, що забезпечують успішність здійснення професійної діяльності в умовах полікультурного освітнього простору. Важливими є знання полікультурної термінології, її правильне усвідомлення (полікультурність, культура, нація, етнос, етнічна культура, полікультурна освіта, національний характер, дискримінація, ксено-фобія, національні стереотипи, упередження, міжкультурна толерантність тощо), а також уявлення про: етнокультурне різноманіття населення свого регіону, звичаї та традиції різних народів, характер та зміст полікультурної роботи (форми, методи, прийоми). Такі знання розширюють пізнавальну сферу студентів, допомагають збагнути досвід, культурні характеристики певних етнічних груп, сформувати гнучкий підхід до сприйняття національних і культурних норм, усвідомити недопустимість расизму та дискримінації, зрозуміти властивості багатонаціонального середовища та особливості життя й діяльності в ньому, орієнтують майбутніх учителів на досягнення високих результатів фахової підготовки.

Сформованість полікультурної компетентності студентів залежить і від набуття ними системи вмінь, що забезпечують їх професійну діяльність і поведінку в полі-культурно насиченому регіоні. За основу розробки таких умінь покладено: уміння пов’язувати зміст дисципліни з проблемами полікультурності та використовувати полі-культурну інформацію у процесі навчання учнів, відбирати  форми  й  методи роботи  з

ними; уміння аналізувати міжнаціональні відносини й дотримуватися основних правил культури спілкування й культури поведінки у взаєминах з представниками різних етнічних груп на основі знань і поваги до їхніх етнокультурних особливостей. Володіння такими вміннями надає можливості студентам набути досвід розв’язання проблем і нестандартних завдань, пов’язаних з міжкультурною взаємодією, досвід позитивного емоційно-ціннісного ставлення до представників різних етнічних груп (взаємоповага, коректність, шанобливість, тактовність, стриманість), досвід здійснення  полікультурної освітньої діяльності.

Особистісно-рефлексивний компонент передбачає наявність у майбутнього вчите-ля значущих професійно-особистісних якостей, що тісно пов’язані з характером та особливостями роботи в полікультурному середовищі, а саме: гнучкість, комуніка-бельність, емпатійність, толерантність, усвідомлення себе носієм національної культу-ри та полікультурності, рефлексивність, які забезпечують розвиток особистості й здат-ність здійснювати самовдосконалення у напрямку підвищення рівня полікультурної компетентності й результативності професійної діяльності загалом. Встановлення взаємин між суб’єктами навчального процесу на принципах толерантності, поваги, доброзичливості, відкритості й отримання зворотного зв’язку дозволяє корегувати власні прояви і поведінку в міжкультурній взаємодії.

В основу організації процесу формування полікультурної компетентності покладено теоретичні положення компетентнісного, культурологічного, гуманістич-ного, особистісно-діяльнісного підходів, що стали підставою для наукового обґрунту-вання етапів формування полікультурної компетентності майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки, а саме: мотиваційно-орієнтаційного (забезпечення стійкого прагнення до набуття полікультурної компетентності майбутніми вчителями, орієнтування у важливості й необхідності вивчення інформації з полікультурності, усвідомлення перспектив її використання в педагогічній діяльності), когнітивно-процесуального (поглиблення знань студентів з полікультурності, відпрацювання вмінь майбутніх педагогів використовувати ці знання в педагогічній діяльності, оволодіння ними навичками позитивної міжкультурної взаємодії), результативно-корекційного (закріплення й систематизація набутих полікультурних знань і вмінь, удосконалення професійно-особистісних якостей полікультурно компетентного педагога). Етапи формування полікультурної компетентності майбутнього вчителя представлено на рисунку (с. 8).

Отже, теоретичне опрацювання проблеми дослідження дає змогу дійти висновку про необхідність впровадження у процес професійної підготовки  науково обґрунто-ваних етапів формування полікультурної компетентності майбутнього вчителя задля забезпечення підвищення рівнів її сформованості.