КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ РОЗСЛІДУВАННЯ ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, їх апробація, наведені дані щодо публікацій, структури, обсягу дисертації.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика доведення до самогубства» складається з шести підрозділів присвячених визначенню поняття доведення до самогубства та виокремленню його криміналістично значущих ознак.

У підрозділі 1.1. «Поняття доведення до самогубства та його соціально-психологічний аналіз» досліджено різні наукові підходи до явища самогубства: історичний, філософський, теологічний, психологічний, соціологічний, демографічний, статистичний, правовий. Аналізується механізм злочинного діяння, який полягає у спонуканні злочинцем особи до вчинення нею самогубства використовуючи її психічний і фізіологічний стан.

Самогубство – це результат свідомих дій з боку певної особи, яка повністю усвідомлює або очікує летальний результат і є однією з основних проблем охорони здоров’я суспільства (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я). За кримінальним законодавством України лише доведення до самогубства з числа всіх причин, що призводять до суїциду є кримінально караним злочином проти особи (ст. 120 КК України). Під час дослідження піддано ґрунтовному аналізу спеціальні терміни, що пов’язані із доведенням до самогубства (суїцидальна поведінка, причини самогубств, види самогубств – аутоцид, легальна евтаназія, алкоголізм, депресія).

На підставі вивчення слідчої, судової та експертної практики, а також літературних джерел, дисертантом визначено поняття доведення до самогубства як спонукання злочинцем особи до вчинення нею суїцидального акту використовуючи її психічний і фізіологічний стан із застосуванням системи способів фізичного впливу (фізичного насильства) та / або психологічного впливу (психічного насильства), певного комплексу фізичного та психічного насильства.

У підрозділі 1.2. «Способи доведення до самогубства» визначено місце способів доведення до самогубства в системі криміналістичної характеристики злочинів та їх види. Зроблено спробу виявити та систематизувати способи вчинення даного виду злочинів. Доведення до самогубства відрізняється від інших кримінально-караних діянь саме способом його вчинення. Результати узагальнення кримінальних справ, свідчать, що конфлікт злочинця й потерпілого був викликаний жорстоким поводженням злочинця з жертвою – 55  %, систематичним приниженням людської гідності – 32 %, примусом до протиправних дій – 9%, шантажем – 3 %. Дисертант вважає, що механізм учинення доведення до самогубства може виявлятися у: 1) фізичному впливі (фізичному насильстві) та / або психологічному впливі (психічному насильстві), 2)  певному комплексі фізичного та психічного насильства.

Структурним елементом доведення до самогубства є акт самогубства або замаху на його вчинення. При цьому дисертантом було розглянуто технології вчинення різних способів самогубств. За результатами узагальнення кримінальних справ встановлено, що способом учинення самогубства з боку жертви було: отруєння – 29,05 %, повішення – 29,05 %, падіння з висоти – 23 %, нанесення ушкоджень гострим знаряддям – 6 %, утоплення – 3 %, самоспалення – 3% випадків. За результатами узагальнення також було встановлено існування взаємозв’язків між особою злочинця, особою потерпілого та способом учинення самогубства. Зокрема, такі взаємозв’язки були простежені: у родинних стосунках між особою злочинця та особою потерпілого – 33% випадків (батьки були обвинувачені у вчиненні злочину щодо своїх дітей); у сімейних відносинах (чоловіки довели своїх дружин до самогубств або замахів на самогубство).

У підрозділі 1.3. «Місце, час та обстановка доведення до самогубства» визначається роль даних елементів криміналістичної характеристики злочинів та розглядаються їх взаємозв’язки.

У дисертації приділено увагу місцю вчинення доведення до самогубства.  Відомості про місце вчинення доведення до самогубства охоплюють: місце – де проводились підготовчі дії до злочину, безпосереднього вчинення злочину (погрози, жорстке поводження, систематичне приниження людської гідності, шантаж); місце – де залишені сліди злочинного посягання (місце самогубства або замаху на самогубство потерпілого); місце приховування слідів злочину, знарядь і засобів його здійснення, предмета злочинного посягання (інсценування самогубства, вбивства або нещасного випадку).

Результати узагальнення кримінальних справ, проведеного нами, свідчать, що тіло жертви було виявлено у будинку (квартирі) де проживала особа – 65 %; на вулиці – 10%; на присадибній ділянці – 10 %; у нежитловій частині будинку, у водоймі – 3 % випадків.

Час доведення до самогубства дозволяє встановити послідовність і розвиток різноманітних процесів. Під час кримінального провадження важливого значення набувають дані про початок і закінчення доведення до самогубства, його тривалість у часі. Для встановлення часу вчинення злочину слідчому необхідно з’ясувати час, коли: вчинення потерпілим (жертвою злочину) замаху на самогубство, часовий зв'язок між обстановкою до, під час та після вчинення потерпілим самогубства, черговість подій злочину та тривалість різних подій під час учинення доведення до самогубства.

Результати узагальнення кримінальних справ, проведеного нами, свідчать, що у процесі розслідування час учинення доведення до самогубства враховується: при встановленні часових зв'язків між фактами, при з'ясуванні черговості подій, дій або фактів та  при обчисленні тривалості різних подій (94 % випадків).

Обстановку доведення до самогубства складає позиція невтручання окремих осіб (родичів, сусідів, колег, друзів та ін.), в присутності яких особа злочинця жорстоко поводиться або принижує особисту гідність потерпілого. Обстановка вчинення доведення до самогубства відображається у навколишньому середовищі. На думку дисертанта, в обстановці доцільно виокремлювати такі різновиди: обстановка, що передує доведенню потерпілого (жертви) до самогубства; обстановка вчинення самогубства чи замаху на самогубство жертвою; обстановка після вчинення самогубства (посткримінальна обстановка).

У підрозділі 1.4. «Особа злочинця» аналізуються криміналістично значущі ознаки притаманні особі злочинця в структурі криміналістичної характеристики доведення до самогубства.

Визначено ознаки особи злочинця, що відображають спосіб доведення жертви до самогубства, її соціально-психологічний портрет. До найбільш типових ознак особи злочинця можуть бути віднесені: 1) демографічні; 2) професійно-освітні; 3) сфера зайнятості; 4) зв’язки з жертвою; 5) схильність до вчинення злочинів (наявність судимостей); 6) фізичний, психологічний стани. За результатами узагальнення кримінальних справ встановлено, що: а) у переважній більшості випадків доведення до самогубства вчиняють чоловіки (94 %), б) віком від 20-52 років, в) мають середню освіту (69 %), г) не працюють (74 %), ґ)  перебувають у сімейних чи подружніх стосунках (77%), д) не судимі (84 %), е) які перебували у стані алкогольного сп’яніння (61%). На підставі типових ознак особи злочинця зроблено спробу щодо формування типового соціально-психологічного портрета злочинця.

У підрозділі 1.5. «Особа потерпілого» визначено криміналістично значущі ознаки, що притаманні особі потерпілого та встановлено зв'язок з іншими елементами доведення до самогубства.

Надано характеристику особи потерпілого в системі механізму доведення до самогубства. До найбільш типових ознак особи потерпілого можуть бути віднесені: 1) демографічні; 2) професійно-освітні; 3) сфера зайнятості; 4) зв’язки зі злочинцем; 5) фізичний, психологічний стани. За результатами узагальнення кримінальних справ встановлено, що: а) жертвами доведення до самогубства стають жінки (77 %), б) віком – 17-51 років (52%), в) мають середню освіту (65 %), г) не працюють (54 %), ґ) перебувають у сімейних чи подружніх стосунках (77%), д) яким були нанесені легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження (31%).

Результати узагальнення кримінальних справ свідчать про наявність  існування конфлікту між злочинцем і потерпілим через використання злочинцем: жорстокого поводження, систематичного приниження людської гідності, примусу до протиправних дій, шантажу.

У підрозділі 1.6. «Типові сліди доведення до самогубства» визначено види та надано характеристику слідів, що утворюються при вчиненні даного виду злочинів.

Результати доведення до самогубства відображаються після вчинення злочину і допомагають у встановленні взаємозв’язків жертви і злочинця. Розглянуто: матеріально-фіксовані (листи шантажу з погрозами, сліди побоїв на тілі жертви та ін.) та ідеальні сліди (свідчення близьких, колег, друзів, наявність передсмертної записки тощо); сліди приховування (наявність на руках загиблого порізів, які можуть бути слідами опору; наявність на холодній зброї слідів пальців рук, що належать іншій особі та ін.). Результати узагальнення кримінальних справ, проведеного нами, свідчать про те, що під час розслідування доведення до самогубства виявляють такі сліди злочину: залежно від періоду їх утворення – сліди утворені до, під час або після вчинення злочину; залежно від умов утворення – сліди у часі, місці, обстановці злочину; залежно від об’єктів на яких вони знайдені – сліди на потерпілому, на об’єктах обстановки місця події або на злочинці.

Розділ 2 «Основи розслідування доведення до самогубства» складається з трьох підрозділів, в яких розглядаються організаційно-тактичні проблеми розслідування даної категорії злочинів.

У підрозділі 2.1. «Організація та планування розслідування доведення до самогубства. Система типових версій» розглянуто організаційні засади досудового розслідування даного виду злочинів, а також визначено оптимальну послідовність вирішення розумових завдань. За результатами анкетування слідчих МВС України, проведеного нами, встановлено, що 57,5 % респондентів зазнають складнощі під час розслідування доведення до самогубства. Під час організації розслідування доведення до самогубства необхідно враховувати: 1) наявність взаємодії між різними правоохоронними органами та спеціалістами; 2) належне забезпечення слідчого (прокурора) організаційно-технічними, організаційно-тактичними та організаційно-методичними засобами розслідування.

Визначення напряму розслідування доведення до самогубства обумовлено його предметом (комплексом обставин, що підлягають з’ясуванню). Сформульовано типові обставини, які необхідно встановлювати під час кримінального провадження щодо доведення до самогубства залежно від: а) події злочину; б) часу, місця та обстановки злочину; в) особи потерпілого (жертви), г) особи злочинця; ґ) механізму доведення до самогубства; д) наявності (відсутності) ознак інсценування; д) способу вчинення самогубства; е) наявності чи відсутності передсмертної записки.

Важливого значення під час планування розслідування набуває висування та перевірка версій. На думку дисертанта, типові версії відіграють роль своєрідних моделей злочину (інших елементів події), тому слідчий (прокурор) має використовувати їх систему на початку досудового розслідування. За результатами дослідження запропоновано систему типових версій щодо розслідування доведення до самогубства: 1) версії про суть події, що відбулась (вбивство, інсценування самогубства, нещасний випадок, самогубство чи доведення до самогубства); місце, час, обстановку та механізм учинення самогубства; 2) версії щодо: жертви – зв’язку особи жертви та особи злочинця; обставин, які сприяли прийняттю рішення про самогубство; написання передсмертної записки; 3) версії про особу злочинця.

У підрозділі 2.2. «Типові слідчі ситуації доведення до самогубства. Слідчі дії» встановлено слідчі ситуації та запропоновано оптимальний комплекс слідчих дій щодо розслідування даної категорії злочинів. Під час дослідження використано ситуаційний підхід до розслідування доведення до самогубства. Результати опитування слідчих МВС України, проведеного нами, свідчать, що в практиці  розслідування виникають такі слідчі ситуації: а) відомі: особа злочинця, особа потерпілого, мотив учинення самогубства, є передсмертна записка, де вказано мотив та особу злочинця; б) невідомі: особа злочинця, особа потерпілого, мотив учинення самогубства. Відомі: є передсмертна записка; в) невідомі: мотив. Відомі: особа потерпілого, особа злочинця, є передсмертна записка без зазначення мотиву; в) невідомі: місце знаходження трупа жертви. Відомі: особа злочинця, особа потерпілого, мотив учинення самогубства, є передсмертна записка де вказана особа злочинця та мотив; г) невідомі: особа злочинця, особа потерпілого, мотив учинення самогубства, немає передсмертної записки чи листа; ґ) невідомі: особа злочинця. Відомі: особа потерпілого, мотиви, є передсмертна записка; д) відомо: особа злочинця, особа потерпілого, мотив учинення самогубства, злочинець затриманий на місці вчинення самогубства; е) відома: особа потерпілого. Невідомі: особа злочинця, мотив, немає передсмертної записки; є) невідомі: особа злочинця, мотиви. Відомі: особа потерпілого; ж) невідомі: особа злочинця, немає передсмертної записки. Відомі: особа потерпілого, мотив.

На підставі проведеного аналізу запропоновано такі види типових слідчих ситуацій: 1) вчинено самогубство: 1.1. Знайдено труп. Слідчий має дані щодо жертви та мотивів учинення самогубства, особа злочинця встановлена. Механізм вчинення жертвою самогубства (спосіб, знаряддя) не суперечить результатам  слідчих дій. Встановлено механізм доведення жертви до самогубства; 1.2. Знайдено труп. Слідчий немає даних щодо жертви та мотивів учинення самогубства, особи злочинця. Механізм учинення жертвою самогубства (спосіб, знаряддя) суперечить результатам слідчих дій. Не встановлено механізм доведення жертви до самогубства; 1.3. Знайдено труп. Слідчий має дані щодо жертви та мотивів учинення самогубства. Особу злочинця не встановлено. Механізм вчинення жертвою самогубства (спосіб, знаряддя) не суперечить результатам слідчих дій. Не встановлено механізм доведення жертви до самогубства; 1.4. Отримана заява про зникнення особи. Заявник повідомляє про ознаки доведення до самогубства. Слідчим встановлено особу злочинця та механізм доведення до самогубства. Встановлено мотиви вчинення жертвою самогубства. Невідомий механізм учинення жертвою самогубства; 1.5. Отримана заява про зникнення особи. Заявник повідомляє про ознаки доведення до самогубства. Слідчим встановлено особу злочинця та механізм доведення до самогубства. Не встановлено мотиви вчинення жертвою самогубства. Невідомий механізм учинення жертвою самогубства; 1.6. Отримана заява про зникнення особи. Заявник повідомляє про ознаки доведення до самогубства. Не встановлено особу злочинця та механізм доведення до самогубства, мотиви та механізм учинення жертвою самогубства; 2) вчинено замах на самогубство: 2.1. Було вчинено замах на самогубство. Жертва залишилась жива та повідомила слідчому про мотиви її вчинку; особу злочинця; механізм учинення замаху на самогубство; механізм доведення її до самогубства; 2.2. Було вчинено замах на самогубство. Жертва залишилась жива, але через фізичний або моральний стан не може надати інформацію щодо мотивів її вчинку; особу злочинця; механізм учинення нею замаху на самогубство; механізм доведення її до самогубства.

У роботі запропоновано оптимальний комплекс слідчих (розшукових) дій та визначено специфіку їх проведення при розслідуванні даної категорії злочинів. На думку слідчих, найбільш доцільними слідчими діями при розслідуванні доведення до самогубства є: огляд місця події (86%); огляд трупа (72,3 %); допит свідка (53%), призначення судових експертиз (залучення експертів) (51%); освідування (36,2 %); допит підозрюваного (31,7 %); обшук (29%); виїмка документів (28%); слідчий експеримент, очна ставка (21,3%), пред’явлення особи для впізнання (15,8%).

Результати узагальнення кримінальних справ, проведеного нами, вказують, що під час розслідування доведення до самогубства проводився: допит підозрюваного та допит свідків у всіх випадках,  огляд місця події та трупу (68 %); допит потерпілого (52 %); огляд речових доказів та виїмка (23%); відтворення обстановки і обставин події (20 %); очна ставка (13%); огляд документів (6%); обшук особи, освідування, відібрання зразків для експертного дослідження (3%).

У підрозділі 2.3. «Використання спеціальних знань під час розслідування доведення до самогубства» визначено можливості звернення до спеціальних знань слідчим (прокурором) та запропоновано типовий комплекс судових експертиз щодо розслідування даної категорії злочинів. Під час дослідження надано характеристику окремим видам судових експертиз.

Доводиться доцільність використання спеціальних знань під час розслідування доведення до самогубства у двох формах: 1) участь спеціаліста при проведенні окремих слідчих дій (слідчого огляду, допиту, обшуку та ін.); 2) залучення експерта для проведення судових експертиз.

За результатами анкетування слідчих МВС України, встановлено, що при розслідуванні доведення до самогубства призначають: судово-медичну експертизу (81,4%), судово-психіатричну експертизу (49,3%), судово-психологічну експертизу (в т.ч. посмертну судово-психологічну експертизу – 36,6%) (64,6%), почеркознавчу експертизу (35,7%), експертизу вузлів та петель (17,2%), комплексну психолого-психіатричну експертизу (14,5%), трасологічну експертизу (8,6 %), експертизу холодної зброї (8,6%), ґрунтознавчу експертизу (7,7%), експертизу цілого за частинами (5,9 %), судово-балістичну експертизу (4,5%).

Під час розслідування доведення до самогубства слідчий має призначати комплекс судових експертиз: судово-медичну експертизу; комплексну психолого-психіатричну експертизу потерпілої особи; посмертну судово-психологічну експертизу потерпілого; судово-психіатричну експертизу підозрюваного; судово-наркологічну експертизу; трасологічну експертизу; судово-почеркознавчу експертизу (за наявності передсмертної записки).

Залежно від способу вчинення самогубства (або замаху на самогубство) автором запропоновано перелік типових питань, які є доцільними для вирішення судово-психологічною експертизою.