ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, мета та задачі, наукова новизна, теоретична та практична значущість одержаних результатів. Подаються відомості про апробацію результатів дослідження, наукові публікації автора і структуру дисертаційної роботи.

Розділ перший «Теоретичні та правові засади забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції» складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються поняття законності та її забезпечення в кримінально-процесуальній діяльності міліції, нормативно-правові засади забезпечення правильного застосування закону під час цієї діяльності та значення такого забезпечення.

У підрозділі 1.1 «Поняття законності та її забезпечення в кримінально-процесуальній діяльності міліції» висвітлюється розвиток теоретичних уявлень щодо поняття і сутності законності у їх історичній ретроспективі, формулюється поняття і розкривається сутність забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції через дослідження таких правових категорій як принцип, метод та режим.

Законність у кримінально-процесуальній діяльності міліції – це принцип, сутність якого полягає у виконанні міліцією процесуальних та інших правових норм і належному здійсненні нею врегульованої кримінально-процесуальним законом діяльності з розкриття та розслідування злочинів. Регламентована законом діяльність міліції та її посадових осіб під час виконання завдань кримінального судочинства має цілком здійснюватися у відповідності до положень цього принципу. Відхилення в діяльності міліції від положень принципу законності неприпустимі. Втіленню вимог цього принципу в кримінально-процесуальній діяльності міліції сприяє наявність розвиненого кримінально-процесуального законодавства і система спеціальних гарантій, за допомогою яких у кримінальному процесі забезпечується, а у випадку порушення, ‑ відновлюється законність, а також високий рівень правової культури співробітників міліції як суб’єктів кримінально-процесуальних відносин.

У підрозділі 1.2 «Нормативно-правові засади забезпечення правильного застосування закону під час кримінально-процесуальної діяльності міліції» наводиться аналіз нормативно-правової основи організації та здійснення кримінально-процесуальної діяльності міліції.

Шляхом аналізу чинного законодавства визначено, що нормативно-правову основу організації та здійснення кримінально-процесуальної діяльності міліції складають Конституція України, міжнародні договори й угоди, ратифіковані Україною, та деякі інші міжнародні документи, Кримінальний процесуальний кодекс України та інші закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, Рішення Конституційного суду України, накази і вказівки Генеральної прокуратури України, нормативно-правові акти МВС України, які стосуються питань організації роботи органів досудового розслідування.

Здобувачем запропоновано класифікацію нормативно-правових актів, що забезпечують діяльність міліції як органу дізнання та стають підґрунтям для правильного застосування закону під час її кримінально-процесуальної діяльності. При цьому в системі нормативно-правових актів забезпечення законності під час кримінально-процесуальної діяльності міліції особливо важливу роль відіграють Конституція, КПК та інші закони України, ратифіковані міждержавні угоди, рішення Європейського Суду з прав людини, оскільки джерелом кримінально-процесуального права є тільки закон.

У підрозділі 1.3 «Значення забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції» розглядаються причини порушення законів посадовими особами під час здійснення кримінально-процесуальної діяльності міліції, значення забезпечення законності в юридичному та суспільно-політичному аспектах.

Суспільно-політичне значення забезпечення законності полягає в неухильному дотриманні посадовими особами органів дізнання норм чинного законодавства з метою формування правової свідомості громадян, недопущення правового нігілізму та зростання правової культури населення. Юридичне значення полягає в тому, що порушення законності міліцією при здійсненні нею кримінально-процесуальної діяльності тягне за собою негативні юридичні наслідки, а саме порушення прав і законних інтересів людини, непоправну втрату доказової інформації, що суттєво впливає на якість розслідування і правосуддя. Не можна визнати допустимими прийоми й методи отримання доказів, побудовані на обмані, катуванні, побитті, приниженні честі та гідності особи, яка бере участь у кримінальному процесі.

Розділ другий «Засоби забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції» включає три підрозділи, у яких розкривається поняття, сутність та система гарантій законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції, характеризується процесуальна форма як гарантія законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції, наводяться аргументи на обґрунтування пропозицій щодо її подальшого вдосконалення, визначаються інші шляхи удосконалення засобів забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції.

У підрозділі 2.1 «Поняття, сутність і система гарантій законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції» розкриваються поняття, сутність і система гарантій забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції.

Під гарантіями забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції, на думку автора, слід розуміти систему законодавчо закріплених умов і засобів, що забезпечують учасникам кримінального процесу та іншим особам, залученим до сфери кримінально-процесуальних відносин, дотримання їх прав, свобод і законних інтересів під час провадження досудового розслідування міліцією.

До системи таких гарантій, поряд з міжнародними і конституційними (загальноправовими), належать кримінально-процесуальні гарантії, тобто принципи кримінального процесу, кримінально-процесуальна форма, кримінально-процесуальні норми, прокурорський нагляд, судовий контроль, відомчий процесуальний контроль за дотриманням законності та обґрунтованості процесуальних рішень і дій, а також бездіяльності міліції як органу дізнання.

У підрозділі 2.2 «Процесуальна форма як гарантія законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції, її подальше вдосконалення» зазначається, що найважливішою кримінально-процесуальною гарантією забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства є неухильне дотримання кримінально-процесуальної форми.

З метою оптимізації цієї та інших, пов’язаних з нею, гарантій законності кримінально-процесуальної діяльності міліції, в роботі висвітлюються шляхи  удосконалення кримінально-процесуальної форми з урахуванням новацій  КПК України 2012 р.

З цією ж метою наводиться аналіз результатів експерименту, ініційованого МВС України, щодо апробації вертикальної системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України, у ході якого підрозділи дізнання в системі МВС України було ліквідовано, а всі кримінальні справи, що перебували в їх провадженні, передано слідчим органів внутрішніх справ. Проте, як уявляється, рішення про ліквідацію штатних підрозділів дізнання в МВС України, було передчасним. Позиція автора ґрунтується і на даних аналізу власних соціологічних досліджень. Так, за результатами проведеного анкетування суддів і прокурорів, 49 % опитаних уважають, що під час експерименту якість розслідування погіршилася, 34 % – залишилася без змін, 3 % опитаних дотримуються думки, що якість розслідування поліпшилася, а 14 % не визначилися з відповіддю.

У ході опитування слідчих і керівників слідчих підрозділів виявилося, що збільшення навантаження на слідчих за рахунок передачі від підрозділів дізнання великої кількості кримінальних справ про нерозкриті злочини, у тому числі про нерозкриті злочини минулих років, ускладнює організацію роботи з розслідування кримінальних справ, у яких встановлено осіб, які вчинили злочини через перевантаженість, та не сприяє активізації роботи з розкриття нерозкритих злочинів, оскільки слідчі вимушені більше уваги приділяти кримінальним справам, які підлягають направленню до суду.

(i)             Автором доведено доцільність залишення в кримінальному процесі України розслідування у формі дізнання, яке може здійснюватися у вигляді кримінального провадження в спрощеній формі та провадження дізнання у злочинах невеликої та середньої тяжкості, у яких не виявлено осіб, які їх вчинили.

(ii)           Запропоновано визначення поняття «кримінальне провадження в спрощеній формі», розроблено механізм його провадження. Обґрунтовано позицію щодо необхідності визначення й удосконалення правового статусу начальника органу дізнання та особи, яка провадить дізнання.

У підрозділі 2.3 «Шляхи вдосконалення засобів забезпечення законності в кримінально-процесуальній діяльності міліції» розглядаються шляхи розвитку гарантій захисту конституційних прав учасників кримінального процесу при провадженні досудового розслідування, оптимізація відомчого контролю за кримінально-процесуальною діяльністю міліції, шляхи підвищення ефективності судового контролю та прокурорського нагляду за додержанням міліцією законів під час досудового розслідування.

Автором доведено необхідність посилення гарантій захисту конституційних прав потерпілого шляхом покладання функції процесуального представництва в кримінальному процесі виключно на адвокатів та сформульовано складові процесуальних норм, що визначатимуть момент допуску адвоката до представництва інтересів особи, яка постраждала від злочину, обов’язкову участь представника потерпілого в розслідуванні, забезпечення участі представника безоплатно за рахунок держави, надання адвокату права бути суб’єктом доказування поряд з владними учасниками кримінального процесу, які відповідають за вирішення справи.

Обґрунтовано думку про те, що оптимізації відомчого контролю за кримінально-процесуальною діяльністю міліції сприятиме законодавче унормування його механізму.

Сформульовано авторське визначення поняття судового контролю за додержанням міліцією законів під час досудового розслідування. Окреслено існуючі в практиці проблеми судового контролю за кримінально-процесуальною діяльністю міліції та запропоновано шляхи їх вирішення.

Автором розроблено процесуальний механізм розгляду прокурором скарг на дії та постанови органу дізнання. Обґрунтовано позицію про доцільність врегулювання за допомогою кримінально-процесуальних норм порядку розгляду і вирішення заяв про відвід особи, яка провадить дізнання, або начальника органу дізнання прокурором.