МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ДИТЯЧОЮ ПОРНОГРАФІЄЮ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета і завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлюються наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, апробація результатів дослідження, структура і обсяг дисертації.

Розділ 1 «Криміналістичний аналіз злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією» складається з трьох підрозділів, у яких аналізується понятійний апарат дисертаційного дослідження, здійснюється криміналістична класифікація злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, а також дається криміналістична характеристика злочинів досліджуваної категорії.

У підрозділі 1.1. «Загальне поняття порнографії, її види та критерії визначення» аналізуються різні точки зору науковців, публіцистів та ін. щодо поняття порнографії. Автор доходить висновку про те, що значна кількість визначень є досить нечіткими та неоднозначними, містять оціночні поняття та у більшості випадків відрізняються між собою головним чином зверненням уваги на ступінь суспільної небезпеки цього явища.

У Законі України «Про захист суспільної моралі» №1296-IV від 20 листопада 2003 року містяться визначення понять порнографії, дитячої порнографії, продукції порнографічного та еротичного характеру тощо, які також є недосконалими, але порівняно з дефініціями, що існують у літературі, всебічно охоплюють та описують практично всі основні елементи кожного поняття, в тому числі і суспільну небезпеку, що дає змогу більш повно відобразити їх сутність та призначення.

Автором проаналізовані критерії порнографічних та еротичних предметів, розроблені Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.

У підрозділі обґрунтовано необхідність виділення окремих форм і способів вираження матеріалів дитячої порнографії та визначено найпоширеніші їх види: порновідео, порнозображення, порнолітература, порноаудіо, порновироби, он-лайн порно, порнографічні комп’ютерні програми тощо.

В Україні заборонений обіг всіх форм та видів продукції порнографічного характеру, в тому числі й предметів дитячої порнографії, у створенні яких беруть участь не лише дорослі, а й діти. Внаслідок проведеного дослідження автором виділено такі категорії порнографії: легке порно, звичайне порно, жорстке порно та нелегальне порно. Остання категорія включає сексуальні дії з трупами, тваринами, а також дитячу порнографію.

Дитяча порнографія, у свою чергу, крім дій сексуального характеру, може включати і сексуальне насильство над дітьми, катування, побої тощо. Зазначені дії класифікуються залежно від характеру змісту продукції дитячої порнографії. Встановлення видової класифікації дитячої порнографії під час розслідування злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, має значення для визначення їх предмету, обставин та напрямку розслідування, а також визначення точної кваліфікації злочинів.

У підрозділі 1.2. «Типізація та криміналістична класифікація злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією» здійснено типізацію та криміналістичну класифікацію злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією. Автором встановлено, що дані про ввезення в Україну предметів дитячої порнографії з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні неповнолітніх чи малолітніх, можуть свідчити про здійснення не одного виду злочину, а тягти за собою й інші злочини, такі як: розбещення неповнолітніх, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо. На підставі цього було виділено відповідний тип злочинів, а саме - злочини проти основ суспільної моралі у сфері статевої недоторканності дітей.

У підрозділі розкрито та обґрунтовано необхідність здійснення класифікації злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, за групами злочинів (базові, допоміжні, спорідненні, побічні та нетипові злочини), що має важливе значення для отримання кримінально-правової оцінки кожного епізоду злочинної діяльності, а також для спрямування слідчого на коло обставин, які підлягають доказуванню.

Автором виділено підстави класифікації злочинної діяльності проти основ суспільної моралі у сфері статевої недоторканності дітей, а саме: 1) особа злочинця; 2) особа потерпілого; 3) предмет злочину; 4) обстановка; 5) елементи діяльності по підготовці, вчиненню та приховуванню злочинів; 6) наслідки злочину.

У підрозділі 1.3. «Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією» на основі аналізу літератури (В.П. Бахін, І.О. Возгрін, В.Ф. Єрмолович, В.А. Журавель, І.І. Когутич, О.Н. Колісниченко, В.В. Тіщенко, М.П. Яблоков та ін.) розкрито поняття та структуру криміналістичної характеристики злочинів, що дало змогу виділити наступні елементи криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією: 1) дані про особу злочинця; 2) дані про особу потерпілого; 3) дані про предмет злочину; 4) дані, що характеризують обстановку, у якій протікає процес злочинної діяльності; 5) дані про механізм злочинної діяльності; 6) дані про наслідки вчинення злочину.

У результаті аналізу злочинів проти основ суспільної моралі у сфері статевої недоторканності дітей, а також злочинної діяльності, пов’язаної з дитячою порнографією, пропонується виділяти такі категорії злочинців: автори (створювачі) предметів дитячої порнографії; їх виготовлювачі та поширювачі. Як свідчить практика, створенням предметів дитячої порнографії займаються особи, вік яких коливається від 14 до 65 років, а їх виготовленням та поширенням - особи у віці від 20 до 45 років. В основному ці особи не одружені, дітей не мають, постійного місця роботи також, за виключенням 30% осіб, які працюють в Інтернет клубах, комп’ютерних центрах тощо, переважно мають середню або вищу освіту, як правило, технічну. Це особи, для яких отримання прибутку не завжди є обов’язковим, дана категорія злочинів здійснюється як з

метою збуту та розповсюдження, так і з хуліганських мотивів, а інколи з метою задоволення збочених потреб злочинця. 70% злочинців даної категорії злочинів були засуджені, переважна їх більшість за злочини, пов’язані з сексуальною експлуатацією дітей. 90% злочинів даної категорії вчинюються близькими чи хорошими знайомими жертви.

Встановлено, що жертвами злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, є діти різних віку та статі, адже вони - головні діючі особи сюжетів продукції дитячої порнографії. Для створення продукції дитячої порнографії переважно залучають дітей із малозабезпечених, неблагополучних сімей. Серед постраждалих близько 60% дітей, які раніше стикалися з насильством у сім’ї, не знаходили розуміння з боку батьків, хоча вони і виховувалися, на перший погляд, у благополучних та заможних родинах.

Розглянуто предмет злочину, а саме предмети дитячої порнографії: порнографічні тексти - 2,80%, фотовироби - 33,20%, зображення - 8,50%, вироби, знаряддя, сувеніри та побутові предмети - 0,80%, кіно- та відеопродукція - 35,80%, звукозаписи - 0,60% та не фіксована on-line порнографія 18,30%.

У підрозділі характеризується обстановка вчинення злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, залежно від стадії та змісту злочинної діяльності. Встановлено, що при підготовці злочину, пов’язаного з дитячою порнографією, дії осіб спрямовані на збирання та оцінювання відомостей, на підставі яких злочинці прогнозують можливість вчинення злочину в умовах, які склалися, тощо.

При безпосередньому здійсненні злочину даної категорії, а саме під час створення продукції дитячої порнографії, проведення порнографічних зйомок здійснюється у наступних місцях: житлових приміщеннях, підвалах, горищах, приміщеннях в установах, організаціях, парках, скверах, лісових масивах тощо.

Створення предметів дитячої порнографії здійснюється за допомогою фіксації сексуальних дій із неповнолітньою особою різноманітними способами, найпоширенішими серед яких є фото-, відеозйомка, а також шляхом прямої трансляції через веб-камеру в режимі реального часу через Інтернет. Після створення оригіналу порнографічного предмету злочинець виготовляє його копії та піддає монтажу порнографічний матеріал, який згодом потрапляє на склад, де зберігається, а далі реалізується оптом або в роздріб через торговельні точки. Автором встановлено різноманітні способи поширення продукції дитячої порнографії, а саме: її збут через місця продажу, переміщення через кордон із подальшою реалізацією, а також поширення дитячої порнографії через Інтернет.

Механізм злочинної діяльності являє собою сукупність дій суб’єкта з підготовки, здійснення та приховування злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, в їх територіально-часовій послідовності та зв’язку з об’єктом посягання, мотивами та цілями, обстановкою та наслідками таких дій.

Типову модель злочинної діяльності, пов’язаної із дитячою порнографією, можна подати у наступному вигляді:

1) визначення завдань, пов’язаних із підготовкою, здійсненням та приховуванням злочину досліджуваної категорії;

2) виготовлення предметів дитячої порнографії поділяється на два етапи:

а) створення, що починається з моменту заманювання малолітньої чи неповнолітньої особи до заздалегідь підготовленого місця проведення фотозйомки, трансляції в режимі реального часу дій сексуального характеру, застосованих до дитини та ін. Прийняття участі у створенні продукції дитячої порнографії може бути як добровільним, так і здійсненим під впливом психологічного та фізичного примусу, останнє включає різного роду фізичне насильство, що може спричинити тілесні ушкодження будь-якої тяжкості; б) виготовлення продукції дитячої порнографії здійснюється шляхом монтажу її оригіналу, його розмноження, упакування тощо;

3)       поширення продукції дитячої порнографії, тобто доведення цієї продукції до споживача, провадиться різноманітними способами: шляхом її фактичного переміщення через державний або митний кордон України, а також відправлення з одного місця в інше в межах України; перевезення предметів дитячої порнографії здійснюється з використанням для цього будь-якого виду транспорту, а переміщенням є пересилання їх поштою, передача у певне місце через знайомих тощо; збут виготовленої продукції дитячої порнографії відбувається шляхом платного чи безоплатного її відчуження; зберігання цієї продукції здійснюється за допомогою її розміщення у спеціально відведених місцях чи на об’єктах з метою її подальшого розповсюдження або збуту;

4)       маскування злочину здійснюється шляхом надання окремим епізодам злочинної діяльності вигляду законних. З метою конспірації предметів дитячої порнографії зображення на їх упакуванні часто не відповідає змістові, замість реального змісту порнографічної продукції зображується або дозволена еротична продукція, або ж інші сюжети, далекі від реального змісту порнографічного товару;

5)       доходи від реалізованої продукції дитячої порнографії після їх легалізації частково привласнюють, а іншу частину вкладають у легальний бізнес і в подальше фінансування злочинної діяльності.

У підрозділі проаналізовано наслідки злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, до яких належать сліди та предмети, що можуть викривати злочинців, а також доводять: 1) факт створення предметів дитячої порнографії; 2) факт виготовлення предметів дитячої порнографії; 3) факт поширення предметів дитячої порнографії.

Автором також обґрунтовано, що до наслідків злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, варто віднести психологічні та фізичні травми дітей, що можуть бути глибокими та тривалими.

Розділ 2 «Основи розслідування злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією» складається з трьох підрозділів, у яких визначаються та аналізуються особливості кола обставин, що підлягають доказуванню, та які обумовлюють специфіку організації процесу розслідування злочинів даного типу на його початковому та подальшому етапах

У підрозділі 2.1. «Обставини, що підлягають доказуванню» доводиться, що розкрити злочини, пов’язані з дитячою порнографією, можливо лише в результаті правильного та повного встановлення обставин, що підлягають

доказуванню. Автором розглянуто та встановлено наступну сукупність таких обставин:

1) подія як процес діяльності, наповнений певним змістом та здійснений у певних умовах;

2) об’єкт злочинних дій, зокрема, продукція та предмети з порнографічними зображеннями неповнолітніх. Необхідним є встановлення факту, чи є знайдені об’єкти порнографічними, і чи зображені на них завідомо неповнолітні та малолітні;

3) суб’єкт злочину та його психологічне ставлення до задуманих та здійснених дій, його біологічно-психологічні якості; соціальні зв’язки тощо. Слід також установити відомості щодо всіх осіб, які входять до складу організованої групи, та їх роль у даній злочинній діяльності;

4) наслідки, що настали в результаті злочинних дій, зокрема: ступінь здійснення задуманого злочину; психологічні, емоційні травми, фізичні ушкодження, їх характер, тяжкість та розмір шкоди, завданої потерпілій дитині; предмети, що доводять факт створення, виготовлення та поширення продукції дитячої порнографії; порядок розподілу злочинних доходів; наявність причинного зв’язку між діями злочинця і настанням шкідливих наслідків тощо.

У підрозділі 2.2. «Типові слідчі ситуації, тактичні завдання, версії, засоби їх перевірки та вирішення на початковому етапі розслідування» автором розроблено типізацію слідчих ситуацій у справах про злочини, пов’язані з дитячою порнографією, на підставі трьох типів зв’язків і відносин між виділеними елементами, в основу якої покладено найбільш інформаційний на момент реєстрації кримінального провадження елемент - подію злочину. Це дозволить виділити й охарактеризувати ситуації за схемою відносин: «подія - особа злочинця», «подія - особа потерпілого», «подія - предмет злочину». Автором встановлено необхідність виділення типових слідчих ситуацій найбільш загального характеру на підставі взаємозв’язку вищеназваних елементів, а потім аналізу більш детальної їх класифікації за видами, способами, місцем вчинення даної категорії злочинів.

Розглянуто можливості використання діяльності слідчого з висунення версій у ході вирішення проблемних слідчих ситуацій. Так, якщо вихідна інформація містить ознаки злочину, пов’язаного з дитячою порнографією, висуваються наступні типові загальні версії:

мав місце злочин, пов’язаний із дитячою порнографією;

подія, що досліджується, містить ознаки злочину, пов’язаного з дитячою порнографією, а також має ознаки інших злочинів;

подія, що досліджується, не містить ознак злочину, пов’язаного з дитячою порнографією, проте має ознаки інших злочинів;

подія не містить складу жодного злочину.

Досліджено, що подальша розробка окремих типових версій і програм розслідування ґрунтується на вирішенні тактичних завдань, які випливають із типових слідчих ситуацій. При виявленні та розслідуванні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, слідчий має спрямовувати зусилля на вирішення низки

основних завдань: 1) виявлення документальних і речових джерел доказової інформації, їх вилучення та приєднання до кримінального провадження; 2) вирішення питання про необхідність і доцільність застосування спеціальних знань, призначення відповідних експертиз; 3) встановлення осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією; 4) встановлення свідків та неповнолітніх осіб, які брали участь у створенні, виготовленні та поширенні продукції дитячої порнографії.

У підрозділі визначено та охарактеризовано загальні засоби вирішення поставлених тактичних завдань, що включають як розумові операції слідчого (розробка версій, планування, аналіз інформації тощо), так і практичну частину слідства: підготовка та проведення негласних та гласних слідчих дій, найбільш типовими з яких є контрольована та оперативна закупка, візуальне спостереження, огляди, обшуки, допити, проведення експертиз та ін.

У підрозділі 2.3. «Планування та організація подальшого етапу розслідування» зазначається, що саме на подальший етап, який займає центральне місце в розслідуванні злочинів, припадає значна частина слідчої роботи із збирання, оцінки і використання доказів для повного, всебічного та об’єктивного їх розслідування (Р.С. Бєлкін, Л.Я. Драпкін, С.Ю. Косарев, В.Г Танасевич та ін.).

Доведено, що характерними рисами подальшого етапу розслідування злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, є: 1) постійний аналіз і синтез інформації, що надходить від учасників злочину; перевірка доказів і контрдоказів; 2) необхідність підвищення кількості та якості інформації, що надходить за результатами проведення слідчих гласних і негласних дій у процесі розслідування злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, її фільтрація, відкидання зайвої, непідтвердженої доказами, та доповнення необхідною і доказовою; 3) залучення у слідчо-криміналістичну діяльність нових учасників - свідків поширення предметів порнографічного характеру, їх створення, зберігання; фахівців із мистецтвознавства, кіно; експертів - біологів, техніків, психологів тощо; 4) виявлення і розслідування нових епізодів злочинної діяльності, з яких встановлено нових потерпілих від злочину, визначення замовників дитячої порнографії як в Україні, так і за рубежем, виявлення інших споріднених злочинів; 5) розробка розгорнутого плану розслідування злочину, що передбачає перевірку усіх версій, вирішення поставлених завдань; 6) прийняття тактичних рішень у зв’язку з виникненням різних конфліктних ситуацій, що мають місце у ході підготовки і проведення слідчих дій; 7) прийняття процесуальних рішень, що вимагають розгорнутих обґрунтувань (письмове повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, розгляд клопотань захисту тощо); 8) проведення слідчих дій, що вимагають значних організаційних зусиль (зняття інформації з електронних інформаційних систем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; спостереження за особою, річчю або місцем; контроль за вчиненням злочину; допити підозрюваних осіб; одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб; слідчий експеримент, призначення експертиз тощо);

9) прийняття низки остаточних рішень із кримінального провадження стосовно злочинної діяльності, пов’язаної з дитячою порнографією, в цілому та її окремих епізодів, учасників злочинів, виявлених речових доказів тощо.

Розділ 3 «Тактичні особливості проведення окремих слідчих дій» складається з чотирьох підрозділів, у яких розглянуто особливості проведення типових слідчих дій при розслідуванні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, таких як: огляд, обшук, допит, призначення та проведення судових експертиз.

У підрозділі 3.1. «Тактика проведення огляду» зазначено, що проведення слідчого огляду у злочинах, пов’язаних із дитячою порнографією, має як загальні риси тактики його проведення, так і специфічні, зумовлені способом злочинних дій, об’єктом посягання та обстановкою, в якій вчинюються ці злочини. Об’єктом огляду при розслідуванні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, є місця створення, виготовлення, зберігання та поширення предметів дитячої порнографії, а також продукція порнографічного характеру.

Обґрунтовано, що проведення огляду місць створення продукції дитячої порнографії має важливе значення, оскільки у даних місцях безпосередньо здійснюється сексуальне насилля над дітьми як із примусовим утриманням жертви, так і добровільно. Ці дії здійснюються на орендованих квартирах, у спеціально відведених для зйомок приміщеннях, на складах, у школах тощо. Важливим при проведенні огляду є виявлення аудіо - та відеотехніки, а також накопичувачів інформації, на які могли записати порнографічні зображення потерпілої особи з метою надсилання можливим «клієнтам», зокрема, через Інтернет.

З метою пошуку слідів злочину повинні оглядатися: кімнати чи приміщення, де утримувалася потерпіла дитина, провадилися зйомки порнографічних матеріалів; відеокамери, фотоапарати та інші технічні засоби, які могли використовуватися для фіксації дій порнографічного характеру, що здійснювались відносно потерпілого та можуть свідчити про спосіб вчинення злочину; пишучі прилади, копіювальна техніка, комп’ютерне обладнання та ін., за допомогою яких було виготовлено продукцію дитячої порнографії, а також інші предмети, документи, що свідчать про факт поширення продукції дитячої порнографії або виконання інших поточних злочинних дій, які супроводжують основні дії. Усе це має бути оглянуто слідчим і зафіксовано в протоколі. Комп’ютери, відеотехніку та інше технічне обладнання слід оглядати з обов’язковою участю спеціалістів - техніків, щоб не пошкодити або не знищити носії інформації.

У підрозділі 3.2. «Тактика проведення обшуку» розглянуто тактичні особливості проведення обшуку при розслідуванні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, які полягають у необхідності знання слідчим загальної технології створення та виготовлення продукції дитячої порнографії, щоб у кожному окремому випадку шукати конкретні предмети, а також добре уявляти, які з них можуть бути речовими доказами у конкретній справі.

До участі у проведенні обшуку у злочинах, пов’язаних із дитячою порнографією, рекомендується залучати спеціалістів, зокрема осіб, які мають

навики у проведенні експертиз порнографічних предметів, або ж фахівців окремих галузей, програмістів, інженерів із технічної експлуатації та ремонту ЕОМ, особливо у разі, якщо розповсюдження порнографічних предметів здійснювалося з використанням сучасної комп’ютерної техніки.

У підрозділі 3.3. «Тактика проведення допиту» розглянуто проблеми забезпечення слідчих відповідними тактичними прийомами отримання повних, достовірних показань, виявлення та подолання брехні та помилок допитуваних осіб при розслідуванні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією. Однією з головних цілей допиту є встановлення механізму злочинної діяльності, оскільки злочини даної категорії вчинюються, як правило, у групі з розподілом ролей та послідовним виконанням дій з підготовки, здійснення та маскування злочинних дій.

Автором визначені тактичні особливості допиту підозрюваних, свідків, потерпілих при розслідуванні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, зокрема: обставини, які підлягають встановленню, частіше стосуються інтимних сторін життя потерпілих дітей та підозрюваного; свідки, а також потерпілі та підозрювані нерідко бувають пов’язані між собою родинними або дружніми узами, що зумовлює необхідність ретельної підготовки до їх допиту, критичної оцінки свідчень, всебічної їх перевірки тощо.

У ході дослідження встановлено, що неповнолітні потерпілі від злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, найчастіше володіють найбільш повними даними про подію злочину в цілому, про злочинця, його поведінку чи інші окремі обставини злочину, тому їх свідчення є одними з найважливіших джерел інформації. Тактика проведення допиту цієї категорії осіб обумовлюється віковими особливостями їх психіки, що впливають на характер сприйняття, запам’ятовування та відтворення допитуваними обставин кримінального провадження.

У підрозділі 3.4. «Призначення та проведення судових експертиз» обґрунтовано необхідність у процесі розслідування злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, вирішення питання про належність предметів злочину до порнографічних, а також чи містять вони ознаки дитячої порнографії.

До спеціальних знань, які можуть бути застосовані для розмежування продукції еротичного чи порнографічного характеру, в першу чергу відносяться знання спеціалістів, експертів у галузі мистецтвознавства - образотворчого мистецтва, фотографії, кіно, театру, літератури та ін., що дає змогу співробітникам правоохоронних органів уникати помилок і приймати більш обґрунтовані рішення.

Автором встановлено, що до проведення досліджень при розслідуванні злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, можуть залучатися також інші спеціалісти: у галузі комп’ютерно-технічних досліджень із метою дослідження комп’ютерних програм порнографічного характеру; судових експертів за спеціальністю «14.1. Психологічні дослідження» з метою встановлення психологічних аспектів ознак продукції дитячої порнографії; судових медиків,

які спеціалізуються в галузі судової сексології для дослідження девіантної сексуальної поведінки.

Автор підтримує точку зору про доцільність виділення самостійної галузі криміналістичної техніки та судової експертизи - судової порнографології, що вивчає матеріальні предмети, які несуть сексуальну інформацію. Порнографологія має власні засоби та методи судово-експертного дослідження предметів порнографічного характеру з метою встановлення фактів, обставин їх виготовлення й поширення, вирішення класифікаційних, ідентифікаційних та діагностичних завдань, у неї є свої об’єкти, завдання, які визначаються судово - слідчою практикою.

Розслідування злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, неможливе без проведення судово-психіатричної експертизи у разі наявності сумнівів психічного здоров’я неповнолітніх потерпілих чи підозрюваних; судово - медичної експертизи, що проводиться з метою встановлення факту статевих зносин з потерпілими дітьми, його давності, характеру, локалізації, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, давності і механізму їх утворення тощо; судово - психологічної експертизи, яка вирішує питання щодо адекватності сприйняття дійсності з боку неповнолітніх та малолітніх потерпілих, їхньої спроможності давати об’єктивні показання, рівня інтелектуального розвитку тощо.