Система оцінки та забезпечення фінансової стійкості банківського сектору України

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів, наведено інформацію про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні засади забезпечення фінансової стійкості банківського сектору» проведено науковий аналіз термінологічних визначень фінансової стійкості банківського сектору, ідентифіковано етапи розвитку системи оцінки та забезпечення фінансової стійкості банківського сектору та розглянуто економіко-організаційні засади її функціонування. 

Проведене дослідження наукових публікацій щодо уточнення поняття  фінансової стійкості банківського сектору засвідчило, що сьогодні вітчизняні й іноземні науковці не мають єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості банківського сектору. Його відсутність обґрунтована складністю та нелінійністю зв’язків між банками та іншими елементами економічної системи, невідповідністю мети діяльності окремих банків і банківського сектору загалом. 

Аналіз поведінки суб’єктів господарювання і банків у кожній фазі циклічного розвитку ринкової економіки засвідчує, що на фінансову стійкість банківського сектору постійно впливають дві протилежні цілі: досягнення максимального рівня прибутку (на мікроекономічному рівні) і забезпечення розподілу фінансових ресурсів між суб’єктами економіки (на макроекомічному рівні). Єдиною точкою, в якій збігаються цілі усіх учасників і елементів системи, є прагнення мінімізації ризиків у власній діяльності. Враховуючи зазначене, фінансова стійкість банківського сектору - це діяльність банківських установ у межах граничного значення сукупного ризику, за якого вони будуть гарантовано і безперебійно виконувати покладені на них функції фінансового посередництва і досягати при цьому такого рівня прибутковості, який є інвестиційно привабливим для власників банків. 

Дослідження еволюції впливу показників діяльності фінансової та економічної системи на фінансову стійкість банківського сектору дозволило виділити такі найбільш значущі чинники макроекономічного середовища:

-        загальноекономічні - представлені набором якісних і кількісних показників, що дають уявлення про загальні принципи функціонування економіки  країни;

-        інституційно-правові -  дають можливість оцінити принципи і напрями діяльності органів державного управління в контексті створення та вдосконалення правового поля, в рамках якого діють банки, та посилення рівня координації дій органів державного управління для забезпечення фінансової стійкості банківського сектору;

-        соціальні - характеризують значення і роль банківського сектору в системі суспільних відносин;

-        інформаційні - визначають результати впливу швидкості передачі інформації та її змістовності на забезпечення фінансової стійкості. 

Сьогодні,  внаслідок розвитку фінансових  інструментів та  враховуючи численні нелінійні міжсекторальні взаємозв’язки, дуже важко оцінити прямі і опосередковані витрати держави на відновлення фінансової стійкості банківського сектору.

Банківський сектор не може забезпечити підтримку фінансової стійкості на належному рівні без урахування  ризиків макроекономічного середовища, які спричиняють прямі і опосередковані шоки, що впливають на стан фінансової системи і реального сектору економіки загалом та викликають появу ризиків у банківському секторі зокрема (рис.1).

Враховуючи рівень прямих і опосередкованих збитків у функціонуванні фінансового ринку і економіки країни у випадку втрати банківським сектором фінансової стійкості, а також різноманітність джерел і факторів дестабілізації роботи банків, необхідним є запровадження системного підходу до забезпечення фінансової стійкості банківського сектору, який передбачає: оцінювання фінансового стану банківського сектору; розроблення і запровадження комплексу дій, спрямованих на забезпечення фінансової стійкості банків; розроблення антикризових заходів та контролю за їх виконанням. 

Узагальнюючи теоретичні дослідження і практичний досвід, автор  дослідив три основні підходи до побудови системи оцінки і забезпечення фінансової стійкості банків і банківського сектору: мікроекономічний, макроекономічний та рейтинговий. У дослідженні визначено переваги і недоліки кожного із зазначених підходів.