Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі дисертації “Методологічні засади обґрунтування стратегічних напрямків розвитку інвестиційного ринку” розвинуто критерії розмежування спекулятивного та інвестиційного капіталу, удосконалено підхід до визначення сутності ІР та виокремлено його місце в економічній системі.

Узагальнення результатів наукових досліджень щодо визначення сутності ІР засвідчило, що у вітчизняній літературі найчастіше його розглядають з двох позицій: 1) з точки зору об’єктів інвестування – як синонім ринку інвестиційних товарів (їх відокремлюють від споживчих товарів за критерієм використання не для споживання, а з метою отримання доходу); 2) з точки зору ресурсного забезпечення – як складовий елемент фінансового ринку. У зарубіжній літературі поняття “інвестиційний ринок” та “фондовий ринок” частіш за все ототожнюються. Крім того, враховуючи відокремлення реального та фінансового капіталу, в науковій спільноті сформувалася думка про необхідність дослідження двох форм функціонування ІР: первинного (як місця обігу реального капіталу) та вторинного (як місця обігу фінансового капіталу). Проведене автором дослідження довело несистемність підходів до визначення сутності та функцій ІР в економіці, його місця у просторі міжринкової взаємодії, що суттєво ускладнює можливості відокремлення цього ринку від інших, коректного визначення його суб’єктів та товару на ньому.

Автор поділяє думку науковців, які вважають капітал товаром на ІР, але в цьому контексті особливої актуальності набуває чітке розмежування спекулятивного та інвестиційного капіталу. Це автор пропонує здійснювати за такими критеріями: 1) строковість вкладення (до 1 року – спекулятивний, більше 1 року – інвестиційний); 2) спосіб отримання доходу (орієнтація виключно на цінові коливання характерна для спекулятивного капіталу, а на відсотковий або дивідендний дохід – для інвестиційного); 3) дохідність (для спекулятивного капіталу характерна орієнтація на значно вищий рівень дохідності, ніж для інвестиційного); 4) ризиковість (всі операції зі спекулятивним капіталом є значно більш ризикованими, ніж з інвестиційним); 5) орієнтири при прийнятті рішень про вкладення капіталу (ринкові орієнтири (трендовий аналіз) – для спекулятивного капіталу; характеристики не стільки ринку, скільки об’єкта вкладання коштів (фундаментальний аналіз) – для інвестиційного капіталу); 6) оборотність капіталу (бажаний рівень дохідності досягається при спекуляціях – за рахунок значної кількості оборотів капіталу за досліджуваний період, тоді як при інвестуванні за цей же період капітал здійснює, як правило, один оборот); 7) використання фінансового важеля (спекулятивні операції значно більшою мірою ніж інвестиційні, орієнтовані на використання фінансового важеля). Ці критерії покладено автором в основу визначення товару на ІР та окреслення меж цього ринку з позиції розмежування спекулятивного та інвестиційного сегментів фінансового ринку.

Проведене автором дослідження засвідчило, що усталеним в економічній науці є розуміння ІР як складового елемента фінансового ринку, який об’єднує три ринки: фінансових інструментів, що надають право власності, боргових цінних паперів, а також середньо- та довгострокового кредитування. За такого підходу критерієм виокремлення ІР в межах фінансового науковці вважають або строковість фінансових ресурсів як товару на фінансовому ринку, або інструменти розміщення цих ресурсів, виходячи з чого як товар на ІР розглядається цілий ряд ресурсів, які, навіть і при виконанні вищенаведених вимог, використовуються в подальшому їх покупцями не для інвестування, а для спекуляцій. Автор стверджує, що лише окремі операції, які здійснюються на цих ринках, є за своєю сутністю інвестиційними, тобто їх кінцевою метою є постачання інвестиційного та позикового капіталу на ринок факторів виробництва.

Таким чином, на відміну від існуючих підходів, автор пропонує розглядати ІР на перетині фінансового ринку та ринку факторів виробництв