Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні основи функціонування національної системи фінансового моніторингу” розвинуто підходи до розуміння змісту ФМ, розглянуто концептуальні основи побудови НСФМ, доповнено систему критеріїв типізації її моделей та розроблено пропозиції щодо використання в Україні світового досвіду в сфері протидії ЛДОЗШ.

Проведений аналіз наукових поглядів вітчизняних та закордонних дослідників на сутність ФМ довів їх неузгодженість, наявність системних протиріч, що обумовлює недосконалість організаційно-правових механізмів його реалізації. Найбільш усталеним у літературі є розуміння ФМ як: 1) інституційної форми державного фінансового контролю; 2) сукупності заходів щодо протидії та запобігання ЛДОЗШ; 3) інструмента фінансового контролю; 4) інструмента системи управління фінансами на макро- та мікрорівнях. Автором доведено обмеженість цих підходів при трактуванні функціонально-змістовного навантаження ФМ та запропоновано розуміти його як систему суб’єктно-об’єктних взаємозв’язків між наднаціональними профільними організаціями, ПФР, суб’єктами державного та первинного ФМ, ініціаторами фінансових операцій та отримувачами коштів з приводу контролю за формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням фінансових ресурсів та рухом відповідної інформації з метою виявлення ознак сумнівності фінансових операцій, ризику використання країни, фінансової установи або її клієнта в процесах легалізації незаконних доходів, а також розроблення комплексу заходів для запобігання ЛДОЗШ. Такий підхід, на відміну від існуючих: 1) трактує ФМ не лише як сукупність заходів або діагностичних процедур, а більш широко, – як систему суб’єктно-об’єктних взаємозв’язків; 2) не обмежує склад учасників ФМ лише суб’єктами державного та первинного ФМ, а враховує також і суб’єктів наднаціонального регулювання, ініціаторів фінансових операцій та отримувачів коштів; 3) передбачає одночасний контроль за рухом фінансових потоків та відповідної інформації; 4) охоплює повний цикл руху фінансових та інформаційних потоків, що супроводжують незаконні операції; 5) враховує всю сукупність заходів з виявлення, діагностики та зменшення ризиків ЛДОЗШ, тобто базується на засадах ризикорієнтованого підходу.

Систематизація напрацювань з досліджуваної проблематики довела, що НСФМ сьогодні розглядається переважно з точки зору інституційного підходу, тобто як сукупність суб’єктів державного та первинного ФМ, що акцентує увагу лише на архітектоніці НСФМ. Такий підхід не дозволяє врахувати об’єктивні закономірності функціональної, суб’єктно-об’єктної та предметно-цільової взаємодії її структурних елементів, причинно-наслідкові зв’язки та узгодженість інтересів всіх зацікавлених сторін. За пропозицією автора, НСФМ слід розуміти як структурований та узгоджений комплекс підсистем функціонального (функції, методи, інструменти), процесно-цільового (мета, завдання, принципи), організаційного (суб’єкти, об’єкти), нормативно-правового, методичного та інформаційного забезпечення процесу контролю за рухом фінансових та інформаційних потоків у межах компетенції уповноважених органів країни з метою підтримання національного фінансового суверенітету, забезпечення гнучкості та цілісності процесу запобігання та протидії ЛДОЗШ (рис. 1).

Узагальнення наукової літератури з питань функціонування НСФМ у різних країнах світу дозволяє стверджувати, що існуюча система принципів, на яких має базуватися її діяльність, є неповною. Автором обґрунтовано можливість та доцільність доповнення її наступними принципами: справедливість (недопущення проявів фінансової дискримінації), узгодженість (скоординована взаємодія між суб’єктами різних рівнів ФМ), адаптивність (швидке реагування НФСМ на зміни в економічному, соціальному та політичному розвитку країни), транспарентність (забезпечення багатостороннього обміну інформацією між суб’єктами ФМ на національному та міжнародному рівнях).

З метою врахування світового досвіду в процесі реформування НСФМ України в роботі досліджено специфіку, переваги та недоліки найбільш поширених моделей НСФМ: адміністративної (в Греції, Франції, Бельгії, Іспанії, Італії, Нідерландах та ін.), правоохоронної (в США, Німеччині, Ірландії, Великобританії та ін.), судової (в Люксембурзі, Португалії та ін.) та змішаної (в Росії, Україні та ін.), а також розширено критерії їх ідентифікації. Крім загальноприйнятих критеріїв типізації цих моделей автором запропоновано використовувати також наступні: ступінь довіри до ПФР з боку фінансових установ, обов’язковість повідомлення про анонімні фінансові рахунки, ступінь дотримання банківської таємниці для протидії та запобігання ЛДОЗШ (табл. 1).