РОЗВИТОК СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УМОВАХ РЕСУРСНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження світогос­подарського розвитку в умовах ресурсно-екологічної кризи» досліджено теоретичні основи розвитку світового господарства; характеризовано ресурсно-еко­логічну кризу як ознаку сучасного етапу світогосподарського розвитку; проаналізовано інституційно-організаційні основи запобігання ресурсно-екологічним кризам.

Сучасне світове господарство є складною системою,  яка функціонує й розвивається відповідно до об’єктивних економічних законів ринкової економіки. На початку третього тисячоліття практично всі країни світу є включеними до складної системи світогосподарських зв'язків. Системний характер світогосподарських зв'язків розкривається через функціонування, динаміку основних форм прояву міжнародних економічних відносин у взаємодії, взаємообумовленості з усіма структурними складовими світового господарства. Водночас світове господарство відрізняється надзвичайною неоднорідністю, що спричиняє глибокі суперечності.

На основі дослідження етапів становлення міжнародних економічних відносин (міжнародна торгівля; великі географічні відкриття XV-XVII cт.; промислові революції ХVIII - першої половини ХІХ ст.; становлення світового господарства в кінці ХІХ – початку ХХ ст.; глобальний етап розвитку світового господарства ХХ – початок ХХІ ст.) виділено головні тенденції сучасного розвитку світового господарства в умовах глобалізації (зростання значення зовнішніх чинників розвитку; зростання ролі та значення ТНК; активізація регіональних інтеграційних процесів; зростання частки сфери послуг; зростання ролі та значення фінансових структур; послаблення контролюючих можливостей держави), визначено компоненти глобальної світової економіки (поглиблення інтернаціоналізації виробництва; зростання масштабів міжнародної міграції робочої сили; поглиблення інтернаціоналізації капіталу; глобалізація виробничих сил; формування глобальної інфраструктури; зростання негативного впливу на довкілля; поглиблення інтернаціоналізації обміну). 

В результаті аналізу теоретичних досліджень проблем глобалізації (Р. Фолк, О. Тоффлер, Д. Медоуз, Дж. Форрестер, Р. Хейлбронер, В. Леонтьев, Е. Пестель, Я. Тінберген, М. Кан, Дж. Фелпс, В. Загладін, Д. Гвишіані, М. Максимова, І. Фролов, Д.Лук’яненко, А.Поручник та ін.) запропоновано класифікацію глобальних проблем:  політичні і соціально-економічні проблеми (збереження світу і запобігання ядерної війни, обмеження гонки озброєнь і роззброєння, сталий розвиток світового співтовариства); проблеми, пов'язані з природно-економічним розвитком (екологічна, енергетична, сировинна, продовольча, збереження клімату); соціальні проблеми (міжнаціональні конфлікти, демографічні проблеми, питання культури, освіти та охорони здоров'я); змішані проблеми, виникнення і невирішеність яких містить загрозу масової загибелі людей (військові і регіональні конфлікти, злочинність, техногенні катастрофи, стихійні лиха); наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування у різних галузях тощо). Обґрунтовано, що сталий розвиток глобальної економіки є провідним способом досягнення політичної, економічної, соціальної та екологічної безпеки.

На основі дослідження теорії економічного розвитку, теорії стадій зростання, теорії великого поштовху, теорії постіндустріального суспільства, теорії межі зростання, теорії альтернативи зростання та ін. зроблено висновок, щодо неможливості розрізненого вирішення проблем глобального розвитку. Саме тому ресурсно-екологічні проблеми глобалізації та ресурсно-екологічні кризи, що виникають, виступають найбільш серйозними викликами сучасності, вирішити які можна лише за умови переходу до сталого еколого-економічного розвитку.

Світогосподарський розвиток, як і міжнародні економічні кризи, має об'єктивну циклічну природу. В результаті аналізу теоретичних основ циклічних коливань і виникнення кризових явищ (С. Брю, В. Вернадський, М. Кондратьєв, К. Макконнелл, Ю. Макогон У. Мітчелл, С. Мочерний, А. Пігу, П. Самуельсон, М. Туган-Барановський, Р. Фрішем, С. Фішер, Е. Хансен та ін.), існуючих класифікацій економічних циклів, систематизовано види економічних циклів за тривалістю (рис. 1).

На основі дослідження хронології світових економічних криз (фінансова криза 1797-1800 рр., фінансова криза 1819-1824 рр., фінансова криза1837-1843 рр., фінансова криза 1857-1860рр., фінансова криза 1873-1879р., депресія 1873-1896 рр., фінансова криза 1893-1896 рр., криза 1907-1908 рр., велика депресія 1929-1933 рр., фінансова криза 1937-1942 рр., нафтова криза 1973-1975 рр., криза 1987-1991р., світова фінансова криза 1997-1998 рр., криза «міхурів» 2001-2003 рр., світова фінансова криза 2008 р.) зроблено висновок щодо необхідності застосування синергетичного підходу в дослідженні циклічності світогосподарського розвитку.