ФІНАНСОВА СИСТЕМА ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено предмет та об’єкт, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи функціонування фінансової системи країни» розкрито економічну сутність фінансової системи як складової соціально-економічного розвитку країни, інституційні засади фінансової складової соціального та економічного розвитку суспільства, узагальнено та систематизовано досвід формування фінансової системи в країнах із розвинутою економікою, визначено можливості його врахування в Україні.

Фінансова система почала своє активне становлення із утворенням держави як вагомого інституту суспільства. На початковому етапі державотворення виникла необхідність формування фінансових ресурсів для здійснення загальнодержавних управлінських функцій, оборони, забезпечення громадського порядку та належного рівня судової влади. З розвитком суспільних відносин фінансова система постійно вдосконалювалась. Важливими етапами її становлення було формування системи державних фінансів, розробка бюджету як основного фінансового плану країни та інструменту регулювання економічного та соціального розвитку суспільства; формування і розвиток системи фінансових інститутів, в тому числі банківських установ, метою створення яких було перерозподіл фінансово-грошових ресурсів між суб’єктами економічних відносин.

Визначено, що функціональне призначення фінансової політики, в певній мірі, є результатом еволюції значення держави в регулюванні економіки та соціальної сфери. Класична економічна теорія обґрунтовувала доцільність мінімального втручання держави в економічні процеси, дотримання принципів фінансово-економічного саморегулювання. Згодом, в дослідження процесів формування, трансформації та регулювання взаємозв'язків на яких ґрунтується архітектоніка фінансової системи, значний внесок здійснили положення теорії кейнсіанства, монетаризму, «економіки пропозиції», сучасного неокласицизму, посткейнсіанства та інституціоналізму.

Економічну сутність фінансової системи можна представити як складову соціально-економічного розвитку країни, що полягає у використанні сукупності економічних відносин у сфері формування, дієвого розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу між її окремими ланками, які визначаються відповідною структурою системи фінансових інституцій та їх взаємозв’язків з метою створення належних умов для збалансованого економічного зростання.

В умовах економічних перетворень важливим є посилення ролі держави в регулюванні соціально-економічних процесів, покращання якісного рівня управління бюджетно-податковою та грошово-кредитною системою з підвищенням дієвості їх координації. Разом з тим, фінансова політика країни стала більш залежною від зовнішньоекономічних факторів, що зумовлює подальшу необхідність удосконалення фінансової системи. Формування фінансово-економічної політики країни, у тому числі в частині регулювання бюджетних доходів та видатків, міжбюджетних відносин, дефіциту бюджету, державного боргу, грошової маси, валютного курсу, платіжного балансу відбувається з урахуванням сукупності зовнішніх чинників, що спрямовано на підвищення рівня інвестиційної привабливості країни для міжнародного капіталу, конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світових ринках. Доцільним є реалізація виваженого фінансового регулювання враховуючи тенденції економічного зростання, зниження показника питомої ваги державного боргу в валовому внутрішньому продукті та боргового навантаження на бюджет. Важливим завданням фінансової системи є забезпечення оптимального розподілу валового внутрішнього продукту між її складовими та фінансово-економічних ресурсів між економічними суб’єктами, що спрямовано на стимулювання розвитку вітчизняної економіки. 

Фінансова система здійснює вплив на формування та розподіл заощаджень, інвестиційних ресурсів. Покращення інвестиційного клімату країни потребує досягнення макроекономічної рівноваги, здійснення структурних перетворень економіки, підвищення якісного рівня інституційної складової суспільного розвитку, подальшого вдосконалення бюджетно-податкової та грошово-економічної системи, посилення дієвості державного фінансового регулювання. Вагому роль в реалізації фінансового механізму економічного зростання належить інноваціям. Важливим є посилення значення інформаційних послуг, які полягають у розробці та впровадженні інноваційних технологій обробки, класифікації та передачі інформації, що полягає в удосконаленні виробничих процесів в рамках науково-технічного прогресу. До дієвих інструментів стимулювання соціально-економічного розвитку належить підвищення рівня освіти та професійної підготовки працівників, розвиток наукових досліджень та їх подальша імплементація у процес суспільного виробництва. Важливим питанням є дослідження особливостей структури фінансової системи, адже від ступеню її розвитку значним чином залежать ефективність розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу, що вливатиме на темпи та рівномірність соціально-економічного розвитку країни. Крім того, рівень розвитку інфраструктури фінансової системи та окремих фінансових інститутів визначає результативність перетворень в економіці та соціальній сфері.

Вивчення зарубіжного досвіду функціонування фінансової системи дозволило виявити певні особливості фінансового регулювання економіки. Фінансова система країн із розвиненою економікою характеризується значним впливом ендогенних факторів, високим ступенем розвитку банківської системи та фінансового ринку в цілому. Слід зауважити, що становлення сучасної системи фінансових інститутів здійснювалось протягом двадцятого століття та постійно адаптувалось до змін економічного середовища. На даному етапі розвитку економіки розрізняють американську модель соціально-економічного розвитку, яка ґрунтується на помірному втручанні держави в економічні процеси та засадах фінансово-економічного лібералізму в цілому; азіатську модель економічного розвитку, яка спрямована на розвиток високотехнологічних укладів економіки, інноваційної діяльності та сприяє розвитку людського капіталу як найбільш важливого чинника економічного зростання; західноєвропейська модель передбачає поєднання положень ліберальних економічних теорії та оптимального рівня державного регулювання, спрямованого на забезпечення збалансованого розвитку економіки та рівномірного розподілу доходів населення; скандинавська модель соціально-економічного розвитку яка характеризується значним рівнем держави у регулюванні соціально-економічних процесів, високим рівнем соціального захисту та соціальних стандартів, рівномірним розподілом національного доходу.

З початком рецесії підвищилась роль фінансової політики країни в регулюванні економічного розвитку країни, спостерігається активне використання інструментів бюджетно-податкового і монетарного регулювання. Динаміка показників дефіциту бюджету та державного боргу пов’язане із реалізацією стимулюючої фінансово-економічної політики.

Другий розділ «Становлення фінансово-бюджетної складової економічного розвитку» присвячений виявленню особливостей становлення та розвитку бюджетної системи в умовах трансформаційної економіки, розкриттю тенденцій функціонування механізму податкового регулювання соціально-економічного розвитку країни.

Фінансово-бюджетна складова системи соціально-економічного розвитку здійснює відповідний вплив на розширене відтворення суспільства. Доцільним є подальше вдосконалення механізму бюджетно-податкового регулювання, поглиблене дослідження інституційних засад становлення фінансової системи, посилення системності у реалізації державної політики в сфері формування доходної частини бюджету, планування та використання бюджетних видатків, регулювання дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу та міжбюджетних відносин. На сучасному етапі розвитку економіки важливим є реалізація стимулюючої фінансової політики, спрямованої на відновлення позитивної динаміки економічного зростання та підвищення добробуту населення.

Податкове регулювання є дієвим інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Здійснюючи податкову політику держава забезпечує необхідні джерела фінансування соціальної сфери, створює відповідні умови для структурних перетворень економіки та стимулювання економічного зростання. Зі здобуттям незалежності зусилля фінансових органів були спрямовані на пошук балансу між інтересами держави та платників податків, оптимальних форм і методів оподаткування, обґрунтованих підходів щодо використання механізмів пільгового оподаткування та підвищення дієвості адміністрування податкових платежів до бюджету. Становлення та подальший розвиток механізму податкового регулювання було значно ускладнено відсутністю досвіду формування самостійної фінансової системи. Водночас, поступова адаптація економіки до трансформаційних перетворень, розбудова фінансово-бюджетної системи, підвищення якісного рівня інституційного середовища сприяли позитивним змінам у сфері реалізації механізму податкової системи. Поетапно було зменшено кількість податків, знижено ставки та розширено базу оподаткування, підвищено дієвість адміністрування податків. Податкова політика набула більш чіткої спрямованості та ефективності, запроваджено спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва, удосконалено взаємовідносини між платниками податків та бюджетом, виділено соціальну складову регуляторного механізму оподаткування.

Структура податкової системи має сприяти постійному зростанню обсягу податків та зборів, що надходять до бюджетів усіх рівнів, не знижуючи при цьому стимулів до розвитку підприємництва. Найвище значення питомої ваги у валовому внутрішньому продукті в розрізі податкових надходжень зведеного бюджету займає податок на додану вартість. За період 2002–2012 рр. середнє значення цього показника становить 7,9 відсотка. Відповідно, за наведений період усереднене значення частки податку на доходи фізичних осіб в валовому внутрішньому продукті складає 4,6 відсотка, податку на прибуток – 4,5 відсотка, акцизного податку – 2,0 відсотка, ввізного мита – 1,1 відсотка, місцевих податків та зборів – 0,2 відсотка.

При розкритті особливостей функціонування бюджетної системи виділено наступні етапи її розвитку:

початковий етап становлення (1992–1994 рр.): бюджетна система з урахуванням дисбалансів суспільного устрою, розриву сталих економічних зв’язків, значних темпів падіння промислового виробництва та валового внутрішнього продукту, зниження рівня життя населення не змогла в достатній мірі адаптувати структурно-функціональний механізм регулювання до відповідних умов розвитку економіки та виконувати стабілізуючу функцію, спостерігається розбалансованість бюджетної системи в даний період часу;

етап подальшого вдосконалення бюджетної системи, інституціонального становлення (1995–2001 рр.), що характеризується поступовим посиленням рівня фінансової стійкості, збалансованості, підвищенням дієвості механізму бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку, ефективності використання бюджетних коштів;

етап збалансованого розвитку (2002–2007 рр.), характеризується помірними розмірами дефіциту бюджету та державного боргу, поступовим зменшенням значень показників питомої ваги державного та гарантованого боргу, обслуговування державного боргу в валовому внутрішньому продукті, що сприяло досягненню макроекономічної стабілізації;

етап функціонування бюджетної системи в умовах трансформаційних перетворень 2008–2009 рр. та подальшого посткризового відновлення економіки характеризується посиленням ролі бюджету в системі державного регулювання соціально-економічного розвитку, збільшенням частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджетну систему, зростанням показника бюджетного дефіциту та державного боргу країни.