РОЗВИТОК СТРАХОВОГО РИНКУ В УМОВАХ СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи розвитку страхового ринку в умовах структурної трансформації” на основі огляду та систематизації наукових досліджень у сфері страхування обґрунтовано економічну сутність страхового ринку, його функції, завдання та принципи функціонування в умовах структурної трансформації економіки, досліджено зарубіжний досвід та особливості державного регулювання страхового ринку України.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз науково-методичних підходів показав, що страховий ринок відіграє важливу роль у русі грошового капіталу, який забезпечує економічне зростання. Висока динамічність процесів, що відбуваються на страховому ринку, зумовлює потребу в комплексному його вивченні із використанням системного підходу.

Автором доведено, що виступаючи, з одного боку, фактором забезпечення фінансової стабільності країни, страховий ринок водночас може бути потужним інструментом реалізації структурної перебудови національної економіки в контексті загальноцивілізаційних процесів. В основі трансформаційних перетворень має бути гармонійне та збалансоване поєднання економічної активності, соціальних інтересів, природоохоронної діяльності, а кінцевою метою – формування такої структури економіки, яка відповідає сучасним тенденціям становлення суспільства знань. У роботі констатовано, що вітчизняний страховий ринок ще знаходиться на стадії формування, що в багатьох випадках не дозволяє застосовувати його як дієвий інструмент реалізації державної регуляторної політики.

Узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних науковців свідчить про відсутність у них єдиного підходу до визначення поняття „страховий ринок”. У роботі запропоновано авторський підхід до визначення економічної сутності поняття „страховий ринок” через сукупність інститутів і механізмів щодо створення, купівлі-продажу і споживання страхових послуг та зв’язків між ними, що взаємодіють із зовнішнім середовищем та мають єдину мету діяльності, яка полягає в акумулюванні тимчасово вільних коштів економічних суб’єктів та перетворенні їх в інвестиційний ресурс.