РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Краткое содержание

Основний зміст роботи

У першому розділі «Теоретико-методичні засади формування структури та рівня зайнятості сільського населення на регіональному рівні» визначено сутність, регіональні чинники та форми зайнятості сільських жителів, обґрунтовано організаційно-економічний механізм та інституційні основи регулювання її структури на рівні регіонів, виявлено методичні підходи оцінки зайнятості населення на селі.

Структура зайнятості сільського населення визначається як її організаційно упорядкований склад. Регіональні особливості зайнятості селян та її структури визначаються особливостями розміщення регіонів та їх природних умов, демографічної ситуації та міграцій населення, рівнем економічного розвитку сільських територій та спеціалізацією сільського господарства, обсягами державного регулювання, соціально-трудових відносин на селі. У загальному вигляді її характеризують статево-віковий, професійний, територіальний блоки (рис. 1). Важливий вплив на зайнятість здійснює розміщення, щільність та людність сільських населених пунктів (селітебна система).

До регіональних показників зайнятості сільського населення та її структури належить відмінність між реально зайнятими на даний момент і безробітними. Тому зайнятість є повна, неповна, продуктивна, ефективна, неформальна. Широке поширення має самозайнятість селян в особистому господарстві, яка набула великих масштабів порівняно з суспільним виробництвом. Перевищення пропозиції над попитом робочої сили у структурі зайнятості призводить до безробіття, попиту – до неформальної зайнятості або прихованого безробіття. Сезонний характер аграрних виробничих процесів спричиняє сезонні зміни у зайнятості сільських жителів.