ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ МОНІТОРИНГУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання і методи дослідження, висвітлено провідну ідею концепції, її наукову новизну, практичну значущість, подано відомості щодо апробації, впровадження результатів наукового пошуку, структури дисертаційної роботи. 

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів» обґрунтовано стан професійної підготовки викладачів вищих технічних навчальних закладів; визначено вплив європейських соціально-економічних реалій на динаміку інновацій професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів в Україні; висвітлено методологічні підходи дослідження  процесу професійної підготовки майбутніх викладачів вітчизняних вищих технічних навчальних закладів; конкретизовано науково-понятійний апарат дослідження; здійснено порівняльний аналіз досвіду професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів у річищі ідеї створення єдиного європейського освітнього простору.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що дослідження стану професійної підготовки викладачів вищих технічних навчальних закладів можливе на кількох рівнях методологічного аналізу: перший – здійснюється на засадах загальнофілософського розуміння проблеми пізнання і самопізнання, де основною домінантою визнано розвиток; другий – аргументується вибором й обґрунтуванням методологічних засад дослідження саме процесу професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів, а третій – конкретизується  визначенням сукупності методів моніторингового дослідження стану сформованості готовності майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів до професійної діяльності, що включає розроблення моніторингової технології професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів  відповідно до визначених методологічних орієнтирів із урахуванням особливостей їхнього професійного становлення.

У розділі виокремлено провідні підходи дослідження (особистісного зорієнтований, особистісно-діяльнісний, системний), що сприяли поглибленню наукового уявлення про процес професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів, у контексті яких, особистість є цінністю, що сама забезпечує  професійне зростання, а діяльність фіксується на двох рівнях – діяльності і поведінки, у свою чергу, організація професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів – є педагогічною системою; визначено базові методологічні принципи дослідження – дидактичної інтеграції, індивідуального освітнього маршруту, лін-освіти, кайдзен спрямованості.

Ретроспектива процесу зародження та становлення викладацької діяльності, динаміка її розвитку на ґрунті історико-педагогічних досліджень (М. Загірняк, В. Кальней) уможливила виокремлення меж зародження професійної діяльності саме викладача вищого технічного навчального закладу: історичної (розподіл педагогічної діяльності відповідно до суб’єктів навчального простору); громадсько-просвітницької (виникнення вищих навчальних закладів університетського типу, формування науково-педагогічної спільноти); статусної (поява та функціонування вищого технічного навчального закладу, становлення професорсько-викладацького складу, розгортання ідеї методики викладання технічних дисциплін та проведення наукових досліджень); інноваційної (транс’європейська мобільність діяльності вищого технічного навчального закладу). Дослідження витоків зародження професійної підготовки викладачів для вищого технічного навчального закладу дало змогу визначити найбільш суттєві історичні особливості процесу професійної підготовки викладачів для вищих технічних навчальних закладів та окреслити їх прогностичні особливості впливу на розвиток сучасної вищої технічної освіти. А саме: актуалізація та систематизація технічних і педагогічних знань, цілеспрямоване накопичення наукового досвіду; науково-педагогічне стажування (практико-зорієнтована професійна підготовка в межах тріади «освіта – наука – виробництво»); перекваліфікація (удосконалення фундамен­тальної професійної підготовки). Суттєвим є те, що сьогодні актуалізується конкретизація «покрокової» професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів.

Пояснюючи сутність професійної діяльності викладача вищого технічного навчального закладу, науковцями особлива увага приділяється новому «статусу» викладача означеного закладу. Виявлена тенденція знайшла відображення в експериментальних спробах зарубіжних дослідників створити «інноваційний маршрут» професійної підготовки викладача для означеного закладу, здійснених на засадах оновленої структури неперервної професійної підготовки фахівців у вищому технічному навчальному закладі, що дає можливість визначити нові освітні цілі, які висуває зарубіжна і вітчизняна вища технічна освіта до викладача вищого технічного навчального закладу та схарактеризувати їх у такий спосіб: підготовка до самостійної науково-педагогічної діяльності – спеціалізація; комплексна соціально-економічна, психолого-педагогічна, інформаційно-технологічна підготовка – магістратура; збагачення педагогічної ерудиції, розвиток індивідуального стилю професійно-педагогічної діяльності – аспірантура. Вони, згідно з освітніми цілями, в контексті дослідження набувають певних характеристик, а саме: пропедевтичний – спеціалізація, методологічно-спрямовуючий (основний) – магістратура, творчо-рефлексивний (завершальний) – аспірантура. Проблема продуктивної професійної підготовки майбутніх викладачів для вищого технічного навчального закладу актуалізується саме в межах освітньої програми магістратури.

Зосереджуючись  на глибинному скарбі неперервної освіти щодо професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів розумілося, що отримані в такий спосіб професійно-педагогічні знання, уміння і навички природним чином складатимуть «безперервний ціннісний потік здобування знань», а навчальний процес буде виконувати функцію прогностичного «виробництва знань», спрямованого на «подвійне випередження» й ощадне використання можливостей освітнього процесу вищого технічного навчального закладу.

У дослідженні доведено, що продуктивність професійної підготовки сучасних фахівців у вищому технічному навчальному закладі безпосередньо пов’язана із вибудовуванням її в межах освітнього бенчмаркингу, тобто з урахуванням світового досвіду формування ціннісних потоків професійно-профільних та економіко-управлінських знань, що є важливим інструментом системи забезпечення та менеджменту якості, як нового ступеня розвитку вищої технічної освіти.

Вивчення вітчизняного ринку праці дозволило констатувати, що культура соціального діалогу вищої технічної освіти з економікою вимагає від вищого технічного навчального закладу особливої прогностичності, а орієнтація на європейський вибір потребує посилення прозорості освітніх програм, збільшення вимірів зіставлення якісних параметрів, зближення моніторингових процедур. Дослідження «змістового ядра» якості професійної підготовки  викладачів для вишів технічного профілю у педагогічній теорії і практиці дозволило визначити новий підхід (відмінний від традиційної логіки професійної підготовки) – безперервну освіту  майбутнього фахівця на засадах розрахунковості та ощадного використання можливостей освітнього процесу вищого технічного навчального закладу. Нова структура й економіка зумовлюють докорінно інноваційну структуру новітніх продуктів освіти та видів освітніх послуг, їх високу конкурентоспроможність. Формування інноваційної культури є необхідною складовою підготовки нової формації викладачів вищих технічних навчальних закладів – конкурентоздатних у розробці нових інноваційних продуктів як технічного, так і педагогічного характеру, управлінні інноваційними проектами, акумулюванні досвідом інноваційної діяльності і здійсненні трансферту результатів фундаментальних і прикладних досліджень в освітній процес, економіку, науку та виробництво. У зв’язку з цим встановлено, що професійна підготовка викладачів для вищих технічних навчальних закладів зобов’язана випереджати час.

У другому розділі «Феноменологія  моніторингу в системі якості професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів» обґрунтовано специфіку моніторингу професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів у сучасному вищому технічному навчальному закладі; уточнено науковий статус понять «моніторинг професійної підготовки фахівців», «моніторинг професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів».

Дефінітивний аналіз поняття «моніторинг професійної підготовки майбутніх фахівців» дозволив констатувати, що це багатовимірне явище яке означає процес науково обґрунтованого, безперервного, діагностико-прогностичного «стеження» за станом і розвитком процесу професійної підготовки майбутніх фахівців з метою вибору найбільш продуктивних форм і методів навчання, вдосконалення навчально-методичної і наукової роботи, підвищення рівня професійної майстерності викладачів і результатів професійної підготовки та педагогічної корекції.

Ураховано, що в теорії моніторингу особливе місце посідають питання, пов’язані із різновидом та класифікацією, а саме:

– за галуззю застосування (екологічний, соціальний та ін);

– за способами збирання інформації (моніторинг без вимірювань із застосуванням технології структуризації результатів, моніторинг із фізичним вимірюванням параметрів об’єкта, моніторинг із застосуванням експериментальних досліджень критеріїв або індикаторів, моніторинг з опосередкованим вимірюванням із залученням технологій наукових досліджень);

– за орієнтацією на експертизу освітніх систем (динамічний, конкурентний, порівняльний, комплексний, інформаційний, базовий (фоновий), проблемний, управлінський та ін.);

– за сферами проведення (демографічний, освітній та ін.).

Доведено плідність трансформування ідеї «моніторингу» від більш загального – («перевірка та облік знань студентів»), кількісного – («оцінка знань і вмінь») – до більш прозорого – «контроль і облік знань і вмінь» і діагностувального – «вимірювання рівня досягнення студентів освітнього стандарту» і до сучасних понять – «діагностика якості освіти», «освітній моніторинг», «експертиза якості освіти» і, нарешті, «кваліметричний». Сутність моніторингу характеризують здебільшого такі поняття: система спостереження, аналіз прогнозування, діагностика стану об’єкта або процесу, експертиза, вимірювальна педагогічна інформація та ін.

Вивчення проблематики моніторингу професійної підготовки майбутніх викладачів у вищому технічному навчальному закладі в контексті європейського виміру здійснювалося в історичному, структурному, функціональному, комунікативному, інформаційному, управлінському аспектах, що актуалізувало визначення важливих детермінант моніторингу професійної підготовки, а саме: мета, завдання, мотиви, процедури та функції, порівняння та перевірка.

Модернізація якості професійної підготовки майбутніх фахівців за рахунок педагогічно виваженого моніторингу професійної підготовки передбачає: оптимізацію організаційно-управлінських структур, зміну в технології реалізації освітніх функцій, впровадження інформативних технологій; зміну на інтерактивні форм і методів контролю, націленість на допоміжний, випереджальний контроль, зміщення акцентів на кінцевий результат, облік результативності освітнього процесу вищого технічного навчального закладу та ощадне використання його можливостей, відкритість, демократичність.

З’ясовано, що в тісному взаємозв’язку із поняттями «моніторинг якості освіти», «якість освіти», «продуктивність професійної діяльності» перебуває поняття «стандарт освіти», якому відводиться роль певного еталону. У широкому розумінні стандарт освіти трактується як офіційний документ, який описує норми, правила, вимоги до освіти, та як рівень майстерності в опануванні та застосуванні змісту освіти. Зауважимо, що в Україні відбувається процес становлення і запровадження Державних стандартів освіти як сукупність норм, що визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів. Започаткування стандартів вищої технічної освіти орієнтується на баланс мінімальних вимог і творчості як на рівні «освіта-наука-виробництво», так і на рівні особистості викладача вищого технічного навчального закладу.

З’ясовано, що безперервна технічна освіта є цілісною динамічною соціально-педагогічною системою, менеджмент якості якої вимагає інноваційного підходу. Схарактеризовано якість вхідного продукту вищого технічного навчального закладу, якість навчального процесу у виші технічного профілю і якість його вихідного продукту, який ще розрізняють за якістю освітнього продукту вищого технічного навчального закладу (професійну компетентність випускників) та якістю управління і використання цього продукту урядом.

У результаті вивчення процесу становлення системи контролю якості освіти виокремлено концептуальні передумови виникнення моніторингу (досвід організації збирання статистичної інформації, систематичність проведення статистичних досліджень, осмислення інформаційної, аналітико-оцінної, контролюючої, прогностичної і колекційної функцій управління освітою за мірою його стеження) та визначено залежність процесу реалізації різних видів моніторингу від ступеня розвиненості відповідних систем контролю.

Встановлено, що завдяки наявній специфіці моніторингова система набуває комплексного, цілісного характеру. Так, вимогами моніторингу вважають: об’єктивність отримуваної інформації, системність, порівняння, адекватність, прогностичність, наочність, надійність, гуманістична спрямованість. Основними функціями моніторингу визначено такі: інтеграційна, діагностична, порівняльна, експертна, інформаційна, прагматична, прогностична, контрольно-оцінна, соціальна.

Доведено, що специфічними складовими моніторингу, як інструменту контролю якості професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів, є: концептуальні засади і зумовлені ними цілі освітньої діяльності; змістова частина – зміст навчального матеріалу і його структуризація, узгоджена з дидактичною метою; процесуальна частина – власне технологічний процес запровадження: організація навчання, форми і методи діяльності майбутніх фахівців, дидактична система педагога; діагностувальний апарат – параметри, критерії, інструментарій дослідження результатів діяльності, процедури контролю виконання дій; моделі, або способи модифікації моделей реалізації технології, визначені напрямами допустимих трансформацій вищевказаних перших чотирьох компонентів.

Визначено, що впровадження у процес професійної підготовки майбутніх фахівців у вищому технічному навчальному закладі ідеї розрахунковості та ощадності використання можливостей освітнього процесу спрямовано на формування всіх видів професійних умінь майбутнього фахівця в якості набору компетентностей у процесі його професійної підготовки, тобто ключової ідеї лін-освіти.

Встановлено, що лін-освіта нині трактується як галузь професійної педагогіки, що спрямовує підготовку кваліфікованих фахівців за принципом «чітко в термін», на перехід на персоніфіковане навчання та забезпечення впровадження інтегративно-компетентнісної підготовки майбутніх фахівців. Упровадження лін-технологій у процес професійної підготовки фахівців у вищий технічний навчальний заклад – це своєрідні інвестиції як у розвиток інноваційних педагогічних технологій, так і у процес формування майбутніх конкурентоспроможних фахівців. При цьому, моніторинг результативності освітнього процесу передбачає не лише констатацію наявного рівня знань, умінь і навичок, а й їх діагностику та облік, тобто встановлення реальної педагогічної ситуації забезпечення умов навчання, оцінка якості отриманих знань за результатами поточного контролю, аналіз їх динаміки та відповідна корекція навчального процесу з упередження  негативних наслідків. До того ж, професійна підготовка, її цілі, завдання і зміст умотивовані на забезпечення досягнення найвищої якості професійної підготовки фахівця.

У такий спосіб актуалізується визнання якості професійної підготовки майбутніх фахівців у вищому технічному навчальному закладі на засадах лін-освіти, де важливими є дві функції: супровід (інноваційна технологія професійної підготовки і моніторинг професійної підготовки) та постійне самовдосконалення. Під такою інтегрованою  науково-освітньою системою розуміють «ощадну» професійну підготовку майбутніх фахівців, яка є поєднанням «європейського практицизму» і «східної філософії».

Упровадження у процес професійної підготовки майбутніх викладачів вищих технічних навчальних закладів лін-технологій забезпечує «ощадне навчання», «витягуюче» навчання, візуальний моніторинг, кайдзен, що, у свою чергу, складає раціональний вектор розв’язання порушеної проблеми.

Доведено, що технологія професійної підготовки майбутніх викладачів для вищих технічних навчальних закладів у контексті ідеї безперервної освіти на засадах «ощадного виробництва знань» є системою безперервного моніторингу результативності освітнього процесу та ощадного використання його можливостей у технічному виші, як домінанти професійної підготовки майбутніх інженерів, що спрямована на постійне виявлення та знешкодження освітніх втрат для розвитку професіоналізму й творчості за рахунок «витягуючого» виробництва знань та їх повсякчасного самовдосконалення.