ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ АВІАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність проблеми дослідження, проаналізовано загальний стан її розробленості в педагогічній теорії та практиці; визначено мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, розкрито його наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі – „Теоретичні основи формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем в процесі професійної підготовки” – проведено теоретико-методичний системний аналіз досліджуваної проблеми; визначено особливості сучасної професійної діяльності фахівців з транспортних систем; уточнено поняття „ключові компетентності майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі” та означено їх структуру та зміст.

На сучасному етапі модернізації вищої освіти усталено проявляється тенденція підготовки фахівців на засадах компетентнісного підходу. З’ясовано, що науковці розглядають поняття „компетентнісний підхід” як такий, що акцентує увагу на результатах освіти, причому цей результат розглядається не як сума засвоєної інформації, а як здатність людини діяти в різноманітних проблемних ситуаціях.

Аналіз літератури (Б. Бітінас, І. Зимня, В. Краєвський, О. Овчарук, О. Пометун, А. Хуторськой, В. Ягупов та ін.) засвідчив розмаїття трактувань понять „компетенція”, „компетентність”, „ключові компетентності”, що свідчить про складність зазначених наукових феноменів.

Компетенція в контексті нашої роботи – заздалегідь визначена вимога до освітньої підготовки особистості (державне замовлення, стандарт). Компетентність тлумачиться як внутрішні психологічні новоутворення, які набуваються людиною в процесі навчання та практичної діяльності на основі знань, умінь, ставлень, цінностей, алгоритмів дій, досвіду; дають їй змогу визначати та розв’язувати проблеми, притаманні певному колу діяльності, й характеризуються мотиваційно-ціннісним, когнітивним, діяльнісним, комунікативним та рефлексивним компонентами та досвідом.

Комплекс ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем представлено як складник ієрархічної структури професійної компетентності майбутніх фахівців з транспортних систем, що включає: ключові компетентності, які є загальними для сучасних фахівців різних профілів; загальнопрофесійні компетентності, що є базовими для всіх спеціалістів технічного профілю; спеціальні компетентності, зумовлені предметною сферою їхньої професійної діяльності.

У контексті нової освітньої парадигми проблема формування професійної компетентності майбутніх фахівців з транспортних систем постає головною метою підготовки фахівця, в якій розвиток ключових компетентностей розглядається як найважливіша базова умова становлення професіоналізму, майстерності, здатності до продуктивної, творчої діяльності та адаптованості до нових ситуацій.

Теоретичний аналіз особливостей професійної діяльності фахівців з транспортних систем показав, що професія таких фахівців являє собою складне соціальне явище і включає в себе такі аспекти як посади, функції, модель і статус фахівця, види діяльності, а також умови професійного середовища, визначаючи, таким чином, вимоги до певних знань, навичок, здібностей та професійно важливих якостей фахівців, що виражаються в компетентностях.

В результаті узагальнення різноманітних думок дослідників уточнено базову дефініцію дослідження – „ключові компетентності майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі” – як інтегральні особистісні якості майбутнього фахівця з транспортних систем, що пов’язані з його здатністю здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурно-доцільні види діяльності, ефективно вирішувати проблеми й досягати результатів у професійній діяльності, а також у соціальній та особистісній сферах життя на основі застосування комплексу продуктивних знань, інтегрованих творчих умінь, досвіду й особистісних якостей індивіда.

З’ясовано, що ключові компетентності мінливі, мають рухливу структуру, залежать від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливостей і можливостей самовизначення особистості в соціумі; проявляються в здатності людини вирішувати професійні завдання, використовуючи інформацію, комунікацію, ураховуючи соціально-правові вимоги поведінки в суспільстві тощо. Важливою особливістю ключових компетентностей є те, що вони дають змогу випускникам вищого навчального закладу бути конкурентоспроможними на ринку праці та в разі потреби успішно реалізувати себе в інших професіях.

Ключові компетентності майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі визначалися за таким алгоритмом: систематизація представлених у науковій літературі наборів ключових компетентностей особистості; створення, з урахуванням вимог до особистості та професійної діяльності фахівців авіаційної галузі, розгорнутого переліку ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем; уточнення шляхом опитування експертів номенклатури ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем. У результаті реалізації цього алгоритму було встановлено, що до ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі належать: навчальна, інформаційна, комунікативна, діяльнісна та загальнокультурна компетентності.

Ґрунтуючись на положеннях про сутність, номенклатуру, роль та місце ключових компетентностей у процесі професійного та особистісного розвитку майбутнього фахівця з транспортних систем, було визначено й розкрито їхні сутнісні характеристики, а саме:

навчальна компетентність – здатність до самоорганізації в навчальній діяльності, що передбачає формування індивідуального досвіду участі студента в навчальному процесі, вміння та бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки;

інформаційна компетентність – здатність особистості орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти та оперувати інформацією відповідно до професійних, особистісних, суспільних та інших потреб, яка досягається в результаті інтеграції системи знань, умінь та навичок щодо набуття, перетворення, передачі та використання інформації й нових інформаційних технологій у різних галузях людської діяльності;

комунікативна компетентність – здатність здійснювати комунікацію на засадах співпраці відповідно до системи цінностей особистості, ґрунтуючись на знаннях, навичках та досвіді спілкування, за умови відкритості, толерантності, емпатії, взаєморозуміння;

діяльнісна компетентність – здатність визначати стратегії своєї діяльності в будь-якій сфері життя, складати та реалізовувати алгоритм власних дій та здійснювати діагностику результатів, набутих у процесі власної діяльності;

загальнокультурна компетентність – здатність особистості, яка обумовлена досвідом освоєння культурного простору, рівнем освіти, вихованості та розвитку, що проявляється в орієнтуванні по використанню культурних еталонів як критеріїв оцінки при вирішенні проблем пізнавального, світоглядного, життєвого і професійного характеру.

Проведений теоретико-методичний аналіз наукової літератури (В. Афанасьев, Ю. Бабанський, І. Підласий, О. Гура, Е. Зеер, І. Зязюн, А. Сущенко, А. Альбуханова-Славська, О. Леонтьев, С.  Рубінштейн, І. Бех, М. Приходько) дозволив встановити, що основу проектування освітнього процесу, спрямованого на розвиток ключових компетентностей, становлять системний підхід (як спосіб пізнання складних педагогічних явищ), компетентісний підхід (який передбачає фоормування ключових компетентностей як важливого складника професійної підготовки майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі), особистісно-орієнтований підхід (спрямований на утвердження людини як найвищої цінності), діяльнісний підхід (слугує основою активності особистості – потреби в діяльності, змінах, перетворенні себе й світу), які найбільш адекватні цілям і загальним вимогам професійної діяльності фахівців з транспортних систем авіаційної галузі, а сам процес підготовки є поетапним, безперервним, багатокомпонентним, що реалізується за допомогою проектних технологій. Розглянуто та обґрунтовано дидактичні умови розвитку та впровадження у навчальний процес методу проектів, типологію та основні підходи до класифікації навчальних проектів. Проаналізовано основні підходи до трактувань понять: „метод проектів”, „проектна технологія”, „проект”, „проектна діяльність”. Визначено, що масштабність і системність впровадження методу проектів дозволяє розглядати його як педагогічну проектну технологію. Обґрунтовано дидактичні можливості та особливості використання проектних технологій в процесі професійної підготовки для формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем.

У другому розділі – “Організаційно-методичні основи формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем в процесі професійної підготовки” – розроблено дослідно-експериментальну програму формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем в процесі професійної підготовки та загальну методику дослідження; визначено та обґрунтовано сукупність організаційно-педагогічних умов формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі в процесі професійної підготовки; розроблено структурно-функціональну модель формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі в процесі професійної підготовки; визначено критерії, показники й схарактеризовано рівні сформованості ключових компетентностей.

У розділі сформульовано гіпотезу дослідження – процес формування ключових компетентностей у майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі буде ефективним, якщо: розробити перелік, структуру і зміст ключових компетентностей, відбір і операціоналізація яких засновані на детальному дослідженні специфіки професії фахівців з транспортних систем, умов професійного середовища і вимог роботодавців; розробити структурно-функціональну модель формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі та обгрунтовати сучасні організаційно-педагогічні умови її реалізації в рамках компетентнісного підходу; визначити критерії та показники для діагностики та оцінки рівня сформованості ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем на етапі вузівської підготовки; розробити інтегрований курс, який спрямований на систематизацію та приведення розрізнених знань і вмінь з різних видів підготовки до єдиних структурних категорій – компетентностей.

Для перевірки гіпотези проведено дослідно-експериментальну роботу, яку здійснено на базі Національного авіаційного університету. Експериментом (констатувальний та формувальний) охоплено 220 студентів 4-5 курсів – майбутніх фахівців транспортного профілю.

Дослідження здійснювалось упродовж 2009-2012 рр. і передбачало три етапи науково-педагогічного дослідження.

На першому етапі (2009-2011 рр.) – пошуковому – здійснено вивчення й аналіз стану розробленості проблеми дослідження; визначено понятійний апарат і конкретизовані задачі дослідження; проведено констатувальний експеримент з метою виявлення рівня сформованості ключових компетентностей у майбутніх фахівців з транспортних систем; визначено організаційно-педагогічні умови та розроблено структурно-функціональну модель формування ключових компетентностей; уточнено дидактичні основи алгоритму технології проектування.

На другому етапі (2011-2012 рр.) – експериментальному – проведено формувальний експеримент; перевірено гіпотезу дослідження; експериментально перевірено структурно-функціональну модель формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем; розроблено та апробовано авторський курс „Інтегровані транспортні системи” з використанням проектних технологій.

На третьому етапі (2012 р.) – узагальнюючому – проаналізовано і систематизовано результати педагогічного експерименту; сформульовано висновки дослідження.

Констатувальний експеримент проводився у два етапи з метою постановки педагогічного діагнозу, що об'єктивно відображає рівень сформованості ключових компетентностей студентів напряму підготовки „Транспортні технології (на повітряному транспорті)”: діагностичний (з'ясування сутності проблеми, рівнів сформованості ключових компетентностей); прогностичний (визначення мети і задач дослідження, розробка структурно-функціональної моделі формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем, прогнозування очікуваних результатів).

У ході констатувального експерименту основною метою було отримання інформації щодо володіння ключовими компетентностями майбутніми фахівцями з транспортних систем; їхніх потреб і мотивації до професійної діяльності; ставлення до власного професійного вдосконалення та розвитку.

Відповідно до визначених компонентів ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, комунікативний, діяльнісний, рефлексивний) був розроблений діагностичний інструментарій, який складався з переліку методик, тестів та авторської анкети (методики „Ціннісні орієнтації” М. Рокича; тесту смисложиттєвих орієнтації (СЖО) Д. Леонтьєва; самоактуалізаційного тесту Е. Шострома; тесту структури інтелекту Аутхамера; методики вивчення мотивації навчання у ВНЗ Т. Ільїної; тесту зі спеціальності; авторської анкети; методики діагностики комунікативної соціальної компетентності (КСК); методики оцінки комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ)).

Зазначимо, що проведене дослідження підтвердило потребу у впровадженні нових підходів до організації професійної підготовки майбутніх фахівців з транспортних систем з метою підвищення рівня сформованості ключових компетентностей.

У розділі виявлено й обгрунтовано організаційно-педагогічні умови формування у майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі ключових компетентностей в процесі професійної підготовки:

-    забезпечення позитивної внутрішньої мотивації в процесі професійного становлення студентів;

-    здійснення професійної підготовки майбутніх фахівців з транспортних систем з урахуванням інтегрованого характеру їх практичної діяльності;

-    використання та реалізація проектних технологій та окремих їх елементів для створення проектів, що формують складові компоненти ключових компетентностей;

-    цілеспрямоване використання в процесі навчальної діяльності рівневої диференціації та індивідуалізації навчання.

З урахуванням результатів теоретико-методологічних засад розробки засобів моніторингу в освіті (О. Бодальов, О. Локшина, А. Маркова, Л. Мітіна, С. Шишов та ін.), а також сутнісних, структурних і функціональних характеристик професійної діяльності майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі, визначено критерії сформованості ключових компетентностей та їх показники.

Мотиваційно-ціннісний критерій (показники: прагнення до успіху; прихильність до морально-етичних цінностей; мотивація до навчання; лідерство).

Когнітивний критерій (показники: здатність до навчання; базові комп’ютерні вміння; дослідницькі уміння; базові загальні знання; ґрунтовні базові професійні знання; здатність породжувати нові ідеї (креативність); знання іноземної мови).

Діяльнісний критерій (показники: уміння управляти інформацією; здатність до застосування знань на практиці; здатність до організації, планування та розв’язання проблем; прийняття рішень; розроблення та управління проектами).

Комунікативний критерій (показники: робота в команді; міжособистісні вміння; уміння чітко, зрозуміло і переконливо висловлювати свої думки та почуття за допомогою вербальних і невербальних засобів спілкування; здатність спілкуватися з клієнтами, колегами, представниками взаємодіючих організацій; тактовність та толерантність у спілкуванні).

Рефлексивний критерій (показники: здатність працювати самостійно; здатність до критики і самокритики; здатність до саморозвитку й самоактуалізації; відповідальність).

На основі комплексного врахування виділених критеріїв та показників встановлено три рівні сформованості ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортнх систем.

Інтенсивно-творчий рівень характеризується високим ступенем сформованості готовності до професійної діяльності (яскраво виражені мотиви та ціннісні орієнтації на самостійність у діяльності, спостерігається висока працездатність та бажання пізнати більше). Сформовано систему знань і вмінь (теоретична та практична готовність), що необхідні для здійснення професійної діяльності. Є досвід самостійного творчого дослідження (в межах навчальної дисципліни). Спостерігається створення своїх підходів, своєї логіки міркування, своєї стратегії у розв'язанні завдань, що приводить до самовдосконалення дій і діяльності в цілому. Професійна діяльність студентів за наявності такого рівня – творчого типу. Продуктом такої діяльності є самостійно розроблена структурно-логічна схема, алгоритм розв'язання завдань, проект розв'язання проблеми, прогнозування найбільш оптимальної лінії або стратегії дій для розв'язання завдань.

Активно-пошуковий рівень характеризується достатньою готовністю до професійної діяльності, що означає сформований професійний інтерес; спостерігається ціннісна орієнтація на інтерпретацію запропонованих зразків діяльності; студенти виявляють вольові зусилля при появі певних труднощів. Розроблена необхідна система знань і вмінь для здійснення евристичної професійної діяльності. Усвідомлення та розуміння логіки професійних дій дозволяє самостійно інтерпретувати (тлумачити) дії, тобто здійснювати відкриття: реконструювати деякі кроки в запропонованих алгоритмах, усвідомлено обирати та використовувати варіативні зразки, доводити їх ефективність у порівнянні із запропонованими. При частковому управлінні ззовні здійснюється вихід на більш високий рівень.

Репродуктивно-пасивний рівень сформованості ключових компетентностей передбачає: слабо виражену готовність до самостійного пізнання, хоча в студентів є сформована система знань (теоретична готовність). Система практичної готовності сформована на рівні самостійного відтворення як звичка працювати в обмеженому технологічному просторі (вміння самостійно імітувати дії за поданим зразком). Таким чином, компетентність студентів на цьому рівні є імітаційного або репродуктивного типу. Лише за повного управління ззовні (наприклад, зі сторони викладача) можливий вихід на більш високий рівень діяльності.

Відповідно до зазначених чинників розроблено структурно-функціональну модель формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі в процесі професійної підготовки (рис. 1), що включає такі структурні компоненти:

-    цілеутворюючий (мета формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем);

-    змістовно-технологічнний (зміст і складові ключових компетентностей);

-    організаційно-педагогічний (організаційно-педагогічні умови формування ключових компетентностей);

-    результативний (моніторинг сформованості ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем).

У розділі зазначається, що дієвість компонентів структурно-функціональної моделі реалізовано завдяки виявленим і обґрунтованим організаційно-педагогічним умовам.