СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕТОДОВ ОЦЕНКИ УСТОЙЧИВОСТИ ЛЕГКОВЫХ АВТОМОБИЛЕЙ В ТЯГОВОМ РЕЖИМЕ ДВИЖЕНИЯ

Краткое содержание

У вступній частині обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення та цінність отриманих результатів.

У першому розділі здійснено аналітичний огляд відомих досліджень і обґрунтовано обраний напрямок роботи. Виконано дослідження критеріїв, що використовуються при оцінці стійкості автомобіля, та розглянуто вплив експлуатаційних факторів на неї.

Стійкість автомобіля прийнято розглядати в двох аспектах - при заносі та проти заносу. В першому випадку розглядається рух автомобіля при діючих на нього збурюючих факторах. В другому - досліджуються процеси та визначаються умови, що можуть призвести до заносу автомобіля. Проведений аналіз літературних джерел показав, що більшість робіт спрямована на дослідження стійкості автомобіля в гальмівному режимі або при русі по криволінійній траєкторії. Значно менше в літературі розглянуте питання стійкості автомобіля при прямолінійному русі в тяговому режимі. Існуючі

методи оцінки стійкості автомобіля в тяговому режимі руху потребують вдосконалення за рахунок уточнення реакцій дороги на колесах.