СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ТЕХНОЛОГИИ УСТРОЙСТВА ОБЛЕГЧЁННЫХ ЖЕЛЕЗОБЕТОННЫХ ПЕРЕКРЫТИЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету та завдання, наукову новизну і практичну цінність дослідження. Наведено інформацію про впровадження роботи, публікацію результатів, зв'язки з науковими програмами і темами, обсяг дисертації.

У першому розділі виконано аналіз способів улаштування перекриттів.

У роботах із дослідження технології зведення залізобетонних конструкцій із вкладишами таких учених та інженерів, як В. Г. Артюх, Д. Ф. Гончаренко,           М. Котт, М. І. Котляр, В. С. Магала, І. В. Мельник, М. В. Савицький, В. В. Таран, Г. М. Тонкачеєв, В. С. Шмуклер, А. М. Югов, A. P. Caldentey, A. J. Koski, Mike Mota та інших, переважно приділено увагу монолітній (безперервній) технології зведення перекриттів із вкладишами (перекриття бетонується одразу на всю висоту) та її порівнянню з улаштуванням суцільних перекриттів. На підставі цього була доведена доцільність використання перекриттів із вкладишами порівняно з суцільними. Відповідно майже не розглядалися питання пошарового способу (займає проміжне місце між монолітною і збірно-монолітною технологією, принципова послідовність операцій така: спочатку бетонується нижня частина перекриття, на яку встановлюються вкладиші, далі встановлюється верхня арматурна сітка та виконується бетонування верхньої частини перекриття) та порівняння улаштування перекриттів з вкладишами як з суцільними, так і з ребристими перекриттями, що й визначило напрямок подальших досліджень (рис. 1). Крім того, встановлено, що є системи фіксації вкладишів, які потребують переоснащення опалубки (скоби довкола вкладишів кріпляться до опалубки) або застосування обладнання з метою запобігання спливання вкладишів, що призводить до додаткових витрат. Отже, актуальним є завдання розроблення ефективних систем фіксації вкладишів, для вирішення якого доцільно обрати відомий або розробити новий метод пошуку варіантів будівельних рішень.