УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Краткое содержание

11.                      ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, конкретизовано об’єкт, предмет, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади управління ресурсним забезпеченням у галузі охорони здоров’я України» з позиції економічного підходу розглянуто сутність фундаментальних понять ГОЗ – «охорона здоров’я», «медична допомога», «медична послуга», «медичне обслуговування», «суб’єкти господарських відносин у галузі охорони здоров’я», «система охорони здоров’я» та ін. Зокрема доведено, що «медична допомога» – це послуги соціального характеру, які надають підготовлені медичні працівники та спрямовані на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями, патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами, та здійснюються на некомерційній основі, а «медичне обслуговування» належить до господарської діяльності у сфері послуг, метою якої є досягнення соціальних чи/та комерційних цілей. Головними аргументами на користь такого підходу є те, що, по-перше, медична допомога хоча і є діяльністю строго індивідуального характеру, основи її стандартизації задані у знаннях та методиках лікування, які викладають у навчальних закладах медичного спрямування, кваліфікаційних вимогах до персоналу, табелях матеріало-технічного оснащення, нормативно-правовій документації; по-друге, медичне обслуговування є ліцензованою діяльністю (наприклад, існує ліцензія на медичну практику); по-третє, потребує значного обсягу ресурсів (фінансових, кадрових, капітальних, інформаційних, управлінських); по-четверте, її результат полягає у корисній діяльності, що змінює стан особи і є сутністю будь-якої послуги. Медичне обслуговування визначено як вид господарської діяльності соціального спрямування, пов’язаний з наданням медичних послуг населенню.

На основі проведеного аналізу виокремлено головні суб’єкти господарських відносин у ГОЗ України. Зокрема, до них належать: державні учасники, постачальники медичних послуг, населення. Додатково автором виділено постачальників ресурсів як окремого суб’єкта господарських відносин у галузі охорони здоров’я, які виконують роль джерел ресурсів і на яких покладені функції ресурсного забезпечення. Загалом, ці суб’єкти формують систему охорони здоров’я України, яку доцільно визначати як сукупність усіх організацій, інститутів і ресурсів, головною метою яких є зміцнення, підтримання або відновлення здоров’я населення. ГОЗ України належить до сфери господарських відносин, суб’єктами якої є заклади охорони здоров’я, органи державної влади та місцевого самоврядування, соціальні фонди, неурядові організації, страхові компанії, міжнародні та інші організації, які мають відношення до охорони здоров’я та населення країни. У ході дисертаційного дослідження наголошено на ресурсному забезпеченні суб’єктів господарських відносин, які безпосередньо беруть участь у створенні та наданні медичних послуг.

Розглянуто фундаментальні основи діяльності суб’єктів господарських відносин у ГОЗ України, які визначені в головних цінностях, принципах, меті, цілях, функціях СОЗ, що дало змогу виявити невідповідності окремих управлінських рішень, пов’язаних з ресурсним забезпеченням.