У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; вказано його зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначено мету й завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено інформацію про апробацію й публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретичні засади здійснення планування та прогнозування макроекономічних показників в Україні» – розкрито концептуальні підходи до трактування понять планування і прогнозування розвитку національної економіки України, узагальнено та систематизовано досвід планування й прогнозування в країнах із розвинутою та перехідною економікою.
Забезпечення сталого економічного зростання являється ключовим завданням національної економіки країни. Високі темпи економічного росту створюють необхідний потенціал для реалізації національних інтересів і задоволення потреб суспільства, для забезпечення його розвитку за всіма напрямками. Економічне зростання у сучасних умовах розглядається не лише в кількісному, а і в якісному відношенні. Тому проблема економічного зростання (ріст ВВП, ВНП, національного доходу), повинна бути взаємопов’язана зі структурними проблемами і проблемами ефективного господарювання в динаміці. Передбачення довгострокових тенденцій в економіці в такому аспекті і вибудова стратегій і планових орієнтирів висуваються у більшості великих країн як базові завдання державного управління.
Довгострокові і середньострокові прогнози показників економічного росту обов’язково враховують всю складність факторів, що впливають на цей ріст. Використання кондратьєвської методології дослідження довгострокових циклів економічної кон’юнктури з достатньо високою надійністю дозволяє передбачити неминучі кризові фази в національній економіці. Це створює базу для проведення державою політики мінімізації негативних впливів криз на параметри макроекономічної динаміки.
Планування і прогнозування економічного росту і структурної динаміки належать до сфери узагальнення макроекономічного планування і прогнозування.
Предметом аналізу і оцінок при цьому являється широке коло параметрів і показників, а саме:
масштаби і темпи росту валового національного продукту, валового внутрішнього продукту, а також їх важливі структурні елементи;
ресурсна база економічного розвитку – інвестиції та їх джерело, трудові ресурси, природні ресурси, науково-технологічний потенціал;
ефективність національної економіки, продуктивність праці, фондоємність, матеріалоємність, енергоємність економічного розвитку;
динаміка цін і параметри інфляції;
фінансова база розвитку – грошові агрегати, курси валют, зміни в бюджетній політиці, податковій системі;
параметри зовнішньоекономічного контура країни, характер світової кон’юнктури, структура зовнішньої торгівлі.
Названі групи показників залежні від виміру економічного продукту і виміру витрат ресурсів. Масштаби економіки і її динаміку оцінюють на основі показників ВНП і ВВП.
Для виявлення міжгалузевих зв’язків, аналізу і формування економіки на прогнозований (плановий) період у світовій практиці використовуються міжгалузеві баланси (МГБ).
На основі міжгалузевого балансу розраховуються ВНП і ВВП, проміжне споживання, витрати ресурсів, здійснення аналізу впливу попиту, цін, інвестицій, зміни в заробітній платі на економіку в цілому і на окремі галузі. Показники міжгалузевого балансу можуть застосовуватися для міжнародних порівнянь макроекономічних параметрів.
У СРСР міжгалузевий баланс розроблявся як баланс народного господарства. У ньому основним макроекономічним показником, який характеризував розвиток економіки був сукупний суспільний продукт. У СНД основними макроекономічними показниками являються ВНП і ВВП. За методологією системи національних рахунків (СНР) економіка розглядається як єдине ціле без меж між виробництвом матеріальних благ і діяльністю з надання послуг.
У наукових працях описано різні методи і моделі планування і прогнозування розвитку національних економік. Визначена сукупність методів і моделей являє собою методологію планування і прогнозування.
Особливе визнання на сучасному етапі отримала методологія планування і прогнозування, що випливає із теоретичної спадщини М.Д. Кондратьєва і передбачає циклічний характер довгострокового соціально-економічного розвитку.
Відмінно від традиційних схем прогнозування, які роблять опору на методи аналогій і екстраполяції тенденцій, кондратьєвська школа прогнозування дозволяє в довгострокових прогнозах передбачати значні інноваційні зрушення в макроекономічній динаміці.
Всі методи прогнозування діляться на два великі класи: винахідницькі (генетичні) і нормативні (технологічні). Вони завжди повинні розглядатися у взаємодії, що особливо важливо у випадку розробки прогнозів як передпланових документів.
В результаті дослідження обгрунтовано, що метод прогнозування національної економіки – це спосіб, алгоритм розробки прогнозу змін в національному господарстві.
Планування у структурі управлінських циклів виконує задачі переводу даних прогнозів у русло дій. В роботі обгрунтовано, що планування являється фазою, на якій відбувається формування сукупності передумов із забезпечення руху соціально-господарських систем у стратегічно необхідному напрямку.
Методологія планування поєднує у собі значні можливості із централізованої взаємодії на спрямування і характер розвитку соціально-господарських систем із одночасним збереженням якостей гнучкості і адаптованості, характерних для ринково-капіталістичних відносин.
Планування на макроекономічному рівні приводить до успіху тоді, коли воно органічно вбудовано у відгалужену загальну систему наукового передбачення соціально-економічних процесів і стратегічного управління розвитком.
У другому розділі – «Прогнозування макроекономічних показників розвитку України» – розкрито соціально-економічні передумови прогнозування економічного зростання; визначено необхідність прогнозування індексу споживчих цін; розглянуто механізм прогнозування впливу інвестицій на макроекономічні показники.
Розглянуто сучасні підходи до оцінювання економічного розвитку регіонів України за допомогою виробничих функцій. На сьогодні відсутні науково обґрунтовані дослідження економічного розвитку за допомогою виробничих функцій, практичних розрахунків з використанням статистичних даних. Концепція виробничих функцій має важливе значення. У роботі запропоновано вивчення оцінювання економічного розвитку регіонів України за допомогою виробничих функцій. Аналіз теорії економічного зростання свідчить, що виробнича функція застосовується в процесі дослідження поведінки різних макроекономічних моделей. Проведене дослідження дало змогу розглянути вплив основних факторів виробництва (капітал та праця) на результати економічної діяльності регіонів України. На основі двохфакторної та однофакторної моделей Кобба-Дугласа з урахуванням технічного прогресу визначено їх параметри для всіх регіонів України.
