| Краткое содержание: | Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність, об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічну й теоретичну основи, показано наукову новизну та визначено положення, які виносяться на захист, розкрито теоретичну й практичну значимість одержаних результатів.
У першому розділі: “Фіксація криміналістично значимої інформації. Загальні положення і передумови використання комп'ютерних технологій”, який складається з трьох підрозділів, розглядаються теоретичні та практичні основи фіксації криміналістично значимої інформації, аналізуються існуючі класифікації інформації, а також засобів і методів її фіксації, обґрунтовується можливість і доцільність використання з цією метою комп'ютерних технологій.
У підрозділі 1.1 “Поняття, сутність і зміст криміналістично значимої інформації” на підставі вивчення наукових джерел з криміналістики, кримінального процесу, філософії та інформатики показано, що розслідування злочину - пізнавальний процес, який можна охарактеризувати як процес сприйняття, накопичення, опрацювання й використання криміналістично значимої інформації. М.Я. Сегай відзначає, що розслідування злочину - це опосередковане пізнання, засноване на вивченні тих предметів, що містять інформацію про об'єкти і події минулого. Результатом розслідування виступає закінчена провадженням кримінальна справа, яка є упорядкованою інформаційною моделлю розслідуваної події. Виходячи з цього, весь хід розслідування можна визначити як процес побудови цієї моделі. Отримана в ході окремих слідчих дій інформація оцінюється з погляду її доказового значення і займає в загальній моделі своє місце, добудовуючи її.
Характеризуючи інформаційну сутність процесу розслідування, дисертант розглядає зміст і співвідношення понять інформація взагалі, а також криміналістично значима і доказова інформація зокрема. При цьому під криміналістично значимою інформацією розуміються необхідні для встановлення об'єктивної істини відомості про матеріальні об'єкти, їх взаємодія у зв'язку з подією, що потребує розслідування, а також відомості про умови, засоби та методи їх виявлення та фіксації.
Автор дотримується думки Н. Вінера, А.Д. Урсула та інших учених, котрі розглядають інформацію як матеріальне утворення, що існує в зовнішньому світі, незалежно від того, сприйнята вона людиною чи ні. В основі її поширення лежить така властивість матерії, як відображення. Матеріальним носієм і засобом її передачі служать енергетичні сигнали інформації. Фізична природа сигналу певною мірою зумовлює використання засобів і методів для виявлення й фіксації криміналістично значимої інформації.
У підрозділі 1.2 “Фіксація криміналістично значимої інформації. Співвідношення форм і методів” зазначається, що фіксація криміналістично значимої інформації є наступним після сприйняття етапом пізнання, який має важливе значення для розслідування злочинів. Питання фіксації криміналістично значимої інформації відносяться до найважливіших і проблемних у криміналістиці. Фіксація розглядається у кримінальному процесі та криміналістиці як один з елементів збирання доказів. О.М. Ларін, О.І. Трусов, С.І. Данилова, В.М. Тертишник та інші процесуалісти розглядають її як закріплення доказів, їх процесуальне оформлення, тобто надання їм законної сили. З цього приводу Р.С. Бєлкін справедливо зауважив, що процесуальне визначення поняття фіксації доказів у певному розумінні можна вважати формальним, що зумовлюється насамперед її високою значимістю в процесі доказування.
Криміналісти в поняття фіксації, поряд з формальним, вкладають змістовний характер, розглядаючи її технічну сторону стосовно об'єктів, і визначають як комплекс дій, спрямованих на закріплення і збереження обстановки, слідів, предметів, акцентуючи при цьому увагу на фіксації інформації та науково-технічних засобах, що її забезпечують.
Криміналістично значима інформація, що відображається в ході фіксації, являє собою єдність змісту і форми. Саме процесуальна форма найчастіше виступає як визначальна при розмежуванні доказової та орієнтуючої інформації. У цьому контексті автором розглянуто інформаційне значення фіксації, що полягає: а) у перекодуванні й закріпленні її з використанням допустимих законом засобів і методів; б) у збереженні її для багаторазового використання; в) у засвідченні не тільки самої інформації, але й відомостей про умови і засоби її фіксації.
Однією з усталених класифікацій форм фіксації є класифікація, запропонована Р.С. Бєлкіним. Він виділяє чотири форми: 1) вербальну; 2) графічну; 3) предметну; 4) наочно-образну. Характеризуючи криміналістичні форми фіксації, дисертант відзначає, що побудова об'єктивної інформаційної моделі події злочину можлива тільки за умови повного об'єктивного відображення інформації комбіновано, одночасно в декількох формах. Однією з умов якісної та оперативної фіксації є використання з цією метою найсучасніших науково-технічних засобів, особливе місце серед яких займають комп'ютери. Дозволяючи фіксувати й опрацьовувати будь-які за фізичною природою інформаційні сигнали, вони являють собою універсальні НТЗ.
Зафіксована за допомогою пристроїв вводу і комп'ютера графічна, звукова і текстова інформація може бути підсумована і подана як сукупність складових єдиного інформаційного повідомлення в будь-якій комбінації.
У підрозділі 1.3 “Можливості комп'ютерних технологій, які зумовлюють допустимість і доцільність їх використання в криміналістичній діяльності” дається характеристика процесу фіксації інформації з використанням комп'ютерних технологій. Дисертант відзначає, що в сучасному світі рівень роз- витку тієї чи іншої галузі людської діяльності безпосередньо залежить від того, наскільки повно і грамотно використовуються в ній комп'ютерні технології. Дається визначення комп'ютерних технологій як сукупності методів і програмно технічних засобів на базі комп'ютера (ЕОМ), об'єднаних у цілісний технологічний процес, що забезпечує збирання, опрацювання, зберігання і передачу інформації з метою зниження трудомісткості інформаційних процесів, а також підвищення їх надійності й оперативності. Разом із визначенням поняття комп'ютерних технологій автор розглядає пов'язані з впровадженням у сферу фіксації інформації такі поняття, як електронна цифрова фотографія; електронне цифрове зображення; тверда копія.
Розглядаючи принцип фіксації зорово сприйманої інформації цифровими фотокамерами, дисертант відзначає, що як теоретично, так і практично вони забезпечують досить повне й об'єктивне відображення ознак об’єктів фіксації. Говорячи про основні характеристики цифрових фотокамер, автор указує, що основним параметром, за яким більшість із них поступається плівковим, є розрішаюча спроможність. Проте вже сьогодні деякі моделі мегапіксельних камер і за цим параметром наблизилися до звичайних. З огляду на специфіку фіксації й контролю за зображенням у цифровій фотокамері безпосередньо в процесі фіксації можна майже на 100 відсотків ґарантувати одержання якісних зображень об'єктів, що знімаються, чого, як відомо, не можна ґарантувати, використовуючи звичайне фото. Комп’ютерні технології дозволяють складати графічну і текстову інформацію в одному документі. При їх застосуванні стирається тимчасове розірвання в оформленні результатів фіксації, що завжди мало місце при використанні традиційної фотографії та звичайного машинопису або рукопису.
Безпосередньо після зйомки зображення можна помістити у відповідний документ і одержати його тверду копію, навіть у “польових” умовах.
Дозволяючи опрацьовувати і складати інформацію, зафіксовану в різних формах, у найкоротші терміни одержувати документи, у яких вона відображена в різних комбінаціях, комп'ютерні технології несуть у собі достатній потенціал для використання їх у криміналістичній діяльності.
У другому розділі “Отримання графічних зображень і складання процесуальних документів із використанням комп'ютерних технологій у ході слідчих дій” досліджуються питання, пов'язані безпосередньо зі складанням протоколів слідчих дій і додатків до них, а також питання вдосконалення методик їх складання з використанням можливостей комп'ютерної техніки і сучасних програм.
У підрозділі 2.1 “Комбінована фіксація текстової та графічної інформації в протоколі огляду місця події з використанням можливостей комп'ютерних технологій” розглядаються роль і місце протоколу огляду місця події в системі доказів у кримінальній справі. Дисертант відзначає, що обов'язковою умовою визнання інформації як джерела фактичних даних є її відображення у протоколі відповідної слідчої дії. Отже, від того, наскільки повно і якісно вона відображена в протоколі, залежить якість подальшого розслідування, а відповідно, і встановлення істини в розслідуваній справі. Не менше значення при цьому має застосування поряд з описом фотозйомки, а також інших методів фіксації.
Відомо, що змістовна сторона протоколу визначає його інформаційну ємність. Хоча опис і є досить універсальним засобом, усе ж він поступається за повнотою та об'єктивністю фіксації іншим засобам. Результати їх застосування, у тому числі фотознімки, плани та схеми, покликані забезпечити повноту, об'єктивність і наочність фіксованої інформації, у матеріалах справи виконують орієнтуючу функцію. Вони являють собою додатки до протоколу, які пояснюють його зміст. Таким чином, законодавець автоматично виносить їх за рамки складу конкретного процесуального акта.
Питання вдосконалення методики складання протоколу неодноразово піднімали вчені-криміналісти і практики. Наприклад, ще в 1925 році М.П. Макаренко писав, що застосування фотографії повинне змінити зміст протоколу огляду місця події. На його думку, при кваліфікованому проведенні фотозйомки протокол огляду міг бути стислим. Це було раціональне судження, проте рівень розвитку фотографії того часу не відповідав вимогам кримінального процесу. Часовий розрив між самою фіксацією інформації та відображенням результатів у певному документі ускладнював її засвідчення понятими, що неґативно позначалося на дотриманні процесуальної форми.
Установлюючи форму протоколу, законодавець не вказує, що це обов'язково письмовий акт. Зрозуміло, при його складанні фізично неможливо вставити у протокол відео-плівку або інший носій інформації, для перегляду якого необхідно змінювати умови сприйняття. Водночас в описову частину протоколу як складові легко можна помістити фотознімки або схеми. У роботі зазначається, що підготування протоколів таким способом уже сьогодні є не тільки можливим, але й доцільним.
Складаючи протокол огляду місця події, відтворення обставин події тощо, навіть у “польових” умовах, із використанням портативного комп'ютера і цифрової фотокамери, слідчий одним натисканням клавіші маніпулятора може зафіксувати та вставити необхідне електронне фотозображення в текст цього документа. Поєднання графічного зображення об'єкта і письмового фраґмента утворять так звані інформаційні блоки, з яких складається протокол. Ці блоки відбивають найрізноманітнішу інформацію, що всебічно характеризує місце події. Вони містять інформацію орієнтуючого, оглядового, вузлового і детального характеру. Маючи можливості поєднання в протоколі текстової та графічної інформації як складових частин єдиного документа, зазначені технології дозволяють перетворити протокол на досить ємне джерело об'єктивних фактичних даних, що лежать в основі побудови інформаційної моделі події злочину.
У підрозділі 2.2 “Удосконалення методики складання планів і схем із використанням комп'ютерних технологій” розглядаються можливості використання комп'ютерних технологій для підготування планів і схем. Значення планів і схем для фіксації криміналістично значимої інформації загальновідоме. Складені належним чином, вони допомагають кращому сприйманню інформації, зафіксованої в протоколі й на фотознімках.
Поряд з цим автор зауважує, що деякі плани і схеми, котрі додаються до протоколів слідчих дій, не завжди виконують відведену їм функцію. Найчастіше в кримінальних справах представлено схематичні плани, ступінь наближення яких до дійсного взаєморозташування предметів на місці події далекий від істинного. Основною причиною цього є явне недотримання співвідношень розмірів зображених об'єктів (перекручування масштабів), а також те, що найпростіші, елементарні навички в складанні таких документів відсутні в багатьох слідчих і співробітників органів дізнання. Такі схеми не тільки не сприяють з'ясуванню обстановки досліджуваної події, але й, навпаки, дезорієнтують тих осіб, що не сприймали її безпосередньо.
З метою вдосконалення методики складання планів і схем із використанням комп'ютерних технологій дисертантом було вивчено ряд сучасних програм, що дозволяють опрацьовувати графічні зображення. При цьому враховувалися поширеність програми, можливість створення бібліотек і використання шаблонів, а також відносні зручності та невисокий рівень складності введення й опрацювання інформації.
Для вирішення цього завдання автором проведено масштабну апробацію багатьох поширених сучасних графічних редакторів, у тому числі “Adobe PhotoShop 5.05”, “Live Pix”, “Corel draw 9.0”, “Corel Photo Paint”, “Photo Editor”, “Arhicad 6.2.”, “Expert Home Design 3D”, “3D Home Architect Deluxe”, “Expert Landscape Design 3D”, а також програми для підготування презентацій “Microsoft Power Point”, що входить у стандартний комплект програм “MS Office”. Результати апробації дозволяють зробити висновок, що більшість вивчених редакторів можна використовувати для складання планів і схем. Вибираючи редактор, який би найповніше задовольняв потребам слідчої практики, ми орієнтувалися на можливість формалізації процесу підготування планів і схем. Інакше кажучи, складаючи їх, слідчий повинен не креслити безпосередньо кожний об'єкт у деталях, а використовувати готові шаблони зображень елементів будівель, ділянок доріг, місцевості, а також піктограми окремих об'єктів. З погляду дисертанта, найбільш універсальною є програма “Power Point”. Далі докладно розглянуто принцип підготування електронних бібліотек піктограм для складання схем місць подій залежно від характеру місця події і виду злочину. Запропоновано методику складання схем із використанням цієї програми.
Підготовлені з використанням комп'ютера схема або план друкуються на принтері для одержання твердої копії. Якщо необхідно, електронну схему можна вставити безпосередньо в описову частину протоколу як його складову, а потім роздрукувати разом.
Базуючись на вищевикладеному, дисертант зазначає, що використання комп'ютерних технологій для складання планів і схем при фіксації криміналістично значимої інформації в ході слідчих дій є дуже перспективним.
У підрозділі 2.3 “Одержання фотографічних зображень і підготування фотододатків до протоколів слідчих дій із використанням комп'ютерних технологій” на основі узагальнення слідчої та експертної практики, а також особистого досвіду автора розглядається методика підготування фотододатків до протоколів слідчих дій із використанням комп'ютерних технологій, дається стислий історичний огляд розвитку засобів і методів фотографічної фіксації. Для порівняння розглянуто процеси відображення й опрацювання зорово сприйманої інформації з використанням звичайної (традиційної) фотографії та сучасних комп'ютерних технологій.
Виходячи з того, що методи фіксації найчастіше зумовлюються застосовуваними науково-технічними засобами, автор розглядає: методики виконання макро- та мікрофотографування; зйомку в променях невидимого спектра з використанням цифрової фотокамери; оцифрування матеріалів звичайного, аналогового відеозапису, а також сканування плоских об'єктів.
Поряд із цим розглядається можливість і допустимість технічного опрацювання цифрових зображень.
Для зручності сприйняття інформації та побудови цілісної інформаційної моделі досліджуваного об'єкта з окремих зображень формують фототаблиці, розташовуючи їх у відповідній послідовності з урахуванням взаємозв'язків. Підкреслюється, що інформаційна ємність фотододатків залежить не тільки від змісту одиничних зображень або їх групи, але й від тактики їх розміщення, а також пояснювальних написів, у яких коротко викладено зміст конкретного зображення або всього додатка.
При застосуванні електронної фотографії зображення, що ілюструють ту чи іншу подію, можна подати як у вигляді електронних зображень на екрані телевізора або монітора комп'ютера, так і у вигляді твердих копій, сформувавши відповідним чином електронні фототаблиці з дальшим їх роздрукуванням на принтері.
У третьому розділі “Правове й організаційно-тактичне забезпечення використання комп'ютерних технологій для фіксації криміналістично значимої інформації” висвітлено питання, пов'язані з удосконаленням забезпечення діяльності практичних підрозділів необхідним комплексом НТЗ, а також удосконаленням норм кримінально-процесуального законодавства.
У підрозділі 3.1 “Вибір оптимального комплексу науково-технічних засобів, що забезпечують фіксацію криміналістично значимої інформації в польових умовах” розглядаються питання, пов'язані із застосуванням науково-технічних засобів для фіксації й опрацювання криміналістично значимої інформації при проведенні слідчих дій. Сучасні методи боротьби зі злочинністю потребують застосування найдосконаліших науково-технічних засобів. Особлива увага приділяється проблемі вдосконалення засобів “польової” криміналістики. З урахуванням аналізу останніх публікацій Р.С. Бєлкіна, О.Ф. Волинського, Є.М. Дмітрієва, І.О. Ієрусалимова, М.С. Польового, П.Т. Скорченко, М.Я. Сегая, М.В. Салтевського, М.Я. Швеця дається обґрунтований висновок про доцільність використання комп'ютерних технологій для вдосконалення мобільних комплектів НТЗ, що застосовуються для фіксації та опрацювання інформації в польових умовах. Реалізація цього завдання потребує комплексного підходу, який включає визначення необхідного комплекту науково-технічних засобів, а також розв’язання деяких організаційних і тактичних питань, пов'язаних з їх застосуванням. Пропонується підготування пересувних автоматизованих робочих місць оперативної групи (ПАРМ ОГ) для фіксації та опрацювання інформації в “польових” умовах. Зазначається, що можливості даних комплексів можуть бути істотно розширені за умови створення високоефективної системи комунікації (обміну інформацією). Аналізуючи проблеми, пов'язані з застосуванням пересувних криміналістичних лабораторій (ПКЛ), автор приходить до висновку, що більш раціональним є підготування пересувних автоматизованих робочих місць оперативної групи (ПАРМ ОГ), а не ПАРМ окремих спеціалістів. Це має бути спеціалізований автомобіль, який знаходиться в розпорядженні низових ланок правоохоронних органів, укомплектований необхідними НТЗ, що забезпечують умови для роботи з інформацією слідчому, оперативному працівникові, спеціалісту НДЕКЦ та ін. У роботі наведено перелік і принципову схему взаємодії пристроїв введення, опрацювання й виведення інформації в ПАРМ.
У контексті означеної проблеми дисертант уважає, що розробка і впровадження мобільних комплектів техніко-криміналістичних засобів на базі автомобіля або переносних (ПАРМ ОГ), із використанням комп'ютерів типу Notebook, а також відповідних пристроїв введення та виведення інформації можуть вирішити окремі завдання польової криміналістики. Зокрема ті, які випливають із розроблених раніше пропозицій щодо складання протоколів із включенням в їх описову частину графічних зображень або додатків до них безпосередньо в ході слідчих дій, забезпечуючи можливість засвідчення інформації учасниками слідчої дії та умови дотримання процесуальної форми.
У підрозділі 3.2 “Процесуальне значення документів, підготовлених із використанням науково-технічних засобів, і вдосконалення норм кримінально-процесуального законодавства” йдеться про те, що застосування комп'ютерних технологій для опрацювання криміналістично значимої інформації спричинило не тільки корінні зміни в техніці її фіксації, але й сприяло появі нових типів документів на нетрадиційних матеріальних носіях. Із впровадженням у сферу юридичної діяльності технічних засобів фіксації, збереження і передачі інформації з'явилися поняття "фото-, кіно-, відео- та інші документи". На сьогодні комп'ютерні технології досить широко апробовані й активно впроваджуються в практичну діяльність органів, які займаються розслідуванням, для складання письмових документів, у тому числі протоколів слідчих дій. Результати анкетування практичних працівників слідства, НДЕКЦ та інших служб, безпосередньо пов'язаних із розкриттям і розслідуванням злочинів, свідчать про явну тенденцію до використання цих технологій у правоохоронній діяльності. Так, якщо у квітні 1998 року на питання анкети про використання у своїй роботі комп'ютера при складанні документів позитивно відповіли 17 відсотків анкетованих, то в грудні 1999 року цей показник склав 32 відсотки. Причому можливість їх застосування залежить насамперед від технічного забезпечення конкретного робочого місця слідчого, підрозділу, а не від бажання й рівня кваліфікації співробітника. Про це свідчать дані того ж анкетування. На питання про бажання використовувати в роботі комп'ютерні технології у квітні 1998 року ствердно відповіли 65 відсотків опитаних, у грудні 1999 - 97 відсотків.
Автор висловлює думку, що в загальній частині КПК України повинна бути норма, яка допускає використання НТЗ, у тому числі комп'ютерних технологій, при провадженні слідчих дій. Виходячи з цього, запропоновано викласти шосту частину статті 114 чинного КПК України у такій редакції: При провадженні слідчих дій слідчий має право використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, фотографування, кінозйомку і відеозапис, комп'ютерні технології.
Разом із цим запропоновано внести зміни до другої частини ст. 65 КПК України, у якій слід визначити результати застосування науково-технічних засобів у ході слідчих дій як джерело доказів:
“Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинувачуваного, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, а також матеріалами, що додаються до них, отриманими в результаті застосування науково-технічних засобів, та іншими документами”. Таке визначення відповідає сучасним вимогам слідчої практики в частині застосування науково-технічних засобів у процесі доказування.
У роботі зазначається, що зміна змісту норми, яка тільки визначає результати застосування НТЗ як джерела доказів, не є достатньою. Однією з необхідних умов, що забезпечують достовірність і допустимість доказу, є дотримання процесуальної форми. Звідси випливає необхідність внесення змін до змісту ст. 82 КПК України, а також введення додаткової правової норми, котра реґламентує форму документа, у якому відображено результати застосування НТЗ. Дисертант пропонує викласти ст. 82 КПК України в такій редакції:
Протоколи слідчих і судових дій, а також додатки до них, складені й оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини й факти, що мають значення для вирішення справи.
У кожному конкретному випадку слідчий повинен самостійно вирішувати питання, включати графічні зображення безпосередньо до протоколу чи оформляти додатком. Доказове значення графічних додатків не повинне залежати від того, складовою частиною якого документа - протоколу або додатку - вони є.
|
