Копильченко Т. Ю. Експертні помилки у почеркознавчому дослідженні та шляхи їх подолання

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробки, мета та завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження, простежується зв’язок дисертації з науковими програмами, надаються відомості щодо апробації результатів дослідження та публікацій.

Перший розділ “Експертні помилки: теоретичні проблеми” складається з двох підрозділів та висновків.

У підрозділі 1.1. “Сучасне уявлення про помилку у людській діяльності” на підставі аналізу різних підходів до розуміння помилки у різних сферах людської діяльності (медицині, психології, педагогіці, кібернетиці, теорії управління, юриспруденції тощо) зроблено висновок, що помилки потенційно притаманні будь-яким видам людської діяльності та є досить розповсюдженим негативним явищем.

          Семантичне та професійне тлумачення терміна помилка дозволило автору зробити низку висновків, які сприяють з’ясуванню сутності помилок, і стали відправною точкою до їхнього дослідження:  1) помилка може бути результатом будь-якої діяльності; 2) вона може бути  неправильною (некоректною) дією, висловленням, думкою; 3) вона носить ненавмисний характер і є результатом сумлінної омани;  4) помилка порушує правила, рекомендації щодо проведення почеркознавчої експертизи або норми законодавства.

Ґрунтуючись на аналізі спеціальної літератури та експертної практики, дисертант дійшов висновків, що помилок припускаються за наявності наступних чинників: 1) сукупність неповних, недостатніх знань, 2) істотна відсутність  робочого часу і необхідність виконання великої за обсягом роботи в гранично стислий строк; 3) відсутність достатньої професійної підготовки; 4) велика трудомісткість окремих досліджень;      5) значна кількість джерел (носіїв інформації), що підлягають дослідженню; 6) недостатня матеріально-технічна база.

У підрозділі 1.2. “Поняття та класифікація експертних помилок” на підставі ґрунтовного та всебічного аналізу, автор дійшов висновків, що основними елементами експертних помилок є: а) настання негативних наслідків (прийняття неправильних процесуальних рішень, невиконання мети і завдань кримінального процесу та ін.); б) будь-які неправильні дії експерта; в) ненавмисність дій експерта. Ознаками експертних помилок є: специфічна галузь здійснення та прояву помилки – експертна діяльність; суб’єкт помилкових суджень або дій – експерт;  помилка не є недоглядом. Причинами експертних помилок є обставини різної природи. У зв’язку з тим, що помилки є частиною людської діяльності, вони можуть характеризуватися з двох сторін: об’єктивної (не залежать від волі та свідомості експерта) та суб’єктивної (містяться в способі мислення та діях експертів).

   Враховуючи сукупності зазначених елементів та ознак, притаманних експертними помилкам, а також різних підходів до їхнього поняття у спеціальній літературі, автор пропонує наступне визначення: “Помилкою експерта у почеркознавчому дослідженні можна вважати його висновок як об’єктивне відображення проведеної роботи, який не відповідає дійсності, що проявився через неправильності в діях або міркуваннях почеркознавця, які відображають процес експертного дослідження в уявленнях, думках, порушенні законів логіки, кримінально-процесуального законодавства, послідовності застосування рекомендованих процедур при дослідженні об’єктів, їх неправильному застосуванні або просто у недостатній обізнаності експерта”.

З урахуванням наукового аналізу проблеми експертних помилок, автором запропоновано новий підхід до класифікації експертних помилок.

Розвиваючи ідею Р.С. Бєлкіна, яка відображає сутність поділу експертних помилок, дисертант запропонував уточнену класифікацію, яка включає в себе: процесуальні, гносеологічні та операційні (діяльнісні) помилки.

Помилки процесуального характеру полягають у виході експерта за межі своєї компетенції і, зокрема, вторгненні у сферу питань правового характеру, в недотриманні процесуальних вимог до висновку експерта, в обґрунтуванні висновків не результатами дослідження, а матеріалами справи і т.п.

Гносеологічні помилки кореняться в труднощах процесу експертного пізнання. У зв’язку з тим, що пізнання може бути змістовним і оцінним, експертні помилки можуть бути допущені при пізнанні суті, властивостей та ознак об’єктів дослідження і при оцінці результатів змістовного пізнання, підсумків експертного дослідження, їх інтерпретації.

Діяльнісні (операційні) помилки пов’язані з операціями і процедурами, які здійснюються експертом з об’єктами дослідження. Вони можуть полягати в порушенні певної (визначеної) послідовності цих процедур, у неправильному використанні засобів дослідження, в отриманні неякісного порівняльного матеріалу і т.п.

Другий розділ “Сучасні можливості виявлення експертних помилок у почеркознавчому дослідженні” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Можливості виявлення помилок при організації призначення експертизи” автор дійшов висновку, що експертні помилки можуть з’явитися на різних етапах організації та проведення експертних досліджень, зокрема: при організації призначення експертизи, при проведенні експертного дослідження, при оформленні висновку експерта.

Автор звертає увагу на те, що у спеціальній літературі не приділялося достатньої уваги методиці вивчення експертних помилок. Спостерігається обмеженість методів збору та обробки практичного матеріалу щодо зазначеної теми. У зв’язку з цим дисертант пропонує наступну систему методів вивчення експертних помилок: всезагальний - діалектичний метод; загальнонаукові методи: історичний, логічний, системно-структурний, спостереження, експеримент, порівняння, опис; окремонаукові методи: соціологічні (анкетування, інтерв'ювання, експертне опитування), статистичні, аналіз документів.

У підрозділі 2.2. “Можливості виявлення експертних помилок при проведенні експертного дослідження” проаналізовані сучасні можливості виявлення та вивчення експертних помилок при проведенні почеркознавчого дослідження. Дисертантом виділені основні “проблемні” зони почеркознавчого дослідження (виявлення сукупності ідентифікаційно значущих ознак, їх оцінка та об’єктивізація почеркознавчої експертизи шляхом застосування математичних методів) та відповідно до них вироблені рекомендації щодо можливості виявлення експертних помилок при проведенні експертного дослідження: самоконтроль почеркознавця при формулюванні висновків, взаємне рецензування висновків почеркознавчої експертизи, контроль за процесом проведення почеркознавчої експертизі з боку старших експертів і головних спеціалістів, обов’язкові курси підвищення кваліфікації та взаємообмін досвідом, удосконалення існуючої методики проведення почеркознавчої експертизи, розробка й удосконалення методик для проведення окремих видів досліджень.

У підрозділі 2.3. “Можливості виявлення експертних помилок при оформленні висновку експерта” автором на підставі вивчення спеціальної літератури, узагальнення практики проведення почеркознавчих експертиз, аналізу архівних матеріалів, виявлені типові помилки, яких припускаються експерти-почеркознавці при проведенні таких видів досліджень. Виявити експертні помилки при оформленні висновку експерта можна за допомогою психологічних методів (аналіз документів і висновків досліджень та експертиз). Це дозволило шляхом вивчення офіційних та особистих документів виявити типове в діяльності з проведення почеркознавчих експертиз. Дисертантом отримані дані про те, які із засобів, методик та методів не були використані, які прогалини та недогляди мали місце, які проблемні питання виникали. Зміст і форма почеркознавчого дослідження відображають основні параметри виконаної роботи, а їх аналіз сприяє виявленню типових експертних помилок, зокрема, у почеркознавчому дослідженні.

Третій розділ “Шляхи подолання експертних помилок у почеркознавчому дослідженні” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Запобігання помилкам шляхом вдосконалення навчання судових експертів” визначено, що для усунення експертних помилок у почеркознавчому дослідженні важливим є вдосконалення сукупності елементів: навчання фахівців у відповідній галузі, нормативно-правової бази, технічного та методологічного  забезпечення експертизи. Складовими елементами підготовки судового експерта є: базова повна вища освіта; післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, підвищення кваліфікації та перепідготовка); спеціальна освіта за певними експертними спеціальностями;  самоосвіта. При відборі кандидатів на навчання слід враховувати такі моменти: необхідно обов’язково проводити тестування з природних і технічних наук; проведення роз’яснювальної роботи з професійної орієнтації майбутніх абітурієнтів; вивчення потреб конкретних підрозділів органів внутрішніх справ щодо фахівців цієї категорії;  організацію попереднього вивчення кандидатів на навчання, у тому числі і з використанням тестових методик перевірки придатності абітурієнта до майбутньої професії; утворення окремого конкурсу для тих, хто бажає обрати експертну спеціалізацію.

У підрозділі 3.2. “Запобігання помилкам шляхом вдосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує призначення та проведення почеркознавчої експертизи” розглянуто існуючі наукові підходи до проблем нормативно-правової бази та запропоновані напрями її вдосконалення.

            Правові гарантії правильності висновку судового експерта визначені в ст. 4 Закону України “Про судову експертизу”, а також регламентацією підстав і порядку виконання судових експертиз, вимог, що висуваються до судового експерта, його прав і обов’язків, основного змісту висновку тощо (ст. 62, 75, 77, 196-205 КПК України). Необхідно зазначити, що у  низці інших нормативних актів відповідно до вимог кримінального, цивільного, господарського, арбітражного процесуального законодавства також визначаються умови і порядок виконання судових експертиз взагалі та почеркознавчої зокрема, в експертних установах регулюються окремі питання якості висновків судових експертів.

Встановлення в законі та  інших нормативних актах певних вимог до висновку судового експерта і до самого експерта є важливими правовими гарантіями якості судових експертиз. Водночас, слідча, судова та  експертна практика свідчать про наявність помилок при проведенні експертних досліджень, зумовлених як порушенням цих гарантій слідчими, суддями, експертами, так і наявністю цілої низки питань, що потребують правового вдосконалення.

Аналіз нормативно-правових (процесуальних) помилок показав, що шляхи їх подолання повинні бути направлені на усунення умов, які спричинюють їх виникнення, а тому, включати цілий комплекс заходів, спрямованих не лише на вдосконалення правових основ, що регулюють діяльність слідчих та експертів, пов’язану із призначенням та проведенням почеркознавчих експертиз. Це також можуть бути заходи методичного і організаційного характеру.

Джерелом нормативно-правових помилок судового експерта можуть бути як навмисні, так і ненавмисні неправильні дії або бездіяльність осіб, які призначають експертизу. Безумовно, висновок вважатиметься помилковим тільки у разі неможливості експертом встановити факт неправильності його дій.

Важливе місце у визначенні напрямків подолання процесуальних помилок займають правові засоби. До них можна віднести повноваження керівника експертного підрозділу (недостатність їх правового визначення). При проведенні судової експертизи в державній судово-експертній установі керівник є проміжною ланкою між органом, що призначає експертизу, та експертом. Він наділений певними правами й обов’язками, правова природа яких досі залишається дискусійною. Її з’ясування є необхідним для подальшого вдосконалення судово-експертної діяльності, вирішення багатьох спірних питань, що виникають при проведенні експертиз.

Автор пропонує у КПК України регламентувати обов’язки керівника експертного підрозділу: доручати проведення експертиз одному або декільком співробітникам цієї установи; за дорученням слідчого роз’яснювати права й обов’язки експерта співробітникам, яким доручено проведення експертизи, попереджати про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок у формі підписки, яка включається у вступну частину висновку або оформлюється окремим документом; здійснення попередньої перевірки наданих на експертизу матеріалів; надання науково-методичної допомоги експертам; забезпечення необхідних для проведення досліджень умов (наявність обладнання, матеріалів, засобів інформаційного забезпечення, збереженість наданих об’єктів). Регламентація прав і обов’язків керівника дозволила б чіткіше визначити його процесуальний стан, що, сприяло б удосконаленню судово-експертної діяльності і подоланню нормативно-правових експертних помилок.

У підрозділі 3.3. “Запобігання помилкам шляхом вдосконалення технічного та методичного забезпечення почеркознавчої експертизи” розглянуто взаємозв’язок запобігання експертним помилкам у почеркознавчому дослідженні та вдосконалення  технічного і методичного забезпечення експертизи. Зазначено, що відсутність повністю розробленої та недосконалість існуючої методики судово-почеркознавчої експертизи дозволяє експертові застосовувати евристичні методи дослідження - способи вирішення нестандартних експертних завдань, які розроблюються експертом самостійно у процесі певного дослідження, але в деяких випадках ці методи можуть бути помилковими.

Мінімізувати методологічні помилки можна за умов удосконалення існуючих методик і створення нових, належно оформлених, шляхом об’єктивізації та автоматизації процесу пізнання із залученням сучасної інструментальної бази.