Коваліско Н.В. Трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ  РОБОТИ

У вступі  обгрунтовується актуальність дослідження; визначається ступінь наукового опрацювання проблеми; формулюються мета і завдання дослідження, його об’єкт і предмет; визначаються теоретико-методологічні засади й емпірична база дослідження; обгрунтовується наукова новизна отриманих результатів; формулюється теоретичне й практичне значення результатів, а також форми їх апробації.

Перший розділ “Теоретико-методологічні основи вивчення трудової мобільності” присвячений дослідженню трудової мобільності у соціологічному, економічному, соціально-психологічному аспектах, розкрито особливості регіональної трудової мобільності в умовах сучасного ринку праці.

Розгляд феномену ринку в соціологічному аспекті дозволяє представити його як систему, яка розвивається через взаємодію процесів внутрішньої і зовнішньої трудової мобільності. З позиції системного підходу виявляється, що кожен з видів трудових переміщень - професійно-кваліфікаційні (в рамках внутрішньої мобільності), територіальні і галузеві (в рамках зовнішньої)   виконують певні функції у формуванні ринку праці. Так, професійно-кваліфікаційні переміщення виконують функцію якісної зміни професійно-кваліфікаційної структури ринку праці; територіальні  - функцію перерозподілу і селекції робочої сили, що сприяють кращому її використанню; галузеві - з однієї сторони, забезпечують робочою силою перебудову структури виробництва, а з другої регулюють зовнішню трудову мобільність. Соціальні механізми функціонування ринку праці повинні вирішити суперечності, закладені в соціальній мобільності, і сприяти найбільш повній реалізації основних функцій кожного виду трудової мобільності (трудових переміщень).

Трудову мобільність слід розглядати як соціально-економічний процес, що визначає динамічний стан, готовність і здатність індивідів до зміни соціально-трудової позиції, статусу у системі виробничих умов і кон’юктури ринку праці.

Трудова мобільність як деперсоніфікований процес характеризується обсягом, інтенсивністю і напрямом найважливіших потоків руху, певним соціальним механізмом, рушійними силами, прямими наслідками для суспільства.  Економісти, як правило, схильні трактувати трудову мобільність індивідів, виходячи із зміни кількості та якості робочих місць. Їхні інтереси зосереджені в основному на вивченні економічних аспектів мобільності робочих місць, а відтак на міграційній здатності робочої сили (наприклад, на витратах на перепідготовку робочої  сили та її переміщення). Отже, трудова мобільність індивідів вивчається економістами як чинник економічних процесів.

Соціологи, на відміну від економістів, зосереджують основну увагу насамперед на переміщеннях індивідів, шансах на кар’єру, а також фактах її усвідомлення, на цілях і мотивах трудової мобільності, а економічні явища аналізують як чинники її формування.

Однією з причин  повільного й важкого становлення ринку праці в Україні є низький рівень мобільності. В той же час при високій мобільності кадрів полегшується процес адаптації підприємств до економічних шоків, і, як наслідок, економіка швидше виходить з кризового стану. Висока динаміка робочої сили свідчить також про адаптаційний потенціал робітників. Вища мобільність протягом певного періоду спричиняє більшу кількість вільних вакансій, тому працівникам легше знайти роботу. Цей чинник дозволяє насамперед зменшити хронічне безробіття, особливо для некваліфікованої робочої сили.

Перехід  до ринкової економіки  зумовив посилення трудової мобільності на українському ринку праці. Основними факторами цього процесу стали розвиток форм власності, підприємницької діяльності, чинного законодавства, які полегшують зміну місць праці та проживання людей. Завдяки цьому поступово складаються  і розвиваються традиційні для ринкової економіки форми трудової мобільності: територіальна, галузева, професійно-кваліфікаційна, внутрішня та міжфірмова. Помітного розвитку набули міграційні процеси (як особлива форма мобільності), що поєднується з територіальним переміщенням робочої сили.

Національний  ринок  праці в Україні характеризується  різними  ознаками,  у тому  числі  й  регіональними  особливостями,  які  формуються  під впливом  різних  факторів. Насамперед, регіональний  ринок залежить від наявного  трудового  потенціалу,  густоти  населення, міграційного  руху тощо.  Можливості  зайнятості  населення  значно  залежать  від  наявності  робочих  місць,  а  останні - від  природних  ресурсів,  виробничого  потенціалу,  рівня  економічного  і  соціального  розвитку,  структури ринку  взагалі  та  промисловості  особливо. Тому, об’єктивні  передумови  зайнятості  в  різних  регіонах  не  однакові.

Трудова мобільність як елемент ринкової організації праці  розкривається: по-перше, як категорія ринку праці, що означає здатність та готовність працівника до зміни місця праці; по-друге, як процес руху робочої сили в галузево-територіальному та професійно-кваліфікаційному розрізах.

Другий розділ дисертаційного дослідження - “Методичні аспекти соціологічного аналізу трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці” - присвячений методологічному та методичному обгрунтуванню програми соціологічного дослідження. У методологічній частині програми розкривається актуальність та доцільність дослідження механізмів трудової мобільності на регіональному рівні, висуваються основні гіпотези.

Основною метою дисертаційного дослідження є вивченння проблеми трудової мобільності як у теоретико-методологічному аспекті, так і шляхом емпіричних досліджень. Комплексний системний підхід до теоретико-емпіричного дослідження проблем трудової мобільності спрямований на вивчення залежностей між економічними і неекономічними аспектами трудової мобільності, виявлення сучасних типів мобільної поведінки, співвідношення реальної та потенційної трудової мобільності,  виявлення реального рівня прихованої мобільності на ринку праці, що дасть змогу дослідити дані проблеми  в умовах регіонального ринку праці.

Аналіз особливостей процесу та механізму трудової мобільності в умовах регіонального ринку праці передбачав здійснення двох рівнів інтерпретації основних понять:

І рівень -  механізм реалізації трудової мобільності;

ІІ рівень - поділ ринку праці залежно від способу найму робочої сили та сегментація ринку праці в залежності від включення робочої сили у  трудовий процес, координації праці та її оцінки.    Ці два рівні інтерпретації узагальнені в рис. 1.

Складовими компонентами   механізму трудової мобільності  є об’єктивні фактори (технологічні, економічні, демографічні, організаційні та соціальні), які впливають на цей процес, а також суб’єктивні фактори (ставлення людини до мобільності, сформоване її потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями) працівників до зміни соціально-трудової позиції, статусу. Отже, трудова мобільність залежить не тільки від об’єктивних, але також і від суб’єктивних факторів, свідомості і волі, цілей та інтересів.

Трудова мобільність може бути потенційною та фактичною (реальною). Під потенційною мобільністю слід розуміти схильність, бажання, намагання людиною змінити свій статус і перейти в іншу групу. Цей стан має відрізок часу між прийняттям рішення про мобільність і фактичною мобільністю або ж стриманням від неї. Критичний рівень потенційної мобільності приводить до фактичної мобільності, який свідчить про зміну статусу людини, її перехід в іншу групу під дією об’єктивних і суб’єктивних факторів, умов і стимулів.

Трудова мобільність - складний процес взаємодії потреб, інтересів, стимулів (як зовнішніх чинників намагання змінити соціальну позицію), установок, ціннісних  орієнтацій (як усвідомленого бажання зберегти або змінити той чи інший соціальний статус) і мотивів (як конкретні причини поведінки). Наслідком  цього складного процесу є певний тип мобільної поведінки як індивідуальної, так і групової.