Лідовець Р.А. Змішані договори в цивільному праві України

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, визначаються предмет, об’єкт, мета і завдання дослідження, методологічна основа, обґрунтовується його наукова новизна, викладені основні положення, які виносяться на захист, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи, наводяться відомості щодо апробації і публікації результатів дослідження.

Перший розділ “Загальна характеристика змішаних договорів” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1 “ Поняття та класифікація договорів ” розкриваються зміст поняття договору, його розвиток та аналізуються критерії класифікації договорів. Чітке визначення поняття договору необхідне для правильного розуміння суті змішаного договору. Чи є змішаний договір одним договором, чи це є два або більше договорів? Відповісти на це запитання без з’ясування поняття договору неможливо. Переважаючою в науці є точка зору, згідно з якою цивільно-правовий договір розуміється як підстава виникнення зобов’язання (юридичний факт), як саме зобов’язання, що виникає з цієї підстави, і, нарешті, як форма, яку це зобов’язання отримує (документ). Існує позиція, яка заперечує зведення розуміння договору лише до юридичного факту, а передбачає надання йому більшого значення у зв’язку з тим, що договір не лише є підставою виникнення зобов’язання, а й у більшості випадків визначає його зміст, права і обов’язки сторін, перетворюючись, тим самим, в акт індивідуального правового регулювання. Особливо це актуально сьогодні, коли істотно зросла свобода договору, яка дозволяє укладати договори, не передбачені законом, надаючи їм ознак джерел права. Незважаючи на свою переконливість, ця точка зору, на жаль, не отримала належного теоретичного обґрунтування. Так само невдалими виявилися спроби поєднати в одному визначенні поняття договору, згадане його багатозначне розуміння. Детальний аналіз усіх термінів і понять, що вживаються у визначеннях поняття цивільно-правового договору, а також розгляд і врахування усіх точок зору щодо його розуміння, приводять до висновку, що найбільш вдалим є визначення договору, відповідно до якого під ним розуміється домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Розмаїття відносин, врегульованих цивільним правом, а також існування в сучасному світі безлічі правових систем, а отже, існування в різних країнах неоднакових доктринальних і законодавчих підходів щодо визначення договорів зумовлює різноманітність їх класифікацій. Більшість класифікацій правочинів поширюється на договори як їх різновид. Найбільш дискусійною і в той же час найбільш значимою є класифікація договорів за типами (видами). Беручи за основу правову мету (спрямованість) договорів, усі види і типи договорів, передбачені в ЦК України, можна згрупувати таким чином (типи договорів є ширшими підрозділами класифікації (наприклад, купівля-продаж, дарування) і включають у себе більш дрібні – види, які наводяться в дужках):

1.      Договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління: купівля-продаж (роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактація с/г продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, міна); дарування; рента; довічне утримання (догляд).

2.      Договори про передачу майна у тимчасове користування: найм (оренда) (прокат, найм (оренда) земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, найм (оренда) транспортного засобу, лізинг, найм (оренда) житла); позичка (безоплатне користування майном).

3.      Договори про виконання робіт: підряд (побутовий підряд, будівельний підряд, підряд на проектні та пошукові роботи); виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

4.      Договори про надання послуг: перевезення; транспортне експедирування; зберігання (зберігання на товарному складі, спеціальні види зберігання (9 видів); страхування; доручення; комісія; управління майном; позика (кредит, банківський вклад); банківський рахунок; факторинг; комерційна концесія (франчайзинг).

5.      Договори про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (4 види).

6.      Договори про спільну діяльність: просте товариство.

Запропонована класифікація договорів дозволяє повною мірою відобразити внутрішню організацію системи договорів, які ієрархічно поділяються на групи, типи та види, є диференційовані, але водночас взаємопов’язані. В цілому, всі типи договорів виділені в окремі глави, а види в параграфи. Єдиним винятком є найм (оренда) житла, який виділений окремою главою. Саме наведена класифікація має найбільше теоретичне і практичне значення при розгляді питання про змішані договори, оскільки вони можуть формуватися із вказаних типів.

Підрозділ 1.2. “Поняття змішаного договору” присвячено розкриттю та формулюванню поняття змішаного договору. Передумовою, завдяки якій стало можливим виникнення змішаного договору, є право сторін укладати як договори, передбачені законом, так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать. Це право – один з елементів, що складають зміст свободи договору. З метою спрощення товарообороту, економії часу сторін при укладенні договору, а також захисту інтересів слабшої сторони в договорі, держава, поряд із загальним регулюванням договірних відносин, створила різні моделі, що відображають специфіку окремих різновидів договорів, які складаються в цивільному обороті. Отже, договір вважається таким, що передбачений законом, якщо Цивільний кодекс або інший нормативний акт виділяє його в окремий тип (вид) і надає йому відповідну правову регламентацію. Однак набір поіменованих договорів будь-якої країни завжди відстає від потреб обороту. Тому поява договорів, не передбачених законом в цілому і змішаних зокрема, є об’єктивною необхідністю суспільного розвитку. Для змішаного договору характерне поєднання елементів (умов), притаманних іншим типам або видам договорів. Виділення типів проводиться на основі економічних і юридичних ознак, це так званий комбінований критерій. У разі, коли договори подібні як за матеріальними відносинами, що лежать в їх основі, так і за істотними умовами, об’єктивно необхідними для виникнення зобов’язання, вони співвідносяться один з одним не як тип, а як різновиди одного і того ж договірного типу. Коли укладений договір опосередковує два чи декілька різнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктивно необхідні для формування зобов’язань різних типів, він стає змішаним договором (концепція О.С. Йоффе). Відтак, змішаним є договір, у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбачені законодавством, і, разом з тим, не можна вважати змішаним договір, який поєднує різні види одного типу договору. Обов’язки, передбачені законом щодо різних типових договорів, можуть покладатися змішаним договором частково на одну сторону, частково – на іншу або поєднуватися на одній стороні. В юридичній літературі для позначення змішаного договору використовуються терміни “інтегрований”, “конгломерований”, “комплексний”. Конгломеровані та інтегровані договори є різновидами змішаних договорів і відрізняються тим, що конгломерований породжує два або декілька зобов’язань, а інтегрований – одне зобов’язання. Однак дослідження показало, що змішаний договір може породжувати лише одне зобов’язання, тому вживання згаданих термінів для його позначення є невдалим. Комплексним є договір, умови якого базуються на нормах та інститутах різних галузей права (наприклад, цивільного і адміністративного, трудового тощо). Комплексний договір породжує два і більше різних зобов’язань, які мають єдину господарську мету і групуються навколо одного з них, яке є основним.

Другий розділ “Укладення та визначення змісту змішаних договорів” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Укладення змішаних договорів. Форма договорів” наголошується на важливості такої стадії договірної роботи, як погодження умов майбутнього договору. Саме на цій стадії закладається фундамент майбутніх договірних відносин між сторонами, визначаються “правила гри”, а також передбачаються засоби, що забезпечують їх дотримання. Специфіка укладення змішаного договору може проявлятися тоді, коли він оформляється не одним документом, а шляхом обміну листами, телеграмами тощо, і тоді виникає питання, чи вважати такий договір змішаним. Якщо істотні умови договору були передбачені сторонами в різних документах і вони є елементами різних договорів, у разі, коли вони спричиняють виникнення єдиного зобов’язання, такий договір слід вважати змішаним. При виборі форми змішаного договору необхідно враховувати вимоги цивільного законодавства як загальні, до всіх договорів, так і спеціальні, для окремих їх видів. Однак, оскільки будь-який змішаний договір містить елементи різних договорів, можлива ситуація, коли закон буде встановлювати різні вимоги щодо окремих елементів змішаного договору. Незважаючи на те, що змішаний договір є складним за своїм змістом, він усе ж є одним договором і становить єдине зобов’язання, а тому враховуючи, що спеціальні норми щодо форми договорів, як правило, є імперативні, їх слід поширювати на договір в цілому. Виходячи з цього правила, визначаються правові наслідки недотримання вимог щодо форми змішаного договору. Сторони, поєднуючи в договорі умови різних цивільно-правових договорів,  пов'язують здійснення своїх прав та обов'язків, передбачених одним з цих договорів, зі здійсненням прав та обов'язків, передбачених іншим договором. Тому у разі визнання неукладеним однієї з частин змішаного договору, через недотримання форми, неукладеним слід вважати увесь договір.

Підрозділ 2.2 “Умови змішаних договорів”  присвячено характеристиці умов договорів у цілому, і змішаних договорів зокрема. Ключове значення мають істотні умови договору, які диференціюються на три групи умов, а саме: умови, що визначені законом як  істотні (до них слід включити і умову про предмет); умови, які хоча в законі і не визнані істотними, але є такими через їх необхідність для договорів даного виду (типу); умови, стосовно яких згода повинна бути досягнута че­рез те, що одна зі сторін наполягає на їх включенні до договору. Ці умови формують договори в цілому та їх окремі типи (види) зокрема, вони є необхідними і достатніми для того, щоб договір вва­жався здатним породжувати права та обов'язки його сторін. У контексті розгляду умов змішаних договорів значення набуває з’ясування поняття “елементів різних договорів”. Очевидно, що під елементами договорів маються на увазі умови договорів різних типів. Оскільки ці умови мають бути характерними для певних договорів, то слід розуміти, що вони (умови) повинні бути такими, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Проте враховуючи те, що об’єднання в договорі цих умов відбувається виключно за бажанням сторін, вони стають такими, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В цьому, на наш погляд, полягає особливість змішаних договорів – у них усі істотні умови є такими, щодо яких за заявою сторін має бути досягнуто згоди, тобто є виключно ініціативні, хоча основою їх є умови, передбачені законом.

 Основною метою укладення змішаного договору є досягнення єдиної кінцевої мети без подрібнення правового регулювання шляхом укладення декількох договорів. Поєднання різних елементів у змішаному договорі не може мати механічний характер, воно повинно бути органічним, взаємодоповнюючим, мати специфічну мету договору. Умови, які взаємо виключають одна одну, не можуть бути присутніми у змішаному договорі.

Ще одним моментом, який слід враховувати при застосуванні правил про недійсність правочинів до змішаних договорів, є ст. 217 ЦК України, яка вказує, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Частини змішаного договору, що є елементами різних договорів, належать до істотних умов, і тому не можна припускати, що договір був би укладений і без включення до нього однієї з цих частин. Таким чином, наведена норма в більшості випадків не може бути застосована до змішаного договору. Якщо в такому договорі визнається недійсним якийсь із його елементів, що належить до істотних умов, то недійсним повинен визнаватись договір у цілому.

При розгляді умов змішаних договорів постало також питання, чи вважати змішаним договір, який містить елементи одного і того самого типу договору, але обов’язки за цими елементами розподіляються між обома договірними сторонами. Якщо виходити із буквального тлумачення ч. 2 ст. 628 ЦК, то змішаний договір може містити елементи саме різних договорів, а не одного типу. Суть змішаного договору зводиться до того, що в ньому поєднуються елементи саме різних типів договорів, і це зумовлює відповідне правило про застосування  до такого договору положень актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у ньому.

У підрозділі 2.3 “Способи забезпечення зобов’язань за змішаними договорами” дається характеристика способів забезпечення зобов’язань за змішаними договорами і розкриваються особливості використання різних способів забезпечення. Оскільки, як правило, способи забезпечення зобов’язань мають похідний характер від основного зобов’язання, їх прив’язка до нього має бути чіткою та однозначною. Особливо це актуально для змішаних договорів, які є досить складними. Наприклад, встановлюючи заставу як спосіб забезпечення зобов’язання за змішаним договором, сторони повинні чітко зафіксувати в договорі застави умови, які відносяться до забезпеченого заставою зобов’язання. Від кола цих умов буде залежати, в якій частині порушення змішаного договору буде тягнути за собою звернення стягнення на предмет застави.

Поряд із способами забезпечення зобов’язань, що прямо закріплені в законі (неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання), договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення. Саме конструкція змішаного договору дозволяє використовувати деякі способи забезпечення виконання зобов’язань, не передбачені законом, такі як “зворотний” договір купівлі-продажу і купівля-продаж із відкладальною умовою. Зміст “зворотного” договору купівлі-продажу полягає в тому, що банк купує у продавця (фактичного позичальника) якесь майно й одночасно зобов’язується продати це ж майно через певний час за певну ціну. Юридично цей договір є сукупністю двох договорів купівлі-продажу, які, як правило, оформляються у вигляді єдиного документа. Різняться ці договори тільки ціною (ціна договору зворотного продажу вища) і строками виконання (перший договір виконується безпосередньо після укладення, а другий – через визначений термін).  Правова конструкція договору зворотного продажу майна з відкладальною умовою передбачає одночасне укладення таких договорів: 1) кредитного договору; 2) договору купівлі-продажу майна; 3) договору (попереднього договору) “зворотного” продажу майна з відкладальною умовою, а нею є факт повернення позичальником банківського кредиту з відсотками у встановлений строк. Використання купівлі-продажу з відкладальною умовою є найбільш ефективним засобом захисту інтересів кредитора за грошовими зобов’язаннями порівняно з іншими способами, прямо передбаченими в ЦК.

Розділ третій – “Виконання і відповідальність сторін за змішаними договорами” складається із двох підрозділів. У підрозділі 3.1 “Особливості виконання змішаних договорів” зосереджено увагу на принципах та особливостях виконання змішаних договорів. Виконання договору полягає у вчиненні боржником на користь кредитора певних дій або в утриманні від певних дій, що становлять предмет зобов’язання. Договір може передбачати декілька предметів зобов’язання, з яких виконане воно повинно бути лише одним. У такому випадку йдеться про альтернативне зобов’язання, тобто зобов’язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Альтернативні зобов’язання не можна ототожнювати із зобов’язаннями, що виникають із змішаних договорів, оскільки в перших боржник має можливість вибрати один з декількох обов’язків, а в других – він повинен виконати всі обов’язки, передбачені змішаним договором. Проте не слід виключати випадки, коли у змішаному договорі може бути також включене альтернативне зобов’язання.

Як показує практика, потреба у використанні конструкції змішаного договору може виникати саме на стадії виконання договору. В одних випадках це зумовлюється необхідністю нейтралізації наслідків неналежного виконання чи невиконання договору. В інших випадках використання змішаного договору є вигідним з точки зору оптимізації оподаткування відповідних операцій. Як правило, для запобігання невигідних наслідків невиконання чи неналежного виконання договору він з самого початку оформляється як змішаний. При цьому початок дії одного з його елементів ставиться в залежність від певної (відкладальної) обставини – неналежне виконання чи невиконання іншого елемента договору. Проте можливі ситуації, коли вже на стадії виконання в договір з тих же мотивів вносяться зміни, які перетворюють його на змішаний. Ще однією особливістю виконання змішаних договорів є те, що іноді окремі зобов’язання, передбачені змішаним договором, можуть не виконуватися, і це не буде порушенням договору, наприклад, договір “страхування-абандона”.

У підрозділі 3.2 “Відповідальність за змішаними договорами” дається характеристика форм цивільно-правової відповідальності та особливостей її застосування до змішаних договорів. Традиційно до форм цивільно-правової відповідальності відноситься відшкодування збитків і сплата неустойки. Однак, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, можна стверджувати, що до форм відповідальності також належить втрата завдатку. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, що виникають із змішаних договорів, тісно пов’язані з їх правовою природою. Щоб правильно застосувати норми закону щодо того чи іншого елемента договору, необхідно чітко визначити, елементи яких саме договорів поєднані в ньому, а також момент, у який розпочинаються і закінчуються відносини, що стосуються різних частин договору. Зробити це іноді досить складно з огляду на тісне переплетення в договорі різних елементів. Крім того, потрібно правильно визначити, порушення яких норм, якого виду договору є підставою відповідальності, оскільки відповідальність за порушення різних видів договорів має свої особливості, бо від цього може залежати вид, розмір та порядок притягнення до відповідальності.

 У деяких випадках саме така конструкція, як змішаний договір, дозволяє ефективно врегулювати певні відносини. Так, найбільш прийнятним договором, який регулює відносини між акціонерним товариством і виконавчим органом, а також управителем, повинен стати в умовах ринкової економіки змішаний цивільно-правовий договір, а управителі (в тому числі і директори) за цим договором повинні мати статус підприємця.

Щодо правових наслідків, які можна застосовувати за порушення зобов’язання, що виникають із змішаних договорів, необхідно враховувати ту обставину, що, незважаючи на поєднання у змішаному договорі елементів різних договорів, він все ж є одним договором, і тому в результаті порушення навіть однієї умови є підстава для припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору. Елементи змішаного договору не є самостійними, і тому невиконання або неналежне виконання хоча б одного з них є порушенням зобов’язання в цілому.