Кулик Правова природа розрахункового чека

Краткое содержание

У Вступі розкривається актуальність теми дисертації, зв’язок з науковими програмами, планами, темами, вказуються мета і завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, формулюються положення наукової новизни та найбільш вагомі з наукової точки зору висновки та пропозиції автора, висвітлюється теоретичне та практичне значення одержаних наукових результатів, подано відомості щодо їх апробації та напрямків впровадження, зазначаються публікації за темою дисертації, вказуються її структура та обсяг.

У розділі першому «Теоретичні положення про розрахунковий чек», який складається із чотирьох підрозділів, розглядається історія становлення та розвитку конструкції розрахункового чека, досліджуються його поняття й ознаки, форма та реквізити, окреслюється його специфіка як засобу розрахунків.

У підрозділі 1.1. «Ґенеза конструкції розрахункового чека» зазначається, що еволюція конструкції розрахункового чека тісно пов’язана з розвитком торгових відносин у середньовічній Європі. Стрімке розширення торгових зв’язків вимагало постійного пошуку нових та вдосконалення існуючих юридичних конструкцій забезпечення здійснення платежів та розрахунків у сфері торгівлі. Завдяки розвитку торговельних відносин між європейськими та іншими країнами світу, відбувалося вдосконалення правових інститутів, що складали систему торгового права, а також постійний розвиток закріплених їх положеннями правових конструкцій. Саме еволюція конструкцій розрахункових засобів обумовила появу документів, зміст яких становила словесна формула: “я зобов’язуюсь сплатити такому-то або тому, хто пред’явить мені оформлений мною документ”. На думку більшості науковців, саме вони стали прототипами банкнот, векселів, а також так званих касових нотаток (cash notes), що найбільш подібні за своєю правовою природою до конструкції сучасних розрахункових чеків. Формування правових інститутів та визначених їх положеннями правових конструкцій у середньовічній Європі здійснювалися за допомогою систематизації основних актів торгового права з урахуванням практики узагальнення рішень торгових судів, включаючи міські, морські та торгові.

Російська імперія, частиною якої у минулому столітті була й Україна, характеризувалася слабким розвитком торговельних відносин. У зв’язку з цим основні правові конструкції, що застосовувалися для забезпечення розрахунків на її території, були недостатньо розвиненими. Найбільш бурхливо розрахунково-чекові відносини почали розвиватись у Російській імперії після прийняття Вексельного Статуту 1729 року, основні нормативні положення якого були сформовані на підставі приписів німецьких вексельних та чекових статутів тих часів. Це пов’язано з тим, що розрахунковий чек у законодавстві середньовічної Європи та Російської імперії розглядався як різновид переказного векселя і лише згодом набув значення самостійної конструкції.

Врахування ґенези розрахункового чека та світових підходів до визначення його правової природи забезпечує правильний вибір вектора формування як положень вітчизняної цивілістичної доктрини, так і приписів законодавства України у розглядуваній сфері. Пропонується віддати перевагу загальновизнаному на рівні цивілістичної доктрини та апробованому національними правовими системами більшості країн світу підходу стосовно визначення правової природи розрахункового чека як різновиду цінних паперів.

У підрозділі 1.2. «Поняття та ознаки розрахункового чека» аналізуються основні підходи до визначення поняття та ознак розрахункового чека.

Наводиться висновок щодо єдності основних світових доктринальних та законодавчих підходів стосовно розгляду розрахункового чека як документа встановленої форми, що посвідчує доручення чекодавця своєму агенту (банку-платнику) сплатити чекодержателю визначену його реквізитами грошову суму. Виходячи з цього, для правових систем Великої Британії та США є характерним закріплення за розрахунковим чеком правового режиму оборотного документа (що не притаманно вітчизняному законодавству), а його значення розрахункового документа дозволяє правникам цих країн розглядати його як правову форму договору доручення.

Виходячи з інтегрованих доктринальних та законодавчих положень щодо визначення правової природи розрахункового чека, він має ознаки документа, за допомогою якого посвідчуються майнові права окремої категорії. Зокрема, – вимоги чекодержателя до банку-платника про виплату вказаної у його реквізитах грошової суми. У цьому ракурсі розрахунковий чек є документом, оформлення та видача якого опосередковує виникнення та подальшу реалізацію посвідчених ним майнових прав. Характерний для розрахункового чека тісний правовий зв’язок між документом та посвідченим ним майновим правом фактично характеризує його як цінний папір. Форма і реквізити розрахункового чека визначаються положеннями банківського законодавства України і мають стандартизований характер. Разом з тим, розрахунковому чеку притаманні й інші ознаки, характерні для цінних паперів: абстрактність, літеральність, легітимаційність, публічна достовірність, презентаційність. Указані його основні ознаки та визначений положеннями банківського законодавства правовий режим дозволяють відзначити одноманітність конструкцій розрахункового чека та інших різновидів цінних паперів, зокрема, векселя. Викладення матеріалу підрозділу завершується висновком відносно до того, що більшість конститутивних ознак, притаманних цінним паперам, характерна і для розрахункового чека. Порядок застосування розрахункового чека у сфері розрахунків визначає споріднені з іншими борговими цінними паперами моделі правомірної поведінки зобов’язаної та управомоченої осіб. Мова йде про модельний порядок оформлення, видачі, інкасування та погашення розрахункового чека.

У підрозділі 1.3. «Форма та реквізити розрахункового чека» надається аналіз формально-змістовних характеристик розрахункового чека як документа. Наявність чіткого законодавчого закріплення вимог щодо форми та реквізитів розрахункового чека характеризує його спорідненість з цінними паперами. Згідно ч. 6   ст. 1102 ЦК України розрахунковий чек має містити всі реквізити, передбачені банківськими правилами, а документ, в якому відсутній будь-який із реквізитів або до якого внесені виправлення, є недійсним. Реквізити розрахункового чека закріплені положеннями інструкції Національного банку № 7 «Про безготівкові розрахунки в національній валюті України», у роботі наводиться їх перелік та надається характеристика кожного з них.

Найменування “чек”, включене в текст документа як його реквізит, у доктрині цивільного права дістало назву “чекова мітка” за аналогією з так званою “вексельною міткою”. Доручення банку-платникові виплатити певну грошову суму як реквізит досліджуваного документа дозволяє визначити волевиявлення чекодавця на списання з його банківського рахунку відповідної суми коштів для їх переказу чекодержателю. Визначення найменування платника та рахунку, з якого повинен бути зроблений платіж, пов’язане з вирішенням проблеми загальної чи спеціальної чекової правоздатності платника. Її пропонується вирішити на користь його спеціальної чекової правоздатності, оскільки платником за чеком згідно з усталеними у світі доктринальними уявленнями може бути лише “банкір”, тобто банк, враховуючи приписи актів чинного банківського законодавства України у сфері розрахунків. Вказівка валюти платежу, як реквізит розрахункового чека, дозволяє визначити грошову одиницю, у якій буде вказуватися чекова сума, що має особливе значення у сфері міжнародних чекових розрахунків. Установлення дати і місця складання (оформлення) розрахункового чека характеризує короткостроковість його обігу в сфері банківських розрахунків і дозволяє розпізнати його підпорядкування правовому режиму, визначеному банківським законодавством тієї чи іншої країни. Пропонується скасувати приписи щодо короткостроковості (десять днів) обігу розрахункових чеків. Підпис чекодавця як реквізит розрахункового чека дозволяє у поєднанні з іншими реквізитами засвідчити справжність документа та відповідність змістовних характеристик його реквізитів волі чекодавця, що його підписав.

 Підрозділ 1.4. «Розрахунковий чек як засіб розрахунків» присвячений розгляду механізму застосування розрахункових чеків у сфері безготівкових розрахунків. У аспекті, що розглядається, розрахунковий чек є не тільки розрахунковим документом, він фактично постає об’єктом кількох груп взаємопоєднаних правовідносин. Кожна з цих груп правовідносин характеризується своїм суб’єктним складом, окремим змістом, але має єдиний об’єкт – розрахунковий чек. Це, зокрема, відносини між чекодавцем та банком-платником, чекодавцем й чекодержателем і між чекодержателем і банком-платником. Їх специфіка полягає в тому, що розрахунковий чек застосовується в кожній із вказаних груп відносин і поєднує їх в єдину модельну схему здійснення безготівкових розрахунків, яка ґрунтується на кількох договірних зобов’язаннях. Розрахунково-чекове зобов’язання, що виникає між чекодавцем, чекодержателем та банком-платником, має складний характер, а підстави його виникнення не можуть бути повністю ототожнені з одним із пойменованих цивільних договорів. У межах розглядуваних зобов’язально-договірних відносин органічно поєднуються елементи договорів позики, зберігання, а також надання специфічних банківських послуг по списанню коштів з рахунку чекодавця на підставі виданого ним чекодержателю розрахункового чека. Наводяться нові аргументи відносно до того, що розрахунково-чекове зобов’язання (зобов’язання оплачувати розрахункові чеки) має додатковий, акцесорний по відношенню до основного договірного зобов’язання (договору банківського рахунку) характер. Дослідження механізму застосування розрахункового чека у сфері розрахунків викликає необхідність розгляду проблеми забезпечення так званого чекового покриття (коштів на рахунку чекодавця, достатніх для оплати виписаних ним розрахункових чеків). Відсутність на рахунку чекодавця покриття, достатнього для оплати виписаних ним розрахункових чеків, позбавляє їх значення надійного правового засобу здійснення розрахунків з точки зору безумовності, безпечності та гарантованості одержання чекодержателями вказаних у їх реквізитах грошових сум. У зв’язку з цим вітчизняна банківська система повинна якнайшвидше перейняти позитивний закордонний досвід боротьби з видачею незабезпечених чековим покриттям розрахункових чеків із застосуванням сучасних технічних засобів.

У розділі другому «Стадії та сфера чекового обігу», який складається з трьох підрозділів, досліджуються передумови та зміст обіговоздатності розрахункового чека, характеризуються стадії та сфера чекового обігу.

У підрозділі 2.1. «Обіговоздатність розрахункового чека» надається розгорнута характеристика статичних аспектів обіговоздатності розрахункового чека. Зазначається різноманітність сфер застосування у правових дослідженнях термінологічних пар “обіг”, “обіговоздатність” і “оборот” та “оборотоздатність”. Нормативними передумовами обіговоздатності розрахункового чека та виникнення розрахунково-чекових відносин є приписи  ст.ст. 1102 – 1106 ЦК України та положення чинного банківського законодавства України, що закріплюють порядок та умови здійснення цього виду розрахунків. Пропонується якнайшвидше узгодити приписи вітчизняних банківських інструкцій, що визначають порядок розрахунків чеками, з положеннями Уніфікованого закону про чеки 1931 року, який ратифікований більшістю країн світу. До правосуб’єктних передумов обіговоздатності розрахункового чека та виникнення розрахунково-чекових правовідносин, виходячи із усталених у цивілістичній доктрині поглядів, належать правоздатність та дієздатність їх учасників. Специфіка цих правовідносин з точки зору характеристики правосуб’єктності їх учасників полягає в обов’язковості участі в них банка-платника, тобто учасника з спеціальною (банківською) правоздатністю. Для участі у розрахунково-чекових відносинах інших їх учасників (зокрема, чекодавця та чекодержателя) достатньо загальної правоздатності. Фактичними передумовами обіговоздатності розрахункового чека та виникнення розрахунково-чекових правовідносин є юридичний склад. Його необхідними елементами є договір банківського рахунку, умови якого передбачають можливість здійснення чекових розрахунків та належним чином оформлений та переданий у володіння чекодержателя розрахунковий чек. Крім цього, необхідною передумовою обіговоздатності розрахункового чека та можливості здійснення чекових розрахунків є наявність чекового покриття, тобто коштів на рахунку чекодавця.

У підрозділі 2.2. «Стадії чекового обігу» розглядаються динамічні аспекти обіговоздатності розрахункового чека. Обіг розрахункового чека охоплює три стадії, що послідовно змінюють одна одну: оформлення розрахункового чека, його видача та погашення. Стадія оформлення розрахункового чека охоплює юридично вагомі дії чекодавця по наданню документу визначеної положеннями чинного банківського законодавства України форми та реквізитів. Оформлення розрахункового чека не може визнаватись належним без наявності чекового покриття (коштів на рахунку чекодавця у банку, що є платником за розрахунковим чеком). Стадія видачі розрахункового чека полягає у правомірній передачі належним чином оформленого розрахункового чека, забезпеченого чековим покриттям, у володіння чекодаржателя. Використання розрахункового чека як засобу платежу передбачає обов’язковість його вручення чекодавцем чекодержателю. Передачу розрахункового чека чекодержателю слід розглядати як необхідний елемент механізму виконання відповідного грошового зобов’язання чекодавця перед чекодержателем, проте не варто вважати підставою для його припинення. Підставою припинення такого грошового зобов’язання може бути лише переказ банком-платником вказаної у реквізитах розрахункового чека грошової суми чекодержателю, тобто його погашення. Стадія погашення розрахункового чека характеризується його пред’явленням чекодержателем банку-платнику до оплати і вважається завершеною після переказу останнім пред’явнику документа визначеної його реквізитами грошової суми. Зазначається невідповідність приписів ч. 2 ст. 1103 ЦК України і положень ст. 32 Уніфікованого закону про чеки 1931 року. Згідно з вказаною нормою ЦК України розрахунковий чек підлягає оплаті банком-платником за умови його подання до оплати в строк, встановлений банківськими правилами. Пропонується внести зміни у ЦК України, закріпивши в ньому порядок оплати прострочених чеків, аналогічний визначеному банківськими правилами Великої Британії, згідно з яким у таких випадках право наполягати на оплаті простроченого розрахункового чека надається чекодавцю.

У підрозділі 2.3. «Характеристика сфери чекового обігу» визначаються межі застосування розрахункового чека як засобу розрахунків та висловлюються пропозиції щодо перспектив розширення сфери його використання у майновому обороті.

Підкреслюється, що закріплений положеннями чинного банківського законодавства України правовий режим розрахункового чека з урахуванням звуженої сфери його застосування та обмеженого строку обігу (10 днів) не відповідає сучасним та перспективним потребам вітчизняного майнового обороту. Між тим, положення ст. 143 ЦК Російської Федерації як країни, правова система якої є подібною до вітчизняної, визначають правовий режим розрахункового чека як різновиду цінних паперів. З аналогічним підходом узгоджуються положення Уніфікованого закону про чеки 1931 року та приписи відповідних актів банківського законодавства у сфері чекових розрахунків більшості країн Євросоюзу та світу. Зазначається “напівсформованість” його правового режиму як цінного папера, з урахуванням термінологічної подібності основних положень його легального поняття з визначеннями інших їх різновидів, його значення як форми фіксації посвідченого ним майнового права, приписів щодо його форми та реквізитів, умов визнання недійсним (ч. 6 ст. 1102 ЦК України) тощо. Поширення на розрахунковий чек правового режиму цінних паперів та його легальне віднесення до об’єктів цивільних прав забезпечить його участь у майновому обороті у договірних відносинах купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання (догляду), застави, управління майном тощо.

Як приклад можливого розширення сфери застосування розрахункового чека у майновому обороті розглядається потенційна можливість його використання і як засобу забезпечення виконання зобов’язань. Враховуючи гострі дискусії та складнощі, що виникають на практиці при застосуванні цінних паперів як предмету застави, розглядається можливий механізм використання розрахункового чека як об’єкта заставних правовідносин за умови поширення на нього правового режиму цінних паперів і віднесення до категорії об’єктів цивільних прав. Враховуючи перспективи євроінтеграції України та адаптації положень вітчизняного банківського законодавства у сфері чекових розрахунків, пропонується прийняти Закон України «Про розрахункові чеки та чековий обіг», який буде визначати комплексний правовий режим розрахункового чека і як засобу розрахунків, і як різновиду боргових цінних паперів і матеріальних об’єктів цивільних прав.