Плахіна І.В. Цивільно-правовий статус бірж

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження та ступінь наукових розробок проблеми; визначено мету роботи, її завдання, об’єкт і предмет; характеризуються методи дослі­дження; визначається наукова новизна одержаних результатів, практичне значення проведеного дослідження; апробація, зазначені публікації.

У розділі 1 «Становлення та розвиток біржового законодавства незалежної України» визначаються основні тенденції розвитку законо­давства України, яке визначає правовий статус бірж. Існування будь-якої держави з ринковою економікою неможливе без створення таких видів юридичних осіб, як біржі. Тому відродження бірж у СРСР, які були ліквідовані у 30-х роках в СРСР почалося саме з перших років переходу до ринкової економіки. Під час існування Радянського Союзу не було створено цілісної системи нормативних актів, які б врегулювали право­вий статус бірж (товарних, фондових, аграрних, валютних). Формування біржового законодавства України почалося після отримання незалеж­ності. Основними тенденціями розвитку цього законодавства є відсутність єдиного законодавчого акту, який би визначав правовий статус усіх видів бірж (товарної, аграрної, валютної, фондової); створення окремої системи нормативних актів, які визначають правовий статус різних видів бірж; надання права біржам укладати договори з організації аукціонів та торгів особливими видами товарів, зокрема, майна, що перебуває у державній власності, конфіскованого майна та майна яке знаходиться у податковій заставі; відсутності універсальних підходів до визначення системи учасників біржових торгів та учасників біржі.

Розділ 2 «Цивільно-правовий статус товарної біржі» складається із трьох підрозділів, які присвячені дослідженню цивільно-правового статусу товарних бірж, та такому їх виду, як аграрні біржі, а також визначення видів об’єктів біржової торгівлі на цих біржах та системи учасників біржових торгів.

У підрозділі 2.1. «Товарна біржа» провадиться аналіз правових під­ходів, до визначення місця товарної біржі в системі юридичних осіб. Положення Закону «Про товарні біржі» не відповідає сучасній цивілі­стичній системі класифікації юридичних осіб. Із поняття товарної біржі, яке дає закон, можна виділити ознаки, які характерні для будь-якої юридичної особи приватного права (наявність відокремленого майна, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатка зі своїм найменуванням, діяльність на основі самоврядування, господарської самостійності). Тому виділення таких ознак у дефініції є недоречним. Відмінною ознакою товарної біржі від інших юридичних осіб є мета її діяльності, а саме організація торгівлі. Але така ознака не може стати підставою для виділення товарної біржі, як окремої організаційно-правової форми.

Необхідно розрізняти корпоративні відносини щодо участі у юридичній особі та відносини щодо участі у біржових торгах. Вважаємо, що учасниками товариства, предметом діяльності якого є організація біржової торгівлі, можуть бути будь-які суб’єкти цивільних право­відносин (держава, територіальна громада, фізичні та юридичні особи). Права та обов’язки члена товарної біржі залежать від того чи є він власником біржового місця, яке може «винайматися» та продаватися. «Біржове місце» – це оборотоздатний об’єкт цивільних прав, який надає його власнику право бути учасником біржових торгів, а також покладає на нього певні обов’язки.

Підрозділ 2.2. «Учасники та предмети торгів на товарних біржах» присвячений питанням визначення суб’єктного складу біржових дого­ворів та видам об’єктів цивільних прав, які можуть бути предметом договорів, що укладаються на товарних біржах. Учасниками біржових торгів є посередники (брокери) та сторони цивільного договору пред­метом, якого є біржовий товар. Що стосується посередників, то зазначені особи повинні мати статус підприємця, оскільки вони надають посередницькі послуги на підставі договору доручення (комісії).

Учасники біржових торгів не повинні бути обов’язково учасниками юридичної особи, предметом діяльності якої є організація біржової торгівлі. Вони можуть визнаватися учасниками біржових торгів та приймати участь у торгах (постійно, одноразово або на певний строк). Учасники біржової торгівлі повинні мати право приймати нормативні акти щодо біржової торгівлі, а також розглядати біржові спори, якщо інше не встановлено статутом юридичної особи. Предметами біржових торгів на товарній біржі можуть бути наступні об’єкти цивільних прав: рухомі та нерухомі речі; майнові права; результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація. У випадку, якщо предметом біржових торгів є товари, переважне право на купівлю яких надане відповідно до закону або договору певним особам, для допуску таких товарів на біржові торги повинна бути додержана процедура реалізації цього права (ст. 362 та ст. 777 ЦК). Законодавством України можуть встановлюватися вимоги щодо наявності у працівників товарної біржі певної кваліфікації (сертифікатів фахівців з відчуження об'єктів державної власності та продажу майна в процесі приватизації).

Підрозділ 2.3. «Аграрна біржа» присвячений дослідженню правового статусу цього виду біржі. Відповідно до ст. 1 Закону «Про державну підтримку сільського господарства України» аграрна біржа – це юри­дична особа, яка надає послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними. Отже, особливістю сільськогосподарських бірж є те, що предметом біржової торгівлі є товари, зазначені у законі. На підставі аналізу законодавства робиться висновок, що існують два види аграрних бірж: акредитовані товарні біржі, яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових договорів купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки та Аграрна біржа, яка створена на підставі постанови Кабінету Міністрів від 26 грудня 2005 р. № 1285. Як зазначається у ст. 1 та ст. 17 Закону «Про державну підтримку сільського господарства України», аграрна біржа (АБ) ство­рюється та діє на підставі Закону України «Про товарну біржу» та підпадає під регулювання норм цього Закону і статей 279-282 Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визна­чених зазначеним Законом. Такі «особливості», встановлені Законом, фактично роблять неможливими застосування до аграрної біржі зазна­чених вище законів. Це стосується, зокрема, порядку створення біржі та членства. Відповідно до Закону «Про державну підтримку сільського господарства України» та постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. № 1285, засновником АБ є Кабінет Міністрів України, його функції виконує Аграрний фонд (державна бюджетна установа), а внесок до статутного фонду (капіталу) вносить третя юридична особа – Міністерство аграрної політики, що суперечить Закону «Про товарні біржі». Визначення покупцем форвардного договору тільки Аграрного фонду нівелює основний принцип біржової торгівлі, а саме принцип публічної оферти та конкурентної купівлі-продажу. Вважаємо, що таку аграрну біржу можна визнати юридичною особою публічного права.

У розділі 3 «Цивільно-правовий статус фондової біржі», що складається із трьох підрозділів, визначаються основні проблеми створення та ліквідації фондових бірж, включаючи і валютні, досліджу­ються види цінних паперів, які можуть бути предметом біржових торгів на фондовій (валютній) біржі, а також особливості надання валютними біржами таких послуг, як лістинг та котирування.

Підрозділ 3.1. «Фондова біржа» присвячений дослідженню правового статусу фондової біржі. Констатується неможливість позбавлення учасників господарських товариств, у яких створюється біржа, права на отримання прибутку, оскільки це суперечить меті підприємницького товариства. Є неможливим створення фондової біржі у формі дочірнього підприємства, оскільки такої організаційно-правової форми не існує. Застосування в ГК терміну «дочірнє підприємство» пов’язане із такою ознакою юридичної особи, як залежність від іншої юридичної особи. При існуванні вирішальної залежності підприємство може визнаватися дочірнім (ст. 126 ГК). Вважаємо, що фондові біржі можуть бути створені як у організаційно-правових формах підприємницьких товариств, так і непідприємницьких товариств. Тому критикується думка тих вчених, які пропонують створювати фондову біржу тільки у організаційно-правовій формі некомерційного партнерства.

Особливістю фондових бірж є те, що її учасниками можуть бути лише торговці цінних паперів. У разі анулювання отриманої торговцем цінними паперами ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку його членство у фондовій біржі тимчасово зупиняється до поновлення ним ліцензії або надання на біржу листа щодо виключення його з членів біржі. Можливість виключення із товариства його учасника встановлена тільки для товариства з обмеженою відповідальністю. У випадку, коли фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства припинення участі у такому товаристві можливе лише у разі відчуження акцій. Отже, існують суперечності між припиненням корпоративних відносин учасника товариства та учасника фондової біржі. Встановлення ст. 24 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» права приймати участь у торгах на фондовій біржі не тільки її членів ставить під сумнів доцільність вимоги закону щодо визнання членами фондової біржі тільки торговців цінних паперів.

У підрозділі 3.2. «Цінні папери як предмет біржових договорів» визна­чаються види цінних паперів, які можуть стати предметом торгів на фондовій біржі. Стаття 13 Закону «Про національну депозитарну систему та електронний обіг цінних паперів в Україні» встановлює, що для укладення на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущені в докумен­тарній формі, цінні папери мають бути знерухомлені в депозитарія, що їх обслуговує. Із зазначеного випливає, що на фондовій біржі можуть продаватися лише цінні папери, які випущені у бездокументарній формі. Враховуючи необхідність проведення клірингових розрахунків, є неможливим провадити на ній торги цінними паперами, випущеними у документарній формі, оскільки між фондовою біржею та обраним нею депозитарієм повинен укладатися договір про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів. А отже, цінні папери повинні обліковуватися у депозитарія, який має право вести облік тільки цінних паперів, випущених у бездокументарній формі.

Особливістю послуг, які надаються фондовою біржею, є послуги з лістингу, котирування цінних паперів. Предметом послуги з лістингу (підтримання лістингу) є здійснення дій по збиранню, розповсюдженню та перевірці інформації про статус емітента та оцінку випущених ним цінних паперів. Для підтримання лістингу фондова біржа постійно провадить збір інформації про емітента та випущені ним цінні папери, тим самим надає інформацію усім заінтересованим особам. Проводячи лістинг, фондова біржа надає послуги з використання, поширення та зберігання інформації про емітента та випущені ним цінні папери. Фондова біржа не тільки зберігає її та надає її третім особам, але і перевіряє її відповідність фактичним обставинам. При котируванні здійснюються наступні дії: визначення ціни; визначення ціни та її фіксація; фіксація ринкової ціни. У тому випадку, коли фондова біржа не провадить оцінку вартості цінних паперів, а тільки здійснює фіксацію, тобто отримує інформацію від продавця (його представника) стосовно ціни акції та зберігає її в електронній системі, біржа надає послугу із зберігання та надання інформації щодо вартості цінного паперу, що є фактично предметом послуги з котирування.

Підрозділ 3.3. «Валютна біржа» присвячений розкриттю цивільно-правового статусу валютних бірж. Однією з особливостей сучасного стану економіки України є встановлення адміністративних методів регулювання валютних операцій, враховуючи неконвертованість націо­нальної валюти України. Організацію торгівлі валютними операціями здійснює ЗАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» (УМВБ). Ця біржа здійснювала не тільки організацію торгів валютними цінностями, включаючи і цінні папери, але й організовувала торгівлю нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, тобто виконувала функції товарної біржі. Що стосується валютних бірж, то, відповідно до прийнятих ними локальних актів, управління акціонерним товариством здійснюють його акціонери, а членами секцій біржі є особи, які мають відповідні права на здійснення операцій щодо банківських металів або іноземної валюти, або цінними паперами. Враховуючи те, що на валютній біржі здійснювалися різні види біржових операції (організація обміну валюти, торгівлі цінними паперами, дорогоцінними металами іншими товарами) були створені різні секції на біржі та встановлені особливі правила членства у таких секціях. Тому правовий статус учас­ника валютної біржі та учасника секції валютної біржі не співпадають. Відповідно до Правил членства у Валютній Секції (ВС) Української міжбанківської валютної біржі, членами ВС можуть бути банки, що мають дозвіл НБУ на виконання валютних операцій, а членом Секції банківських металів може бути будь-яка юридична особа, яка має відповідну ліцензію Національного банку на право купівлі-продажу банківських металів. Правила виділяють поняття «член секції біржі», а не член біржі, що суперечить як Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», так і Закону «Про товарні біржі».

 Відповідно до Правил УМВБ біржа отримує комісійну винагороду за проведення операцій. Застосування терміну «комісійна винагорода» не відповідає його правовому значенню у розумінні ст. 1013 ЦК. Зазначена норма виділяє таке поняття, як комісійна плата, яку сплачує комітент комісіонеру з вчинення правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Між учасниками торгів та біржею не існує договірних відносин, заснованих на договорі комісії. Фактично комісійна винагорода є платою за надання послуг по організації торгів. Предметом торгівлі на валютних біржах є обмежено оборотоздатні об’єкти цивільних прав, а саме дорогоцінні метали (крім ювелірних виробів), валюта, цінні папери.