Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Авторские отчисления 70% |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Акция - новый год вместе! |
Каталог авторефератов / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право
Название: | |
Альтернативное Название: | Марко Уголовно-правовая характеристика изготовления, хранения, приобретения, перевозки, пересылки, ввоза в Украину с целью сбыта или сбыт поддельных денег, государственных ценных бумаг или билетов государственной лотереи |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | У Вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження і необхідність її наукової розробки; визначається його об’єкт, предмет, мета, завдання; характеризуються його методологічні та емпіричні основи; показано зв’язок роботи з державними планами боротьби зі злочинністю та планами проведення науково-дослідної роботи; відмічається наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення; вказується на форми апробації і впровадження наукових положень дисертації, а також її структура. Розділ 1. „Загальні засади дослідження проблем кримінальної відповідальності за виготовлення та інші незаконні дії з підробленими грошима, державними цінними паперами чи білетами державної У підрозділі 1.1. „Стан дослідження питань кримінальної відповідальності за виготовлення та інші незаконні дії з підробленими грошима, державними цінними паперами чи білетами державної лотереї в юридичній літературі” проводиться огляд джерел за темою дослідження. У підрозділі 1.2. „Історико-правова характеристика виникнення фальшивомонетництва та розвитку законодавства про відповідальність за виготовлення та інші незаконні дії з підробленими грошима, державними цінними паперами чи білетами державної лотереї” досліджується виникнення та розвиток кримінальної відповідальності за аналізований злочин. Встановлено, що розвиток законодавства, спрямованого на захист системи грошового обігу, залежав від характеристики предметів, які в той чи інший історичний період виконували функцію грошей. Передумови сучасного інституту кримінальної відповідальності за фальшивомонетництво були закладені в Уложенні про покарання кримінальні і виправні 1845 р., Кримінальному уложенні 1903 р. тощо, які закріпили основні ознаки складу фальшивомонетництва, що були використані при створенні наступних правових джерел. Досліджено закріплення кримінальної відповідальності за фальшивомонетництво у законодавчих актах радянського періоду. Проаналізована Міжнародна конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 року, за якою підробку грошових знаків віднесено до загальнокримінальних злочинів, з якими повинні вести боротьбу всі держави, та її вплив на тогочасне законодавство. Розглянуто розвиток законодавства про відповідальність за аналізований злочин у період незалежної України до 2001 року. У підрозділі 1.3. „Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за виготовлення та інші незаконні дії з підробленими грошима, державними цінними паперами чи білетами державної лотереї” констатується, що необхідність кримінальної відповідальності за такі діяння обумовлена насамперед їх суспільною небезпекою, яка полягає в тому, що незаконні дії з підробленими грошима можуть завдати значної шкоди національній безпеці держави, вплинути на її фінансову та економічну стабільність, що безумовно сприяє дестабілізації фінансово-кредитних відносин у державі. В результаті виготовлення фальшивих грошей у грошовому обігу утворюється дисбаланс між готівковою грошовою масою та її товарним забезпеченням, порушується масштаб цін; знижується довіра до грошових знаків на внутрішньому ринку тощо. Суспільна небезпека виготовлення чи інших незаконних дій, передбачених ст. 199 КК України, з державними цінними паперами та білетами державної лотереї полягає в тому, що в результаті таких дій порушується монополія держави на їх випуск, дискредитуються владні структури, знижується довіра до них та держави в цілому, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Окрім цього, встановлено, що якщо у розвинутих країнах світу готівка становить незначну частку грошової маси – 5–7%, то в Україні ж питома вага готівки у грошовому обігу гіпертрофовано роздута і становить близько третини грошової маси, що, у свою чергу, обумовлює підвищену небезпеку вчинення злочину, відповідальність за який передбачено ст. 199 КК України. Про доцільність існування кримінальної відповідальності за такі діяння свідчать і статистичні дані, а саме той факт, що питома вага цього злочину серед злочинів у сфері господарської діяльності складає близько 16%. Розділ 2. „Об’єктивні ознаки виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або У підрозділі 2.1. „Об’єкт виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї” узагальнено висловлені в юридичній літературі позиції з цієї проблеми, проведено їх критичний аналіз. Визначено, що родовим об’єктом аналізованого злочину є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Основний безпосередній об’єкт складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, визначено як суспільні відносини у сфері обігу грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, забезпечення монополії держави на їх випуск, авторитет держави в цілому, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Додатковим безпосереднім об’єктом складу цього ж злочину є суспільні відносини у сфері власності. Проаналізовано структуру суспільних відносин у сфері забезпечення належних умов для обігу грошей, державних цінних паперів та білетів державної лотереї. Обґрунтовується, що суб’єктами цих відносин, з одного боку, є держава як монополіст щодо випуску названих предметів, а з іншого – суб’єкти господарювання, підприємства, установи, організації, фізичні особи. Предмет досліджуваних суспільних відносин визначається як порядок обігу грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї. Соціальний зв’язок у цих суспільних відносинах становлять права і обов’язки суб’єктів зазначених відносин. Держава при цьому наділена виключним правом на випуск в обіг таких предметів, а відповідно і обов’язком – здійснення контролю за їх обігом. Суб’єкти господарювання, підприємства, установи, організації, фізичні особи мають право на забезпечення захисту з боку держави від заподіяння їм шкоди внаслідок незаконних дій з вищеназваними підробленими предметами. У підрозділі 2.2. „Предмет виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї” зазначено, що предмет фальшивомонетництва визначено у диспозиції ст. 199 КК України і є обов’язковою ознакою цього складу злочину. Щодо державних цінних паперів як предмета злочину відповідальність за вчинення якого передбачено у ст. 199 КК України, то на основі аналізу та узагальнення викладених в юридичній літературі позицій розроблено авторське визначення цього поняття. Аналізуються види державних цінних паперів, які перебувають в обігу в Україні. Визначаються ознаки державної лотереї: наявність призового фонду у розмірі не менш як 50 відсотків суми отриманих доходів; відрахування до Державного бюджету України податку у розмірі 25 відсотків від доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду; відповідна реєстрація в Міністерстві фінансів України. Наголошується що лотерейна діяльність, хоча й регулюється низкою підзаконних актів, проте з огляду на динаміку їх прийняття та внесення змін до них доцільним було б прийняття спеціального Закону України „Про лотерейну діяльність”. Як предмет досліджуваного складу злочину аналізується білети такої лотереї, їх види, реквізити тощо. В роботі обґрунтовується, що виготовлення та інші незаконні дії з білетами державної лотереї, за наявності інших ознак, є злочином, передбаченим ст. 199 КК України, незалежно від того чи на них випав виграш після проведення тиражу, чи ні. Адже сам факт їх виготовлення порушує державну монополію на їх виробництво. За результатами дослідження обґрунтовується необхідність приведення у відповідність до положень чинного КК України постанови Пленуму ВСУ від 12 квітня 1996 р. № 6 „Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” і насамперед, що стосується викладу положень про предмет складу аналізованого злочину, про що зазначається у висновках. У підрозділі 2.3. „Об’єктивна сторона виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї” викладаються положення, які стосуються ознак об’єктивної сторони цього злочину. Враховуючи, що склад злочину, закріплений у ст. 199 КК України, є формальним, він має місце при вчиненні принаймні одного із зазначених діянь: виготовлення підробленої національної валюти України у вигляді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; їх зберігання; придбання; перевезення; пересилання; ввезення в Україну чи збут вищезазначених підроблених предметів. Робиться висновок, що всі зазначені діяння можуть вчинятися лише у формі дії. Пропонується уточнення понять, які позначають вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 199 КК України, а саме: під виготовленням грошей, державних цінних паперів та білетів державної лотереї пропонується вважати дії, внаслідок яких створюються вказані вище підроблені предмети; зберіганням підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї пропонується вважати фактичне володіння ними незалежно від часу, протягом якого вони перебували у винного, та способу їх зберігання, за умови вжиття винним заходів щодо забезпечення їх схоронності; під придбанням предметів злочину, зазначених у ст. 199 КК України, розуміється набуття винним (платне або безоплатне) можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ними; перевезення таких предметів тлумачиться як їхнє переміщування винним із використанням будь-яких транспортних засобів з одного місця в інше; пересилання згаданих предметів – це їхнє переміщення у просторі з одного місця в інше без участі відправника, наприклад, шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом; під ввезенням в Україну предметів, зазначених у ст. 199 КК України, слід вважати їхнє переміщення через державний кордон України або митний кордон на її територію з використанням транспортних засобів; збутом необхідно вважати будь-яку умисну форму відчуження підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї під виглядом справжніх. З урахуванням наведених понять визначається момент закінчення злочину, відповідальність за вчинення якого передбачено у ст. 199 КК України. У роботі обґрунтовується відсутність потреби у такій надмірній деталізації об’єктивної сторони складу аналізованого злочину. Зокрема, Окрім цього, наголошується і на необхідності приведення у відповідність до положень чинного КК України постанови Пленуму ВСУ від 12 квітня 1996 р. № 6 „Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” щодо роз’яснення в ній змісту всіх вищеназваних ознак об’єктивної сторони складу аналізованого злочину. Розділ 3. „Суб’єктивні ознаки виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або У підрозділі 3.1. „Суб’єкт незаконного виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту У підрозділі 3.2. „Суб’єктивна сторона складу виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї” відзначається, що злочин, передбачений ст. 199 КК України, може бути вчиненим лише із прямим умислом. Зміст умислу при вчиненні фальшивомонетництва полягає у наступному: усвідомленні особою факту вчинення діяння, передбаченого ст. 199 КК України, та його суспільної небезпеки; бажанні його вчинити; усвідомленні ознак предмета злочину, тобто того, що вона вчиняє незаконні дії з грошима, державними цінними паперами та білетами державної лотереї, а не іншими документами, та те, що вони є підробленими. Мета збуту Розділ 4. „Проблеми кваліфікації виготовлення та інших незаконних дій з підробленими грошами, державними цінними паперами чи білетами державної лотереї” складається з двох підрозділів. У підрозділі 4.1. „Проблеми визначення змісту кваліфікуючих ознак виготовлення та інших незаконних дій з підробленими грошами, державними цінними паперами чи білетами державної лотереї” розглянуто питання диференціації кримінальної відповідальності за фальшивомонетництво безпосередньо у законі у межах статті 199 КК України. Відзначено, що у зв’язку із необхідністю виробити єдине правило кваліфікації повторності однорідних злочинів, які посягають на порядок обігу грошей, цінних паперів та інших документів, необхідно доповнити примітку ст. 199 КК України пунктом 2 у якому відзначити, що у статтях 199, 200, 223 та 224 повторним визнається злочин, вчинений особою,
У підрозділі 4.2. „Проблеми відмежування складу злочину, зазначеного у статті 199 КК України від суміжних складів злочинів” розглянуто проблеми співвідношення даного складу злочину із суміжними суспільно небезпечними посяганнями. На думку автора, злочинами, суміжними з фальшивомонетництвом є: шахрайство (ст. 190 КК України), розмежувальними ознаками якого є ступінь відповідності фальшивки (купюри, монети, державного цінного паперу, білету державної лотереї) справжнім; спрямованість умислу винного на одноразовий обман, а не на те, щоб винний сприйняв і сприймав їх як справжні, обіг яких забезпечується державою. Від інших злочинів, а саме: незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків; обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України); порушення правил випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК України); виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК України); злочин, передбачений ст. 199 КК України, слід розмежовувати насамперед за предметом. |