Комісарчук Основи розслідування фактів незаконної приватизації державного та комунального майна : Комисарчук Основы расследования фактов незаконной приватизации государственного и коммунального имущества

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, мста і завдання дослідження, його наукова новизна, методологічна основа, основні положення, які складають новизну, теоретична і практична значимість одержаних результатів, їх апробація.

Перший розділ «Загальна характеристика злочинів, що вчиняються у процесі приватизації державного та комунального майна» складається з трьох підрозділів, в яких розглянуті правові основи приватизаційного процесу в Україні, його криміногенні чинники, основні риси, сутність та поняття злочинів, що вчиняються у процесі приватизації, їх криміналістичну класифікацію та структурні елементи криміналістичної характеристики даного виду злочинів.

У підрозділі 1.1. «Еконаміко-правовий механізм приватизації державного та комунального майна в Україні» розглянуті особливості приватизаційного процесу в Україні шляхом аналізу законодавчих актів, які встановлюють державну політику у сфері приватизації, регулюють порядок та механізм відчуження майна, що перебуває у державній та комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб.

Вивчення приватизаційного законодавства та аналіз практики приватизації дають підстави вважати, що криміногенний потенціал української приватизації обумовлений сумісною дією складного комплексу факторів, серед яких слід виділити: 1) пов'язані із змістом самого процесу приватизації; 2) пов'язані з соціальними, економічними, політичними умовами реалізації приватизаційних програм в Україні; 3) обумовлені прийнятою концепцією, ідеологією приватизації, недосконалістю її правової бази; 4) пов'язані із загальними наслідками економічної злочинності у сфері приватизації. Ці фактори і визначають об'єктивну обстановку вчинення злочинів у процесі приватизації державного та комунального майна, їх знання створюють основу для розробки криміналістичної класифікації та криміналістичної характеристики.

У підрозділі 1.2. «Поняття та сутність злочинів, що вчиняються в процесі приватизації державного та комунального майна. Їх криміналістична класифікація» на підставі аналізу теоретичних та практичних досліджень сформовано поняття, сутність та ознаки даних злочинів, а також приводиться аналіз їх кількісно-якісних показників.

З 2001 p., з прийняттям нової редакції Кримінального Кодексу України, на сьогодні вже діють статті 233-235 К'К України, які передбачають відповідальність за конкретні злочини, що вчиняються у процесі приватизації. Але як до, так і на протязі тривалого ще часу після набрання

чинності новим КК України, зловживання у сфері приватизації отримували кримінально-правову оцінку за іншими статтями КК України.

У зв'язку з цим, аналіз кількісно-якісних показників злочинів у сфері приватизації за досліджуваний період свідчить про складну криміногенну ситуацію в даному напрямку. Так, робота проведена з картками обліку кримінальних справ у місцевих судах Києва, Вінниці, Кіровограда, Одеси за період з 2001 по 2007 роки, показала, що немає за цей період жодної (архівної чи хоча б в процесі розгляду) кримінальної справи за ст.ст. 233-235 КК України. В основному, як у судах так і в прокуратурах, у звітних документах в графі «приватизація» було визначено ст.ст. 190, 191, 209, 357, 364-368 КК України. Лише, починаючи з 2003 р. органами ДСБЕЗ УМВС України фіксуються факти незаконної приватизації за ст.ст. 233-235 КК України.

Криміналістична класифікація злочинів, що вчиняються у процесі приватизації державного та комунального майна, дозволяє згрупувати їх за змістовно-функціональними ознаками таким чином:

1. Базові злочини - безпосередньо пов'язані з приватизацією державного та комунального майна: ст.ст. 233-235 КК України.

2. Допоміжні злочини — спрямовані на забезпечення базової злочинної діяльності: а) проти власності: ст.ст. 185, 189-192, 194 КК України; б) у сфері господарської діяльності: ст.ст. 199, 202, 218-224, 230, 255 КК України; в) проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян: ст.ст. 345-355 КК України; г) у сфері службової діяльності: ст.ст. 364-370 КК України.

3. Супутні злочини що супроводжують факти незаконної приватизації і пов'язані з порушеннями у сфері господарської діяльності та у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку для отримання конфіденційної інформації: ст.ст. 203, 205, 208, 209, 212, 232-1, 359, 361, 362 КК України.

Така класифікація дає підстави для розробки загально-теоретичної концепції розслідування зазначених злочинів, яка відповідає сучасному стану розвитку теорії криміналістичної методики розслідування та потребам слідчих органів у боротьбі із економічною організованою злочинною діяльністю.

Виходячи з наведеного, та аналізу механізму процесу приватизації, злочини у даній сфері являють собою соціально-економічне деструктивне явище, яке проявляється у вчиненні винними особами умисних корисливих злочинів, безпосереднім об'єктом яких виступають відносини власності і відносини у сфері господарювання, з метою отримання незаконного доходу та для надання цим фактам легальної економічної діяльності.

У підрозділі 1.3. «Структура криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються у процесі приватизації державного та комунального майна» проведено аналіз різноманітних підходів до

виявлення і дослідження таких злочинів, який показує, що найбільш ефективними для досягнення вказаної мети є діяльнісний, системний і функціональний підходи.

Враховуючи зазначене, пропонується розглядати структуру криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються у процесі приватизації державного та комунального майна, у такому вигляді: 1) дані про особу злочинця; 2) відомості про предмет посягання; 3) дані про обстановку вчинення злочину (місце, час й інші умови вчинення злочину). 4) дані, що характеризують кримінальний механізм злочину.

Системний опис даних криміналістично-значущих елементів злочинів, які вчиняються у процесі приватизації, визначає зв'язки та відносини цих елементів, що обумовлює відповідну картину слідоутворення, джерела і характер доказової інформації. Так, характеристику особистості злочинця в сфері приватизації визначено через комплексну проблему людини та її діяльність, причинні зв'язки, мотивації індивідуальної кримінальної поведінки. В зв'язку з цим, криміналістично-значущі властивості особистості злочинця у процесі приватизації автором поділено на три групи: 1) біологічні: а) за віком; б) за статевими ознаками; 2) психічні, що свідчать про інтелект, емоційну і вольову сферу індивіда, освітній рівень; 3) соціальні, що характеризують суспільний статус суб'єкта злочину: професійна приналежність; посада; рід занять; місце проживання; родинний стан.

Встановлено, що злочини у процесі приватизації вчиняються групою осіб. Найбільш високий рівень активності таких злочинів спостерігається серед керівників підрозділів та фінансово-бухгалтерських працівників підприємств, а також серед працівників тих юридичних осіб, які на підставі угод, укладених з державними органами приватизації, здійснюють продаж державного майна, у тому числі в формі проведення аукціонів (конкурсів). Тому, в роботі звертається увага також на структуру та особливості організованих злочинних груп у сфері приватизації державного та комунального майна.

На основі зазначеного, дисертантом зроблено висновок, що злочини у сфері приватизації державного та комунального майна здійснюються професійно підготовленими особами з достатньо високим інтелектуальним рівнем, які наділені необхідними службовими засобами та можливостями для реалізації своїх злочинних задумів.

При аналізі предмета злочину у процесі приватизації показано його зв'язок з іншими елементами криміналістичної характеристики.

Пропонується обстановку вчинення злочинів у сфері приватизації розглядати, як сукупність загальних і специфічних умов економічного, соціального і виробничого характеру, що склалися в процесі приватизації, які використовуються організаторами злочинної діяльності для розробки кримінальної технології вчинення таких злочинів.

Аналіз слідчої практики дозволив виділити також специфіку обстановки злочинів у сфері приватизації, вчинених організованою групою осіб.

На основі вищезазначеного вважаємо, що різноманіття об'єктів приватизації а також комплексність злочинних дій суб'єктів дають підстави для включення нового елементу до криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються у процесі приватизації державного та комунального майна - «кримінальної технології».

Кримінальна технологія злочину, що вчиняється у процесі приватизації державного та комунального майна - це сукупність дій, операцій, прийомів, методів, форм дії злочинця, організованих злочинних формувань при виборі сфери і предмета злочинного посягання, способу злочину, його планування, вчинення різноманітних підготовчих дій, з подальшим приховуванням його слідів, забезпеченням заходів безпеки за допомогою корумпованих зв'язків із службовими особами державних органів влади.

Розглянута характеристика дає змогу побудувати моделі технологій вчинення злочинів у процесі приватизації.

Розділ другий «Методичні засади розслідування фактів незаконної приватизації державного та комунального майна» складається з чотирьох підрозділів і присвячений особливостям організації процесу розслідування та перевірки матеріалів по незаконних фактах приватизації, на початковому етапі.

У підрозділі 2.1. «Коло обставин, які підлягають встановленню при розслідуванні злочинів, що вчиняються у процесі приватизації» зазначається, що складнощі на початковому та наступному етапах розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 233-235 КК України, пов'язані із тією обставиною, що значна кількість таких кримінальних справ закривається за відсутністю події чи складу злочину.

Тому автором запропоновано, виходячи з процесуальних позицій (ст. 64 КПК України) та кримінально-правової оцінки злочинних порушень у процесі приватизації, встановлення наступного кола обставин: 1) змісту злочинних дій, засобів і умов їх вчинення (спосіб підготовки, вчинення, приховування злочину, місце, час, використані документи та ін.); 2) предмета злочину (що стало предметом посягання: державне, комунальне майно (які віднесені до відповідних груп об'єктів приватизації), приватизаційні папери; 3) осіб, які можуть бути причетними до кримінальних порушень у процесі приватизації.

Перераховані вище обставини можуть бути уточненні (доповнені) залежно від конкретних обставин справи, яка розслідується.

У підрозділі 2.2. «Криміналістичний аналіз первісної інформації, слідчих ситуацій і визначення тактичних завдань розслідування злочинів, вчинених у процесі приватизації державного та комунального майна» на основі аналізу практики визначено найбільш розповсюджені слідчі ситуації, які виникають на момент порушення кримінальної справи.

У розслідуванні, у справах про незаконну приватизацію, великого значення набуває дослідча перевірка вихідної інформації, яка містить ознаки вказаних злочинів. Саме на цьому етапі збираються і аналізуються

основні документи щодо зазначеної категорії злочинів. Такі документи доцільно об'єднати в певні групи і підгрупи, визначити їх інформаційний зміст, місця знаходження та обставини, які потрібно з'ясувати.

До найбільш інформаційно-значущих документів слід віднести: 1) організаційно-правові; 2) установчі; 3) регламентуючі; 4) розпорядчі; 5) бухгалтерські (облікові); 6) приватизаційні; 7) документи, що відображають виробничо-господарські та договірні операції; 8) документи по обліку кадрів; 9) документи контролюючих та інших державних органів; 10) документи правоохоронних і виконавчих органів влади; 11) електронні документи; 12) «чорнові» документи та ін.

Дослідження якої-небудь групи або всієї системи документів пов'язане з видом конкретного злочину, і слідчою ситуацією, що складається, на певному етапі розслідування.

Необхідним на початковому етапі розслідування злочинів, що вчиняються у процесі приватизації, є проведення оперативно-розшукових заходів, які дозволять виявити у первинній інформації ознаки злочину, встановити можливість фіксації фактів злочинної діяльності, визначити місцезнаходження та забезпечення і збереження до моменту процесуальної виїмки відповідних документів, а також встановити осіб, причетних до злочинної діяльності у даному процесі.

На формування вихідних слідчих ситуацій впливають характер і зміст інформації, отриманої з відповідних джерел. Цей взаємозв'язок пропонується визначати таким чином:

Перша ситуація: надійшла інформація про незаконну приватизацію державного та комунального майна. Джерелами такої інформації можуть бути: 1) документи: акти інвентаризації, акти приватизації різних груп об'єктів, приватизаційні документи тощо; 2)заяви громадян чи повідомлення посадових осіб: посадових осіб органів приватизації, покупців, незалежних експертів (оцінщиків) або працівників аудиторських фірм, працівників трудових колективів, реєстраторів, членів приватизаційних комісій, суб'єктів підприємницької діяльності чиї права порушені або будь-яких осіб, які приймають участь в приватизації але не причетні до злочинної діяльності; 3) підсумки вивчених архівних кримінальних справ та відпрацювання офіційних повідомлень з державних органів приватизації щодо порушень нормативних актів, які регламентують чи забороняють приватизацію певних об'єктів, рішення господарського суду тощо.

Друга ситуація: надійшла інформація про недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного майна або підприємств та їх подальшого використання.

Інформація надходить, в основному, від: працівників підприємства чи місцевих мешканців у випадку припинення функціонування об'єкта, посадових осіб органів влади чи управління при зміні виду діяльності об'єкта. Інформація також може бути отримана в процесі вивчення кримінальних справ чи інформації інших оперативних підрозділів.

Господарський суд може надати інформацію про призначення провадження щодо визнання підприємства банкрутом.

Третя ситуація: надійшла інформація про незаконні дії щодо використання приватизаційних паперів у процесі приватизації. Джерелами даної інформації є повідомлення: посадових осіб органів приватизації, державних реєстраторів, акціонерів та членів правління AT, тобто будь-яких посадових осіб державних контролюючих органів, що приймають участь, здійснюють контроль за обігом приватизаційних сертифікатів, житлових чеків. Дана інформація може також міститися у заявах громадян щодо незаконних дій фінансових посередників (інвестиційних фондів та компаній) тощо.

Означені слідчі ситуації можуть бути деталізовані з урахуванням того, яка інформація міститься в первісних даних про основні обставини вчинення злочину.

У підрозділі 2.3. «Типові програми дослідження обставин злочину вчиненого у процесі приватизації державного та комунального майна» рекомендується на початковому етапі розслідування даних злочинів використовувати відповідну систему типових програм дослідження обставин події і причетних до неї осіб, яку можна викласти у вигляді трьох основних підсистем: 1) тактичні завдання при надходженні первинної інформації про незаконну приватизацію державного та комунального майна; 2) тактичні завдання в залежності від результатів перевірки первинної інформації про недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного майна або підприємств та їх подальшого використання; 3) тактичні завдання в залежності від результатів перевірки первинної інформації щодо використання приватизаційних паперів у процесі приватизації.

В роботі обставини, що з'ясовуються у зазначених підсистемах, деталізуються у відповідних напрямках.

У підрозділі 2.4. «Слідчі версії і основні засоби вирішення типових завдань у вихідних слідчих ситуаціях при розслідуванні злочинів вчинених у процесі приватизації» враховуючи аналіз вихідної інформації розглянуті основні слідчі версії, напрямки, шляхи та засоби їх перевірки стосовно до обставин таких злочинів.

Спрямованість розслідування визначається потребою отримати максимально повну інформацію про злочин. Це досягається висуненням та перевіркою загальних типових версій: 1) злочин у процесі приватизації мав місце за обставин, що вказані підозрюваним, свідками та ін.; 2) злочину у процесі приватизації не було; 3) має місце інше правопорушення або неправильна оцінка події з боку свідка, органів розслідування, контрольно-наглядових органів; 4) має місце цілеспрямований наклеп.

Число та характер версій визначається специфікою кожного із способів вчинення злочинів у процесі приватизації державного та комунального майна, часом, місцем (регіон, об'єкт приватизації) його вчинення та іншими факторами.

В роботі вказується на шляхи та засоби перевірки розроблених версій. Розділ третій «Організаційно-тактичні засади розслідування фактів незаконної приватизації державного та комунального майна» складається з трьох підрозділів, в яких проаналізовано використання спеціальних знань, визначено форми і зміст взаємодії, що здійснюється на стадії перевірки первинної інформації та розглянуті тактичні положення при проведенні окремих слідчих дій.

У підрозділі 3.1. «Особливості використання спеціальних знань під час розслідування» проаналізовано використання спеціальних знань у різних формах: 1) консультативної діяльності знаючих осіб при проведенні дослідчої перевірки заяв, повідомлень, іншої інформації про злочин; 2) участі спеціаліста при проведенні слідчих дій (ст. 128-1 КПК); 3) проведення документальних ревізій, аудиторських перевірок (ст. 66 КПК); 4) призначення експертизи (ст. 196 КПК).

У підрозділі 3.2. «Організаційно-тактичні засади взаємодії правоохоронних та контролюючих органів при виявленні та розслідуванні фактів незаконної приватизації» визначено три основні блоки взаємодіючих суб'єктів: 1) правоохоронні та судові органи; 2) органи державного нагляду та контролю; 3) інші недержавні підприємства, організації та громадськість.

Виділені та проаналізовані різні форми взаємодії слідчого та оперативних працівників, при розслідуванні зазначених злочинів: 1) процесуальні: спільний розгляд слідчим та оперативними працівниками первинних матеріалів про злочини і вирішення питання про порушення кримінальної справи; виконання доручень про проведення оперативно-розшукових заходів у кримінальній справі, що перебуває у провадженні слідчого; 2) не процесуальні: взаємних консультацій та взаємного обміну корисною інформацією між слідчим і оперативним працівником; спільного планування розслідування, обговорення результатів проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів по мірі накопичення інформації у справі; спільних виїздів слідчого та оперативних працівників до інших регіонів для проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів тощо.

Для ефективності даної взаємодії у сфері роздержавлення та приватизації потрібна «Програма супроводу роздержавлення державного майна» або «Програма супроводу процесу приватизації державного та комунального майна в Україні». Це дозволило б на національному рівні визначати організаційні та практичні заходи органів всіх гілок влади України в даному процесі. Для цього пропонується постійний оперативний супровід процесу приватизації розглядати як систему організаційних, оперативно-тактичних та інших негласних і гласних заходів, спрямованих на отримання криміналістично-значущої інформації, для виявлення і розкриття злочинів, що вчиняються у процесі приватизації.

У підрозділі 3.3. «Загальні тактичні положення при проведенні окремих слідчих дій» визначено, що досягнення позитивних результатів

розслідування злочинів, що вчиняються у процесі приватизації, можливе лише при своєчасному, повному і тактично-правильному комплексному поєднанні таких слідчих дій як виїмка і огляд документів, допит, обшук, призначення і проведення судових експертиз (криміналістичної експертизи документів, технічної експертизи документів, почеркознавчої, судово-економічної).

Вивчення кримінальних справ дозволяє констатувати, що обшуки найчастіше проводилися: за місцем проживання підозрюваних, обвинувачених (54%); за місцем їх роботи у службових приміщеннях — офісах (28%); за місцем проживання їх родичів, знайомих (18%); у господарських приміщеннях підприємств (19%); в інших місцях - дачах, гаражах, садових ділянках, транспортних засобах (9 %).

Ситуації, що звичайно складаються при проведенні обшуків у справах досліджуваної нами категорії, можна диференціювати на дві групи: а) обшук, спрямований на вилучення предметів, документів або цінностей в осіб, безпосередньо не причетних до злочину; б) обшук з метою вилучення предметів, документів або цінностей в особи, яка ймовірно брала участь у вчиненні злочину.

Одночасно з проведенням обшуків здійснюються виїмка документів. Якщо для розкриття всіх злочинів загально-кримінального характеру основним засобом є сліди на місці події, в їх широкому розумінні, то, стосовно до розкриття злочинів, що вчиняються у процесі приватизації державного та комунального майна, таким основним засобом є документи (підрозділ 2.2.). Огляд таких документів є найважливішою невідкладною слідчою дією при розслідуванні даної категорії справ та найціннішим джерелом криміналістичної інформації (93%).

Допит - невід'ємна, обов'язкова слідча дія при розслідуванні будь-яких злочинів. У загальному вигляді коло допитуваних у справах про злочини досліджуваної категорії утворює три великі групи: а) особи, які перебувають у трудових відносинах відносно об'єктів приватизації; б) особи, які перебувають у трудових відносинах з об'єктом що приватизується; в) всі інші особи, які володіють доказовою інформацією.

Враховуючи, що в практиці розслідування злочинів, що вчиняються у процесі приватизації державного та комунального майна, виникає необхідність у проведенні й інших слідчих дій (арешт майна, запобіжні заходи, очна ставка, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події тощо), доцільно їх використовувати в комплексі, в тому числі, з оперативно-розшуковими та організаційними заходами (тактичними операціями).