Загородній В.Є. Основні напрями організації роботи районних (міських) прокуратур



Название:
Загородній В.Є. Основні напрями організації роботи районних (міських) прокуратур
Альтернативное Название: Загородний В.Е. Основные направления организации работы районных (городских) прокуратур
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, об'єкт, предмет дослідження, вказано на його зв'язок з планами наукових досліджень Одеської національної юридичної академії, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення результатів дослідження, а також наведено відомості про їх апробацію.


Перший розділ «Загальні положення організації роботи в районних прокуратурах» складається з двох підрозділів, у яких приділено увагу структурним аспектам організації прокурорської системи України та основним принципам організації та діяльності районної прокуратури.


Підрозділ 1.1 «Місце районних прокуратур у прокурорській системі України» присвячено дослідженню їх статусу у цій системі.


Наголошується, що прокуратура України являє собою систему органів, а не орган, як зазначається у деяких проектах нового Закону України «Про прокуратуру», об'єднаних однорідними завданнями, яка утворює організаційно-управлінську вертикаль, що складається з трьох ланок. Діяльність усіх цих частин прокурорської системи не носить автономного характеру і пов'язана з підпорядкованістю, а відтак і підконтрольністю органів нижчого рівня органам вищого рівня, а всієї прокурорської системи - Генеральному прокуророві України.


Районні прокуратури, виконуючи основний обсяг діяльності з реалізації наглядових та інших конституційних функцій прокуратури, складають собою не просто нижчу, але первинну ланку системи. Відтак належна організація їх роботи є передумовою нормального функціонування усієї прокурорської системи.


Правовий статус районних прокуратур визначається в загальних рисах на законодавчому рівні і уточнюється в галузевих наказах Генерального прокурора України. При цьому, враховуючи відмінності між прокуратурами обласного і районного рівнів, пропонується розділити у новому Законі України «Про прокуратуру» положення, які стосуються правового статусу цих прокуратур, а також визначити, які саме прокуратури, прирівняні до районних, розглядаються як спеціалізовані. Відзначається потреба у чіткому поділі компетенції між територіальними прокуратурами і природоохоронними прокуратурами на правах районних.


Підрозділ 1.2 «Поняття і принципи організації та діяльності районної прокуратури» присвячено змісту і особливостям організації роботи та управління в районній прокуратурі.


З урахуванням поглядів різних науковців, автор запропонував власне визначення організації роботи в прокуратурі як створення умов для ефективного здійснення прокуратурою та її органами і посадовими




особами поставлених перед ними завдань і закріплених за ними функцій шляхом встановлення правил, що стосується розпорядку діяльності прокуратури і прийняття управлінських рішень по окремих напрямах управлінської діяльності.


Наведено аргументи на підтримання точки зору, відповідно до якої організація роботи в цілому носить як статичний, так і динамічний характер. Окремі її елементи фіксують становище, в якому перебуває організаційна структура, тобто фактичний стан організації, а інші - управлінські процеси в їх динаміці. При цьому прокурори — керівники, здійснюючи свої владні повноваження, реалізують управлінський вплив на підпорядковані органи і підлеглих посадових осіб. їх управлінські рішення тісно пов'язані з безпосередньою діяльністю по реалізації конституційних функцій.


На основі аналізу змісту нормативних документів Генерального прокурора України автор виділив такі основні напрями організації роботи районних прокуратур: 1) розподіл функціональних обов'язків між працівниками; 2) інформаційне забезпечення реалізації конституційних функцій; 3) планування роботи; 4) контроль і перевірка виконання; 5)         організація координаційної діяльності по боротьбі зі злочинністю; 6)         організація роботи з кадрами.


У роботі констатується, що ефективність роботи прокуратури, її здатність досягати необхідного результату значною мірою залежить від ступеню врахування принципів її організації та діяльності.


Зокрема, організація роботи прокуратури значною мірою обумовлюється єдністю завдань прокурорських органів, включаючи і районні прокуратури: єдиною системою управлінських зв'язків і форм контролю, взаємодією між окремими органами та їх структурними підрозділами для виконання спільних завдань прокурорської системи. Винятком з принципу єдності може стати поява незалежних від Генерального прокурора України спеціального прокурора і спеціальних слідчих для розслідування обвинувачень щодо Президента України у зв'язку з його можливим відстороненням від посади в порядку імпічменту.


Принцип централізації прокурорської системи поєднується з принципом єдиноначальності. На практиці це проявляється в управлінському впливі на районну прокуратуру як з боку керівництва прокуратури обласного рівня, так і районного прокурора як керівника — єдиноначальника. Задля забезпечення чіткості управлінських вказівок в роботі наводяться додаткові аргументи на користь закріплення їх письмової форми.


Важливим чинником забезпечення належної організації роботи прокуратури є незалежне від інших структур виконання працівниками




прокуратури своїх обов'язків, що передусім залежить від них самих; суворе дотримання вимог політичної незаангажованості і безсторонності. Для забезпечення незалежності районному прокурору слід уникати: участі в різного роду господарських кампаніях, в засіданнях колегіальних органів, що не мають відношення до забезпечення правопорядку; членства в колегіальних структурах, які створюються органами влади; перевірок за зверненнями депутатів, які носять характер втручання у процесуальну діяльність прокурора; висунення своєї кандидатури у депутати місцевої ради.


Вплив принципу законності на організацію роботи прокуратури проявляється: в аналізі помилок у застосуванні законодавства та їх усунення в результаті організаційних заходів; обговоренні стану законності на оперативних нарадах; при постановці перед вищестоящим прокурором питання про притягнення підпорядкованих працівників, винних у порушенні закону, до дисциплінарної відповідальності.


Кращій організації роботи в прокуратурі сприяє і реалізація принципу гласності, особливо у відносинах із засобами масової інформації: розширення з ними ділових зв'язків у конструктивному дусі; урізноманітнення змісту і форми публікацій і виступів тощо.


Другий розділ «Напрями організації роботи в районній прокуратурі» складається з п'яти підрозділів, кожен з яких присвячено окремому напряму організації роботи в районній прокуратурі.


Підрозділ 2.1 «Розподіл функціональних обов'язків між працівниками районної прокуратури» присвячено забезпеченню оптимальності організаційно-управлінських рішень, що стосуються розподілу обов'язків між працівниками районної прокуратури. При цьому підкреслюється, що такий розподіл може вважатись оптимальним за умови, якщо в прокуратурі якісно і вчасно виконуються заходи, передбачені планами роботи, доручення прокуратури вищого рівня, здійснюється розслідування по кримінальних справах; належним чином організовано роботу зі зверненнями громадян, оперативно усуваються наслідки тимчасових об'єктивних труднощів.


На думку автора, до числа принципів розподілу обов'язків слід віднести раціональність, науковість, рівномірність, унормованість і врахування особистих якостей, здібностей і схильностей працівників. Стабільність розподілу роботи не виключає необхідності залучення окремих працівників до виконання обов'язків на інших ділянках роботи для запобігання зриву запланованих заходів і підвищення рівня професіоналізму працівників.


Враховуючи обмежений кадровий склад районної прокуратури, розподіл обов'язків у ній здійснюється, як правило, за предметним принципом. Для забезпечення нагляду на великих об'єктах може в




окремих випадках використовуватись об'єктний принцип розподілу обов'язків. Прокурор району і частково його заступник, приймають на себе в основному організаційно-управлінські функції, що не позбавляє їх обов'язку особисто реалізовувати конкретні конституційні функції прокуратури. Орієнтовний перелік організаційно-управлінських і функціональних обов'язків районних прокурорів доцільно передбачити в галузевому наказі Генерального прокурора України.


Важливою проблемою організації роботи в районній прокуратурі є забезпечення взаємодії між працівниками, які відповідають за різні ділянки роботи, організація обміну інформацією, яка є в їх розпорядженні, для вирішення спільних завдань.


Запропоновано доповнити галузевий наказ Генерального прокурора України, присвячений організації роботи в прокуратурі, абзацом такого змісту:


«Налагодити взаємодію між окремими працівниками, які відповідають за різні ділянки роботи, насамперед, обмін інформацією, яку можна використати для вжиття спільних наглядових та інших заходів».


У Законі України «Про прокуратуру» доцільно передбачити можливість створення у прокуратурах великих міст обласного значення і в районних прокуратурах цих міст з чисельністю працівників понад 15-20 осіб внутрішніх структурних підрозділів за функціональною ознакою.


Підрозділ 2.2 «Інформаційно-аналітичне забезпечення районної прокуратури» містить висновки і рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності такого забезпечення.


Інформація, що стосується стану правопорядку, може: а) витребуватися до прокуратури з ініціативи прокурора, в тому числі на підставі пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про прокуратуру»; б) стати відомою прокуророві у процесі здійснення ним конституційних функцій; в) з'явитися в результаті моніторингу суспільних процесів у сфері забезпечення законності, зокрема, відстеження критичних виступів у засобах масової інформації.


Запропоновано таке визначання цього елементу організації роботи: «Інформаційне забезпечення районних прокуратур - це діяльність прокурорсько-слідчих працівників, спрямована на пошук, збирання, нагромадження, розподіл, аналіз, збереження і передачу інформації, необхідної для здійснення наглядових та ненаглядових функцій прокуратури, виявлення й усунення недоліків в організації роботи органів прокуратури районної ланки».


Збирання інформації має ретельно продумуватись і обмежуватись, а надлишкову інформацію потрібно виключати або нейтралізовувати.


Найвагомішим джерелом інформації мають стати відомості контролюючих органів про стан законності і заходи, що вживаються ними




для її забезпечення, а також дані державної статистики, достовірність якої згодом може перевірятися прокурором при проведенні перевірок виконання законів.


У кожній прокуратурі доцільно визначити: обсяг і характер відомостей про правопорушення; поширеність їх окремих видів у порівнянні з даними за попередній період, періодичність та способи витребування інформації; порядок її вивчення, аналізу і узагальнення.


В сучасних умовах інформація, що надходить до прокуратури, має обліковуватися в електронному вигляді. Так, за участю автора в прокуратурі Одеської області розроблено і запроваджено комп'ютерну програму «Автоматизоване робоче місце слідчого».


Важливо здійснити організаційні заходи щодо збереження електронної інформації і унеможливлення доступу сторонніх осіб до електронних джерел конфіденційної та службової інформації з обмеженим доступом.


Наслідком аналітичної роботи є узагальнення прокурорської практики. Ці аналітичні документи з критичною, в тому числі самокритичною оцінкою досягнутих результатів використовуються для проведення відповідних організаційних заходів.


Завдання аналітичної роботи пропонується викласти у галузевому наказі Генерального прокурора України у такій редакції:


«Аналітичну роботу здійснювати для поглибленого вивчення проблем запобігання злочинності і зміцнення правопорядку з використанням статистичних даних, матеріалів правоохоронних і контролюючих органів, судової практики, характеру і результатів розгляду звернень громадян, а також стану прокурорського нагляду і реалізації органами прокуратури інших конституційних функцій».


Підрозділ 2.3 «Організація планування роботи в районній прокуратурі» присвячено завданням і підвищенню ефективності цього елементу організаційної діяльності прокуратури.


Розкривається зміст таких принципів планування, як цілеспрямованість, конкретність та реальність.


Звернуто увагу на потребу забезпечення стабільності планів, виключення фактів безсистемного направлення прокуратурами вищого рівня до районних прокуратур завдань, не передбачених планами роботи, що призводить до формального виконання цих заходів.


При здійсненні планування заходів із нагляду за додержанням і застосуванням законів велике значення має вибірковість планування, тобто першочергове планування перевірок з пріоритетних питань, визначених як такі наказами Генерального прокурора України і з обов'язковим врахуванням попередньої інформації про стан правопорядку.




В галузевому наказі доцільно внести доповнення до пункту 11, передбачивши в ньому, що обласні прокуратури можуть надсилати районним прокурорам позапланові завдання лише у випадках, коли цього вимагає виконання завдань, одержаних ними з Генеральної прокуратури України.


У плані роботи прокуратури, окрім заходів із реалізації функцій прокуратури, мають бути передбачені і заходи організаційно-управлінського характеру: аналітична робота, координаційні заходи, звіти працівників про їх роботу на закріплених ділянках, впровадження позитивного досвіду, підвищення професійного рівня тощо.


На основі аналізу практики запропоновано вжити організаційних заходів для припинення випадків включення до планів роботи заходів, які відносяться до повсякденної діяльності прокурора.


Підтримано пропозиції практичних працівників щодо повернення до квартального планування роботи районних прокуратур, а також запровадження перспективного планування.


Висловлено пропозиції щодо підвищення ефективності індивідуального планування.


Підрозділ 2.4 «Контроль і перевірка виконання в районній прокуратурі» присвячено формам контролю за виконанням планових завдань і поточних службових обов'язків.


Виділяються такі складові частини предмета контролю: а) своєчасність і повнота виконання планів роботи, завдань і вказівок, в тому числі у строки, встановлені законом; б) виконання рішень оперативних нарад при районному прокурорі; в) достовірність первинної і статистичної звітності; г) стан розгляду адресатами актів прокурорського реагування; д) виконання планів підвищення професійного рівня; е) додержання службової дисципліни і норм професійної етики.


За суб'єктами контролю він поділяється на самоконтроль і контроль з боку керівника прокуратури. Саме районний прокурор має контролювати своєчасне і якісне виконання планів роботи, завдань прокуратури вищого рівня.


Здійснення контролю за розглядом актів прокурорського реагування має включати у себе не лише своєчасне одержання відповідей про результати розгляду, але й з'ясовування їх достовірності, в тому числі шляхом контрольної перевірки на місці. За фактами нерозгляду актів реагування і невиконання інших вимог прокурора мають складатися протоколи для притягнення порушників до адміністративної відповідальності в судовому порядку.


Контроль за діяльністю слідчих прокуратури має здійснюватися паралельно із здійсненням нагляду за додержанням законів при




розслідуванні злочинів і включати організаційно-управлінські заходи, спрямовані на підвищення ефективності розслідування.


Підрозділ 2.5 «Організаційні аспекти координації районним прокурором діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю» присвячено координаційній діяльності районного прокурора.


В роботі обґрунтовується потреба і надалі основну увагу прокурора у цій сфері приділяти координації діяльності правоохоронних органів, тобто тих структур, основним завданням яких є боротьба зі злочинністю, оскільки координація діяльності інших державних органів виходить за межі можливостей прокуратури. Боротьба з порушеннями законності в широкому розумінні входить до предмету координації у разі, коли йдеться про усунення причин злочинів і умов, що їм сприяли. Відтак не будь-яка взаємодія між прокуратурою та іншими органами може розглядатись як координація.


Рівність між учасниками координації не виключає особливого статусу прокурора як організатора координації, тобто її провідного учасника.


Перелік напрямів і форм координаційної діяльності районного прокурора обмежується питаннями районного масштабу і наявності в районі правоохоронних органів, на яких поширюється його наглядова компетенція.


Висловлено рекомендацію запрошувати як учасників координаційних нарад не лише керівників, але й інших посадових осіб цих органів.


Предметом розгляду на міжвідомчих нарадах з участю представників органів міжвідомчого контролю може бути обговорення питань зміцнення правопорядку, які не мають безпосереднього відношення до боротьби із злочинними проявами.


Прокурори міжрайпрокуратур можуть організовувати координаційні наради керівників правоохоронних органів міста і прилеглого району спільно або окремо, залежно від конкретної оперативної обстановки.


Суддів не можна вважати учасниками скоординованої діяльності, але слід надавати їм можливість виступу на координаційних нарадах, для аналізу порушень закону у діяльності правоохоронних органів за даними вивчення судової практики.


Розділ 3 «Організація роботи з кадрами у районній прокуратурі» складається з двох підрозділів і присвячений організаційно-правовим аспектам добору, використання і виховання кадрів працівників прокуратури.


Підрозділ 3.1 «Організація добору прокурорсько-слідчих кадрів у районній прокуратурі» містить висновки і рекомендації щодо укомплектування прокуратури висококваліфікованими фахівцями.




Визначено, що добором кадрів є процес пошуку кандидатур на прокурорські посади і визначення кола осіб, придатних для прокурорської служби. При цьому потрібно враховувати, що особи, які проходять державну службу в прокуратурі, мають особливий правовий статус, який урегульовано в Законі. Пропонується передбачити у статті 9 Закону України «Про державну службу», що правовий статус не лише Генерального прокурора України та його заступників, але й усіх атестованих працівників прокуратури регулюється спеціальним законом.


Особливістю добору кадрів для районних прокуратур є те, що участь у цьому процесі беруть не лише кадрові підрозділи обласних прокуратур, але й районні прокурори, зацікавлені в тому, щоб одержати якісне кадрове поповнення. Слід передбачити в Законі можливість зарахування на службу в прокуратурі лише претендентів, які мають повну вищу юридичну освіту.


Перспективним напрямом кадрового поповнення прокуратури, який уже запроваджується в життя, є підготовка студентів до одержання кваліфікаційно-освітнього рівня «бакалавр» у провідних юридичних ВНЗ з наступною поглибленою професійною підготовкою в Національній академії прокуратури України. Зарахуванню в цей заклад має передувати перевірка претендента на законослухняність, стан здоров'я і психологічну витривалість. У осіб, які не закінчили зазначеної академії і займались іншими видами юридичної діяльності, необхідно запровадити перевірку знань, які їм будуть потрібні для роботи в прокуратурі. Зарахування в прокуратуру має проводитися в обстановці гласності і на засадах конкурсного відбору.


Підрозділ 3.2 «Розстановка, професійна підготовка та атестація працівників районної прокуратури» присвячено заходам організаційно-виховного характеру для працівників, які працюють у районних прокуратурах.


Підкреслюється, що розподіл кадрів у прокуратурі має бути наслідком глибокого вивчення ділових і особистих якостей працівників (молодих фахівців), прийнятих до прокуратури. Для полегшення прийняття відповідних управлінських рішень автором підготовлено кваліфікаційні характеристики старшого помічника (помічника) районного прокурора з урахуванням характеру покладених на нього завдань у рамках наглядових і ненаглядових функцій прокуратури. Ці документи містять вимоги щодо знань і умінь таких працівників, наявність яких у них дозволяє їм виконувати доручену роботу. Використання цих документів керівниками прокуратур дозволить їм приймати оптимальні рішення щодо кадрового використання працівників і в разі потреби вживати заходів щодо поповнення їх професійних знань або ставити питання про переведення




працівників на іншу роботу, яка б краще відповідала їх професійним можливостям.


Важливою проблемою роботи з кадрами є оптимальне визначення співвідношення між досвідченими працівниками і молодими кадрами, постійне надання останнім методичної та іншої допомоги, використання різних форм підвищення кваліфікації прокурорів з урахуванням характеру їх діяльності, а також періодичне проведення стажування, урізноманітнення його форм за рахунок проведення стажування не лише в обласній прокуратурі, але й у районних прокуратурах, де накопичено позитивний досвід роботи.


Для підвищення ділової кваліфікації у межах районної прокуратури можна використовувати як індивідуальні, так і колективні форми за спеціальними планами, а також постійно діючі семінари для обговорення актуальних теоретичних і практичних питань підвищення ефективності прокурорської діяльності.


 


Значною є роль районного прокурора у підготовці підлеглих до чергових атестацій, що забезпечує успішне проходження ними цього випробування, а також його участь у засіданні атестаційної комісії.


 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины