Макаренко М.В. Вплив тривалого застосування добрив на формування врожаю озимої пшениці на лучно-чорноземному карбонатному грунті північної частини Лісостепу України

Краткое содержание

МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ  ДОБРИВ

ПІД ОЗИМУ ПШЕНИЦЮ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Пшениця –  основна зернова продовольча культура України.  Щорічно в Україні   пшеницю  висівають  на  площі   6 – 8 млн. га.   У валовому балансі зерна вона займає    перше місце (Созинов А.А.,  Жемела Г.П. 1983, Городній М.М. та ін., 2000; Минеев В.Г., Бычкова Л.Ф., 2003). Висока продуктивність озимої пшениці є похідною багатьох факторів. Одним з основних серед них є ґрунтове живлення, яке зумовлене природною родючістю ґрунту та внесенням органічних і мінеральних добрив (Кулаковская Т.Н., 1990; Носко Б.С., 2001) .

 За результатами аналізу джерел літератури можна зазначити, що органічні та мінеральні добрива посилюють мобілізацію поживних речовин у ґрунті, активізують фізіологічні та біохімічні процеси в рослинах, впливаючи  на врожай та його якість, а також підвищують родючість ґрунту. Надзвичайно актуальною є проблема оптимізації мінерального живлення за умов максимального збереження ресурсів, що тісно пов’язано з економічними аспектами вирощування озимої пшениці. Тому  наші дослідження були спрямовані на вивчення ефективності тривалого застосування органічних і мінеральних добрив на озимій пшениці в зерно-буряковій сівозміні, розробку методів прогнозування урожайності та показників якості зерна за допомогою традиційних  та нових інструментальних методів дослідження, а також оптимізацію мінерального живлення озимої пшениці шляхом застосування нових комплексних добрив кристалон особливий  і акварин 5 відповідно до етапів органогенезу рослин на лучно-чорноземному карбонатному ґрунті.

      УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові   дослідження  проводили  в стаціонарній десятипільній сівозміні кафедри агрохімії та якості продукції  рослинництва ім. О.І. Душечкіна і в короткострокових дослідах на Агрономічній дослідній станції НАУ впродовж 2001 – 2005 рр. Вплив добрив на формування врожаю озимої пшениці на  лучно-чорноземному карбонатному ґрунті північної частини Лісостепу України вивчали польовим і лабораторним методами.

Тривалий стаціонарний дослід  закладено у 1956 р., а зерно-бурякова сівозміна була освоєна в 1956 – 1958 рр. Чергування культур в сівозміні наступне: конюшина, пшениця озима, буряки цукрові, кукурудза на силос, пшениця озима, горох, пшениця озима, буряки цукрові, кукурудза на зерно, ячмінь з підсівом конюшини. Агротехніка вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні – загальноприйнята для зони Лісостепу. Насиченість сівозміни добривами складає 12 т/га гною, 238 кг/га N, P₂O₅, K₂O за одинарної норми та 352 кг/га N, P₂O₅, K₂O за полуторної норми.

Орний шар лучно-чорноземного карбонатного ґрубопилувато-легкосуглинкового ґрунту дослідних ділянок характеризується середнім вмістом гумусу (4,69 %) та середнім рівнем забезпечення рослин озимої пшениці азотом, фосфором і калієм; має слабо лужну реакцію – рН 7,4; ємність катіонного поглинання становить 31,0 мг-екв/100 г ґрунту.

У роки досліджень в середньому випала достатня кількість опадів за рік при порівнянні з багаторічними даними. Проте, спостерігалися значні коливання в бік надмірного або недостатнього зволоження  при аналізі їх розподілу по окремих місяцях року. Це вплинуло на продуктивність озимої пшениці й ефективність внесених добрив, а також допомогло  дослідити вплив  факторів, що вивчали в дослідах щодо розкриття потенційних можливостей рослин у різних погодних умовах.

Стаціонарний дослід має 12 варіантів.  Робочими варіантами в досліді були наступні: 1. Без добрив (контроль); 2. Післядія гною у сівозміні  – фон (насиченість 12 т/га ріллі сівозміни); 3. Фон + Р₈₀; 4. Фон + Р₈₀К ₈₀ ;5. Фон + N₃₀P₈₀K₈₀ + N₃₀ (ІІ етап органогенезу); 6. Фон + N₄₅P₁₂₀K₁₂₀ + N₃₀ (ІІ етап органогенезу); 7.  N₃₀P₈₀K₈₀ + N₃₀ (ІІ етап органогенезу)

Дослідження проводили з  озимою пшеницею сорту Миронівська 61 у другому полі сівозміни, попередником якої є конюшина на один укіс. Дослід закладено у трьохкратній повторності, розмір посівної ділянки 172 м²,   облікової ділянки –  100 м². У досліді   використовували   аміачну   селітру    (34 %, ГОСТ 2–85), суперфосфат простий ґранульований (19,5 %, ГОСТ 5956–78) та хлористий калій (40 %, ГОСТ 4568–83). Посів озимої пшениці проводили в оптимальні строки. Добрива вносили згідно схеми досліду. Збір урожаю проводили окремо по варіантах прямим комбайнуванням.