Адаменко Д.М. Шляхи створення багатонасінних запилювачів цукрових буряків та їх селекційна цінність

Краткое содержание

У розділі проведено аналіз літературних джерел з питання теоретичних основ ведення гібридно-гетерозисної селекції сільськогосподарських культур та використання їх у селекції цукрових буряків.

Пошук компонентів для гібридів з високою комбінаційною здатністю є одним з головних завдань практичної селекції. Проаналізовано шляхи створення та використання в селекції цукрових буряків багатонасінних популяцій як донорів ліній-запилювачів.

Обґрунтовано переваги використання ліній-запилювачів перед популяціями і продуктами індивідуального добору з них для забезпечення високого рівня ефекту гетерозису і біологічної стабільності.

Умови, матеріал та методика проведення досліджень

Грунтово-кліматичні умови. Експериментальна частина роботи виконана протягом 1999- 2003 р.р. на Верхняцький дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків УААН у зоні Центрального Правобережного Лісостепу України.

Ґрунти дослідного поля належать до опідзолених вилугуватих чорноземів. Потужність гумусного горизонту – до 45 сантиметрів з вмістом гумусу (за методом Тюріна) 3,0-3,6, гідролітична кислотність ґрунту (за методом Каппена) 2,2-2,8 м моль на 100 грам ґрунту. В цілому ґрунти станції можна вважати високородючими.

Кліматичні умови Верхняцької дослідно-селекційної станції характеризуються помірним температурним режимом і нестійким зволоженням. За вегетаційний період в роки експериментів випало за середніми даними 350 – 355 мм опадів. Сума активних температур повітря (вище 10˚С) за рік становила 2500...2700˚С.

Матеріалом для проведення досліджень слугували існуюча на станції колекція ЦЧС ліній, ЦЧС лінії, що надходили за програмою „Бетаінтеркрос” та багатонасінні матеріали, потомки родоначальників, відібраних у трьох селекційно-генетичних гілках різного походження з відмінностями за комплексом біоморфологічних ознак.

Методика. Для визначення комбінаційної здатності (КЗ) застосовували схрещування ліній-запилювачів з ЧС тестерами за методом топкрос зі співвідношенням компонентів 2:1. Оцінку ефектів загальної КЗ та специфічної КЗ визначали за методами, розробленими B.Griffing (1956), В.Г.Вольфом і П.П.Літуном (1980) та В.К.Савченком (1966, 1978).

Продуктивність вихідних матеріалів і їх пробних гібридів вивчалася в польових дослідах основного багатофакторного станційного випробування.

Врожайність та вміст цукру в коренеплодах визначалась методом холодної дигестії на технологічній лінії „Венема”.

Матеріали, які виділились у станційному випробуванні, вивчалися у міжстанційному випробуванні за програмою „Бетаінтеркрос”. Випробування проводили за зальноприйнятими методиками на семи дослідно-селекційних станціях мережі Інституту цукрових буряків.

Статистичну оцінку одержаних результатів проводили за методом дисперсійного аналізу (Доспехов Б.А., 1979)

Характеристика вихідних матеріалів

Вихідним матеріалом для досліджень служили багатонасінні популяції, які беруть початок з 1968 року і характеризуються генетичною різноякістністю:

– гілка КВЄ х В1514 (В 11824/68) являє собою матеріал, гібриди з яким характеризуються високим поєднанням урожайності і вмісту цукру. Коренеплоди гібридів конусовидної форми, майже повністю занурені в ґрунт. Насінники багатостебельні, середньої насіннєпродуктивності;

– гілка Р06 х А.Янаш1 (В 11360/68) дає гібриди з підвищеним вмістом цукру. Коренеплоди округлої форми, що частково виступають над поверхнею ґрунту. Насінники багатостебельні, утворюють більш крупні і багатоплідні супліддя, ніж інші матеріали, мають високу насіннєву продуктивність;