Дубчак О.В. Шляхи створення стерильних ліній цукрових буряків та їх селекційна цінність : Дубчак А.В. Пути создания стерильных линий сахарной свеклы и их селекционная ценность

Краткое содержание

У збільшенні виробництва цукрових буряків особлива роль зі створення та впровадження у виробництво нових адаптивних, високопродуктивних гібридів цукрових буряків належить селекції, зокрема застосуванням сучасних методів шляхом використання гетерозисної селекції.

У розділі проведено аналіз наукової літератури з питання теоретичних основ гібридно – гетерозисної селекції сільськогосподарських культур та використання їх в селекції цукрових буряків при створенні однонасінних форм з застосуванням цитоплазматичної чоловічої стерильності (ЦЧС).

Пошук компонентів для гібридів з високою комбінаційною здатністю є одним з основних завдань для практичної селекції. Особливе значення має підбір закріплювачів стерильності, аналоги яких дають комбінаційно – цінний матеріал при створенні гібридів.

Класичний шлях створення комбінаційних ЦЧС ліній є досить затратним і довготривалим. Він передбачає створення інбредних ліній, добір серед них рослин О типу, одержання їх ЦЧС аналогів, добір серед них комбінаційно – цінних компонентів при схрещуванні з багатонасінними (ММ) комплементарними запилювачами і відтворення компонентів гібридів до виробничих масштабів. Ця технологічна схема селекційної роботи базується на визнанні визначальної ролі ядерних факторів у прояві комбінаційної цінності компонентів схрещування

У зв'язку з цим нами вивчався інший метод одержання комбінаційно – цінних стерильних форм шляхом використання неядерних факторів (екзоплазми). Тобто можливість одержання гетерозисних гібридів на базі комбінаційно – цінних ЦЧС форм з підібраними не обов’язково комбінаційно –цінними закріплювачами стерильності. При цьому, за нашими припущеннями, достатньо мати в розпорядженні невелику кількість насіння комбінаційно – цінної стерильної лінії, яку можна відтворювати з допомогою універсального закріплювача стерильності.

Окрім цього, нами вивчалась можливість створення вихідних ЦЧС матеріалів шляхом відборів з рекомбінантів високопродуктивних гібридів, їх складових з наступними оцінками і відборами.

Умови, матеріал та методика проведення досліджень.

Грунтово – кліматичні умови зони обслуговування Верхняцької дослідно – селекційної станції, де проводились дослідження протягом 2000 – 2003 років характеризуються помірним температурним режимом і нестійким зволоженням. За вегетаційний період в роки експериментів випало за середніми даними 350 мм опадів. Сума активних температур повітря (вище 10˚С) за рік становила 2500...2700˚С. Погодні умови за роки проведення досліджень в основному знаходились в межах багаторічних спостережень.

Основними ґрунтами даного регіону є в різній мірі опідзолені і вилугувані чорноземи, які займають близько 74% площі. Решту складають темно – сірі і сірі лісові ґрунти. Вміст гумусу в них становить 3.36 – 4.89%, гідролітична кислотність – 2.2 – 3.8 ммоль на 100г ґрунту, легко гідролізованого азоту 100-120 мг/кг ґрунту.

Матеріалом для наших досліджень були однонасінні ЦЧС форми, одержані як на Верхняцькій станції, так і від інших вітчизняних та зарубіжних оригінаторів, надісланих на станцію в рамках угод про кооперацію. ЦЧС форми на станцію передавались без закріплювачів стерильності (ЗС). В якості багатонасінних комплементарних запилювачів використовувались потомки ліній: В 11360/68; В11302/68; В 11824/68 верхняцької селекції, одержані в попередні роки шляхом реципрокно – рекурентного добору на комбінаційну здатність (КЗ).

Методика. Для визначення КЗ застосовувались пробні схрещування ЦЧС ліній з кандидатом в комплементарні запилювачі по методу топкрос. Співвідношення насінників при цьому було 2:1. Кожна ЦЧС лінія на ділянках гібридизації була представлена не менше 50 насінниками.

Плоїдність рослин визначалась методом підрахунку кількості мікропор на видимій частині пилкової оболонки. Диплоїдними (2х) вважали рослини, що мали до 11 пор, триплоїдними (3х) - 12 – 14, > 15 – тетраплоїдними (4х).

Ступінь стерильності визначалась за Оуеном (1945р). До числа стерильних відносили рослини, які не давали пилку. Однонасінність визначалась спочатку на насінниках під час вегетації. За однонасінні приймали такі насінники, які не мали на гілках другого порядку двоквіткових бутонів – „двійок”, потім однонасінність насіння, енергію проростання та схожість визначали в лабораторії відділу селекції за стандартними методиками.

Продуктивність вихідних матеріалів і їх пробних гібридів вивчались в польових дослідах основного багатофакторного станційного випробування.

Врожайність та вміст цукру в коренеплодах визначалась методом холодної дигестії на технологічні лінії „Венема”.

Матеріали, які виділялись в станційному випробуванні, вивчались у міжстанційній селекційній програмі "Бетаінтеркрос". Випробовування проводили за загальноприйнятими методиками на семи дослідно – селекційних станціях мережі Інституту цукрових буряків.

Статистичну оцінку одержаних результатів проводили за методом дисперсійного аналізу (Доспєхову Б.А., 1979).