ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я В ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ : ФОРМИРОВАНИЕ ЦЕННОСТНОГО ОТНОШЕНИЯ К СОБСТВЕННОМУ ЗДОРОВЬЮ У ДЕТЕЙ СТАРШЕГО ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, поставлено завдання. Охарактеризовано методологічні та теоретичні основи, методи, експериментальну базу та етапи організації дослідження. Розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, зазначено особистий внесок здобувача. Наведено дані щодо апробації та впровадження основних положень дослідження, публікацій, структури та обсягу дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-практичні основи формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку” – здійснено теоретичний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження. Для уточнення сутності поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я” проаналізовано зміст дефініцій  „формування”, „цінність”, „особистісна цінність”, „ціннісні орієнтації”, „ціннісне ставлення”, „власне здоров’я”  з урахуванням вікових особливостей старших дошкільників. За основу взято „теорію цінностей” (Б. Ананьєв,       Л. Архангельський та ін.) і „теорію ставлень” (О. Лазурський, В. М’ясищев). Визначено критерії, показники, педагогічні умови, проведено діагностику рівнів сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Розроблено методику констатувального експерименту, подано процедуру його проведення та аналіз результатів.

Концептуальна ідея нашого дослідження полягає у визнанні того, що ціннісне ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку є складним новоутворенням. Воно характеризується наявністю в дошкільників необхідних знань про основи здоров’я, мотивації щодо його збереження, усвідомлення цінності здоров’я, навичок здорового способу життя.

Цінності та ціннісні новоутворення є основними, „первинними” якостями особистості, що визначають мотиви поведінки і формують характер людини (Б. Ананьєв). Процес формування цінностей пов’язаний з перетворенням потреб людини в інтереси, які, у міру своєї значимості, трансформуються в цінності (А. Здравомислов). Суспільна цінність, яка набуває для індивіда особистісного смислу, переходить у категорію „особистісної цінності” і проектує в подальшому його поведінку. Шлях формування особистісних цінностей полягає в сходженні від конкретного до загального (І. Бех,           Н. Чавчавадзе та ін.). Динаміка розвитку особистості пов’язана з формуванням у неї ціннісних орієнтацій. Вони виступають чинником, що регулює, детермінує мотивацію діяльності (О. Леонтьєв, Я. Поторій, С. Рубінштейн, В. Сайко, О. Шорохова та ін.).

Сформованість системи цінностей і ціннісних орієнтацій сприяє внутрішньому розвитку особистості, забезпечує можливість її адекватного існування в соціумі, що виражається в певному ставленні до навколишнього світу (О. Лазурський,  В. М’ясищев). Ціннісне ставлення виникає тоді, коли в процесі пізнавальної і практичної діяльності якості певної цінності починають відповідати потребами та інтересами людини. Вони впливають на розвиток особистості, стають обов’язковими умовами її життєдіяльності     (С. Анисимов, В. Бойко, С. Лупінович, С. Рубінштейн та ін.). У процесі розвитку суб’єктивних ставлень формуються певні звички, способи взаємодії з іншими людьми, стиль поведінки особистості, які проявляються в діяльності (Б. Ломов). Осмислене ставлення до себе визначає соціальну та індивідуальну цінність життя кожної людини     (І. Бех). Стосовно дошкільників, зміна ціннісного ставлення до навколишнього світу і до себе є показником динаміки їх розвитку (О. Кононко).

„Ціннісне ставлення” є складним новоутворенням особистості. У ньому в органічній єдності взаємодіють інтелектуальні, емоційно-мотиваційні і вольові процеси. Традиційно виділяються такі компоненти ціннісного ставлення: когнітивно-інтелектуальний, емоційно-мотиваційний, поведінково-діяльнісний.

Ставлення до власного здоров’я розглядається як складова частина ставлення людини до самої себе. У структурі здоров’я вченими (Г. Апанасенко,  В. Петренко та ін.) виділено чотири сфери: фізичну, психічну, духовну і соціальну. Стан здоров’я залежить від багатьох чинників, а саме: від гармонії фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я               (І. Брехман, В. Дімов та ін.), внутрішньої культури особистості (В. Солоухін), адаптаційних можливостей організму (Г. Апанасенко, Д. Венедиктов, Ю. Лисицин та ін.). Також важливими чинниками є сприйняття здоров’я як цінності, спосіб життя, наявність позитивної мотивації і знань про здоров’я (В. Бєлов, О. Дубогай,  В. Оржеховська,            В. Петленко, Дж. Рейнуотер та ін.).

Результатом узагальнення філософських і психолого-педагогічних досліджень з обраної проблеми стало робоче визначення поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я” дітей старшого дошкільного віку. Це усвідомлення ними здоров’я як особистісної цінності, активна спрямованість на пізнання основ здоров’я, самостійне дотримання здорового способу життя.

Стан здоров’я підростаючого покоління актуалізує потребу у формуванні в дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, починаючи з дошкільного віку. У перспективі воно буде основою ціннісного ставлення особистості до здоров’я інших людей, сприятиме свідомому вибору нею здорового способу життя і впливатиме на здоров’я суспільства в цілому.

Зміст і методику формування в старших дошкільників знань про основи здоров’я (фізична сфера здоров’я) розкрито в дослідженнях О. Богініч, З. Плохій, Л. Сварковської,    С. Юрочкіної та ін., психологічні особливості усвідомлення дошкільниками здорового способу життя – у працях О. Іванашко, процес підготовки майбутніх педагогів до виховання в дітей навичок здорового способу життя –  у наукових розвідках Т. Книш, В. Нестеренко.

Аналіз чинних програм навчання і виховання дітей дошкільного віку: „Малятко”, „Українське дошкілля”, “Дитина в дошкільні роки”, „Дитина” – показав, що в них основна увага переважно надається формуванню фізичного здоров’я. Уперше в „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні” акцентується увага на необхідності формування в дошкільників компетентності у сфері „Я сам”, яка складається з трьох субсфер „Я – фізичне”, „Я – психічне”, „Я – соціальне”, що є підґрунтям для формування ціннісного ставлення до власного здоров’я. Питання, що стосуються надання дітям знань про основи здоров’я, докладніше висвітлені у варіативних авторських програмах (Т. Бойченко,               Н. Денисенко, Л. Лохвицька, Л. Мельник, В. Музирова, В. Муратова та ін.). Аналіз вищеозначених досліджень і програм дає підстави стверджувати, що проблема формування в дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я не була предметом їх детального вивчення.

На основі аналізу та узагальнення наукової інформації розроблено методику констатувального експерименту. Він спрямований на оцінку стану педагогічної практики, обізнаності батьків з даної проблеми, на діагностику наявного рівня сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Констатувальний експеримент складався з двох етапів. Мета першого етапу – виявлення рівня підготовленості вихователів до діяльності з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку, аналіз співпраці між педагогами та батьками. У ході першого етапу констатувального експерименту використовувалися такі методи: опитування, аналіз педагогічної документації, кількісна і якісна обробка результатів.

Узагальнення матеріалів першого етапу констатувального експерименту показало, що вихователі усвідомлюють важливість формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку. Проте вони недостатньо використовують методи, які є ефективними для вирішення даної проблеми. У навчально-виховній роботі обмежуються ознайомленням дітей з фізичною сферою здоров’я, не розкриваючи шляхи формування психічного і соціального здоров’я. Незадовільною є співпраця дошкільного навчального закладу та батьків з даної проблеми.

Другий етап експерименту мав на меті діагностику рівнів сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку за спеціально розробленими критеріями і показниками. При проведенні другого етапу було використано такий комплекс методів: спостереження та аналіз різних видів діяльності дітей; індивідуальні бесіди з дошкільниками на тему: „Що я знаю про здоров’я?”; блок практичних завдань, який складався з трьох серій. Кожна серія завдань була спрямована на визначення рівнів сформованості компонентів ціннісного ставлення до власного здоров’я: перша – когнітивно-інтелектуального, друга – емоційно-мотиваційного, третя – поведінково-діяльнісного. Всі серії складалися з 3-х завдань відповідно до фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я. Дітям були запропоновані для вирішення проблемні ситуації здоров’язберігаючого змісту. Проведена кількісна і якісна обробка результатів.

Критерії і показники сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я визначені з урахуванням вимог „Базового компонента дошкільної освіти в Україні”, змісту поняття “ціннісне ставлення до власного здоров’я”. Критерії: знання про основи здоров’я; емоційна реакція на оздоровчі дії; здоров’ятворча діяльність. Показники: усвідомлення дитиною здоров’я як найвищої цінності, наявність знань щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я; сформованість позитивного ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших людей; дотримання здорового способу життя. Критерії і показники склали основу змістових характеристик рівнів:

– високий рівень (87–74 бали) ­– діти усвідомлюють, що здоров’я є найвищою цінністю. Мають знання про будову і функції органів тіла, про чинники, що сприяють збереженню здоров’я. Розрізняють емоції, уміють їх контролювати, ініціативні і наполегливі при виконанні оздоровчих процедур, мотивують їхню доцільність. Усвідомлюють залежність стану здоров’я від способу життя, уміють безконфліктно спілкуватися. Дотримуються правил дбайливого ставлення до організму і культурної поведінки; 

– достатній рівень (73–48 балів)  – діти усвідомлюють, що здоров’я важливе для людини. Знають назви органів тіла, мають уявлення про їх будову і функції. Мають загальні уявлення про засоби збереження  здоров’я, чинники, що негативно на нього впливають. Розрізняють емоції, намагаються їх контролювати. Діти наполегливі при виконанні оздоровчих процедур, якщо їм цікаво, але з певними труднощами мотивують їхню доцільність. Усвідомлюють залежність стану здоров’я від способу життя. Прагнуть до безконфліктного спілкування. Намагаються дотримуватися правил дбайливого ставлення до організму і культурної поведінки;

– середній рівень (47–23 бали) – діти не замислюються над здоров’ям як цінністю, мають елементарне уявлення про функції, будову органів тіла, чинники, що сприяють збереженню і зміцненню фізичного здоров’я. Розрізняють найпростіші емоції, не завжди їх контролюють. При можливості ігнорують виконання оздоровчих процедур, невпевнено мотивують їхню доцільність. Нечітко пов’язують стан здоров’я людини зі способом життя. При нагадуванні дотримуються правил дбайливого ставлення до організму і культурної поведінки. Часто є учасниками конфліктів;

– низький рівень (22 і менше балів)  – діти не вважають здоров’я цінністю, не знають назви, будову і функції органів тіла. Не визначають чинники, що сприяють збереженню і зміцненню здоров’я. Не називають емоції, не контролюють їх прояви. Уникають оздоровчі процедури, не пов’язують стан здоров’я людини зі способом життя. Провокують конфлікти, не дотримуються правил дбайливого ставлення до організму і культурної поведінки.

Було визначено, що дошкільники мають певний обсяг стихійних знань щодо основ здоров’я. Діти намагаються зрозуміти сутність оздоровчих видів діяльності, цікавляться відомостями про себе, свій організм, але потребують методичної допомоги з боку дорослих. У результаті діагностування було виявлено, що 17,5% дітей з КГ і  17,0% – з ЕГ мають високий рівень; 26,2% дітей з КГ і 30,4% – з ЕГ мають достатній рівень; 40,0% дітей з КГ і  36,5% – з ЕГ  – середній рівень; 16,3% вихованців з КГ і  15,8% – з ЕГ – низький рівень.