ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ УЧНІВ МУЗИЧНИХ ШКІЛ ДО ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ : ФОРМИРОВАНИЕ ГОТОВНОСТИ УЧЕНИКОВ МУЗЫКАЛЬНЫХ ШКОЛ К ТВОРЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, охарактеризовано методи та етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито вірогідність, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, вказано шляхи апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи формування готовності учнів музичних шкіл до творчої діяльності” аналізується стан досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі, розкриваються різні підходи до тлумачення понять “творча діяльність”, “готовність до творчої діяльності”, її змісту і структурних компонентів, з’ясовуються філософські та прикладні аспекти цього феномену, визначаються сутність, зміст, основні характеристики формування готовності до творчої діяльності, показники різних рівнів її сформованості в учнів музичних шкіл; теоретично обґрунтовуються можливості нетрадиційних методів навчання у процесі формування цього складного утворення, яке виступає важливою рисою особистості, здатної до самоактуалізації у різноманітних видах творчої діяльності; виявляється сукупність педагогічних умов, що забезпечують успішне формування готовності учнів музичних шкіл до творчої діяльності.

Вихідним положенням у дослідженні є теза про необхідність взаємозумовленості духовного, що передбачає розуміння багаторівневого принципу наслідування (Платон, Арістотель), єдності свідомого та підсвідомого (Фома Аквінський, В. Вернадський, І. Зязюн); чуттєвого та свідомого (М. Козачин­ський,); інтелектуального, що забезпечує незалежність від стереотипних думок, активізує творчу діяльність особистості, сприяє оволодінню прийомами пізнання (Г.Сковорода); суттєво-творчого, що сприяє фантазуванню, створенню власних оригінальних образів-думок, імпровізації (Г. Ганенко, В. Ражніков, П. Вайнцвайг).

З'єднуючою ланкою в цьому виступають включення до творчої діяльності емоційно-вольових складових особистості, механізмів спонтанної творчості, прийомів актуалізації образів-ідей та асоціювання.

Розглядається поняття “готовність” з позиції формування особистості як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на її внутрішні сили (М. Фіцула).

У науковій літературі “готовність” розглядається як системоутворююча характеристика (Л. Кондрашова), особливий тривалий чи короткочасний психічний стан (М. Левітов), активнодіяльнісний стан особистості (М. Дьяченко, Л. Кандибович, В. Пономаренко), у контексті залежності між рівнем результатів діяльності, засобами вирішення завдань, встановлення ряду чинників, що забезпечують рівень результатів (А. Ліненко).

Уточнюються поняття “творчість”, “творча діяльність”, “готовність до творчої діяльності”, які визначаються як складне поєднання психічних особливостей, що становлять основу установки учня на розуміння функцій творчої діяльності, творчої позиції, оптимальних способів діяльності, співвідношення власних можливостей з подоланням труднощів, які виникають у вирішенні творчих завдань та досягненні поставленої мети. Готовність базується на поєднанні суб’єктивних та об'єктивних факторів свідомості, що відображається у творчій діяльності та в якостях особистості.

Розкривається механізм формування готовності учнів музичних шкіл, основу якого складають зв’язки між установками на творчу діяльність, навчальною спрямованістю особистості вчителя та учня і діяльністю.

Комплексний характер виявлених зв’язків визначає багатокомпонентність структурної моделі формування готовності учнів музичних шкіл до творчої діяльності. Необхідними і достатніми є такі її компоненти:

• мотиваційний, що передбачає формування потреби особистості до вивчення універсальних підходів у вирішенні творчих завдань, оволодіння рефлексією, досягнення самобутності та пошуку творчого партнера на основі діалогу;

• орієнтаційний, зумовлений потребою в самореалізації, самовдосконаленні, збагаченні самосвідомості та накопиченні емоційно-образного та духовного досвіду, утворенні нового продукту творчості;

• емоційно-вольовий, що забезпечує творчість учня на основі емоційно-особистісного навчання, коли здійснюється художній вчинок в аспекті власного творіння, інтеграція художнього образу музичного творіння в самосвідомість особистості; вирішення творчих завдань на основі системи відкритого типу, що поєднує відпрацьовані методи, способи вирішення поставленої мети з новими структурами психологічного, особистісного та світоглядного рівнів;

• психофізіологічний, який потребує розвитку музичних здібностей особистості (слух, пам’ять, ритм), що є передумовою творчої діяльності;

• оцінювальний компонент: самооцінка учнями продуктів власної творчості, художніх вчинків партнерів на основі творчого діалогу, визначення елементів новизни, прояву ризику у вирішенні творчих завдань.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, спостережень за навчально-творчою діяльністю учнів у процесі індивідуальних та позакласних занять (факультатив “Я – творча особистість”), самооцінок учнів і експертних оцінок визначено чотири рівні готовності: низький (адаптивний), середній (продуктивний), достатній (варіативно-утворювальний), високий (індивідуально-утворювальний), і ознаки, які відображають суттєві характеристики структурних компонентів готовності учнів до творчої діяльності.

Дається детальна характеристика структурних компонентів та рівнів готовності учнів до творчої діяльності, впровадження якої потребує визначення таких методів навчання (традиційні та нетрадиційні), що забезпечують формування готовності учнів до творчої діяльності у відповідності до сучасних вимог до особистості.

Доведено, що нетрадиційні методи навчання є способом забезпечення процесу формування готовності, у яку покладено нелінійну інформацію. Вона базується на визначенні засобів, прийомів пошуку стимулів впливу на почуття, фантазію, інтуїцію, сферу ірраціонального.

Ефективність впровадження нетрадиційних методів навчання залежить від їх різноманітності: психодрами (застосовується з метою формування потреб щодо пізнання власного “Я”, вмінь до самовдосконалення); евритміки (націлений на формування синтетичних вмінь); імпровізації (спрямований на спонтанність творчого процесу, розуміння сенсу творчого завдання, перетворень у навчально-творчій діяльності); мозкового штурму (орієнтований на формування готовності до активного спілкування, індивідуальне висловлювання думок, синтез інтелектуальної активності та спонтанної творчості особистості); емоційно-образної драматургії (скерований на формування вмінь до самооцінки, рефлексії, мотивації, нових уявлень); асоціювання (націлений на подолання стереотипів сприйняття та мислення, що сприяє стрибку в невідоме); випередження теорією практики (скерований на формування вмінь до узагальнень, декодування смислів та відпрацювання певних алгоритмів дій); ігрові методи (зумовлені формуванням асоціативного мислення, розвитком емпатичних здібностей, вмінь фантазування).

Доведено, що нетрадиційні методи навчання забезпечують формування високого рівня готовності до творчої діяльності учнів у музичних класах, що передбачає здатність у ході виконання творчих завдань діяти вільно, ініціативно, поєднувати індивідуальні та колективні дії, здійснювати перехід теоретичних знань в конкретно-предметну діяльність. Ефективність впровадження нетрадиційних методів навчання в музичних класах залежить від їх взаємодії з традиційними, що сприяє переходу на формування більш високих рівнів готовності. Взаємодія нетрадиційних методів з традиційними обумовлює застосування в навчальному процесі функції, змістом якої є заохочення до оригінальних пропозицій і задумів, забезпечення рівності у творчих дискусіях.

Визначено, що впровадження системи нетрадиційних методів навчання забезпечується створенням сукупності педагогічних умов, які передбачають необхідність формування потреб особистості у співвідношенні з рівнями готовності до творчої діяльності; самоактуалізацію особистості, яка має на увазі формування здатності до суджень, аналізу, порівнянь; умов, що забезпечують пізнання унікального “Я” особистості.

Доведено, що поняття “педагогічні умови” є утворенням складним та динамічним і скероване на: а) забезпечення активної взаємодії системи факторів на основі поєднання мотиваційних, інтелектуальних та емоційних структур творчої особистості учня; б) результативність цієї взаємодії у співвідношенні з рівнями готовності до творчої діяльності; в) формування установок на самоактуалізацію особистості, оволодіння вміннями аналізу, порівнянь, утворення продуктів власної творчості.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна програма використання нетрадиційних методів навчання музики у формуванні готовності учнів до творчої діяльності” подається аналіз педагогічної практики музичних шкіл із досліджуваної проблеми; викладається методика проведення експериментальної роботи, конкретизується зміст, аналізуються результати педагогічного експерименту на основі визначених рівнів сформованості готовності (низький, середній і високий), її ознак, які відображають суттєві характеристики цього поняття і критеріїв кожного рівня готовності учнів музичних шкіл до творчої діяльності, які диференціюються в міру прояву сукупності показників.

Під час констатуючого експерименту виявлено залежність між використанням традиційних методів навчання та формуванням інтелектуально-творчих якостей особистості. У більшості учнів переважає потреба отримувати готову інформацію від вчителя щодо виконання завдань, вони не здатні до пошуку стимулів творчої діяльності, визначення сенсу концепції власного “Я”. 

За результатами кількісного аналізу перевірних завдань щодо сформованості рівнів готовності до творчої діяльності учнів 5-7 класів встановлено: низький (адаптивний) рівень складав 44%; середній (продуктивний) рівень - 40%; достатній (варіативно-утворювальний) рівень - 16%; високий (індивідуально-утворювальний) рівень - 0%. При цьому причина низьких рівнів сформованості готовності учнів до творчої діяльності полягала в домінуванні формального та предметного підходу до процесу навчання, які не орієнтують на вирішення особистісних проблем, цільових надзавдань, оволодіння прийомами, творчих дій.

У ході дослідження виявлено недоліки у діяльності вчителів: формування знань реалізується поза визначенням взаємозв’язків окремих ланцюжків, притаманних структурі готовності учнів до творчої діяльності, поза забезпечення некерованих дій, поєднанням інтелектуальних та емоційних компонентів, включення суб’єкт-суб’єктних взаємодій за законами митця, визнання самобутньої цінності індивіда.

Виявлені у ході констатуючого експерименту недоліки зумовили необхідність проведення формуючого експерименту, програма якого передбачала у своїй основі цілеспрямовану і систематичну діяльність у формуванні готовності учнів музичних шкіл до творчої діяльності нетрадиційними методами навчання.

В основу дослідної роботи було покладено проведення факультативу “Я – творча особистість”, зумовленого пріоритетами індивідуальності, самостійності, самобутності дитини як активного носія суб’єктивного досвіду, що склався до організації спеціально забезпеченого навчання; індивідуальних та групових занять.

Основу процесуальної сторони індивідуальних та групових занять складала сукупність педагогічних умов. Взаємозв’язок з програмою нетрадиційних методів навчання в оволодінні знаннями, навичками, вміннями творчої діяльності учнів через самопізнання власної позиції, актуалізацію досвіду, саморегуляцію діяльності, оригінальне вирішення творчих завдань забезпечувався взаємодією комплексу  педагогічних умов. Це знайшло відображення у змісті п’ятьох етапів дослідження формуючого експерименту.

Перший етап формування готовності учнів до творчої діяльності передбачав забезпечення сукупності педагогічних умов на основі утворення продуктів власної творчості. Другий етап навчання реалізовувався паралельно з діагностуванням та врахуванням індивідуально-типологічних особливостей учнів, коли визначалися і формувалися блоки навичок, їх послідовність, систематизація та поліваріативність. Третій етап передбачав формування в учнів блоків-навичок, в основу яких покладено систему вправ, зумовлених особливостями музичного мислення. Четвертий етап обумовлений варіюванням творчими завданнями. Акцентувалася  увага на збільшенні факторів впливу щодо оволодіння вміннями імпровізації. П’ятий етап передбачав використання системи нетрадиційних методів на основі ускладнення творчих завдань, завдань-ситуацій, установок на алгоритми творчих дій, спеціальні вправи.

Система впровадження завдань, вправ, ситуацій, нетрадиційних методів базувалася на поєднанні мотиваційних, інтелектуальних та емоційних компонентів творчої діяльності, цілісного підходу до неперервної взаємодії всіх рівнів готовності з урахуванням гуманістичної, розвиваючої функції, скерованої на формування унікального “Я” особистості.

Формуючий експеримент показав ефективність моделюючих завдань-імпровізацій, ситуацій співробітництва, вправ із розвитку вмінь для оперування різноманітними уявами в ході творчої діяльності, завдань на перехід до самоактуалізації дій за законами митця і оволодіння демократичним стилем спілкування, групових занять, факультативу “Я – творча особистість”, націленого на оволодіння синтетичними знаннями та вміннями, емпатією та рефлексією, що сприяє динаміці зростання рівнів готовності до творчої діяльності в учнів від низького до достатнього й вищого рівнів. Всього у формуючому експерименті взяли  участь 292 учня.

За результатами формуючого експерименту встановлено динаміку зростання обсягу й якості показників рівнів сформованості  цього складного  особистісного утворення.

Порівняльний аналіз результатів перевірних завдань, виконання контрольних робіт, усних опитувань учнів 5-7 класів, рейтингових технологій у ході попередніх періодичних контрольних зрізів виявив динаміку рівнів готовності в позитивний бік.

З таблиці можливо встановити, що перед початком експериментів значну частину складали учні з низьким (44%) та середнім (40%) рівнями сформованності готовності, в учнів були відсутні навички до фантазування, вирішення творчих завдань, самоаналізу, творіння, орієнтації на визначення сенсу коцепції “Я – образ”. Високий рівень був відсутній.

Після завершення дослідно-експериментальної роботи змінилось співвідношення рівнів сформованості готовності у позитивний бік. Так, низький рівень готовності до творчої діяльності зменьшився на 38,8%, середній рівень зменьшився на 34,4%, достатній рівень зріс на 23,2%, показник високого рівня готовності зріс на 50%. Учні оволоділи вміннями оперування синтетичними знаннями, в них сформувалась потреба до порушення стереотипних уявленнь, поєднання думок і почуттів до фантазування та утворення нових оригінальних продуктів творчої діяльності.