Організація ТВОРЧИХ самостійних робіт СТАРШОКЛАСНИКІВ У МОДУЛЬНОМУ НАВЧАННІ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання, методологічні та теоретичні засади,  методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, їх вірогідність та обгрунтованість, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

            У першому розділі “Теоретичні питання організації самостійних робіт школярів у модульному навчанні” на основі аналізу та узагальнення психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми з’ясовано важливі аспекти розвитку теорії сучасного навчання як процесу організації і стимулювання  самостійної пізнавально-творчої діяльності учнів, розвитку їх творчих здібностей і світоглядних переконань.

Серед інноваційних освітніх технологій модульна организація занять набула стабільного авторитету і тенденції до поширення на зарубіжному і вітчизняному освітньому просторі. Модульне навчання виникло і сформувалося  наприкінці 60-х років ХХ століття у США, Великобританії, Канаді і являло собою суттєво вдосконалений варіант програмованого навчання у середній та вищій школі. Провідною характеристикою нової технології став чіткий поділ навчального матеріалу на окремі частини (блоки), адаптовані для тієї чи іншої категорії учнів з метою забезпечення перш за все самостійного засвоєння освітньої програми.  Модульність вимагає організації навчання за окремими функціональними блоками-модулями, які поєднують зміст, форми і методи роботи вчителя та учнів, визначає конструювання навчального матеріалу таким чином, щоб він забезпечував досягнення кожним учнем чітко визначених перед ним дидактичних цілей.

Дослідники модульного навчання (А.Алексюк, М.Нікандров, П.Третяков, А.Фурман, М.Чошанов, П.Юцявічене та ін.), крім необхідності організації навчання за відносно завершеними модулями, звертають увагу й на інші важливі особливості нової технології, такі як сукупність і цілісність окремих навчальних елементів, що складають єдиний модуль, динамічність і гнучкість змісту кожного елемента й відповідно кожного модуля, паритетність учителя й учнів в нових умовах навчання, оцінка результатів за підсумковим  контролем (а не як середнє арифметичне поточних результатів), надання можливості кожному учневі брати участь в оцінюванні своєї роботи і поліпшувати підсумковий результат.

Автори наголошують на тому, що в модульному навчанні одним з головних завдань є формування в учнів навичок самоосвіти, і тому весь процес будується на основі цілепокладання з ієрархією ближніх (знання, вміння, навички), середніх (загальнонавчальні вміння і навички) і перспективних (розвиток здібностей особистості) цілей. Осмисленість навчальної діяльності переводить учителя з режиму інформування у режим консультування та управління.

Насамперед з цієї причини дослідники модульного навчання відносять його до інноваційних технологій сучасної дидактики і школи.

Модульне навчання практично реалізується за допомогою модульної технології організації пізнавальної діяльності, де важливе місце займає самостійна робота школярів.

Якщо в традиційному навчанні самостійні роботи здебільшого виконуються на етапах відпрацювання практичних умінь і навичок і їх контролю, то в модульному навчанні за рахунок  блочного моделювання, спарених уроків, економних витрат часу на пояснення матеріалу вчителем створюються можливості для організації самостійної праці учнів переважно на всіх етапах навчального модуля – від мотиваційного до діагностичного й корекційного.

На  основі аналізу  дидактичних  можливостей та проблем  нової  технології,     її апробації серед педагогів-дослідників шкіл нового типу  для педагогічного експерименту створена й використана модифікована структура навчального модуля, в якій організація творчих самостійних робіт займає пріоритетне місце. Вона включає такі елементи пізнавально-творчої взаємодії тих, хто навчає, і тих, хто навчається:

·         спонукально-мотиваційний (учні-старшокласники не тільки сприймають мотиваційні й цільові пояснення вчителя, але й самостійно конструюють власні мотиви, формулюють особисту мету й завдання роботи на просторі означеного навчального модуля);

·           первинного освоєння теоретичного матеріалу (в ході лекції (пояснення) вчителя старшокласники намагаються не тільки зрозуміти сутність теоретичних знань, але й за допомогою різних механізмів творчої діяльності вчаться переформульовувати у відповідності з власним розумінням визначення основних понять, тлумачення закономірностей,  узагальнень, складати проблемні, евристичні питання  тощо);

·          самостійної проблемно-пошукової роботи з осмислення і поглиблення    нових  теоретичних знань (учні звертаються до певних джерел, щоб відповісти – усно чи письмово –  на конкретні проблемні запитання, що уточнені вчителем і їх товаришами на попередньому етапі – з метою вдосконалення набутих теоретичних  знань);

·          самостійної репродуктивної, пошукової, евристичної роботи завершеного характеру для формування евристичних способів діяльності, розвитку пізнавальних і рефлексивних умінь і навичок (модульна технологія надає більший часовий простір для самостійної практичної діяльності учнів);

·          систематизації й узагальнення провідних знань та умінь, способів творчої діяльності (включає такі самостійні роботи, як написання коротких наукових рефератів, складання задач, узагальнюючих схем, таблиць, графіків, алгоритмів  тощо); 

·          підсумкової самостійної евристичної чи креативної роботи (за вибором учня її теми і рівня складності) як створення особистісно значущого творчого продукту – твору, оповідання,  наукового проекту, експериментальної моделі, приладу, рецензії тощо, – якість якого стає вирішальною при діагностиці й оцінці освоєння навчального модуля; 

·          корекція (за бажанням учня) виконаної підсумкової творчої роботи з метою її вдосконалення й одержання  вищої оцінки.

У зв’язку з тим, що навчальний модуль  наповнений здебільшого евристичними видами діяльності і вчителя, і школярів, така технологія модульного навчання визначається  як евристично-модульна, що суттєво уточнює й конкретизує зміст і організацію  пізнавальної діяльності в межах навчального модуля.

У другому розділі “Експериментальне дослідження дидактичних умов організації самостійних творчих робіт у модульному навчанні”  розкрито загальні питання експериментальної роботи, обгрунтовано необхідні і достатні дидактичні умови організації в межах модульної технології самостійних робіт евристичного і креативного характеру.

Загальна мета дослідно-експериментальної роботи полягала в тому, щоб виявити та дослідити вплив науково обгрунтованих педагогічних умов організації самостійних робіт на розвиток самостійної пізнавально-творчої діяльності школярів ІХ-ХІ класів. Ці умови узагальнено в табл. 1., с.9.

В експерименті брали участь 128 учнів  контрольних і 123  експериментальних ІХ-ХІ класів, які не вирівнювалися за такими показниками як якість знань  та вміння практично використовувати набуті знання в стандартних чи змінених умовах, оскільки ефективність і результативність запропонованої методики визначалися на підставі виявлення і порівняння змін, що сталися за час експерименту в експериментальних та контрольних класах.

Використання інноваційних можливостей навчального модуля як педагогічна умова  – це, перш за все, реалізація визначених етапів модуля в безпосередній організації творчих самостійних робіт: мотиваційно-установчого, інструктивно-критеріального, операційного, діагностико-оціночного. Таким чином, кожна самостійна робота мала модульну структуру, елементи  пізнавально-творчої взаємодії суб’єктів навчання  і технологічно виконувалась як і завершений модуль.

 На мотиваційно-установчому етапі  учні навчались чітко усвідомлювати мету й основні ланки самостійної роботи, конкретний план своїх дій, тобто працювати на основі цілепокладання,  цілеспрямованості і перспектив досягнення успіху. Педагог таким чином організовував взаємодію з учнями, щоб вони уявляли й прогнозували свій власний продукт (у зовнішньому і внутрішньому вигляді). З цією метою вчитель наполегливо й постійно розкривав привабливість майбутньої роботи, формував установку на успіх, показував можливі дії з подолання суперечностей, які таїлися в навчальній проблемі, переконував у тому, що не треба побоюватися помилок, бо вони в кінцевому рахунку – крок до успіху.