Головатий П.А. Продуктивність насаджень яблуні залежно від обрізування крони і підрізування штамбу в Правобережному Лісостепу України

Краткое содержание

Дані з літератури стосовно строків і видів обрізування дерев різняться між собою, бо дослідження проводили в різних умовах, а строки обрізування вивчали окремо один від одного. В умовах України підрізування штамбу плодових дерев, у тому числі в поєднанні з обрізуванням крони, не вивчалося.

УМОВИ, ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження виконували у незрошуваному саду навчально-науково-виробничого відділу Уманського державного аграрного університету, закладеному навесні 1985 р. однорічними саджанцями зимових сортів Мантуанер і Мутсу. Дерева на підщепі ММ 106 посаджено за схемою 5 х 4 м і сформовано за розріджено-ярусною кроною.

Система утримання ґрунту в міжряддях – чистий пар, у приштамбових смугах – пар гербіцидний. Грунт дослідної ділянки – темно-сірий опідзолений важкосуглинковий з вмістом гумусу близько 2 %. Вміст рухомих сполук фосфору і калію в орному шарі (за Чиріковим) становить, відповідно, 15,7 та 22,5 мг/100г ґрунту, азоту за нітрифікаційною здатністю – 18,3 мг/100г, рН сольової суспензії – 5,6, а сума поглинених основ – 22,6 мг-екв/100г. Щільність ґрунту складає 1,25–1,29 г/см³. Рельєф дослідної ділянки рівнинний зі слабким схилом у західному напрямку.

Клімат території Черкаської області, зокрема Уманського району, помірно-континентальний з нестійким зволоженням і нерівномірним розподілом опадів. Середня температура січня становить –5,7⁰С, липня +19⁰С. Середньорічна температура близько +7,4⁰С, однак трапляються роки зі значним відхиленням температури від середньобагаторічної. Опадів у середньому за рік випадає 633 мм, проте в окремі роки їх випадає значно менше (близько 350 мм) або більше норми (до 700 мм).

Вегетаційний період триває 205 днів, а період активної вегетації з температурою вище +10⁰С – 160–170 днів. Сума температур повітря вище 5⁰С знаходиться у межах 2900–3000⁰С, а вище 10⁰С – 2520–2970⁰С. Гідротермічний коефіцієнт – 1,1–1,2.

Дослід зі строками і видами обрізування дерев закладено навесні 2005 р. з 30 варіантами у чотириразовому повторенні та шістьома деревами на обліковій ділянці.

Крону дерев обрізували взимку (лютий-березень), взимку і після цвітіння (травень), а також взимку, після цвітіння і влітку (серпень). Штамби підрізували раз у три роки до початку вегетації (лютий-березень), під час розтріскування бруньок (березень-квітень), між фазами “зелений конус” і “рожевий бутон” (квітень), одразу після цвітіння (початок травня) та через 14 днів після цвітіння (кінець травня). Підрізування штамбу робили бензопилкою на третину діаметра з двох боків: перший зріз – на висоті 20–30 см від рівня ґрунту, а другий – з протилежного боку, на 20–30 см вище від попереднього. Місця зрізів фарбою чи фунгіцидом не обробляли.

Фітометричні вимірювання виконували за рекомендаціями Інституту садівництва УААН (П. В. Кондратенко, М. О. Бублик, 1996) та Уманського ДАУ (Г. К. Карпенчук, А. В. Мельник, 1987). Площу листкової пластинки визначали методом "висічок" в кінці вегетації, товщину листкової пластинки – тургоміром.

Інтенсивність цвітіння обліковували за кількістю квіток на дереві, ступінь зав’язування плодів підраховували після червневого осипання.

Сумарний приріст пагонів вимірювали мірною стрічкою в кінці вегетаційного періоду.

Рівень освітлення частин крони вимірювали у червні з 10 до 14 години за ясної сонячної погоди (В. В. Хроменко, 1987) альбедометром Ю – 116. Для оцінки інтенсивності освітлення всередині крони умовний квадрат (2х2м) ставили у площині ряду в центрі крони дерева і виміри робили через кожні півметра по обидва боки від центрального провідника.

Вміст пігментів у листі визначали на спектроколориметрі “Sресоl” за Т. Н. Годневим (1952). Масу хлорофілу визначали в розрахунку на одиницю площі насадження (О. В. Мельник).

Дерева обрізували за загальноприйнятими рекомендаціями для розріджено-ярусної крони (І. К. Омельченко, 1995).

Урожай визначали підрахунком кількості плодів на всіх дослідних деревах з наступним множенням на середню масу плода, яку визначали зважуванням 100 яблук із кожного варіанту. Товарну обробку плодів вели за ГСТУ 01.1–37–160:2004.

Після збирання в плодах визначали вміст сухих розчинних речовин – рефрактометром РПК–3 за ГОСТ 28562–90, титровану кислотність в перерахунку на яблучну кислоту – титруванням 0,1Н розчином лугу за (ГОСТ 25555.0–82), загальні цукри – фериціанідним методом (ГОСТ 875.6.13–87).

Економічну й енергетичну ефективність розраховували нормативним методом за методикою Інституту садівництва УААН (2006).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили методами дисперсійного і кореляційного аналізів (Б. А. Доспехов, 1985) за розробленими в Уманському ДАУ програмами (О. В. Мельник, 1996; В. П. Майборода, 2002). Усереднені по роках дані обраховували чотирифакторним дисперсійним аналізом з використанням найменшої істотної різниці для всього досліду            (Б. А. Доспехов, 1985).