Сахно Г.В. Добір багаторічних трав і травосумішок при залуженні лучно-чорноземних грунтів південного Степу України : Сахно Г.В. Отбор многолетних трав и травосумишок при залуженни лучно-черноземных почв южной Степи Украины

Краткое содержание

Стан вивчення добору видів трав і травосумішок

                            для  створення високопродуктивних пасовищ і сіножатей

На нинішньому етапі розвитку сільського господарства України зниження росту виробництва молока і м'яса в реформованих господарствах усіх форм власності найбільшим чином пов'язане із високою енергоємністю виробництва кормів та незбалансованістю їх за основними органічними речовинами, перш за все, значним дефіцитом перетравного протеїну в кормах. Обґрунтовано необхідність добору багаторічних бобових трав та бобово-злакових травосумішок для ліквідації дефіциту білка, який склався в системах кормовиробництва південного регіону. Показано напрямки досліджень невирішених питань та обґрунтовано вибір теми дисертаційної роботи. 

Умови та методика проведення досліджень

Робота виконана у 2001-2005 рр. в лабораторії кормовиробництва Інституту землеробства південного регіону УААН. Дослідження проведені в дослідному господарстві "Копані" (Білозерський район Херсонської області) Інституту землеробства південного регіону. 

 Кількість опадів в роки проведення досліджень за квітень – жовтень  2001-2005 рр. у середньому склала 250,0-278,9 мм, а в 2004 р. – 407,2 мм і суттєво перевищувала суму опадів за холодний період (листопад-березень).

Вирішення поставлених завдань у відповідності з програмою досліджень проводилось у двох польових дослідах:

Дослід 1. "Порівняльна продуктивність люцерни й еспарцету в одновидових посівах і складі травосумішок в умовах природного зволоження південного Степу України".

Метод закладки  польового досліду – рендомізовані блоки, повторність чотириразова. Із багаторічних бобових трав використовували: люцерну мінливу синьо-гібридної групи українського сортотипу (сорт Унітро) й еспарцет піщаний (сорт Інгульський), багаторічні злакові трави – стоколос безостий (сорт Полтавський 52), житняк гребінчастий (сорт Батир). Норма висіву насіння в одновидових посівах склала: люцерни 22 кг/га, еспарцету піщаного – 80, стоколосу безостого – 20, житняку гребінчастого – 16 кг/га. У складі травосумішок норма висіву насіння вище названих видів багаторічних трав склала: 12, 60, 14 і 12 кг/га. Площа посівної ділянки – 60 м²,  облікової – 10 м².

Дослід 2. "Порівняльна продуктивність сортів стоколосу безостого степового та лучного екотипу в одновидових посівах і люцерно-стоколосових травосумішках в умовах природного зволоження південного Степу України".

 Дослід закладено методом розщеплених ділянок, де ділянки першого порядку – екотип стоколосу безостого (степовий – сорт Таврійський і лучний – сорт Полтавський 52), ділянки другого порядку – одновидові посіви люцерни мінливої синьогібридної групи українського сортотипу (сорти Вавіловка 2 і Веселка), стоколосу безостого і люцерно-стоколосових травосумішок. Площа посівної ділянки – 60 м², облікової – 10 м², повторність досліду – чотириразова, сівбу проводили ранньою весною – норма висіву стоколосу безостого в одновидових посівах обох екотипів – 20 кг/га, у складі травосумішок – 14 кг/га, відповідно люцерни – 22 і 12 кг/га.

Облік урожаю зеленої маси в польових дослідах проводили укісним  методом.

Вміст сухої речовини в урожаї та вологості  ґрунту визначали термостатно – ваговим методом, видовий ботанічний склад травостоїв – ваговим методом. Хімічний аналіз кормів виконано методом спектрометрії на інфрачервоному аналізаторі NIP Sustems 4500. Розрахунок кормових одиниць проведено за даними хімічного аналізу видів трав і травосумішок; валову (ВЕ) і обмінну енергію (ОЕ) – за А.П. Дмитроченко (1976); коефіцієнти перетравності і показники повноцінності – за  Е.Ф. Петухова  і ін.,  (1981).

Економічну ефективність вирощування різних видів бобових трав і їх травосумішок розраховували за методикою Інституту аграрної економіки УААН (1998). Енергетичний аналіз проведено за О.К. Медведовським, П.І. Іваненко (1988).

Формування сіяних агрофітоценозів залежно від

                     видового і сортового складу багаторічних бобових і злакових трав

Для лучно-чорноземного ґрунту характерна висока вологоємність, де вміст загальної вологи у півметровому шарі складає 1704 м³/га  і 3172 м³/га – у метровому, проте запас продуктивної вологи в 0-50 см шарі досягає лише 802 м³/га, відповідно у    0-70 см – 1039 м³/га і 1424 м³/га – у 0-100 см шарі. При цьому більше 52% вологи від найменшої вологоємності недоступні рослинам.

Загальна кількість пагонів люцерни й еспарцету першого року використання була високою й досягала в одновидових посівах люцерни 1306 шт/м² і еспарцету –  1351 шт/м² . При цьому участь різнотрав’я в складі монодомінантних посівів обох видів бобових багаторічних трав не перевищувала 140-194 шт/м². Загальна кількість пагонів одновидових посівів злакових багаторічних трав на першому році використання травостоїв була високою й складала для стоколосу безостого – 1588 шт/м², а для житняку гребінчастого – 1552 шт/м².

У двокомпонентних травосумішках люцерна + стоколос безостий та люцерна  + житняк гребінчастий щільність бобового компонента на першому році використання була високою і складала 1010-1131 шт/м², або 64,2-69,7 % до загальної кількості пагонів. Участь еспарцету піщаного в наведених травосумішках до загальної їх щільності досягала 67,6 - 69,5 %, відповідно (1039-1081 шт/м²), при цьому різнотрав’я займало лише 40-49 пагонів на 1 м².

Загальна кількість пагонів трикомпонентних травосумішок істотно не відрізнялася від одно – та двокомпонентних і, незалежно від виду бобового компонента, люцерни або еспарцету піщаного, досягла 1507-1544 шт/м², в тому числі бобових видів трав – 869-951 шт/м² (56,2-63,1 %), стоколосу безостого – 302-397 (20,0-25,7) і житняку гребінчастого – 202-205 шт/м² (13,3-13,4 %). Густота різнотрав’я, що не з’їдалося (грициків звичайних) у трикомпонентних травосумішках не перевищувала 52-73 шт/м².

Густота травостоїв другого року використання в цілому виявилася високою і, незалежно від виду бобових трав і травосумішок, досягала 1544-1587 шт/м². Відмінною особливістю травостоїв другого року використання стало істотне зниження видів бобових трав як в одновидових посівах, так і в складі травосумішок та часткове зростання злакових багаторічних трав (стоколосу безостого і житняку гребінчастого) в складі дво – і трикомпонентних травосумішок.

Зниження густоти бобових компонентів у одновидових посівах другого року використання, порівняно з першим, в тому числі люцерни сорту Унітро в середньому за три роки досліджень відбувалося на 35,3 %, еспарцету піщаного, відповідно, – на 17,4 %.

У складі люцерно-стоколосових та люцерно-житнякових травосумішок зниження кількості пагонів люцерни на другому році використання, порівняно з першим, досягало 28,0-34,7 %, відповідно еспарцету в еспарцето-стоколосових та еспарцето-житнякових сумішках – 9,8-27,5 %.

У трикомпонентних травосумішках люцерна (або еспарцет піщаний) + стоколос безостий + житняк гребінчастий густота стояння люцерни на другому році використання, порівняно з першим, зменшувалася в середньому на 45,5 % і еспарцету – на 38,9 % та досягала у люцерни лише 474 шт/м² і 581 шт/м² у еспарцету. У складі полідомінантних травосумішок злакових багаторічних трав з люцерною та еспарцетом щільність пагонів стоколосу безостого зростала на 44,6-89,7 %, а житняку гребінчастого – на 82,2-114,6 %. Збільшення щільності різнотрав’я, що не з’їдалося, відбувалося на одновидових агроценозах люцерни (260,0 %) й еспарцету (226,0 %). У дво – та трикомпонентних травосумішках обох видів бобових багаторічних трав із стоколосом безостим і житняком гребінчастим густота пагонів різнотрав’я, порівняно з першим роком, також суттєво збільшувалася й досягала 40,4-55,1 %.

В умовах третього року використання (четвертого року життя) відмічено подальше зниження густоти стояння бобових видів трав і різке зростання різнотрав’я. Так, у монодомінантних посівах люцерни щільність різнотрав’я на третьому році використання, до загальної їх кількості на третьому році, складала 90,4 %, а в одновидових посівах еспарцету – 91,8 %. У той же час у монодомінантних посівах злакових багаторічних трав (стоколосу безостого й житняку гребінчастого) густота стояння різнотрав’я, до їх загальної кількості на третьому році використання, не перевищувала 8,4-13,0 %.

Незначна щільність різнотрав’я, що не з’їдалося, перш за все грициків звичайних, на третьому році використання травостоїв виявлена також у дво – і трикомпонентних травосумішках, яка, до загальної їх кількості вказаного вище року, не перевищувала 7,6-15,0 %.

Густота стояння травостоїв  одновидових посівів люцерни сортів Вавіловка 2 і Веселка та в складі люцерно-стоколосових травосумішок за роками їх використання була такою ж, як і з участю люцерни сорту Унітро.

Загальною особливістю вертикального розподілу фітомаси як в одновидових посівах, так і в бобово-злакових травосумішках є концентрація її в шарах 20-30 см, 30-40 і 40-50 см, у яких зосереджено 40,47-54,15 % загальної кількості стебел і листя. Останнє свідчить про те, що багаторічні трави верхового типу облистяності в умовах природного зволоження  півдня України максимально використовують природні ресурси навколишнього середовища при висоті травостоїв від 20 до 50 см та істотно знижують їх як нижче, так і вище вказаних шарів.

У монодомінантних посівах люцерни концентрація фітомаси з 20 см до 50 см досягала 53,39 %, в тому числі 25,85 % припадало на листя й 27,54 % – на стебла. Вміст листя в одновидових посівах люцерни на висоті 0-10 і 10-20 см був незначним і не перевищував 2,37-3,16 % до загальної ваги врожаю. З висоти 50-60 і 60-70 см уміст надземної маси також був незначним і досягав лише 15,51 %, із них 10,86 % припадало на листя й лише 4,65 % – на стебла.

Найбільш рівномірний розподіл листя й стебел за висотою виявлено в одновидових посівах житняку гребінчастого, причому висока концентрація фітомаси відмічена уже з шару 0-10 см – 20,70 %, із них 5,87 % припадає на листя і 14,83 % – на стебла. При цьому рівномірно високий вміст листя 5,37-6,17 % у житняку гребінчастого відмічено до висоти 60 см і суттєве його зниження  з висоти 60-70 см – лише до 0,70-0,89 %.

Монодомінантні посіви стоколосу безостого, як типового кореневищного злаку верхового типу облистяння, характеризувалися збільшенням процентного вмісту листя з висоти 20-30 см до 30-40 см, яке досягало 11,34-14,83 % від загальної маси.

     Вертикальний розподіл надземної маси дво – і трикомпонентних травосумішок    з     участю    люцерна + стоколос    безостий,    люцерна + житняк   гребінчастий

та люцерна + стоколос безостий + житняк гребінчастий відзначався рівномірним розподілом фітомаси за її висотою. При цьому найбільш високе співвідношення листя до стебел виявлено в трикомпонентній травосумішці, яке складало 0,81 проти 0,75 у травосумішки люцерна + стоколос безостий і 0,74 у люцерна + житняк гребінчастий.

В одновидових посівах еспарцету піщаного загальна кількість фітомаси в шарах 20-30 см, 30-40 і 40-50 см складала 58,47 %, у тому числі 26,35 % припадало на листя і 32,12 – на стебла. На висоті 0-10 см і 10-20 см відносна кількість надземної маси в еспарцету піщаного досягала 33,10 % із них 4,99 % займало листя й 28,11 % припадали на стебла. З шару 50-60 і 60-70 см концентрація фітомаси в еспарцету піщаного знижувалася до 8,43 %, де 5,48 займало листя і 2,95 % – стебла. Високий вміст стебел за шарами розподілу відмічено також у двокомпонентних травосумішках еспарцет + стоколос безостий – 62,30 % та еспарцет + житняк гребінчастий – 59,40 %. У трикомпонентній травосумішці еспарцет + стоколос безостий + житняк гребінчастий загальна кількість листя за висотою його розміщення, порівняно з двокомпонентними, виявлена вищою вже з шару 10-20 см, яка досягала 5,93 % і рівномірно збільшувалася до 7,30-7,90 % до шару 40-50 см. На висоті травостою 60-70 см відносна кількість листя і стебел вирівнювалася, при цьому співвідношення їх зростало до 0,92 .