Тарасенко О.А. Оптимізація прийомів вирощування еспарцету першого року життя на корм та насіння в умовах північного Степу України

Краткое содержание

Стан вивчення питання. У першому розділі наведено літературний огляд з питань вивчення агротехнологічних прийомів вирощування багаторічних бобових культур, зокрема еспарцету. Детально розглянуто основні елементи технології його вирощування на корм та насіння у різних грунтово-кліматичних зонах. Проаналізовані результати досліджень щодо впливу способів сівби, норм висіву насіння, рівня мінерального живлення на ріст, розвиток та продуктивність еспарцету при безпокривному його вирощуванні. На основі аналізу літературних джерел проведено обґрунтування і вибір напрямку досліджень, який дозволяє зробити висновок про актуальність та необхідність проведення досліджень за обраною темою дисертаційної роботи.

Умови, програма та методика проведення досліджень. Польові досліди проводили протягом 2003-2006 рр. на Ерастівській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН, розташованій у північній частині Степу України.

Ґрунти дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний важкосуглинковий із вмістом гумусу в орному шарі 4,5%. Валові запаси поживних речовин складають: загального азоту – 0,23-0,26%, фосфору – 0,11-0,16% та калію – 2%. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН водяної витяжки – 6,5-7,0). Клімат зони помірно континентальний. За гідротермічним режимом періоди вегетації 2003 та 2004 рр. були сприятливими, а 2005 і 2006 рр. – різною мірою посушливими.

Дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методичних рекомендацій (Б.А. Доспехов, 1979; Інституту зернового господарства, 1980, Інституту кормів, 1994). Досліди закладали методом розщеплених ділянок.

Вивчали 7 норм висіву – від 2 до 5 млн/га схожих насінин з градацією 0,5 млн/га та три способи сівби: суцільний (15 см), широкорядний з міжряддям 45 см і 70 см. Строк сівби – ранньовесняний безпокривний. Урожай зеленої маси та насіння збирали в перший рік життя еспарцету. Після збирання еспарцету на зелений корм, після відповідного обробітку ґрунту, висівали озиму пшеницю з нормою 4,5 млн/га схожих насінин в рекомендовані для зони строки. Після збирання еспарцету на насіння весною наступного року висівали ярий ячмінь. Розмір посівної ділянки складав: при суцільному посіві – 165; при широкорядному (45 і 70 см) – 180 та 210 м². Повторність – триразова, розміщення ділянок – послідовне. Захист посівів еспарцету від бур’янів, шкідників і хвороб здійснювали відповідно до існуючих зональних рекомендацій.

У дослідах виконували: біометричні виміри, обчислення площі листкової поверхні, визначали фотосинтетичну діяльність, у динаміці вивчали лінійний та ваговий приріст, масу рослин, вологозабезпеченість грунту та забур’яненість. Досліджували індивідуальну продуктивність рослин, посівні якості насіння, структуру урожаю, кормову та насіннєву продуктивність. Статистичну обробку експериментальних даних та обчислення економічної ефективності здійснюва-ли за рекомендованими методиками на персональному комп’ютері.

Ріст та розвиток рослин еспарцету у перший рік життя за різних способів сівби і норм висіву насіння. Умови росту та розвитку рослин еспарцету у рік сівби впливали на їх продуктивність з самого початку органогенезу. Польова схожість насіння еспарцету більшою мірою залежала від норми висіву, ніж від способу сівби. Зі збільшенням норми висіву від 2,0 до 5,0 млн/га в середньому за 2003-2005 рр. польова схожість насіння знижувалася при суцільному способі сівби з 81,8 до 72,1%, а при широкорядному (з міжряддям 45 і 70 см) – з 85,0 і 85,4 до 74,9 і 77,5% відповідно.

У 2004 р., з достатнім вологозабезпеченням посівного шару ґрунту, вона становила від 94,2 до 97,3% і була вищою ніж в 2003 р., 2005 р. з недостатніми запасами продуктивної вологи  і складала від 68,0 до 78,6%.

У процесі росту і розвитку кількість рослин еспарцету до збирання на зелений корм та насіння зменшувалась. У середньому за роки дослідження на ділянках суцільного способу сівби при збиранні зеленого корму та насіння густота рослин коливалась від 152,9 до 317,0 шт./мІ та від 144,9 до 300,2 шт./мІ відповідно. При широкорядних (45 і 70 см) способах сівби на ділянках з нормою висіву від 2,0 до 5,0 млн шт./га їх було від 160,9 шт./мІ; 164,9 до 348,7; 364,2 шт./мІ.

При суцільній сівбі період вегетації рослин еспарцету при вирощуванні його на насіння становив 106 днів, а при широкорядній (45 і 70 см) – 112 днів.