Чубко О.П. Продуктивність озимої пшениці залежно від технології вирощування в Лісостепу України

Краткое содержание

НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ТА ЯКОСТІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗА РАХУНОК ЕЛЕМЕНТІВ

ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ (огляд літератури)

На підставі вивчення літературних джерел вітчизняних та зарубіжних авторів проаналізовано сучасні положення відносно особливостей формування продуктивності озимої пшениці за різного сортового складу і елементів технології вирощування. Розглянуто висновки різних авторів щодо протиріч при вирішенні проблеми підвищення врожайності та якості зерна озимої пшениці залежно від строку сівби та системи удобрення, висунуто робочі гіпотези, визначено мету і завдання досліджень.

УМОВИ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились протягом 2001–2004 рр. в стаціонарному польовому досліді в Агрономічній дослідній станції, яка розміщена в
с. Пшеничному Васильківського району Київської області та наукових лабораторіях кафедри рослинництва Національного аграрного університету. Досліди закладались в стаціонарній польовій зерно-буряковій сівозміні.

Грунт дослідного поля – чорнозем типовий малогумусний, крупнопилувато-середньосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,37-4,68%, рН – 6,8-7,3; ємність вбирання – 30,7-32,5 мг екв/100 г ґрунту. Щільність ґрунту – 1,16-1,25 г/см³, вологість стійкого в’янення – 10,8%. Глибина залягання ґрунтових вод 2-4 м. Вміст легкогідролізованого азоту становить 10,6-11,4 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору – 4,5-5,5 і обмінного калію – 9,1-11,4 мг/100 г ґрунту.

Клімат району помірно теплий та вологий. Згідно з багаторічними даними середньорічна температура повітря становить 7,5єС. Коливання середньої температури по місяцях від -6,9°С в січні до +19,6°С в липні. Тривалість періоду з температурою вище +5°С складає 210-215 днів, з температурою вище +10°С – 155-180 днів. За рік випадає 560 мм опадів.

Погодні умови за роки досліджень досить суттєво різнилися, що дозволило ідентифікувати особливості розвитку і формування продуктивності сортів озимої пшениці.

За предмет досліджень визначено районовані сорти озимої пшениці Мирхад, Мирич, Крижинка і Поліська 90 (стандарт).

Трифакторний польовий дослід проводився за схемою:

Фактор А. Сорти озимої пшениці:

1)    Поліська 90 (стандарт); 2) Мирхад; 3) Мирич; 4) Крижинка.

Фактор Б. Строк сівби:

1.    25 серпня;

2.    5 вересня;

3.    15 вересня;

4.    25 вересня;

5.    5 жовтня;

6.    15 жовтня.

Фактор В. Система удобрення:

1.    Р₉₀К₉₀ + без підживлення (контроль);

2.    Р₉₀К₉₀ +N₃₀ на другому етапі органогенезу;

3.    Р₉₀К₉₀ +N₃₀ на другому + N₃₀ на четвертому етапах органогенезу;

4.    Р₉₀К₉₀ +N₃₀ на другому + N₃₀ на четвертому +N₃₀ на восьмому етапах органогенезу;

5.    Р₉₀К₉₀ +N₄₅ на другому + N₄₅ на четвертому +N₃₀ на восьмому етапах органогенезу.

Фосфорні і калійні добрива вносились з осені під основний обробіток ґрунту, азотні – у підживлення на різних етапах органогенезу відповідно до схеми досліду. Система захисту посівів передбачала оброблення насіння перед сівбою Вітаваксом 200 ФФ (2,5-3 л/т), оброблення посівів для захисту від хвороб фунгіцидом Імпакт 25% к.с. (0,5 л/га) та для захисту від бур’янів – гербіцидом Гранстар 75% в.г. (20-25 г/га). Норма висіву – 5 млн. схожих насінин на 1 га. Попередник – горох. Обробіток грунту рекомендований для зони вирощування. Збирання врожаю проводили прямим комбайнуванням комбайном „Сампо 130”.

Дослід закладався за методом розщеплених ділянок. У блоках першого порядку розміщувались сорти озимої пшениці; другого порядку – строки сівби і третього – система удобрення. Ділянки першого порядку розміщувались систематично окремими блоками; другого і третього порядків – систематично блоками у дві смуги. Повторність досліду – чотириразова. Посівна площа ділянок ІІІ порядку – 50 м², облікова – 20 м².

Для виконання програми досліджень використовували загальноприйняті методики (Б.А. Доспєхов, 1985; та ін.) У польових і вегетаційних дослідах проводили фенологічні спостереження, біометричні вимірювання, визначали приріст сирої і абсолютно сухої маси рослин, урожайність і структуру згідно з „Методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (2001р.), та методик В.Ф. Мойсейченка (1994р.). Площу листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал, чисту продуктивність фотосинтезу обчислювали за методикою А.А. Ничипоровича та ін. (1961р.). Вміст цукрів в рослинах – за методом Бертрана. Визначення польової схожості насіння, перезимівлі, виживання рослин протягом вегетації – шляхом підрахунку рослин на фіксованих ділянках у двох несуміжних повтореннях. Вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом. Облік урожаю – методом суцільного обмолоту кожної ділянки з наступним перерахунком на 100%-ну чистоту та 14%-ну вологість. Статистичну обробку результатів досліджень проводили дисперсійним та кореляційно-регресійним методами із використанням комп’ютерних програм. Енергетичну оцінку – за методикою О.К. Медведовського та П.І. Іваненка.

Економічну ефективність елементів технології вирощування розраховували за технологічними картами вирощування культур та „Методичними вказівками по визначенню економічної оцінки вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями” (1999).

ПРИЙОМИ ПІДВИЩЕННЯ ЗИМОСТІЙКОСТІ ТА ВИЖИВАННЯ РОСЛИН ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ.

Запаси продуктивної вологи в ґрунті залежно від строку сівби озимої пшениці. Вологість ґрунту при задовільному і доброму забезпеченні тепловим ресурсом, відіграє основну роль при проростанні насіння. Вибір строку сівби, як правило, регламентується саме цим фактором. Умови пункту досліджень складались таким чином, що вологість орного шару лише в двох випадках була нижчою за необхідну: при сівбі 5 вересня 2001р. – 18 мм та 25 серпня 2002 р. – 19 мм. Дефіцит вологи в шарі ґрунту 0-10 см на рівні 6-9 мм спостерігався частіше: у 2001 році за проведення сівби озимої пшениці у ранні строки сівби (25 серпня та 5 вересня), а також у 2002 році – за першого та 4–5 строків (25 серпня, 25 вересня, 5 жовтня).

Вплив погодних умов та строку сівби на тривалість міжфазних періодів та розвиток рослин озимої пшениці в осінній період вегетації. Тривалість періоду сівба–сходи залежала від строку сівби. В польових умовах за доброї забезпеченості вологою тривалість періоду від сівби до повних сходів знаходилась у прямій залежності від суми позитивних температур повітря і складала 7-10 днів за сівби з 25.08 по 25.09; 11-16 днів за сівби 5 та 15.10

Більш диференційованим за тривалістю і датами настання фази кущення восени був період від появи сходів до фази кущення. За сівби 25.08 фаза кущення у всіх досліджуваних сортів була відмічена з 22 по 25.09 і рослини на момент припинення осінньої вегетації знаходились на початку ІІІ етапу органогенезу, довжина конусу наростання – 0,6 мм, почалася диференціація конусу.

За сівби 5.09 фаза кущення відмічена 4-7.10, рослини на момент припинення осінньої вегетації знаходились в кінці другого етапу органогенезу і мали довжину конусу наростання 0,4-0,5 мм, часткова диференціація якого була відмічена лише в нижній частині. За сівби 15.09 повна фаза кущення відмічена 15-18.10 в розрізі років, рослини знаходились на другому етапі органогенезу, довжина конусу наростання – 0,4 мм.

За сівби 25.09 кущення було відмічено 31.10-03.11, рослини були на переході від першого до другого етапу органогенезу, при довжині конусу до 0,2 мм, диференціація якого не відмічена. При більш пізніх строках сівби у фазу кущення рослини не вступали, знаходились на першому етапі органогенезу і диференціація конусу наростання не починалась. Загальна тривалість періоду від початку появи сходів до повної фази кущення склала, залежно від строку сівби, 20-30 днів.

Польова схожість насіння. Розтягнутий період від сівби до появи сходів, особливо за ранніх і пізніх строків сівби негативно впливав на показники польової схожості насіння. Найвища польова схожість (87,7%) озимої пшениці сорту Мирхад була за сівби 15 вересня. Незначно зменшувалась вона і у інших сортів: Мирич, Крижинка та Поліська 90 і становила відповідно 83,2; 82,7 та 80,3%. Зміщення строків як в сторону більш ранніх, так і пізніх призводило до зниження польової схожості на 6-7%.

Ушкодження рослин озимої пшениці різних строків сівби шкідниками і ураження хворобами в осінній період. За сівби 25 серпня 27,2-31,9% рослин сортів озимої пшениці ще восени були ушкоджені шкідниками, тоді як рослини вересневих строків сівби (5, 15 та 25 вересня) майже не ушкоджувалися шкідниками. Ушкодження сортів у ці строки відповідно становило 12,3-17,6; 7,5-8,7 та 2,2-4,9%. Посіви пізніх строків сівби (5 та 15 жовтня) не ушкоджувались взагалі.

Аналогічна закономірність спостерігалась і в ураженні рослин борошнистою росою. Посіви ранніх строків сівби (25 серпня та 5 вересня) були суттєво уражені хворобою, тоді як посіви середніх (15 та 25 вересня) і пізніх (5 та 15 жовтня) строків сівби в осінній період майже не уражувались.

Накопичення цукрів у рослинах озимої пшениці за різних строку сівби та сортів. Вміст вуглеводів (сума цукрів) на момент припинення осінньої вегетації в рослинах сортів озимої пшениці (Мирхад, Мирич, Крижинка, Поліська 90) при сівбі у ранні строки (25 серпня та 5 вересня) був дещо меншим – 15,8-16,9 та 16,5-17,0% порівняно з вмістом їх при сівбі у середні (15 та 25 вересня) – 18,8-19,1 та 18,3-18,7. В рослинах пізніх строків сівби (5 та 15 жовтня) вміст цукрів – 17,4-17,9 та 16,6-17,2% був також дещо нижчим порівняно з сівбою 15-25 вересня. Це свідчить про те, що рослини озимої пшениці, висіяної 25 серпня та 5 вересня, більш активно використовували вуглеводи у період інтенсивного їх росту, тоді як при пізніх строках сівби не відбувалось повноцінного синтезу. За зиму кількість вуглеводів значно зменшувалась, що обумовлено витратою їх на процеси дихання. Вміст вуглеводів в рослинах озимої пшениці за період зимівлі у варіантах ранніх строків сівби знизився майже вдвічі до 7,7-8,8%; середніх строків сівби – до 11,6-12,2 та 11,2-11,9% і пізніх – до 9,4-10,0 та 8,0-9,4% в розрізі сортів.

Зимостійкість рослин озимої пшениці за різних строків сівби. Погодні умови в осінньо-зимовий період 2001/2002 року були сприятливими для розвитку та перезимівлі рослин озимої пшениці. Зимостійкість озимої пшениці в меншій мірі залежала від біологічних особливостей сорту і в більшій мірі – від строку сівби та погодних умов.

Рослини озимої пшениці ранніх (25 серпня та 5 вересня) і пізніх (5 та 15 жовтня) строків сівби мали значно нижчу зимостійкість порівняно із середніми строками сівби (15 та 25 вересня). За сівби 25 серпня після зимівлі збереглося лише 50,9-60,7% рослин, 5 вересня – 56,7-65,1%, тоді як при сівбі 15 і 25 вересня – відповідно 72,5-84,2; 70,4-79,5%, 5 та 15 жовтня – 50,1-60,5 та 48,1-56,3% в розрізі сортів.

Агрометеорологічні умови 2002/2003 року для розвитку рослин озимої пшениці склалися вкрай негативними. Погодні умови жовтня і листопада не сприяли формуванню нормальної зимостійкості рослин. Посіви ранніх та пізніх строків сівби мали низький рівень перезимівлі, в зв’язку з чим більшість з них були вибракувані. Найкраще перезимували рослини озимої пшениці, висіяні 15 вересня. Незважаючи на те, що рослини озимої пшениці цього строку сівби були також частково зрідженими, в подальшому вони пройшли повний цикл розвитку в онтогенезі.