Мирончук В.П. Продуктивність та котонізаційна здатність різних сортів льону-довгунця

Краткое содержание

РОЗДІЛ 1. ЗАЛЕЖНІСТЬ КОТОНІЗАЦІЙНОЇ ЗДАТНОСТІ ВІД ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ, СПОСОБИ КОТОНІЗАЦІЇ ЛЬОНОВОЛОКНА ТА ЇХ ПОШИРЕННЯ У ПРАКТИЦІ (огляд літератури)

У розділі узагальнено результати багаторічних досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців із питань впливу сорту на урожайність та якість продукції льону-довгунця, залежності котонізаційної здатності волокнистого шару від сорту, умов вирощування, елементів технології вирощування та перетворення стебел соломи в тресту. Розглянуто основні способи котонізації льоноволокна та їх поширення у практиці. Наведено результати наукових досліджень, що спрямовані на виробництво котоніну з короткого лляного волокна та використання його в сумішках з вовною, бавовною і хімічними волокнами для виготовлення асортименту трикотажу, модних тканин, одягу, взуття, а також для потреб медицини та отримання целюлози.

На основі аналізу літературних даних обгрунтована необхідність здійснення нових досліджень, спрямованих на вивчення ролі селекційного сорту льону-довгунця в котонізаційній здатності короткого лляного волокна та фізико-механічних властивостей короткого льоноволокна поглибленої обробки.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальна частина досліджень виконувалась у дослідному господарстві “Чабани” Києво-Святошинського району Київської області протягом 2003-2005 рр. Морфологічні, технологічні та біохімічні дослідження, визначення якості насіння і волокна льону-довгунця проводилися у відділі селекції і насінництва льону і ріпаку ННЦ “Інститут землеробства УААН”.

Грунт дослідної ділянки дерново-середньопідзолистий пилувато супіщаний з такими агрохімічними характеристиками орного шару: вміст гумусу 1,0-1,8 % (за Тюріним), рН_{сольовий} 4,8-5,4, гідролізованого азоту 5,5-7,0 мг/100г грунту (за Корнфільдом), рухомого фосфору та обмінного калію (за Чириковим) – 12,3-13,6 і 7,0-8,4 мг/100г грунту.

Погодні умови в роки проведення досліджень за основними гідротермічними показниками (температурний режим та кількість опадів) різнились і мали суттєві відхилення від середніх багаторічних показників. Нестача вологи за підвищеного температурного режиму 2003 року дозволили отримати високий урожай насіння, однак скорочення тривалості періоду вегетації знизило показники якості волокнистої продукції льону-довгунця. Понижені відносно середніх багаторічних показників середньодобові температури повітря 2004 року, в умовах чергування нестачі опадів або їх надлишку, не дозволили культурі реалізувати потенціал продуктивності, в результаті чого урожайність як насіння, так і соломи була низькою. Оптимальний температурний режим за достатньої кількості опадів 2005 року сприяли формуванню найкращого врожаю соломи льону-довгунця.

Сівба проведена насінням сортів льону-довгунця: раньостиглих – Український ранній, Томський 16 та перспективного Вручий , середньостиглих – Український 3 та Синільга, пізньостиглого – Зоря 87.

Попередник – озиме жито. Агротехніка в досліді загальноприйнята для вирощування льону-довгунця. Площа облікової ділянки – 25 м², повторність досліду п’ятиразова, розміщення ділянок – рендомізоване.

Фенологічні спостереження та визначення густоти стеблостою за фазами росту й розвитку рослин, приріст їхньої висоти й органічної маси здійснювали згідно “Методики по проведенню польових дослідів із льоном-довгунцем” (ВНДІЛ, 1978). Облік урожаю льоносоломи та насіння визначали поділяночно. Аналізи волокнистої продукції та насіння з дослідів проводили згідно з діючими ДСТУ. Економічну та енергетичну ефективність вирощування, приготування та переробки трести розраховували згідно “Методичних вказівок по визначенню економічної та енергетичної ефективності вирощування сільськогосподарських культур” (1999). Математично-статистичний аналіз результатів польового досліду проводили за дисперсійним та кореляційно-регресійним методом (Б.О. Доспєхов, 1979).

РОЗДІЛ 3. СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН ЛЬОНУ-ДОВГУНЦЯ

Дослідження динаміки проходження фаз росту і розвитку рослинами льону-довгунця дало можливість спостерігати деякі загальні для сортів всіх типів скоростиглості залежності. Тривалість вегетаційного періоду культури в цілому скорочувалась від пізньостиглих сортів до більш ранньостиглих, відповідно, на 1-3 дні.

Періоди від сівби до сходів та від сходів до фази “ялинка” в усі роки досліджень, незалежно від погодних умов вирощування, були майже однаковими. Тривалість міжфазних періодів “ялинка”-початок бутонізації та цвітіння-визрівання, значно залежали від гідротермічного режиму. Найбільш оптимальним виявився 2005 рік, погодні умови якого були найбільш сприятливими для вирощування льону-довгунця: достатня кількість опадів за понижених температур відносно середніх багаторічних показників середньодобової температури. Значно прискорювався період від фази “ялинка” до початку бутонізації за підвищених температур 2003 року та уповільнювався за рахунок понижених нічних температур 2004 року, а період цвітіння-дозрівання, навпаки, був найдовшим в посушливому 2003 році і значно уповільнювався в 2004 році.

Більш тривалий період вегетації в усіх сортів за роками досліджень був у сприятливий для вирощування льону-довгунця 2005 рік.

Найвища польова схожість насіння була в сорту Синільга і становила 90,0%, інші досліджувані сорти поступалися йому на 0,6-2,8 %.

Відомо, що врожайність і якість волокнистої продукції значною мірою залежать від довжини стебла. Найвища загальна довжина стебел, за роки досліджень, була в сортів Український ранній та Український 3 і склала, відповідно, 69,3 та 68,3 см (табл. 1).

Варто відмітити швидкий ріст рослин сорту Вручий на початку вегетації, що дуже важливо для льону. Рослини цього сорту переважали по висоті інші сорти на початку бутонізації на 8,2-23,0%.