Каращук Г.В. Продуктивність та якість зерна сорізу залежно від мінеральних добрив в умовах зрошення півдня України

Краткое содержание

Стан вивченості питання

У розділі зроблено ґрунтовний аналіз і узагальнення літературних джерел вітчизняних та зарубіжних авторів з питань, розв’язанню яких присвячена дисертаційна робота, а також обґрунтовано напрямок наукових досліджень.

Умови проведення дослідів та методика досліджень

 Подається характеристика ґрунтових та  погодних умов, методика проведення польових та лабораторних досліджень і агротехніка вирощування культури.

Дослідження проводили протягом 1999-2001 рр. у дослідному господарстві Інституту землеробства південного регіону УААН, що розташоване в зоні Інгулецької зрошувальної системи.

ґрунт дослідних ділянок – темно-каштановий середньосуглинковий з вмістом в орному шарі ґрунту: гумусу – 2,2 %, валових азоту, фосфору і калію – 0,118-0,120; 0,114; 2,5-2,7 % відповідно, у тому числі рухомих: 16,0; 26,3 та 280 мг/кг ґрунту;   цинку - 4,2, міді – 6,28, марганцю – 165,6, кобальту – 1,41 мг/кг ґрунту.  рН водної витяжки 7,0-7,2.

Роки досліджень відрізнялися за погодними умовами. Різке зниження температури повітря після сівби та недостатня кількість опадів у 1999 році негативно вплинули на подальший ріст і розвиток рослин сорізу, що в кінцевому підсумку не дало змоги отримати запланований рівень продуктивності. У 2000 році, навпаки, погодні умови були сприятливими для вирощування сорізу. На період сівби в 2001 році утримувалась холодна погода. У зв’язку з цим сівбу сорізу провели на початку червня. Надалі вегетаційний період цього року був сприятливим для нормального розвитку рослин і отримання високої продуктивності. Роки проведення досліджень різнилися і за кількістю опадів у період вегетації сорізу: у 1999 р. випало 94,0, у 2000 р. – 262,2, у 2001 р. – 153,7 мм.

Вивчення продуктивності сорізу під впливом добрив проводили в однофакторному
досліді за схемою,    що           наведена          в       таблиці    2.       Повторність    досліду    чотири-

4

разова, посівна площа ділянок – 90 м², облікова – 50 м².

Агротехніка проведення дослідів була загальноприйнятою для зони півдня України. Вирощували гібрид сорізу Оксамит. Оригінатори: Інститут кукурудзи і сорго Молдови та Інститут зрошуваного землеробства УААН. Вегетаційний період складає 95-105 днів, висота рослин – 85-95 см, маса 1000 насінин – 25-34 г. Вихід крупи – 75-80%. Попередник – озима пшениця. Мінеральні добрива: аміачну селітру, гранульований суперфосфат та калійну сіль вносили врозкид під оранку згідно схеми досліду, а мікродобриво “Міком” (комплексонати на основі металів цинку, міді, бору, марганцю, молібдену, кобальту) – у позакореневе підживлення в період виходу рослин у трубку. Поливи проводили дощувальним агрегатом ДДА-100 МА. Вологість у шарі ґрунту 0-70 см підтримували на рівні 75 % НВ. У 1999 році провели три поливи, в 2000  - один полив і у 2001 році – три поливи зрошувальними нормами відповідно 1200; 300 та 700 м³/га. Збирали врожай поділяночно комбайном “Sampo-130” при середній вологості зерна 18%.

Закладення та проведення дослідів, відбір ґрунтових і рослинних зразків, підготовку їх до аналізу проводили згідно методичних вказівок, ДСТУ.

Розрахункову дозу добрив визначали за методикою ІЗПР УААН (В.Гамаюнова, І.Філіп’єв, 1997). Залежно  від фактичного вмісту елементів живлення в ґрунті вона становила під урожай 1999 р. – N₁₄₇Р₀К₀, 2000 р. – N₁₄₄Р₃₀К₀, 2001 р. – N₁₃₉Р₀К₀ (у середньому за  роки досліджень – N₁₄₃Р₁₀К₀).

У зразках ґрунту визначали вміст гумусу (за Тюріним), загальних азоту (за Починком), фосфору (варіант Мерфі-Рейлі з аскорбіновою кислотою), калію (на полуменевому фотометрі), нітратного азоту  (за Грандваль-Ляжем), рухомого фосфору (за Мачигіним), обмінного калію (на полуменевому фотометрі), мікроелементів (на атомно-сорбційному фотометрі “Сатурн” в 1н  HCl в ННЦ ІГА УААН), рН (за шкалою Алямовського).  Вологість ґрунту - термостатно-ваговим методом, сумарне  водоспоживання – методом водного балансу.

Площу листкової поверхні визначали методом висічок, чисту продуктивність фотосинтезу (за А.А.Нічипоровичем, згідно формули Кідда-Веста-Бріггса), фотосинтетичний потенціал посіву (за А.А.Нічипоровичем, 1961), наростання сирої та сухої біомаси сорізу, добового приросту рослин у висоту, структури врожаю (М.М.Горянский, 1970), масу післяжнивних кореневих решток (Н.З.Станков, 1964).

У надземній масі рослин, післяжнивних кореневих рештках і зерні (після їх мокрого озолення за Гінзбургом з однієї наважки) визначали вміст загальних азоту, фосфору та калію: азоту – за К’єльдалем, фосфору – варіант Мерфі-Рейлі із застосуванням аскорбінової кислоти, калію – на полуменевому фотометрі. На основі одержаних даних розраховували загальний винос елементів живлення з ґрунту та їх витрати на формування одиниці врожаю.

5

Технологічний аналіз якості зерна проводили в лабораторії технології зерна та масових аналізів ІЗПР УААН за загальноприйнятими методиками та ДСТУ. Фракційний склад білків визначали за Єрмаковим, вміст білка, амінокислот за методом Штейна, Мура – на аналізаторі Hitachi – 835 (Японія) у біотехнологічній лабораторії зерна Селекційно-генетичного інституту УААН. Біологічну цінність білків визначали за амінокислотним складом, прирівнюючи до білка курячого яйця (метод Корпаці, Ліндера, Варга), показник забезпеченості зерна азотом – за Павловим (1984).

Дані врожаю і результати досліджень, що одержані в дослідах, обробляли за сучасними методами варіаційної статистики (Б.А.Доспехов, 1985).

Економічну, біоенергетичну та еколого-економічну ефективність вирощування сорізу розраховували за методиками  (В.О.Ушкаренко, П.Н.Лазер та ін., 1997; І.Д.Філіп’єв, В.В.Гамаюнова та ін., 2001). Економічну ефективність розраховували згідно загальних виробничих норм та за обліком усіх витрат, прямих і накладних видатків за розцінками на 01.01.2001 р.

Поживний режим ґрунту при вирощуванні сорізу

Застосування азотного добрива під основний обробіток ґрунту призводить до суттєвого збільшення вмісту нітратів у ньому, порівняно з неудобреним контролем. Від сходів до викидання волоті кількість нітратів у ґрунті зменшилась практично наполовину, а у міжфазний період викидання волоті – повна стиглість зерна їх витрачалось біля третини від усієї кількості.

Середньодобові витрати нітратів із 0-100 см шару ґрунту при внесенні N₁₂₀Р₆₀К₃₀, порівняно з неудобреними рослинами, збільшувались у міжфазний період сходи – вихід у трубку на 100,0, вихід у трубку – викидання волоті – на 20,7, викидання волоті – повна стиглість зерна – на 30,0 %, а на фоні застосування N₁₅₀Р₆₀К₃₀ – відповідно на 175,0; 65,5 % і в 3,1 рази. При застосуванні розрахункової дози добрив вище наведені  показники були близькими до варіанта N₁₅₀Р₆₀К₃₀.

Вміст рухомого фосфору і обмінного калію в ґрунті залежав від внесення цих елементів у складі добрива. У сезонній динаміці кількість їх зменшувалася протягом вегетації, а найбільш істотно – в період виходу рослин у трубку – викидання волоті, коли середньодобові витрати Р₂О₅ із 0-30 см шару ґрунту були максимальними – 0,16 мг/кг. Причому, витрати цього елемента удобреними рослинами на 20,0-60,0 % були більшими, ніж неудобреними. Аналогічно змінювалися і середньодобові витрати обмінного калію.

Приріст надземної маси та  фотосинтетична діяльність

рослин сорізу залежно від мінеральних добрив

На початку вегетації інтенсивність росту рослин сорізу відносно незначна, але уже спостерігалась деяка їх перевага у рослин удобрених ділянок. Максимальним середньодобовий приріст рослин у висоту був у міжфазний період вихід у трубку – викидання волоті; під впливом добрив  інтенсивність приросту  збільшувалася. Найбільш високими ці показники були у рослин варіанта розрахункової дози добрив.

6

Приріст надземної маси рослин сорізу значно залежав як від дози азотного добрива, так і від співвідношення елементів живлення (табл. 1). Найбільшою мірою цей показник підвищується при внесенні N₁₅₀Р₆₀К₃₀ та  на фоні розрахункової дози добрив.