Середа Л.М. Формування продуктивності сої залежно від строків сівби та стимуляторів росту в умовах Центрального Лісостепу України

Краткое содержание

СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

В розділі наведенні результати досліджень вітчизняних та закордонних вчених з питань біологічних особливостей сої та напрямків досліджень. Висунута робоча гіпотеза і обґрунтуванні напрямки наукової роботи.

ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові дослідження проводились в базовому господарстві ТОВ "Лан" Вінницького державного аграрного університету протягом 1995-1997 рр. Господарство розміщене в зоні центрального Лісостепу України.

Ґрунти – чорноземи опідзолені на лесі. В орному шарі вони містять гумусу  за Тюриним 3,4%, легкогідролізованого азоту 92-121 мг/кг ґрунту, рухомого фосфору 123-152 мг/кг ґрунту і обмінного калію 106-139 мг/кг ґрунту.

Клімат зони помірно теплий. Метеорологічні умови за роки проведення досліджень характеризувались незначними відмінами від середньобагаторічних показників: за період квітень-вересень випадало опадів в 1995р. – 333,6 мм; в 1996 р. 344 мм; і в 1997 р. 455 мм при середньобагаторічній кількості – 324 мм; суми ефективних температур за ці роки становили 989⁰С; 921⁰С; і 847⁰С при середньобагаторічному показнику 942 ⁰С.

Польові досліди проводились в типових для сої ланках польових сівозмін, які є характерні для Лісостепу України.

Технологія підготовки ґрунту, сівби та догляду за посівами сої була загальноприйнятою для зони Лісостепу України.

В польовому досліді було передбачено вивчення дії та взаємодії трьох факторів: А - строки сівби; В – стимулятори росту; С – сорти. Співвідношення цих факторів 3:3:2. Повторність в досліді – чотирьохразова. Розміщення варіантів – систематичне в два яруси. Розмір облікової ділянки – 50 м².

Фенологічні спостереження проводились згідно "Методики Держсортовипробування сільськогосподарських культур" (1985) і "Методики проведення досліджень в кормовиробництві" (1994 ) та методиці Е. Dunphye (1979).

Симбіотичний апарат сої вивчали за методикою Г.С. Посипанова (1993). Оцінку фотосинтетичної діяльності посіву сої проводили за методикою біохімічних досліджень рослин (А.И. Ермаков, В.В. Арасимович, Н.П. Яром и др., 1987).

Жирнокислотний склад насіння сої визначали на газовому хроматографі "Хром-5" з полум'яноіонізаційною детекцією (І.Д. Мансурова, У.К. Султанова, 1985).

Статистичний аналіз результатів досліджень проводився за дисперсійним, кореляційним та регресійним методами з використанням сучасного пакету програм на персональному комп'ютері "Рentium III 600 Хеоn".

Біоенергетичну і економічну оцінку результатів досліджень проводили за методиою Н.С. Балаур, А.В. Тетю (1988).

РІСТ, РОЗВИТОК ТА ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКУ СІВБИ ТА ВПЛИВУ СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ

Результати польових досліджень (1995-1997 рр.) показали, що зміна тривалості періоду сівба-повні сходи обумовлена біологічною реакцією сортів сої на строки сівби та складом композицій для обробки насіння. Встановлено, що сівба сої у ранній строк (при температурі 6 ⁰С на глибині 10 см) без обробки насіння системним протруйником призвела до збільшення тривалості періоду сівба-повні сходи. Так, для сорту Київська 27 він становив 26 днів і 24 дні для сорту Подільська 1, що відповідно більше на 14 днів порівняно з оптимальним строком при настанні температури ґрунту на глибині 10 см 12 ⁰С. При сівбі у ранні строки сої Подільська 1 мала підвищену стійкість до понижених температур в ґрунті.

При оптимальному строці сівби спостерігали підвищення схожості насіння сої з 74,2 до 81,4 % у сорту Київська 27 і з 78,8 до 85,6 % у сорту Подільська 1. Сівба ж сортів сої у оптимально-ранні чи ранні строки приводить до суттєвого зниження польової схожості насіння. Зокрема ці показники у сорту Київська 27 знизились з 74,2% до 56,8-48,5% і у сорту Подільська 1 з 78,8% до 67,6-52,3%.