Дідур І.М. Формування урожайності та якості зерна гороху залежно від впливу вапнування, позакореневих підживлень та способів збирання в умовах Лісостепу Правобережного

Краткое содержание

НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ ПОСІВІВ ГОРОХУ (Огляд літератури)

Проаналізовано сучасні положення щодо особливостей формування продуктивності гороху залежно від сортового складу, вапнування, позакореневих підживлень, способів збирання і умов вирощування в зоні Лісостепу Правобережного. Розглянуто твердження різних авторів стосовно існуючих протиріч при вирішенні проблеми підвищення врожайності гороху. Висунуто робочу гіпотезу, визначено мету і завдання досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження з вивчення впливу вапнування, позакореневих підживлень та способів збирання на формування урожайності та якості зерна різних за типом росту сортів гороху проводилися протягом 2004-2006 рр. на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах спільного дослідного поля Вінницького державного аграрного університету та Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів УААН (с. Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області).

Грунтово-кліматичні умови регіону в цілому сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Клімат Лісостепу Правобережного помірно континентальний. В межах Вінницької області виділяють два агрокліматичні райони – помірно теплий вологий і теплий недостатньо зволожений. Агрометеорологічні умови в роки проведення досліджень мали значний вплив на формування продуктивності посівів гороху.

Ґрунтовий покрив дослідного поля характеризується низьким вмістом гумусу (2,1 %) та легкогідролізованого азоту (6,3 мг на 100 г ґрунту), підвищеним вмістом рухомого фосфору (14,3 мг на 100 г ґрунту), високим вмістом обмінного калію (16,6 мг на 100 г ґрунту), сумою ввібраних основ (12,0 мг-екв. на 100 г ґрунту), гідролітичною кислотністю Нг – 2,1 мг-екв. на 100 г ґрунту, рН сольове – 5,1. Щільність ґрунтів – 1,35 г/см³.

Трифакторний польовий дослід проводився за схемою:

Фактор А – сорти:

1. Елегант – контроль.

2. Дамир 2.

Фактор В – вапнування та позакореневі підживлення:

1. N₆₀Р₆₀К₆₀ + Інокуляція +Eмістим С (фон) – контроль.

2. Фон+0,5 норми вапна за г. к..

3. Фон+0,5 норми вапна за г. к. + Кристалон особливий, 2 кг/га (у фазі бутонізації).

4. Фон+0,5 норми вапна за г. к.+ Кристалон особливий, 2 кг/га (у фази бутонізації та зелених бобів).

Фактор С – спосіб збирання:

1. Двофазний – контроль.

2. Однофазний.

Співвідношення факторів 2:4:2. Повторність – чотириразова. Розміщення варіантів систематичне, в два яруси. Площа облікової ділянки – 25 м², загальної – 40 м².

Інокуляцію проводили ризоторфіном, що містив активний штам бактерій (261-Б) Rhizobium Leguminosorum (200 г на 1 гектарну норму насіння) сумісно зі стимулятором росту Емістим С (10 мл на 1 тонну насіння), а позакореневі підживлення – Кристалоном особливим, що містить в своєму складі макро- та мікроелементи (N₁₈Р₁₈К₁₈Mg₃S₂B_0,025Cu_0,01Mn_0,04Fe_0,07Mo_0,004Zn_0,025) у дозі 2 кг/га.

Обліки, спостереження та аналізи проводили відповідно методики польового досліду (Б. А. Доспєхов, 1985р.).

Фенологічні спостереження та оцінку стану посівів проводили за методикою проведення дослідів у кормовиробництві (А. О. Бабич та ін., 1998р.).

Для визначення площі листової поверхні рослин гороху використовували метод «висічок». Площу вусиків гороху визначали за розробленою нами методикою апробованою в Інституті кормів УААН та опублікованою в збірнику наукових праць ННЦ «Інститут землеробства УААН». Фотосинтетичний потенціал, чисту продуктивність фотосинтезу та динаміку наростання сухої маси визначали за етапами органогенезу, використовуючи методику А. А. Ничипоровича (1961).

Дослідження симбіотичного апарату проводили за методикою Г. С. Посипанова (1991р.).

Вологість ґрунту визначали пошарово через кожні 10 см у горизонті 0-100 см в основні фази вегетації рослин протягом вегетаційного періоду сортів гороху термостатно-ваговим методом (В. Ф. Мойсейченко, В. О. Єщенко, 1994р.).

Визначення урожайності зерна здійснювали методом поділянкового збирання з подальшим зважуванням з кожної ділянки і наступним перерахунком на стандартну вологість та засміченість згідно (ДСТУ – 2240-93) “Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови” та (ДСТУ 4138 – 2002) “Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості”, які регламентують насінництво сільськогосподарських культур в Україні.

Для визначення структури урожаю гороху відбирали зразки по 25 рослин з кожного варіанта у двох несуміжних повтореннях.

Втрати зерна гороху за різних способів збирання, ми визначали при кожній технологічній операції, а саме: за жаткою, за підбирачем та при недомолоті (К. С. Орманджи та ін., 1987р.).

Визначення біохімічних показників якості зерна гороху проводили згідно методик розроблених у лабораторії «Моніторингу якості кормів та кормової сировини» Інституту кормів УААН і атестованих у державному підприємстві «Укрметртестстандарт».

Статистичний аналіз експериментальних даних проводили за допомогою сучасного пакету програм Excel та прикладного пакету Statistika 6.0 на персональному комп’ютері Pentium IV.

Розрахунок економічної ефективності проводили за методикою В. І. Мацибори (1994р.), а енергетичну оцінку за методиками Н. С. Балаур, А. В. Тетю (1988р.) та Ю. К. Новоселова (1989р.). Оцінку технологій на конкурентоспроможність проводили за методикою А. Д. Гарькавого, В. Ф. Петриченка, А. В. Спіріна (2003р.).

РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН ГОРОХУ ЗАЛЕЖНО

ВІД ВАПНУВАННЯ ТА ПОЗАКОРЕНЕВИХ ПІДЖИВЛЕНЬ

Ріст і розвиток рослини є кумулятивним процесом перетворення вологи, елементів живлення та сонячної інсоляції в біомасу.

Встановлено, що тривалість вегетаційного періоду, залежно від впливу вапнування і мінеральних добрив у сорту Елегант становила 78-91 день, а в сорту Дамир 2 – 74-86 днів (табл.  1).

При аналізі структури варіації тривалості вегетаційного періоду відмічено її сортову специфічність, оскільки значення коефіцієнта варіації для відповідних варіантів досліду в сорту Дамир 2 було у 1,5-4 рази менше, ніж у сорту Елегант.    Це свідчить про те, що за тривалістю вегетаційного періоду сорт Дамир 2 в меншій мірі реагував на зміну умов зовнішнього середовища, ніж сорт Елегант.